Ухвала

від 11.12.2014 по справі 826/11804/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/11804/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

11 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б. Беспалова О.О.

при секретарі судового засідання Нечай Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Строй" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 12.03.2013 № 0002872208 та № 0002882208, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 12.03.2013 № 0002872208 та № 0002882208.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду міста Києва від 23.07.2014 року касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Нова - Строй" задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2014 скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 серпня 2014 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС провела документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Нова-Строй" з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ПП "Фірма "Володар", ТОВ "Граньстройінвест" та ТОВ "Маркон Груп Ко" за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої був складений акт від 22 лютого 2013 року № 173/22-8/31406099.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги: пункту 3.1 статті 3, пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, який перевірявся, на загальну суму 214303,00 грн., у тому числі по періодах: за 1 квартал 2011 року - 39583,00 грн., за 2 квартал 2011 року - 42220,00 грн., за 2-3 квартали 2011 року - 91440,00 грн., за 2-4 квартали 2011 року - 174720,00 грн.; підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку у періоді, який перевірявся, на загальну суму 205947,00 грн., у тому числі по періодах: за березень 2011 року - 31666,67 грн., за травень 2011 року - 25730,00 грн., за червень 2011 року - 33333,33 грн., за липень 2011 року - 33450,00 грн., за вересень 2011 року - 9350,00 грн., за листопад 2011 року - 72416,67 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що ТОВ "Нова-Строй" неправомірно включило до складу валових витрат відповідного податкового періоду вартість придбаних у ПП "Фірма "Володар", ТОВ "Граньстройінвест" та ТОВ "Маркон Груп Ко" товарів (робіт, послуг), а податок на додану вартість, сплачений у складі такої вартості - до податкового кредиту відповідного податкового періоду, оскільки: згідно актів ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 13 лютого 2012 року № 280/23-1/37649152, від 31 січня 2012 року № 72/23-1/31988783 та Яготинської МДПІ Київської області від 08 грудня 2011 року № 1318/2300/37135774 вказані товариства не знаходяться за юридичними адресами; згідно протоколів допитів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вказані громадянки вказали, що ПП "Фірма "Володар", ТОВ "Граньстройінвест" та ТОВ "Маркон Груп Ко" було були створені без мети здійснення господарської діяльності, їх реєстрацію здійснено на прохання невстановлених осіб за винагороду, у зв'язку з чим у провадженні слідчих органів знаходяться кримінальні справи, порушені за фактом фіктивного підприємництва. Вказані обставини слугували підставою для висновку органу державної податкової служби про те, що правочини, укладені між позивачем та ПП "Фірма "Володар", ТОВ "Граньстройінвест" та ТОВ "Маркон Груп Ко", суперечать інтересам держави і суспільства та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а виписані зазначеними контрагентами, первинні бухгалтерські документи не можуть бути прийняті до уваги як первинні бухгалтерські документи в розумінні Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

12 березня 2013 року ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0002882208, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України збільшила ТОВ "Нова-Строй" суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на 214304,00 грн., у тому числі: 214303,00 грн. - за основним платежем, 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

12 березня 2013 року ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0002872208, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України збільшила ТОВ "Нова-Строй" суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на 321165,00 грн., у тому числі: 205947,00 грн. - за основним платежем, 115218,00 грн. - з штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи, що вказані податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем незаконно та необґрунтовано, позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено правомірність формування ним податкового кредиту та валових витрат за результатами здійснення фінансово-господарських операцій із ПП "Фірма "Володар", ТОВ "Граньстройінвест", ТОВ "Маркон Груп Ко" у період щодо якого проведено перевірку, в той же час, відповідач належними та допустимими в розумінні вимог статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами не довів законності прийнятих ним спірних рішень.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновку суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, виходячи із наявних у справі матеріалів, колегія суддів зазначає наступне.

Так, в силу приписів п. 2.1. ст. 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" Платниками податку є: з числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону визначено, що валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону).

Згідно п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до статті 138 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), зокрема п. 138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп.138.1.1 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно із п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу валових витрат витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, підставою для формування валових витрат є наявність первинних бухгалтерських документів, що підтверджують понесені підприємством валові витрати. При цьому слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції, вчинені підприємством в рамках господарської діяльності.

Згідно п 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 10.1 ст. 10 вказаного Закону, особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахуванню) до бюджету є: платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

В силу п. 1.3 ст. 1 Закону платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

У відповідності до вимог п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 даного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п.7.2.6. п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У відповідно до пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями , а також, що у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Приписами п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України, існує декілька підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Крім того, колегія суддів враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже в даному випадку правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень повинен довести відповідач як суб'єкт владних повноважень.

