Постанова

від 09.12.2014 по справі 922/3436/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2014 р. Справа № 922/3436/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М. , суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників:

позивача - Шкориненко Т.Є. за довіреністю б/н від 08.01.2014 р.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод", м. Дружківка, Донецька область (вх. №3428 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 06.10.14 у справі № 922/3436/14

за позовом ТОВ "Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод", м. Дружківка, Донецька область

до ТОВ "Наукове-виробниче підприємство машинобудівний завод "Укрдизелькрафт, м. Дергачі, Харківська область

про розірвання договору та стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив розірвати договір підряду №285/13 від 30.12.2013 р., укладений між сторонами, та стягнути з відповідача на свою користь передплату за договором підряду №285/13 від 30.12.2013 р. в сумі 99480,00 грн., неустойку в сумі 15916,80 грн., 15% річних в сумі 5110,27 грн. та пеню в сумі 1158,33 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.10.2014 р. у справі № 922/3436/14 (суддя Ольшанченко В.І.) в позові відмовлено частково. Розірвано договір підряду №285/13 від 30.12.2013 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Наукове-виробниче підприємство машинобудівний завод "Укрдизелькрафт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гірничні машини - Дружківський машинобудівний завод". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Наукове-виробниче підприємство машинобудівний завод "Укрдизелькрафт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничні машини - Дружківський машинобудівний завод" неустойку розмірі 8% від вартості невиконаних у строк робіт в сумі 15916,80 грн., 15% річних за користування чужими грошовими коштами за період з 04.04.2014 р. по 06.08.2014 р. в сумі 5110,27 грн. та судовий збір в сумі 1638,54 грн.

Позивач з рішенням господарського суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови суду щодо стягнення передплати в сумі 99480,00 грн. та пені в сумі 1158,33 грн. і прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги щодо стягнення з Товариством з обмеженою відповідальністю "Наукове-виробниче підприємство машинобудівний завод "Укрдизелькрафт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничні машини - Дружківський машинобудівний завод" суми передплати в розмірі 99480,00 грн. та пені в сумі 1158,33 грн. за договором підряду № 285/13 від 30.12.2013 р.

В обґрунтування викладених вимог позивач посилається на те, що судом першої інстанції не прийнято до уваги договірний характер правовідносин щодо повернення раніше сплачених за роботи коштів у випадку порушення строків виконання робіт (п. 10.3 договору). Крім того, позивач вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 1158,33 грн., посилаючись при цьому на те, що пеня нараховувалась позивачем на підставі п. 10.7 договору у зв'язку з прострочкою повернення раніше сплачених за роботи коштів. Позивач вказує на те, що в силу умов п. 10.3 договору відповідач зобов'язаний був повернути грошові кошти протягом трьох банківських днів з моменту одержання повідомлення замовника, яке вважається отриманим підрядником після закінчення 3 робочих днів з моменту його відправлення замовником на адресу підрядника, зазначену в договорі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 08.12.2014 р.

03.12.2014 р. позивач надав додаткові пояснення по справі, в яких зокрема посилається на те, що ТОВ "Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод" звернулось 15.07.2014 р. з вимогою № 3-2/32 до відповідача, в якій відмовилось від подальшого приймання й оплати робіт, а також вимагало повернення раніше сплаченої передоплати у розмірі 50% від вартості робіт, що складає 99480,00 грн. Також, позивач зазначає, що додатково відповідачу 25.09.2014 р. було надіслано повідомлення № 3-2/33 про розірвання договору підряду. Таким чином, позивач вважає, що в зв'язку з розірванням в односторонньому порядку договору підряду № 285/13-ДрМЗ від 30.12.2013 р., він має право вимагати повернення передоплати у розмірі 99 480,00 грн. згідно ст. 1212 ЦК України.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, в призначене судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Направлена на адресу відповідача копія ухвали про порушення провадження у справі від 27.10.2014 р., повернулась до Харківського апеляційного господарського суду з позначкою пошти "зі спливом строку зберігання".

Відповідно до ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином".

