Рішення

від 01.12.2014 по справі 910/25072/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25072/13 01.12.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санта-Р»

до Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації

про стягнення 15 716, 50 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Положенцева Т.В. за довіреністю б/н від 28.11.2011 р.;

від відповідача: Шуман С.І. за довіреністю № 1-35/2522 від 19.11.2011 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

24.12.2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Санта-Р» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - відповідач) про стягнення 15 716,50 грн. заборгованості за договором № 113 від 01.11.2010 р., з яких: 13 844,96 грн. основного боргу, 1 234,67 грн. 3% річних, 636,87 грн. інфляційних втрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між ним та Управлінням освіти Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, правонаступником якого є відповідач, Договору, позивач виконав роботи, які не були оплачені в повному обсязі, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Рішенням господарського суду міста Києва (суддя Ковтун С.А.) від 13.02.2014 р. у справі № 910/25072/13 в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Приймаючи вказане рішення, суд вказав на те, що ліквідація юридичної особи є способом її припинення, який не передбачає правонаступництва, а також, що позивачем не доведено, що Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (код 37397216) є правонаступником Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (код 26063920).

Постановою Київського апеляційного господарського суду (Головуючий суддя Рябуха В.І., судді Кондес Л.О., Ропій Л.М.) від 14.05.2014 р. рішення господарського суду міста Києва від 13.02.2014 р. у справі № 910/25072/13 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю.

Приймаючи вказану постанову, апеляційний господарський суд виходив з того, що відповідно до п. 40 рішення Київської міської ради від 30.12.2010 р. № 573/5385 «Про бюджет міста Києва на 2011 рік» було встановлено, що районні в місті Києві державні адміністрації та їх структурні підрозділи, яким передаються функції ліквідованих виконавчих органів районних в місті Києві рад, є правонаступниками прав та обов'язків за бюджетними зобов'язаннями тих виконавчих органів районних в місті Києві рад (районних в місті Києві державних адміністрацій), їх структурних підрозділів, функції яких їм передаються згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 03.12.2010 р. №1057. З урахуванням зазначеного, апеляційний суд вказав на те, що факт припинення Управління освіти Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації шляхом ліквідації не може бути причиною для ухилення від сплати боргу його правонаступником Управлінням освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації. При цьому, суд відзначив, що Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації утримується за рахунок коштів бюджету міста Києва та що спірні зобов'язання є бюджетними. Заявлене відповідачем клопотання про застосування строків позовної давності апеляційний суд відхилив, вказавши на те, що листом від 10.01.2011 №1-35-1250/2 відповідач визнав існування у нього заборгованості в сумі 13 844,96 грн., чим перервав строк позовної давності, який почав свій перебіг з 11.01.2011 р.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.07.2014 р. рішення господарського суду міста Києва від 13.02.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2014 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції вказав на те, що відмова у задоволенні позовних вимог про стягнення боргу з юридичної особи публічного права з посиланням на ліквідацію юридичної особи з правовим обґрунтуванням нормами Цивільного кодексу України, є помилковим, оскільки характерною ознакою функціонування органів державної влади та органів місцевого самоврядування є їх безперервність, а, отже, і правонаступництво функцій ліквідованих структур новоствореними. Однак, зважаючи на те, що рішення про ліквідацію управління освіти Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації та створення ліквідаційної комісії, прийняте Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією та покладання на ліквідаційну комісію обов'язків з розгляду кредиторських вимог, які визнані ліквідатором, але залишені без задоволення, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначила, що при розгляді цього спору, господарським судам необхідно було з'ясувати ступінь відповідальності органу (його правонаступника), який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи, визначив повноваження ліквідаційної комісії, обумовивши тим самим власну відповідальність за наслідки виконання рішення, у зв'язку з чим судам попередніх інстанцій слід було з'ясувати питання про можливість залучення до справи іншого відповідача. Крім того, суд касаційної інстанції відзначив, що передчасним є і висновок господарського суду апеляційної інстанції про те, що заборгованість за договором підряду є бюджетним зобов'язанням, оскільки ознакою бюджетного зобов'язання є бюджетне асигнування укладення договору, яке матеріалами справи не доведене (ст. 1 Бюджетного кодексу України), проте як пунктом 15 ст. 1 Бюджетного кодексу України передбачені і власні надходження бюджетних установ.