В той же час, обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що між ТОВ "Нова-Строй" та ПП "Фірма "Володар", укладено ряд договорів підряду, зокрема:

№ 020211 від 02.02.2011 p., відповідно до умов якого контрагент позивача зобов'язується виконати будівельно-монтажні роботи по будівництву лінії електропередачі базової станції мобільного зв'язку за адресою: Чернігівська обл., с. Талалаївка.

№ 050511 від 05.05.2011 p., відповідно до умов якого контрагент позивача зобов'язується виконати будівельно-монтажні роботи по встановленню розвантажувальної рами під контейнер для БС мобільного оператора "Life", розташованих в місті Києві за адресами: вул. Автозаводська, буд. 87, вул. Васильківська, буд. 96А, вул. Луначарського, буд. 4, вул. Рокосовського, буд. 8Б, пр-т Червонозоряний, буд. 51.

№ 240511/1 від 24.05.2011 p., відповідно до умов якого контрагент позивача зобов'язується виконати будівельно-монтажні роботи по будівництву базової станції мобільного зв'язку, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, буд. 7а.

№ 240511/2 від 24.05.2011 p., відповідно до умов якого контрагент позивача зобов'язується виконати будівельно-монтажні роботи по електропостачанню БС мобільного оператора "Life" за адресою: м. Київ. вул. Січневого повстання, буд. 34.

№ 010611 від 01.06.2011 p., відповідно до умов якого контрагент позивача зобов'язується виконати монтаж обладнання для БС мобільного оператора "Life", розташованих в місті Києві за адресами: вул. Тулузи, буд. 1; вул. Луначарського, буд. 4.

№ 140611 від 14.06.2011 p., відповідно до умов якого контрагент позивача зобов'язується виконати будівельно-монтажні роботи по будівництву фундаменту для БС мобільного оператора "Life", розташованих в місті Києві за адресами: вул. Тулузи, буд. 1; вул. Сім'ї Сосніних, буд. 7а.

№ 200611 від 20.06.2011 p., відповідно до умов якого контрагент позивача зобов'язується виконати монтаж антенно-фідерного обладнання БС мобільного оператора "Life" за адресами: м. Київ, вул. Пирогова, буд. 9; м. Київ, пр-т Героїв Сталінграду, буд. 46.

На виконання цих договорів сторонами підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), в свою чергу підрядником на користь позивача виписано відповідні податкові накладні.

Вище перелічені документи від імені ПП "Фірма "Володар" були підписані заступником директора ОСОБА_6, при цьому з наявної у матеріалах справи копії листа від ПП "Фірма "Володар" вбачається, що заступнику директора: ОСОБА_6 надано право підпису усіх документів від імені вказаного підприємства, відтак, останній мав право укладати та підписувати договори та виписувати податкові накладні для формування контрагентами сум податкового кредиту з ПДВ.

Також, як вірно встановлено судом першої інстанції, між ТОВ "Нова-Строй та ТОВ "Граньстройінвест", в особі директора ОСОБА_7 укладено договір підряду № 5/09-11 на виконання проектних робіт від 05.09.2011 p. - складання проектної документації по проектуванню базових станцій мобільного зв'язку в кількості 11 проектів.

Також, між вказаними підприємствами укладено договір № 30/09-11 купівлі-продажу товарів від 30.09.2011 р.

На підтвердження реального виконання умов цих договорів позивачем надано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), видаткову накладну та виписані контрагентом позивача податкові накладні.

Вище перелічені документи зі сторони ТОВ "Граньстройінвест" були виписані та підписані директором: ОСОБА_7 В матеріалах наявна копія витягу з ЄДР, відповідно до якого ОСОБА_7 значиться як засновник та керівник ТОВ "Граньстройінвест", а тому мав право укладати та підписувати договори та виписувати податкові накладні для формування контрагентами сум податкового кредиту з ПДВ.

Щодо господарських взаємовідносин між ТОВ "Нова-Строй" та ТОВ "Маркон Груп Ко", то як вбачається з матеріалів справи, між вказаними суб'єктами господарювання було укладено договір купівлі-продажу товарів № 270511 від 27.05.2011 р., на виконання якого сторонами складено видаткові накладні, а також ТОВ "Маркон Груп Ко" виписано на ім'я позивача відповідні податкові накладні.

