Рішення

від 04.12.2014 по справі 2018/2-654/11

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 2018/2-654/11

н/п 2/640/234/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2014 року Київський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого судді Бородіної Н.М..,

за участю секретаря Медведєвої Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, Київський відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції про визнання батьківства, -

встановив:

Позивач, ОСОБА_1, у 2010 році звернувся у суд за позовом до відповідача, ОСОБА_2, 3-ті особи Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, Київський відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, в якому після уточнень, прийнятих судом, просить: визнати його батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зобов'язати відповідача не перешкоджати йому виховувати дитину, визначити час спілкування з ОСОБА_3, зобов'язати Київський відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції внести зміни у актовий запис про народження ОСОБА_3.

За поданим позовом приймались судові рішення - Київським районним судом м.Харкова та апеляційним судом Харківської області, які ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17.07.2013р. скасовані, а справа направлена на новий судовий розгляд. Підставою скасування стало те, що суди при призначенні судово-генетичної експертизи для з'ясування наявності або відсутності кровного споріднення між позивачем та дитиною, при встановленні ухилення відповідачки від проведення експертизи не виконав вимоги ч.2 ст. 146 ЦПК України та не вирішив питання про застосування примусових заходів для забезпечення її проведення.

Під час нового судового розгляду позивач подав заяву про залишення без розгляду позовних вимог про зобов'язання Київський відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції внести зміни у актовий запис про народження ОСОБА_3, яка ухвалою суду від 04.12.2014р. була задоволена.

Також, судом ухвалою від 24.03.2014р. були роз'єднані позовні вимоги позивача та вимоги щодо зобов'язати відповідача не перешкоджати йому виховувати дитину - ОСОБА_3 та визначити час спілкування з дитиною, виділені в окреме провадження, яке зупинено.

Таким чином, судом розглядаються позовні вимоги позивача про визнання його батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, які ним підтримані у суді.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що він з 2001 року до початку 2010 року проживав однією сім'єю з відповідачкою без реєстрації шлюбу. За період їхнього спільного проживання з відповідачкою у 2006 році у них народився син ОСОБА_3. Однак, під час реєстрації новонародженого відповідачкою була подана заява до РАЦСу з зазначенням у графі «Батько» актового запису прізвище матері, а ім'я та по батькові батька визначила на свій розсуд, з метою отримання державної грошової допомоги одиноким матерям.

Факт спілкування позивача з дитиною та опікування, спільного проживання та ведення господарства підтверджують сусіди, колеги та спільні друзі.

Не зважаючи на тривалу опіку з його боку, з відповідачкою та сином на даний момент він позбавлений можливості спілкуватися, чим насамперед порушуються права дитини на повноцінну сім'ю та безтурботне дитинство.

Встановлення зазначеного факту позивачу потрібне для усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, участі у її вихованні, опікуванні та у можливості оздоровлення, спільного відпочинку з його сином.

Відповідачка - ОСОБА_2, проти позову заперечувала зазначаючи, що батьком її сина ОСОБА_3 позивач не є, а є інший чоловік, однак назвати його вона не бажає. На експертизу вона свідомо не бажає іти, оскільки це порушує її права та її дитини. У запереченнях також зазначала, що з позивачем були лише друзями, близьких стосунків ніколи не підтримувала. Однак у поданій апеляційній скарзі та касаційній скарзі на попередні судові рішення зазначала, що перебувала у близьких стосунках із позивачем, однак вони припинились ще на початку 2003 року.

3-ті особи Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, Київський РВ у м.Харкові ГУДМС України в Харківській області - в поданих заявах просили проводити розгляд справи за їх відсутністю.

Суд зазначає, що у відповідності до ст.11 ЦПК України , суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Також у відповідності до ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи зазначене, суд розглядає даний позов в межах заявлених вимог та на підставі доказів наданих сторонами у відповідності до ч.2 ст.27 ЦПК України.

Суд заслухавши пояснення сторін, представника відповідача, показання свідків, дослідивши матеріали справи, вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити виходячи з наступного.