Розпорядженням Керівника апарату господарського суду міста Києва № 04-23/495 від 09.07.2014 р., справу № 910/25072/13 призначено на повторний автоматичний розподіл та передано судді Ломаці В.С. для розгляду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.07.2014 р. суддею Ломакою В.С. прийнято справу № 910/25072/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 29.07.2014 р.

29.07.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення у справі, в яких він вказує на пропуск позивача строків позовної давності.

У судовому засіданні 29.07.2014 р. від представника відповідача надійшло клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.07.2014 р. на підставі клопотання представника відповідача було продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 10.09.2014 р.

10.09.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи у справі та клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів та відкладення розгляду справи.

Також, 10.09.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення у справі, в яких він вказує на те, що саме відповідач є правонаступником замовника за спірним Договором, а також звертає увагу на судову практику в аналогічних спорах у справах № 910/25078/13, № 910/25008/13, № 910/25012/13, № 910/25075/13, № 910/25315/13, № 910/25009/13, № 910/25076/13, № 23/197, № 53/252.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.09.2014 р. розгляд справи було відкладено на 23.09.2014 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 23.09.2014 р., у зв'язку з перебуванням судді Ломаки В.С. на навчанні в Національній школі суддів України, було вирішено передати справу № 910/25072/13 для розгляду судді Спичаку О.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.09.2014 р. суддею Спичаком О.М. було прийнято справу № 910/25072/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 07.10.2014 р.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 29.09.2014 р., приймаючи до уваги завершення суддею Ломакою В.С. навчання в Національній школі суддів України, було вирішено передати справу № 910/25072/13 для розгляду судді Ломаці В.С.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.09.2014 р. суддею Ломакою В.С. було прийнято справу № 910/25072/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 07.10.2014 р.

29.09.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення у справі, в яких він повторно вказує на те, що саме відповідач є правонаступником замовника за спірним Договором.

У судовому засіданні 07.10.2014 р. від представника відповідача надійшли додаткові документи у справі та письмові пояснення, в яких він стверджує, що наявність саме бюджетної заборгованості не підтверджена належними та допустимими доказами.

Від представника позивача в судовому засіданні 07.10.2014 р. надійшло клопотання про витребування від Управління казначейської служби у Дніпровському районі м. Києва інформації щодо відображення у Реєстрі бюджетних зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів, який мав надаватись Управлінням освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації за Договором № 113 від 01.11.2010 р.

20.10.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Управління казначейської служби у Дніпровському районі м. Києва надійшов лист, в якому повідомляється про те, що на підставі наказу господарського суду міста Києва від 21.05.2014 р. № 910/25072/13 було проведено списання коштів 05.08.2014 р. з рахунків відповідача на рахунки позивача на загальну суму 18 350, 50 грн. (13 844, 96 грн. основного боргу, 1 234, 67 грн. 3 % річних, 636, 87 грн. інфляційних втрат, 1 720, 50 грн. судового збору за подання позовної заяви та 913, 50 грн. за подання апеляційної скарги.

29.10.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові заперечення на позовну заяву, в яких він повторно наголошує на тому, що спірна заборгованість не відноситься до бюджетних зобов'язань.

У судовому засіданні 29.10.2014 р. судом в порядку ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 18.11.2014 р.

06.11.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Управління казначейської служби у Дніпровському районі м. Києва надійшов лист, в якому повідомляється про те, що відповідно до Положення про Управління Державної казначейської служби України у Дніпровському районі м. Києва затвердженого наказом Державної казначейської служби України від 21.11.2011 р. № 104 ведення обліку бюджетних зобов'язань розпорядників та одержувачів бюджетних коштів в розрізі договорів не передбачено.

У судовому засіданні 18.11.2014 р. судом в порядку ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 01.12.2014 р.

28.11.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення у справі, в яких він вказує на те, що не реєстрація відповідачем спірних бюджетних зобов'язань в органах Державної казначейської служби України не звільняє його від відповідальності за виконання умов договору щодо оплати вартості виконаних позивачем робіт.

