Рішення

від 09.12.2014 по справі 914/3389/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2014 р. Справа № 914/3389/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

При секретарі Лосик Ю.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гілас", м. Дніпропетровськ

до відповідача: Львівського казенного експериментального підприємство засобів пересування і протезування, м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : Міністерство соціальної політики України, м.Київ

про: стягнення 147 806,79 грн.

Представники :

Від позивача: Сухов В.В. - директор

Від відповідача: Бабич Т.Б.- ю/к (Довіреність № 2115/13 від 15.10.2014р.)

третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : не з'явився.

Представникам сторін роз'яснено їх права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотань в порядку ч. 6 ст. 81 1 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Гілас", м. Дніпропетровськ до відповідача Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування, м. Львів, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство соціальної політики України, м.Київ про стягнення 147 806,79 грн.

Ухвалою суду від 26.09.2014 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 23.10.2014 р.

15.10.2014 р. від відповідача в канцелярію суду поступив Відзив на позовну заяву № 2122/13 від 15.10.2014 р., в якому Львівське казенне експериментальне підприємcтво засобів пересування і протезування вимоги позивача заперечує повністю.

На обґрунтування своїх заперечень відповідач вказує, що відповідно до ст. 208 ЦК України правочин між юридичними особами належить вчиняти в письмовій формі. При цьому позивачем було направлено відповідачу лише видаткові накладні на поставлений у січні 2014 р. товар. Пропозиції укласти договір поставки товару позивач Львівському казенному експериментальному підприємcтву засобів пересування і протезування не надав.

Також відповідач зазначає, що з огляду на те, що договору поставки на 2014 р. між сторонами не укладено та враховуючи набрання чинності Законом України "Про здійснення державних закупівель" від 20.04.2014р. відповідач від прийняття товару відмовився і запропонував позивачу розглянути можливість повернення товару зі свого складу.

У відповідь на пропозицію відповідача позивач Листом № 23 від 02.07.2014 р. повідомив про готовність забрати поставлений товар.

Листом № 1554/07 від 04.08.2014 р. відповідач повідомив позивачу про те, що забрати товар ТзОВ "Гілас" може у будь-який зручний час з понеділка по четвер з 08 год. 00 хв. до 16 год. 30 хв.

Однак, як вказує відповідач станом на жовтень 2014 р. поставленого товару позивач не забрав.

Щодо заявленої до стягнення пені, то відповідач вказує, що оскільки договір поставки між сторонами не укладався, строк виконання грошового зобов'язання не встановлено, конкретний розмір штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань сторонами не погоджено, а відтак відсутні законні підстави для нарахування штрафних санкцій.

Із посиланням на вищенаведені доводи відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити.

21.10.214 р. від позивача на адресу суду поступила Заява про збільшення позовних вимог № 72 від 20.10.214 р., відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 122 221,03 грн. основного боргу, 25 207,29 грн. пені, 18 333,26 грн. інфляційних втрат та 2 680,53 грн. 3 % річних.

Ухвалою суду від 23.10.2014р. судом залучено до участі у справі Міністерство соціальної політики України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та відкладено розгляд справи на 06.11.2014р.

З підстав, викладених в Ухвалах суду від 06.11.2014р., 18.11.2014р., розгляд справи неодноразово відкладався.

17.11.2014 р. в канцелярію суду надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог №79 від 14.11.2014р. , відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 122 221,03 грн. основного боргу , 2738384, грн . - пені, 2941,72 грн. - 3% річних та - 21 571,00 грн. інфляційних витрат.

Представник позивача в судовому засіданні 02.12.2014р. підтримав позовні вимоги із врахуванням заяви про збільшення позовних вимог №79 від 14.11.2014р., та просив суд позов задоволити.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із необхідністю ознайомлення з матеріалами справи, про що подав заяву № 52200/14 від 02.12.2014р.

Третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача явку представника в судове засідання 02.12.2014р. не забезпечила.

Ухвалою суду від 02.12.2014р. розгляд справи відкладено на 09.12.2014р.

09.12.2014р. через канцелярію суду поступила заява про уточнення (зменшення) розміру позовних вимог №79 від 28.11.2014р., згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 122221,03 грн. боргу, 10505,80 грн. - пені, 3082,39 грн. - 3 % річних та 23 893,20 грн. - інфляційних втрат.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог № 79 від 28.11.14р. підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву №2122/13 від 15.10.2014р.

Третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, явку представника в судове засідання 09.12.2014р. не забезпечила.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

17.01.14 з боку Відповідача було виставлено замовлення №13/07 на постачання Львівському казенному експериментальному підприємству засобів пересування і протезування (надалі - Відповідач, Покупець) металопрокату, яке прийнято з боку ТОВ фірма «Гілас» (надалі - Позивач, Постачальник).

Згідно вказаної заявки Постачальник зобов'язаний передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти від Постачальника та оплатити партіями продукцію - металопрокат, в асортименті, кількості, згідно заявок Покупця, які він може подавати Постачальнику, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію.

Розрахунки за фактичну кількість поставленої продукції Покупець здійснює з Постачальником у безготівковій формі в гривнях, згідно виставленого рахунку.

Продукцію згідно виставленого замовлення Покупець отримав безпосередньо на складі Продавця, що підтверджено видатковими накладними: № 4 від 27.01.2014р., №6 від 27.01.2014р., №5 від 29.01.2014р., №4/1 від 30.01.2014р.

Згідно довіреності №10 від 24.01.2014р. виданої Львівським казенним експериментальним підприємством засобів пересування і протезування товар одержано Котяш Г.В.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на тому, що за вище зазначеними накладними позивачем було відпущено відповідачу товар (металопрокат), за який останній, незважаючи на виставлену претензію №39 від 16.06.2014р., та Акт звірки взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем за 1 квартал 2014 р., у якому підтверджено загальну суму заборгованості перед позивачем в розмірі 122221,03 грн., не здійснив розрахунку.

Як зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву №2122/13 від 15.10.2014р., що Львівське казенне експериментальне підприємство засобів пересування і протезування відмовилось від прийняття товару і запропонувало позивачу розглянути можливість повернення товару зі свого складу у зв'язку з тим, що договір на 2014 рік не був укладений між сторонами, а також у зв'язку з тим, що 20.04.2014р. набрав чинності Закон України "Про здійснення державних закупівель".

Проте, посилання відповідача на Закон України "Про здійснення державних закупівель" який набрав 20.04.2014р. є безпідставними, оскільки зазначений закон не поширюється на правовідносини, які виникли між сторонами у січні 2014р.

Листом №23 від 02.07.2014р. ТзОВ "Гілас" повідомило Львівське казенне експериментальне підприємство засобів пересування і протезування, що поставлений ними в січні 2014 року товар згідно видаткових накладних №4 від 27.01.20І4р.; №5 від 29.01.2014р.; №6 від 27.01.2014р.; №4/1 від 30.01.2014р. на загальну суму 122 221, 03 грн. вони готові забрати зі складу відповідача 04.07.2014р. або 08.07.2014р.

Листом №1230/07 від 08.07.2014р. відповідач повідомив позивача, що працівники які задіяні при завантаженні металопрокату на вантажний автомобіль знаходяться у планових щорічних відпустках, в зв'язку з чим позивача буде додатково повідомлено про дату коли позивач зможе забрати товар, а саме кінець липня - початок серпня.

Львівське казенне експериментальне підприємство засобів пересування і протезування листом від 04.08.2014р. №1554/07 повідомило ТзОВ "Гілас" про те, про можливість забрати свій товар в зручний для себе час з понеділка по четвер з 08 год. 00 хв. до 16 год. 30 хв.

З пояснень наданих представником позивача в судових засіданнях, суду стало відомо, що позивач звертався до відповідача у зазначений в листі № 23 від 02.07.2014р. час, проте відповідачем не було повернуто ТзОВ «Гілас» товар (металопрокат), з огляду на що, позивач відмовився від повернення товару.

Позивач, в обґрунтування заявлених вимог стверджує, що договір в письмовій формі не укладався сторонами, а мали місце позадоговірні відносини між сторонами по відпуску товару, підтвердженням чого є видаткові накладні, підписані уповноваженими представниками відповідача.(в засіданні оглянуто оригінали видаткових накладних, акту звірки за 1 квартал 2014р.).

Відповідач своїх зобов'язань не виконав, заборгованість за поставлений товар, згідно вищезазначених видаткових накладних, не оплатив.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог № 79 від 28.11.2014р., підлягають до задоволення частково з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Згідно з ст.175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною другою статті 184 Господарського кодексу України передбачено, що укладення договору на основі вільного волевиявлення може відбуватись у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього кодексу.