На підставі викладеного, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, в зв'язку з чим колегія суддів вважає можливим розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, їх юридичну оцінку в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, 30.12.2013 р. між сторонами був укладений договір підряду № 285/ІЗ-ДрМЗ (надалі - договір), за яким замовник (позивач) доручив, а підрядник (відповідач) зобов'язався на власний ризик виконати роботи в порядку та на умовах цього договору.

Позивач на виконання умов вищезазначеного договору платіжним дорученням №1168 від 04.04.2014 р. перерахував на рахунок відповідача передоплату у розмірі 50% від загальної вартості робіт, яка склала 99480,00 грн.

У свою чергу, для виконання договірних зобов'язань, відповідач повинен був у строк до 03.07.2014 р. виконати передбачені договором роботи, які по теперішній час не виконані.

Однак, відповідач обумовлені договором роботи у визначений строк не виконав, в зв'язку з чим позивач 15.07.2014 р. звернувся до відповідача з вимогою № 3-2/32, в якій відмовився від подальшого приймання та оплати робіт, а також вимагав повернути раніше сплачену передплату в розмірі 50% від вартості робіт, що складає 99480,00 грн., та яку відповідач у відповідності до умов п. 10.3 договору зобов'язаний повернути протягом трьох банківських днів з моменту відправлення цього повідомлення.

Оскільки відповідач не виконав свої зобов'язання за договором та не повернув позивачу раніше сплачених коштів, позивач звернувся до господарського суду з позовом про розірвання договору підряду №285/13 від 30.12.2013 р. та стягнення з відповідача на свою користь передплату за договором в сумі 99480,00 грн., а також нараховані на підставі умов договору штрафні санкції, а саме: неустойку в сумі 15916,80 грн. за порушення строків виконання робіт, 15% річних в сумі 5110,27 грн. за користування коштами замовника та пеню в сумі 1158,33 грн. за порушення строку повернення сплачених за роботи коштів. Позов обґрунтований ст.ст. 525, 526, 549, 611, 615, 651, 837, 846, 849, 1212 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230,231 Господарського кодексу України.

Враховуючи фактичні обставини справи та наведені законодавчі приписи ст. 651 Цивільного кодексу України, а також те, що відповідачем не надано суду доказів належного виконання своїх зобов'язань за спірним договором, суд першої інстанції вважав позовну вимогу про розірвання договору підряду №285/13-ДрМЗ від 30.12.2013 р. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Разом з цим, висновок суду про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 99480,00 грн., перерахованих позивачем на виконання робіт (передоплати) за цим договором мотивовано відсутністю доказів відмови позивача від подальшого приймання й оплати робіт. При цьому, посилання позивача на вимогу №3-2/32 від 15.07.2014 р. про повернення суми отриманої передплати, місцевий господарський суд вважав безпідставним, оскільки повідомлення про розірвання договору на адресу відповідача направлено не було, тоді як повідомлення про розірвання договору підряду за вих.№3-2/33, було направлено на адресу відповідача лише 25.09.2014 р., тобто після звернення позивача до суду з цим позовом (15.08.2014 р.).

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність позовних вимог в зазначеній частині зважаючи також на те, що у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України.

Що стосується заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій, суд першої інстанції вважав доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовну вимогу про стягнення неустойки в розмірі 8% від вартості невиконаних у строк робіт в сумі 15916,80 грн., нарахованої на підставі п. 10.3 договору, а також позовну вимогу про стягнення з відповідача 15% річних за користування чужими грошовими коштами за період з 04.04.2014 р. по 06.08.2014 р. в сумі 5110,27 грн., нарахованих на підставі п. 10.6 договору.