У судовому засіданні 01.12.2014 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи-1, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2010 р. між Управлінням освіти Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Санта-Р», як підрядником, було укладено Договір № 113, відповідно до п. 1.1 якого підрядник зобов'язався у 2010 році виконати роботи по аварійному ремонту мережі ЦО та ГВП (внутрішня мережа) в СЗШ № 128 (початкова) по вул. Плеханова, 6 Дніпровського району, згідно ДБН, технічних умов та правил, перелік, обсяги, вартість яких наведений у кошторисі, який є невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно з п. 2 Договору вартість доручених підряднику робіт становить 13844,96 грн. Вартість ремонтних робіт визначається згідно «Правил визначення вартості будівництва» ДБН 1.1-1-2000. В разі змінення Держбудом України правил визначення вартості будівництва, вищевказані положення вартості робіт можуть коригуватись.

Відповідно до п. 3.1 Договору оплата вартості робіт здійснюється на підставі актів приймання виконаних робіт форма КБ-2в та довідки про вартість виконаних підрядних робіт форма КБ-3, протягом п'яти днів після підписання вищезгаданих актів, але не пізніше п'ятого числа місяця, що слідує за звітним.

Договір набуває чинності з дня підписання і діє до 31.12.2010 (п.9.1 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивачем було виконано підрядні роботи на загальну суму 13844,96 грн., що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та актом №01 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2010 року, які підписані уповноваженими представниками сторін 19.11.2010 р. без зауважень та заперечень, підписи скріплені печатками сторін Договору.

З урахуванням положень п. 3.1 Договору та дату підписання акта № 01 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2010 року, виконані роботи мали бути оплачені до 24.11.2010 р., чого однак зроблено не було.

09.09.2010 р. Київською міською радою було прийнято рішення № 7/4819 «Про питання організації управління районами в місті Києві», згідно з п. 4 якого вирішено припинити шляхом ліквідації виконавчі органи районних в місті Києві рад.

З урахуванням зазначеного, 09.12.2010 р. Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацію видано Розпорядження № 639 «Про ліквідацію управління освіти Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації», відповідно до п. 1 якого вирішено припинити шляхом ліквідації управління освіти Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації. Виплату грошових сум кредиторам провадити у порядку черговості, відповідно до проміжного ліквідаційного балансу (п. 6.9 Розпорядження).

З 10.12.2010 р. почала діяти ліквідаційна комісія.

Відповідно до п. 40 рішення Київської міської ради від 30.12.2010 №573/5385 «Про бюджет міста Києва на 2011 рік», з метою забезпечення сталого фінансування та виконання бюджетних зобов'язань, взятих виконавчими органами районних в місті Києві рад (районними в місті Києві державними адміністраціями), їх структурними підрозділами, що ліквідуються згідно з рішенням Київської міської ради від 09.09.2010 р. №7/4819, було встановлено, що районні в місті Києві державні адміністрації та їх структурні підрозділи, яким передаються функції ліквідованих виконавчих органів районних в місті Києві рад, є правонаступниками прав та обов'язків за бюджетними зобов'язаннями тих виконавчих органів районних в місті Києві рад (районних в місті Києві державних адміністрацій), їх структурних підрозділів, функції яких їм передаються згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 03.12.2010 р. № 1057 «Про затвердження рекомендаційного переліку управлінь, відділів, інших структурних підрозділів та граничної чисельності працівників районних в місті Києві державних адміністрацій» та положеннями про ці управління та відділи, затвердженими в установленому порядку.

31.12.2010 р. позивач звернувся до Управлінням освіти Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації з вимогою №221 про сплату 13844,96 грн. боргу за Договором від 01.11.2010 р. № 113.

Листом від 10.01.2011 №1-35-1250/12 голова ліквідаційної комісії Управлінням освіти Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації повідомив позивача, що заборгованість буде сплачена повністю протягом 2011 року.

При цьому, у листі 12.01.2011 №1-35/237 в.о. начальника управління поінформував позивача, що правонаступником управління освіти Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації по укладених договорах за 2008-2010 роки є Управління освіти Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації.