Згідно актового запису про народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3, матір»ю дитини зазначена - ОСОБА_2, батьком ОСОБА_4. Відомості про батька записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України , тобто зі слів матері. (т.1 а.с. 91).

Згідно роз'яснень, які містяться в п. 4 ПП ВСУ «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні, якщо дитина народжена матір'ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім'я та по батькові дитини записано за вказівкою матері (ч. 1 ст. 135 СК).

Тобто наявні обставини, які обумовлюють розгляд судом позову у позовному провадженні про визнання батьківства.

Відповідно до ч.2 ст. 126 СК України підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України .

Під час судового розгляду справи за клопотанням позивача були допитані у якості свідків: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10

Так ОСОБА_5 (двоюрідний брат відповідачки), показав, що раніше спілкувався як із ОСОБА_2 так і ОСОБА_1, однак у 2010-2012 р. з відповідачкою перестали спілкуватися, взагалі не бачаться. Коли він прийшов з армії у 2001р. позивач та відповідач уже проживали разом, він бував у них в квартирі по вул..Саперній в м.Харкові. Як позивач так і відповідач казали, що ОСОБА_3 це їх спільний син, він їх сприймав як одну родину. ОСОБА_11 позивача називає батьком. Потім сторони розсварились, перестали спілкуватися .

Допитана у судовому засіданні ОСОБА_7 показала, що проживає в одному під'їзді з відповідачкою. Позивача також знає, оскільки той в їх районі працює дільничним. ЇЇ діти товаришують з ОСОБА_3, останній позивача називає батьком. Також вона бачить як позивач піклується про ОСОБА_3, гуляє з ним, купляє речі. Раніше бачила як позивач та відповідач гуляли разом із ОСОБА_3 . Також вона спілкувалася з ОСОБА_2 як сусіди та обидві мами, сама ОСОБА_2 називала ОСОБА_1 татом ОСОБА_3.

Допитана у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_8 показала, що знає позивача та відповідачку. Проживає неподалік від будинку по вул..Саперній. ОСОБА_3 також знає, оскільки її син з ним навчається в одному класі. ОСОБА_12 називає ОСОБА_1 батьком. У 2007 році ОСОБА_1 проживав по АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_2, також разом з ними мешкала мати та сестра ОСОБА_2, потім десь у 2009 р. перестав жити з ОСОБА_2 ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вона сприймала як одну сім'ю. ОСОБА_1 у неї цікавився про класного керівника ОСОБА_3, також вона бачила, як ОСОБА_1 підвозить ОСОБА_3 до школи.

Свідок ОСОБА_10 показав, що раніше із ОСОБА_1 працювали разом. ОСОБА_2 також знає, стосунки нормальні. Раніше ОСОБА_1 проживав разом із ОСОБА_2 ( ще у квартирі мешкали мати та сестра ОСОБА_2) на Шишковці адресу не пам'ятає, однак знає що квартира розташована на першому поверсі, оскільки бував у них вдома. Також він хрестив ОСОБА_3, про що його попросив ОСОБА_1 Позивача вважає батьком ОСОБА_12, сам ОСОБА_3 називає ОСОБА_1 батьком. Під час хрестин ОСОБА_3 ОСОБА_1 там був як батько ОСОБА_12, а не як водій, ніякі кошти ОСОБА_2 ОСОБА_1 не надавала, а навпаки ОСОБА_1 утримував саму ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Свідок ОСОБА_9 показала, що є класним керівником ОСОБА_3. Десь у січні 2013р. ОСОБА_2 представила ОСОБА_1 як батька ОСОБА_12, сказала, що він буде його забирати і відвозити. Також ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у школу приїздили разом, ОСОБА_3 ОСОБА_13 називає батьком. Також у школі організовувалися екскурсії, за ОСОБА_3 сплачував ОСОБА_1 - це було десь в кінці 2013р. . За документами на ОСОБА_3 поданими у школу, ОСОБА_2 є матір'ю одиначкою.

Свідок ОСОБА_6, показав , що позивача знає разом працювали. ОСОБА_2 також знає, ОСОБА_1 представляв її як дружину. ОСОБА_12 бачив неодноразово, він називає ОСОБА_1 батьком, разом із ОСОБА_1 вони неодноразово забирали ОСОБА_3 зі школи. Він завжди вважав ОСОБА_1 батьком ОСОБА_12.

