Ухвала

від 23.09.2015 по справі 2018/2-654/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22ц/790/ 6087 /15 Головуючий 1 інст. - Бородіна Н.М.

Справа № 2018/2-654/11 Доповідач - Зазулинська Т.П.

Категорія: сімейні

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді - ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П.,

суддів колегії - КРУГОВОЇ С.С.,

- МІНЕНКОВОЇ Н.О.,

секретаря - Пруднікової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду міста Харкова від 04 грудня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, треті особи: Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, Київський відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції про визнання батьківства, -

в с т а н о в и л а :

У серпні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до Київського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_3, третя особа: Орган опіки та піклування Київського району міста Харкова, в якому просив визнати його батьком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1; зобов"язати відповідача не перешкоджати йому виховувати ОСОБА_5, визначити час його спілкування з ОСОБА_5: у будні дні з 17-00 до 21-00 години, у вихідні та святкові - з 08-00 ддо 20-00 години.

В обгрунтування заявлених вимог вказував, що він з 2001 року до початку 2010 року проживав однією сім'єю з ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу. У 2006 році у них народився син ОСОБА_5. Під час реєстрації новонародженого за заявою ОСОБА_3 в актовому записі у графі «Батько»» батьком було вказано ОСОБА_4 з метою отримання державної грошової допомоги одиноким матерям. Незважаючи на тривалу опіку з його боку відповідачкою та сином на даний час він позбавлений можливості спілкуватися з дитиною, чим насамперед порушуються права дитини на повноцінну сім»ю та безтурботне дитинство.

Вказував, що встановлення батьківства йому потрібно для усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, участі у її вихованні та опікуванні, можливості оздоровлення та спільного відпочинку з сином. Вважав, що як батько, є прикладом для дитини, оскільки працює в органаїх міліції, і має можливість виховати в дитині почуття справедливості та любові до людей і Батьківщини.

У лютому 2012 року ОСОБА_4 уточнив позов, доповнивши його вимогами про внесення відповідних змін до актового запису про народження ОСОБА_5: в графі «відомості про батька» вказати батьком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець міста Харкова.

Київський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції зазначив в уточненому позові третьою особою .

Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 16 лютого 2012 року ОСОБА_4 визнано батьком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Визначено час його спілкування з дитиною та зобов»язано Київський відділ ДРАЦ реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції внести відповідні зміни до актового запису про народження дитини із зазначенням позивача його батьком.

Рішенням апеляційного суду від 22.11.2012 року вказане рішення було скасовано в частині визначення часу спілкування позивача з дитиною і відмовлено у задоволенні зазначених вимог. В іншій частині рішення залишено без змін.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільниї і кримінальних справ від 19.06.2013 року вказані рішення суду першої і апеляційної інстанції скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 24 березня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_4 роз'єднані з виділенням у самостійне провадження вимог про зобов"язання відповідача не перешкоджати позивачу виховувати ОСОБА_5 та про визначення часу спілкування позивача із сином (а.с.48-49 т.2).

Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 04 грудня 2014 року залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_4 в частині вимог про зобов'язання Київський відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби ХМУЮ внести відповідні зміни до актового запису про народження ОСОБА_5, вказавши позивача батьком (а.с.134 т.2).

Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 04 грудня 2014 року, яке було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 20 грудня 2014 року, ОСОБА_4 визнано батьком ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_1.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 травня 2015 року ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 20 грудня 2014 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення Київського районного суду міста Харкова від 04.12.2014 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування скарги посилається на те, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, а також на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи та наявним у справі доказам.

Зазначає, що походження дитини саме від позивача судом не доведено, а для батьківства головним є визначити наявність кровного споріднення, доведеного будь-якими доказами, зібраними відповідно до вимог ЦПК.

Вказує, що судом не взято до уваги те, що рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова у цивільній справі №2-12701/10 за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу були встановлені такі факти, як існування сім'ї, шлюбних відносин, ведення спільного господарства з 19.06.1993 року по 2008 рік, народження дитини у цьому шлюбі (ІНФОРМАЦІЯ_3), у той час як ОСОБА_4 вказує, що проживав з нею однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 2001 по 2010 рік.

Наголошує, що відповідно до роз'яснень, які містяться у п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», не підлягає встановленню факт проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, коли чоловік та жінка перебувають у будь-якому іншому шлюбі.