Так, згідно з Положенням про Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, затвердженого Розпорядженням від 04.01.2011 р. № 9 Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Управління освіти (відповідач) є структурним підрозділом Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації.

04.01.2011 р. проведено державну реєстрацію Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (відповідач), що вбачається з виписки з ЄДР серії АГ №217027 та довідки з ЄДР серії АБ №905573.

Згідно з повідомленням державного реєстратора від 08.06.2012 р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи Управління освіти Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації.

З огляду на вказані обставини та з урахуванням того, що заборгованість перед позивачем так і не була погашена, позивач вирішив звернутись з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між позивачем та Управлінням освіти Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації за своєю правовою природою є договором підряду.

Згідно з ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як зазначалось вище, згідно з п. 3.1 Договору його сторонами було узгоджено, що оплата вартості робіт здійснюється на підставі актів приймання виконаних робіт форма КБ-2в та довідки про вартість виконаних підрядних робіт форма КБ-3, протягом п'яти днів після підписання вищезгаданих актів, але не пізніше п'ятого числа місяця, що слідує за звітним.

З урахуванням дати підписання акта № 01 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2010 року, виконані роботи мали бути оплачені до 24.11.2010 р.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як зазначалось вище, виконані позивачем роботи за спірним Договором оплачені не були, при цьому замовника за Договором було припинено як юридичну особу шляхом ліквідації.

Вищий господарський суд України у свої постанові від 03.07.2014 р. у даній справі звернув увагу на те, що характерною ознакою функціонування органів державної влади та органів місцевого самоврядування є їх безперервність, а, отже, і правонаступництво функцій ліквідованих структур новоствореними, у зв'язку з чим відмова у задоволенні позовних вимог про стягнення боргу з юридичної особи публічного права з посиланням на ліквідацію юридичної особи з правовим обґрунтуванням нормами Цивільного кодексу України, є помилковим.

Як зазначалось вище, відповідно до п. 40 рішення Київської міської ради від 30.12.2010 №573/5385 «Про бюджет міста Києва на 2011 рік» було встановлено, що районні в місті Києві державні адміністрації та їх структурні підрозділи, яким передаються функції ліквідованих виконавчих органів районних в місті Києві рад, є правонаступниками прав та обов'язків за бюджетними зобов'язаннями тих виконавчих органів районних в місті Києві рад (районних в місті Києві державних адміністрацій), їх структурних підрозділів, функції яких їм передаються згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 03.12.2010 р. № 1057 «Про затвердження рекомендаційного переліку управлінь, відділів, інших структурних підрозділів та граничної чисельності працівників районних в місті Києві державних адміністрацій» та положеннями про ці управління та відділи, затвердженими в установленому порядку.

Згідно із статтею 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Відносини, що регулюються нормами Бюджетного кодексу України, є частиною фінансово-правових норм, пов'язаних із формуванням, розподілом і використанням основних централізованих фондів держави та органів місцевого самоврядування. Його норми встановлюють принципи бюджетної діяльності, склад бюджетної системи, регулюють відносини при розподілі доходів і видатків між ланками бюджетів, об'єднаних у бюджетну систему України, а також визначають порядок складання і розгляду проектів бюджетів і затвердження їх у формі закону про Державний бюджет України або рішень відповідних місцевих рад, виконання всіх видів бюджетів.

Бюджетне зобов'язання - це будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому (пункт 7 частина 1 статті 2 БК України).

Розпорядник бюджетних коштів - це бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення витрат бюджету (п. 47 ч.1 ст. 2 Бюджетного кодексу України).

Одержувач бюджетних коштів - це суб'єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету (п. 38 ч. 1 ст. 2 БК України).

Згідно із пунктом 4 частини 5 статті 22 БК України головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України чи рішенні про місцевий бюджет, доводить у встановленому порядку до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (одержувачів бюджетних коштів) відомості про обсяги асигнувань, забезпечує управління бюджетними асигнуваннями.

За приписами пункту 1 статті 23 БК України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, визначеному цим Кодексом.