В задоволенні позовної вимоги про стягнення пені в сумі 1158,33 грн. місцевим господарським судом відмовлено з посиланням на те, що кошти, на які нарахована пеня, не є зайво отриманими, а пунктом 10.7 договору передбачено стягнення пені, зокрема, у випадку повернення раніше сплачених за роботи коштів, пов'язаного з порушенням строків або обсягів виконання робіт, в той час, як обов'язок повернути кошти передплати у відповідача не виник тому, що позивач не виконав умови п. 10.3 договору, а саме, не направив відповідачу повідомлення про відмову від договору.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оцінюючи надані позивачем докази в підтвердження правомірності заявлених в апеляційній скарзі вимог, їх документальне та матеріальне обґрунтування, доводи наведені в оскаржуваному рішенні, колегія суддів визнає неправомірність висновків суду першої інстанції щодо відмови позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача передплати в сумі 99480,00 грн. та пені в сумі 1158,33 грн., оскільки, вирішуючи спір між сторонами по справі, господарський суд не з'ясував дійсні обставини справи в їх сукупності, не застосував норми матеріального права, які регулюють дані правовідносини, та не надав належної правової оцінки наявним в матеріалах справи доказам стосовно факту направлення позивачем вимоги про відмову від подальшого приймання та оплати робіт в зв'язку з порушенням відповідачем строків виконання робіт, а також повернення сплаченої передплати, що прямо передбачено п. 10.3 договору, а відтак можливості настання відповідних правових наслідків у вигляді припинення зобов'язання сторін та відсутності у відповідача правових підстав для подальшого утримання сплаченої, але не використаної суми авансу.

Таким чином, суд першої інстанції припустився порушень норм процесуального права, що зумовило неповне з'ясування обставин справи, які мають значення для правильного вирішення даного спору по суті.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що 30.12.2013 р. між сторонами був укладений договір підряду № 285/ІЗ-ДрМЗ (надалі - договір), за яким замовник (позивач) доручив, а підрядник (відповідач) зобов'язався на власний ризик виконати в порядку та на умовах цього Договору роботи по відновленню, модернізації, та запуску верстатів цеху №2, а саме верстат ГФ2171 інв. №8168 та верстат 2Р135ФЗ інв. №7442 на території замовника, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи в порядку та у строки, передбачені договором.

У п. 2.1., 2.2 вказаного договору закріплені строки виконання договору, а саме 90 (дев'яносто) календарних днів з дати отримання 50% попередньої оплати вартості робіт. Строк дії договору - до 31.12.2014 р. (або до повного виконання робіт).

Згідно п. 3.1 договору вартість робіт за цим договором визначається договірною ціною та складає 198960,00 грн., яка включає відшкодування всіх витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно до п. 4.1. договору оплата здійснюється у наступному порядку: передоплата у розмірі 50% від вартості робіт за договором, що складає 99480,00 грн. та остаточний розрахунок у розмірі 50% здійснюється замовником після підписання акту виконаних робіт протягом 10 календарних днів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконання умов вищезазначеного договору позивач платіжним дорученням №1168 від 04.04.2014 р. перерахував на рахунок відповідача передоплату у розмірі 50% від загальної вартості робіт, яка склала 99480,00 грн.

У свою чергу, для виконання договірних зобов'язань, відповідач повинен був у строк до 03.07.2014 р. виконати передбачені договором роботи по відновленню, модернізації, та запуску верстатів ГФ2171 інв. №8168 та 2Р135ФЗ інв. №7442, але відповідач не виконав свої зобов'язання щодо виконання робіт.

Пунктом 10.3 договору сторони узгодили, що у випадку порушення строків або обсягів виконання робіт, підрядник сплачує замовнику неустойку в розмірі 8% від вартості невиконаних у строк робіт за кожен факт порушення. У випадку порушення строків виконання робіт більш ніж на 10 календарних днів замовник має право відмовитися від подальшого приймання й оплати робіт, а також вимагати повернення раніше сплачених за роботи коштів, які підрядник зобов'язаний повернути протягом трьох банківських днів з моменту одержання повідомлення замовника, яке вважається отриманим підрядником після закінчення 3 робочих днів з моменту його відправлення замовником на адресу підрядника, зазначену в договорі.

Отже, сторони у договорі визначили обов'язок відповідача у випадку порушення строків виконання робіт, повернути раніш сплачені за роботи кошти.