Також суду надані фотознімки позивача із ОСОБА_3, які підтверджують їх спілкування, відвідування різних заклавдів.

Посилання відповідачки на те, що фотознімки здійснені в період виконання нею рішення Апеляційного суду Харківської області, судом не приймається, оскільки на фотознімках відсутня дата їх зняття.

Також, за клопотанням відповідача суд двічі призначав судово-генетичну експертизу, проведення якої доручав Київському міському клінічному бюро судово-медичної експертизи для встановлення чи є позивач біологічним батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 Однак позивачка на проведення експертизи разом із ОСОБА_3 не з»явилась, хоча повідомлялась судом про дату, призначену експертом для відібрання зразків крові, внаслідок чого експертиза проведена не була. Спочатку відповідачка зазначала у судовому засіданні, що у неї немає коштів на проїзд та перебування у м. Києві, потім взагалі зазначила, що вона не бажає здавати зразки крові своєї та ОСОБА_3 на експертизу, а суд в порушення Конституції України фактично примушує робити те, що вона не бажає.

Позивач з метою проїзду відповідачки разом із ОСОБА_3 надсилав відповідачці поштовий переказ, що підтверджується копією чеку та копією повідомлення, однак відповідачка переказ не отримала.

Відповідно до ч.2 ст. 146 ЦПК України у разі ухилення відповідача від проведення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи у справах про визнання батьківства, материнства суд має право постановити ухвалу про примусовий привід на проведення такої експертизи.

Вказані дії відповідачки свідчать про її ухилення від проведення судово-генетичної експертизи , внаслідок чого суд, враховуючи положення ч.2 ст. 146, ч.4 ст. 338 ЦПК України, приймав двічі ухвалу про привід відповідачки, однак згідно наданих рапортів привести примусово відповідачку не виявилося можливим.

Крім того, суд зазначає, що для проведення генетичної експертизи потрібні зразки крові, в тому числі дитини - ОСОБА_3, який проживає разом із матір'ю - ОСОБА_2, остання проти відібрання зразків у її сина заперечує, при цьому примусовий привід на малолітню дитини чинним законодавствам не передбачений .

Пояснення сторін, фотознімки, покази допитаних у суді свідків, які відповідачкою не спростовані, а також ухилення відповідачки від проведення судово-генетичної експертизи, не забезпечення відповідачкою явки сина ОСОБА_12 для відібрання зразків, у своїй сукупності засвідчують походження ОСОБА_3 від ОСОБА_1.

Надані позивачем довідки : Комунального закладу дошкільний навчальний заклад / ясла-садочок/ № 413 17.08.2010 року, Комунального закладу дошкільний навчальний заклад / ясла-садочок/ № 242 ХМР 19.08.210 року , МДП №23 Київського району та акт, судом як докази не приймаються, оскільки скасовані самими організаціями які видали довідки.

Посилання відповідачки на те, що рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова про розлучення позивача із дружиною - ОСОБА_14 встановлено, що позивач в період з 2001р. по 2010 проживав однією сім'єю із дружиною, судом не приймається, оскільки вказаним рішенням лише встановлено розпад сім'ї, відсутність ведення спільного господарства та шлюбних відносин на час прийняття рішення , тобто станом на 25.10.2010р.

Також є безпідставним посилання відповідачки що позивач звертаючись до суду із зданим позовом, а також суд розглядаючи позов порушує її права та права дитини, оскільки кожна особа має право на звернення до суду за захистом невизнаних прав, в даному випадку прав батька, які передбачені ст.141 СК України.

Крім того, відповідно до ст.. 7 Конвенції про права дитини - дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Тобто в даному випадку розглядаючи спір , суд враховує також права дитини, а поведінка відповідачки свідчить лише на неприязнені стосунки, які склалися між нею та позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.3, 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд -

вирішив :

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2) батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом

десяти днів з дня його проголошення, через суд першої інстанції. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.

Суддя Бородіна Н.М.