Як встановив суд, Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (код 37397216) та Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (код 26063920) утримуються за рахунок коштів бюджету міста Києва.

Питання формування та використання власних надходжень бюджетних установ врегульовано Бюджетним кодексом України.

Так, пунктом 15 частини 1 статті 2 цього Кодексу визначено, що власні надходження бюджетних установ - це кошти, отримані в установленому порядку бюджетними установами як плата за надання послуг, виконання робіт, гранти, дарунки та благодійні внески, а також кошти від реалізації в установленому порядку продукції чи майна та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 БК України бюджет може складатися із загального та спеціального фондів.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 13 Кодексу, власні надходження бюджетних установ є складовою частиною доходів спеціального фонду.

Частиною 4 статті 13 Кодексу визначено, що власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету.

Власні надходження бюджетних установ поділяються на такі групи: перша група - надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законодавством; друга група - інші джерела власних надходжень бюджетних установ.

У складі першої групи виділяються такі підгрупи: підгрупа 1 - плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю; підгрупа 2 - надходження бюджетних установ від додаткової (господарської) діяльності; підгрупа 3 - плата за оренду майна бюджетних установ; підгрупа 4 - надходження бюджетних установ від реалізації в установленому порядку майна (крім нерухомого майна).

У складі другої групи виділяються такі підгрупи: підгрупа 1 - благодійні внески, гранти та дарунки; підгрупа 2 - кошти, що отримують бюджетні установи від підприємств, організацій, фізичних осіб та від інших бюджетних установ для виконання цільових заходів; підгрупа 3 - кошти, що отримують вищі та професійно-технічні навчальні заклади від розміщення на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг, якщо таким закладам законом надано відповідне право.

Власні надходження бюджетних установ використовуються (з урахуванням частини дев'ятої статті 51 цього Кодексу) на: покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням послуг, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю (за рахунок надходжень підгрупи 1 першої групи); організацію додаткової (господарської) діяльності бюджетних установ (за рахунок надходжень підгрупи 2 першої групи); утримання, облаштування, ремонт та придбання майна бюджетних установ (за рахунок надходжень підгрупи 3 першої групи); ремонт, модернізацію чи придбання нових необоротних активів та матеріальних цінностей, покриття витрат, пов'язаних з організацією збирання і транспортування відходів і брухту на приймальні пункти (за рахунок надходжень підгрупи 4 першої групи); господарські потреби бюджетних установ, включаючи оплату комунальних послуг і енергоносіїв (за рахунок надходжень підгруп 2 і 4 першої групи); організацію основної діяльності бюджетних установ (за рахунок надходжень підгруп 1 і 3 другої групи); виконання відповідних цільових заходів (за рахунок надходжень підгрупи 2 другої групи).

Водночас, частинами 8 і 9 статті 51 Кодексу встановлено особливості здійснення окремих видатків бюджету за рахунок власних надходжень бюджетних установ.

Так, частиною 8 статті 51 Кодексу визначено, що якщо фактичний обсяг власних надходжень за спеціальним фондом кошторису бюджетної установи менший від планових показників, врахованих у спеціальному фонді її кошторису, розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний до закінчення бюджетного періоду внести зміни до спеціального фонду кошторису щодо зменшення власних надходжень і видатків з урахуванням очікуваного виконання спеціального фонду кошторису у відповідному бюджетному періоді. Розпорядники бюджетних коштів упорядковують бюджетні зобов'язання з урахуванням внесених змін до спеціального фонду кошторису.

Відповідно до частини 9 статті 51 Кодексу, якщо обсяги власних надходжень бюджетних установ перевищують відповідні витрати, затверджені законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), розпорядник бюджетних коштів передбачає спрямування таких надпланових обсягів у першу чергу на погашення заборгованості з оплати праці, нарахувань на заробітну плату, стипендій, комунальних послуг та енергоносіїв.

Якщо такої заборгованості немає, розпорядник бюджетних коштів спрямовує 50 відсотків коштів на заходи, що здійснюються за рахунок відповідних надходжень, і 50 відсотків коштів - на заходи, необхідні для виконання основних функцій, але не забезпечені коштами загального фонду бюджету за відповідною бюджетною програмою.