Позивач 15.07.2014 р. звернувся до відповідача з вимогою № 3-2/32, в якій відмовився від подальшого приймання та оплати робіт, а також вимагав повернути раніше сплачену передплату в розмірі 50% від вартості робіт, що складає 99480,00 грн., та яку відповідач у відповідності до умов п. 10.3 договору зобов'язаний повернути протягом трьох банківських днів з моменту відправлення цього повідомлення.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що вказана вимога була направлена позивачем на адресу відповідача 15.07.2014 р., що підтверджується поштовою квитанцією та описом вкладення до цінного листа (а.с. 21).

До того ж, факт порушення строку виконання робіт зафіксовано сторонами в протоколі від 08.08.2014 р. до договору підряду (а.с. 34), згідно якого станом на 08.08.2014 р. роботи по відновленню, модернізації та запуску верстатів ГФ2171 інв. №8168 не виконані, а по верстату та 2Р135ФЗ інв. №7442 відповідач зовсім відмовляється від виконання робіт.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що невиконання відповідачем зобов'язань за договором у встановлений строк, є істотним порушенням його умов в розумінні частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, тому позовні вимоги про розірвання договору підряду №285/13-ДрМЗ від 30.12.2013 р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Слід зазначити, що в даному випадку сторонами було добровільно та на власний розсуд досягнуто домовленості щодо умов та порядку повернення сплачених за роботи коштів у випадку порушення строків виконання робіт, зокрема п. 10.3 договору визначений обов'язок відповідача повернути раніше сплачені за роботи кошти протягом трьох банківських днів з моменту одержання повідомлення замовника, яке вважається отриманим підрядником після закінчення 3 робочих днів з моменту його відправлення замовником на адресу підрядника, зазначену в договорі.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Оскільки факт направлення відповідачу повідомлення 15.07.2014 р. про відмову від подальшого приймання та оплати робіт, а також повернення суми передоплати в розмірі 99480,00 грн. підтверджується матеріалами справи, у відповідача з 21.07.2014 р. згідно умов договору (п. 10.3) виник обов'язок з повернення суми попередньої оплати.

Однак, зважаючи на те, що відповідачем не виконані роботи на суму, перераховану йому в якості попередньої оплати відповідних робіт, останній умови п. 10.3 договору не виконав, суму сплачених позивачем коштів не повернув, а договір підряду № 285/13-ДрМЗ від 30.12.2013 р. є розірваним, тому відповідач утримує грошові кошти у розмірі 99480,00 грн. безпідставно.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами гл.83 ЦК України.

Так, відповідно до ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, в силу ч.2 вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

В даному випадку, відповідач набув майно у вигляді перерахованих позивачем грошових коштів на виконання робіт за договором підряду. Підстави для подальшого зберігання майна (утримання грошових коштів) відсутні, оскільки через порушення умов договору відповідачем, позивач відмовився від подальшого виконання договору та вимагав повернення сплачених коштів.

Слід зазначити, що в силу ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк є неможливим, замовник має право відмовитись від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Одностороння відмова від договору в контексті вказаної норми права здійснюється без звернення до суду, і відповідно, в силу само лише факту її здійснення договір вважається розірваним.

При цьому колегія суддів зауважує, оскільки форма такої відмови від договору законом не встановлена, то вона може бути здійснена замовником у будь-який спосіб, у тому числі шляхом звернення до підрядника з вимогою про повернення плаченої суми передоплати, якою в даному випадку є вимога відповідача від 15.07.2014 р.

Таким чином, беручи до уваги відмову замовника від договору в односторонньому порядку, а також припинення зобов'язань сторін внаслідок розірвання спірного договору з підстав його істотного порушення відповідачем, колегія суддів зазначає про наявність підстав для повернення позивачу грошових коштів у сумі 99480,00 грн., сплачених в якості попередньої оплати за роботи, які належним чином виконано не було, у зв'язку з тим, що з розірванням договору підстава для їх збереження у відповідача відпала.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач безпідставно утримує грошові кошти і має повернути їх позивачу на підставі ст. 1212 ЦК України.

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 14.11.2013 р. у справі № 922/977/13-г.

Колегія суддів також зазначає, що у контексті статті 1 ГПК України та статті 3 ЦК України, кожна особа має право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року N 11-рп/2007).

Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

В даному випадку, колегія суддів встановивши, що права позивача є порушеними, оскільки відповідач безпідставно утримує грошові кошти в розмірі 99480,00 грн., а договір підряду № 285/13-ДрМЗ від 30.12.2013 р. є розірваним, керуючись принципом розумності та справедливості вважає, що позивач має всі правові підстави для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 99480,00 грн. - суми сплачених в якості попередньої оплати за невиконані роботи, в зв'язку з чим позовні вимоги в зазначеній частині є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 10.3 договору сторони узгодили, що у випадку порушення строків або обсягів виконання робіт, підрядник сплачує замовнику неустойку в розмірі 8% від вартості невиконаних у строк робіт за кожен факт порушення.

Позивач на підставі п. 10.3 договору нарахував відповідачу неустойку в розмірі 8% від вартості невиконаних у строк робіт в сумі 15916,80 грн.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовну вимогу про стягнення неустойки в розмірі 8% від вартості невиконаних у строк робіт в сумі 15916,80 грн.

Відповідно до п. 10.6 договору, у випадку порушення підрядником передбачених договором строків виконання робіт, за які замовником внесена повна або часткова попередня оплата, підрядник за користування коштами замовника зобов'язаний сплатити замовнику 15% річних від суми коштів, сплачених замовником, за період від дня оплати й до дня фактичного виконання робіт або дня повернення коштів.

Згідно зі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

На підставі п. 10.6 договору позивач нарахував відповідачу 15% річних за користування чужими грошовими коштами за період з 04.04.2014 р. по 06.08.2014 р. в сумі 5110,27 грн.

Оскільки позовна вимога про стягнення з відповідача 15% річних за користування чужими грошовими коштами за період з 04.04.2014 р. по 06.08.2014 р. в сумі 5110,27 грн. є обґрунтованою, суд першої інстанції також дійшов правомірного висновку про її задоволення.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 1158,33 грн., колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов невірного висновку про відсутність підстав для їх задоволення, помилково пославшись на те, що пеня нараховувалась позивачем на зайво отримані кошти.

Так, згідно з п. 10.7 договору у випадку порушення строку перерахування коштів, зайво отриманих від замовника, а також повернення раніше сплачених за роботи коштів, пов'язаного з порушенням строків або обсягів виконання робіт, виконання робіт неналежної якості, підрядник сплачує замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені від суми заборгованості.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач нарахував відповідачу на підставі п. 10.7 договору пеню за період з 21.07.2014 р. по 06.08.2014 р. в сумі 1158,33 грн. в зв'язку з прострочкою повернення раніше сплачених за роботи коштів.

Отже, в зв'язку з тим, що згідно умов договору підряду (п. 10.3) строк для повернення раніше сплачених коштів сплинув, а відповідач не повернув позивачу кошти, тому у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення з відповідача пені за порушення строку повернення раніше сплачених коштів за невиконані роботи.

Перевіривши розрахунок пені та встановивши правомірність її нарахування, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 1158,33 грн. за порушення строку повернення раніше сплачених коштів за невиконані роботи.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 06.10.14 р. у справі № 922/3436/14 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача суми передоплати в розмірі 99480,00 грн., пені в розмірі 1158,33 грн. підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог в зазначеній частині та покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору за розгляд справи в суді.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п.1,4 ч.1 ст. 104 ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ "Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод", м. Дружківка, Донецька область задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 06.10.14 р. у справі № 922/3436/14 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача суми передоплати в розмірі 99480,00 грн., пені в розмірі 1158,33 грн. скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Наукове-виробниче підприємство машинобудівний завод "Укрдизелькрафт" (62300, Харківська область, м. Дергачі, вул. Суворова, 23/17. Код ЄДРПОУ 36922533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничні машини - Дружківський машинобудівний завод" (84205, Донецька область, м. Дружківка, вул. Леніна, 7. Код ЄДРПОУ 37696092) суми передоплати в розмірі 99480,00 грн., пені в розмірі 1158,33 грн., 2012,77 грн. витрат по сплаті судового збору при зверненні з позовною заявою та 1006,38 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови підписано 09 грудня 2014 року

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.