Вважає, що суд керувався поясненнями свідків, фотознімками, які не можуть бути достовірними доказами по справі. Жоден із свідків у своїх поясненнях не заявив, що між нею та позивачем були інтимні стосунки саме у період за 9 місяців до народження дитини, тобто у 2005 році, з чого можна було б хоча б припустити походження її дитини саме від позивача. Жодного кровного родича позивача, наприклад, його батьків, які б мали знати онука, брата чи сестру, не було заслухано у засіданні. Також не було заслухано кровних родичів відповідача, оскільки вона була позбавлена можливості заявити клопотання про їх виклик до суду через процесуальні порушення під час розгляду справи.

Стверджує, що суд необґрунтовано дійшов висновку про те, що вона ухиляється від проведення експертизи, вказує що на час призначення експертизи в перший раз захворів її син, а на другий раз вона не була повідомлена про час проведення експертизи, а також не знала про постановленні судом ухвали про привід..

Вважає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам ст.ст.213,214 ЦПК України, прийнято судом без врахування інтересів дитини і всупереч її інтересам та з упередженим ставленням суду до неї.

Заслухавши доповідь судді; поясненення сторін і представника відповідача; перевіривши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, судова колегія доходить висновку про те, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що з 2001 року до початку 2010 року ОСОБА_4 проживав однією сім'єю з ОСОБА_3 і 06 лютого 2006 року у них народився син ОСОБА_5, в актовому записі про народження якого матір'ю вказано ОСОБА_3, а батьком - ОСОБА_4 та дійшов висновку, що пояснення сторін, показання свідків та надані до суду фотознімки дають підстави визнати ОСОБА_4 батьком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Крім того, суд першої інстанції врахував, що за клопотанням позивача судом було двічі призначено судово-генетичну експертизу та постановлено ухвалу про привід відповідача для проведення такої експертизи, але вона до експертної установи з дитиною не зявилася.

Судова колегія погоджуєтьтся з висновками суду першої інстанції.

Статтями 10,60 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ст. 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини, за рішенням суду.

Відповідно до ч.2 ст.128 СК України, підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільно-процесуального кодексу України.

Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року «« Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»» питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ст. 212 ЦПК України, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

З метою експертного дослідження питань виключається або не виключається батьківство ОСОБА_4 відносно ОСОБА_5 та ін. судово-генетична експертиза призначалась ухвалами суду першої інстанції від 21.02.2011 року та апеляційного суду від 10.05.2012 року, але не була проведена через неявку відповідачки з дитиною для відібрання експертних зразків.

Під час нового розгляду справи Київським районним судом міста Харкова також двічі призначалась така експертиза, яка не була проведена з тієї ж причини, навіть за умови постановлення судом ухвал про привід відповідачки.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 та її представник пояснили, що відповідач не заперечує проти проведення експертизи, проте відібрання зразків крові у дитини є неможливим, оскільки він з народження боїться крові через що йому навіть не зроблено жодного щеплення.

Між тим, зміст заяви ОСОБА_3 до головного лікаря КЗ «Міська дитяча поліклініка Київського району міста Харкова № 23» , копія якої долучена до матеріалів справи, свідчить про те, що підставами її відмови від профілактичних щеплень, вакцінацій, ревакцінації, проб Манту, Пірке дитини ОСОБА_5 є наявність у їх складі одного, а у деяких випадках декількох токсичних компонентів, а також етичні міркування з посиланням на використання при вакцінації краснухи, гепатиту, вітрянки диплоїдних клітин тканин абортованих плодів людини.

Відповідачу було роз»яснено, що у разі неможливості відібрання у дитини зразків крові, перед експертами може бути поставлено питання щодо можливості проведення досліджень на підставі зразків слини, волося та ін., на що вона також не погодилась, заявивши, що не вважає себе зобов»язаною для надання особистих зразків і відмовляється забезпечити явку дитини для відібрання зразків.

Судовою колегією ОСОБА_3 також роз»яснені положення ст.146 ЦПК України про те, що у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена.

Судова колегія доходить висновку, що суд першої інстанції повно і всебічно з»ясував обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, дав належну оцінку доказам, дослідженим в судовому засіданні і ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України є підставою для залишення його без змін і відхилення апеляційної скарги, доводи якої висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307,ст. ст. 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України судова колегія, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Київського районного суду міста Харкова від 04 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на ухвалу апеляційного суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя -

Судді колегії -