У такому разі розпорядник бюджетних коштів здійснює перерозподіл обсягів узятих бюджетних зобов'язань за загальним фондом бюджету для проведення видатків за цими зобов'язаннями із спеціального фонду бюджету.

Слід зазначити, що відповідно до частини 9 статті 13 Кодексу створення позабюджетних фондів органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування та іншими бюджетними установами не допускається. Відкриття позабюджетних рахунків для розміщення бюджетних коштів (включаючи власні надходження бюджетних установ) органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування та іншими бюджетними установами забороняється, крім випадку, передбаченого частиною восьмою статті 16 цього Кодексу, а також крім розміщення закордонними дипломатичними установами України бюджетних коштів на поточних рахунках іноземних банків у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та розміщення вищими і професійно-технічними навчальними закладами на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг, якщо таким закладам законом надано відповідне право.

На підставі аналізу вищенаведених норм законодавства слід дійти висновку, що оскільки власні надходження бюджетних установ є складовою частиною доходів спеціального фонду бюджету, то вони в розумінні п. 11 ст. 2 БК України є бюджетними коштами.

Таким чином, незалежно від того, що за змістом бюджетного законодавства джерелами фінансування бюджетних установ можуть бути власні надходження, фактично здійснення грошових зобов'язань відповідач виконує за рахунок бюджетних коштів.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів того, що спірні зобов'язання за Договором були взяті Управлінням освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (код 37397216) не у відповідності до бюджетного асигнування, до матеріалів справи не представлено.

Отже, з урахуванням усього зазначеного вище, суд приходить до висновку, що зобов'язання за Договором № 113 є бюджетним, а правонаступником такого бюджетного зобов'язання є Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (відповідач), а тому у відповідача виник обов'язок по оплаті заборгованості в сумі 13844,96 грн. за виконані позивачем роботи за вказаним договором.

Відповідні висновки узгоджуються з практикою Вищого господарського суду України у аналогічних спорах між тими ж сторонами (постанови від 30.07.2014 р. у справі № 910/25074/13, від 06.08.2014 р. у справі № 910/25011/13.

З урахуванням зазначеного, суд не вбачає підстав для залучення до участі у справі в якості іншого відповідача Дніпровську районну у м. Києві державну адміністрацію.

При цьому, суд зауважує, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013 р. №01-06/374/2013).

Так, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання (див. постанову Вищого господарського суду України від 23.08.2012 №15/5027/715/2011).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 р. № 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 р.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 13844,96 грн. боргу підлягають задоволенню.

Крім того, мають бути задоволені позовні вимоги про стягнення з відповідача 636,87 грн. інфляційних втрат за період з січня 2011 року по грудень 2013 року та 1 234, 67 грн. 3% річних за період з 01.01.2011 р. по 20.12.2013 р.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат позивача є вірним.

У свою чергу, що стосується заявленого відповідачем клопотання про застосування строків позовної давності, то в його задоволенні слід відмовити.

Так, позовна давність, за визначенням статті 256 ЦК України, - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

В даному випадку, на переконання суду, позивачем не було пропущено загальний трирічний строк позовної давності, оскільки листом від 10.01.2011 р. №1-35-1250/2 відповідач визнав існування у нього заборгованості в сумі 13844,96 грн., чим перервав строк позовної давності, який почав свій перебіг з 11.01.2011 р.

Так, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч. ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України).

Згідно з п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» правила переривання перебігу позовної давності застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. При цьому господарським судом слід мати на увазі таке.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, судом встановлено, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, вони підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (02105, місто Київ, проспект Миру, 6-А, код ЄДРПОУ 37397216) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санта-Р» (01042, місто Київ, вулиця Чигоріна, 57, код ЄДРПОУ 25268525) 13 844 (тринадцять тисяч вісімсот сорок чотири) грн. 96 коп. основного боргу, 1 234 (одну тисячу двісті тридцять чотири) грн. 67 коп. 3% річних, 636 (шістсот тридцять шість) грн. 87 коп. інфляційних втрат, 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.12.2014 р.

Суддя В.С. Ломака