Відповідно до статті 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами тощо, а також підтвердженням прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу, згідно накладних: № 4 від 27.01.2014р., №6 від 27.01.2014р., №5 від 29.01.2014р., №4/1 від 30.01.2014р., товар на суму 122221,03 грн.

Накладні містять відомості про їх номер та дату складання, сторони господарських операцій, у тому числі відомості про уповноважену особу покупця , найменування товару, одиницю виміру, кількість, ціну, загальну вартість відпущеного товару. Накладні скріплені зі сторони продавця підписом особи , яка уповноважена на передачу товару, зі сторони покупця - підписом особи, яка уповноважена на отримання матеріальних цінностей від покупця.

Відповідно до положень Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. N 01-06/928/2012, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (постанова Вищого господарського суду України від 21.04.2011 N 9/252-10).

Таким чином, сторонами у спрощений спосіб укладено договір поставки, відповідно до якого продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 712 ЦК України ).

Приписами частини першої статті 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 ст. 712 ЦК України передбачає, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно визначення ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін наданих в судових засіданнях, сторони не дійшли згоди по розірванню договорів поставки, оскільки товар у строк визначений позивачем в листі №23 від 02.07.2014р. повернутий не був.

Відтак, оскільки, сторони не обумовили строк оплати поставленого товару, обов'язок відповідача з її оплати згідно ст. 692 ЦК України, виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач свої грошові зобов'язання перед Позивачем з оплати отриманого товару не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 122 221,03 грн. основного боргу.

Окрім суми основного боргу, згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог №79 від 28.11.2014р. позивачем заявлено до стягнення з відповідача 10505,80 грн. - пені, 3082,39 грн. - 3 % річних та 23893,20 грн. - інфляційних втрат.

Проте, оскільки позивачем не долучено до заяви про зменшення розміру позовних вимог №79 від 28.11.2014р. обґрунтованого розрахунку 3 % річних, а також беручи до уваги те, що представник позивача в судовому засіданні 09.12.2014р. не надав суду пояснень, щодо періоду (кількості днів) нарахування 3 % річних, суд не має змоги перевірити правильність нарахування даної вимоги позивача, а відтак суд залишає без розгляду позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних в розмірі 3082,39 грн.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 10505,80 грн. пені. Такий висновок суду ґрунтується на наступному:

Відповідно до положень ст. ст. 546 , 549 ЦК України неустойка (штраф, пеня) є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

З огляду на те, що письмовий правочин, умови якого передбачають відповідальність відповідача за несвоєчасне повернення суми сплачених позивачем коштів між сторонами відсутній, нарахування позивачем пені суд вважає безпідставним.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, прийшов до висновку, що позивачем невірно здійснено нарахування, а відтак в задоволенні позовних вимог позивача в частині стягнення 304,49 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Враховуючи вищенаведене, суд перевіривши надані позивачем розрахунки, прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 122 221,03 грн. боргу та 23588,71 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами та такими, що підлягають до задоволення.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доводів позивача не спростував, доказів оплати товару суду не надав.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позивачем сплачено судовий збір в розмірі 3522,14 грн., що підтверджено квитанціями: №12512393 від 12.09.2014р., №12684572 від 21.10.2014р., №12803659 від 17.11.2014р., відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір",суд вирішив повернути позивачу з державного бюджету 328,10 грн. судового збору, як зайво сплаченого.

Враховуючи наведене та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", ст.ст. 174, 175, 181, 184, 193 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 546, 547, 549,599, 530, 610, 655, 692, 712 ЦК України, ст.ст.4-3, 33, 34, 43, 49, 81-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування (79052, м.Львів, вул. Рудненська, 10. Ідентифікаційний код 03187714) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гілас" (49027, м.Дніпропетровськ, вул. Фучика, 30. Ідентифікаційний код 23069253) 122221,03 грн . основного боргу та 23588,71 грн. інфляційних втрат, всього - 145809,74 грн. ; 2916,19 грн. судового збору.

3. Позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних в розмірі 3082,39 грн. залишити без розгляду.

4. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 10505,80 грн. та в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 304,49 грн. відмовити.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Гілас" (49027, м.Дніпропетровськ, вул. Фучика, 30. Ідентифікаційний код 23069253) з державного бюджету 328,10 грн. судового збору сплаченого квитанцією №12684572 від 21.10.2014р.

6. Наказ на стягнення видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 12.12.2014 р.

Суддя Ділай У.І.