Вказані документи зі сторони ТОВ "Маркон Груп Ко" були виписані та підписані заступником директора Кравченком В.К., якому надано право підпису усіх юридичних та бухгалтерських документів, про що свідчить лист ТОВ "Маркон Груп Ко", копія якого міститься у матеріалах справи. Тобто, Кравченко В.К. мав право укладати та підписувати договори та виписувати податкові накладні для формування контрагентами сум податкового кредиту з ПДВ.

Також колегія суддів враховує, що відповідач не заперечує здійснення оплати та оприбуткування отриманих послуг (робіт) із вказаними вище контрагентами, оскільки, як слідує зі змісту акту, до перевірки надавалися банківські виписки та картки рахунку 631 (наявні у матеріалах).

Крім цього, позивач для підтвердження правильності формування валових витрат з податку на прибуток підприємств і податкового кредиту з ПДВ надав докази подальшого використання отриманих товарів, результатів робіт/послуг, в подальшій господарській діяльності підприємства-позивача і відповідно в оподатковуваних операціях.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування реальності господарських операцій з ПП "Фірма "Володар", ТОВ "Граньстройінвест" та ТОВ "Маркон Груп Ко" позивач, крім наявності у нього необхідних первинних бухгалтерських документів (податкових накладних, видаткових накладних платіжних доручень, актів здачі - прийняття робіт (надання послуг), актів приймання виконаних підрядних робіт за формою № КБ-2в), посилався на те, що такі операції були зумовлені необхідністю належного виконання ТОВ "Нова-Строй" (виконавцем) перед Дочірнім підприємством з іноземними інвестиціями "Еріксон" (замовником) по контракту № UKR/OC-04:033 від 02 серпня 2004 року щодо проектування базових станції мобільного зв'язку, виконанню будівельно-монтажних робіт таких базових станцій та придбання у зв'язку з такими роботами відповідних товарно-матеріальних цінностей.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що сама по собі наявність належним чином оформлених первинних документів не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування валових витрат підприємства чи правомірність включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

В акті перевірки відповідачем не зазначено про відсутність документів первинного бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження нарахування ПДВ та віднесення сум до витрат по операціям із ПП "Фірма "Володар", ТОВ "Граньстройінвест", ТОВ "Маркон Груп Ко" за перевіряємий період, обов'язок ведення і зберігання яких покладено на позивача.

Також, перевіркою не встановлено порушень в оформленні наданих фінансово-господарських документів вимогам чинного законодавства.

Податковий орган, в свою чергу, в обґрунтування власної позиції посилається на фіктивність контрагентів позивача - ПП "Фірма "Володар" (код ЄДРПОУ 31988783), ТОВ "Граньстройінвест" (код ЄДРПОУ 37649152), ТОВ "Маркон Груп Ко" (код ЄДРПОУ 37135774), а, враховуючи, що ТОВ "Нова-Строй" задекларувало податкові зобов'язання по господарським взаємовідносинам з ПП "Фірма "Володар", ТОВ "Граньстройінвест" та ТОВ "Маркон Груп Ко", податковий орган дійшов висновку, що податкові зобов'язання є нікчемними.

Вказану позицію відповідач мотивує наявною у нього податковою інформацією, зокрема зазначає, що згідно з АІС "Податки" стан платника ПП "Фірма "Володар" - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, а стан платника ТОВ "Маркон Груп Ко" - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням; з протоколу допиту свідка гр. ОСОБА_5 та гр. ОСОБА_4; з акту про незнаходження ТОВ "Граньстройінвест" за зареєстрованим місцезнаходженням від 10.02.2012 р. № 103/23-1; з постанови відділу податкової міліції ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 24.01.2012 про призначення перевірки з питань складання акту нікчемності правочину ТОВ "Граньстройінвест"; з акту Яготинської МДПІ від 08.12.2011 р. № 1318/2300/37135774 про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Маркон Груп Ко" встановлено порушення ч.ч. 1, 5 ст. 203, п.п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, в зв'язку з чим правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу закону, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з понесених витрат за придбання товару має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару (робіт, послуг), яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, дотримання ним вимог ст. 198 Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість, а також вимог ст. 138 Податкового кодексу України при формуванні валових витрат, відсутні підстави для позбавлення платника податку права на відповідну податкову вигоду. При цьому порушення контрагентами постачальника покупця податкового законодавства чи правил ведення фінансово-господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця товару (робіт, послуг) права на податковий кредит.

Платник податків (покупець товару), який дотримався вимог закону щодо формування податкового кредиту за операціями з постачальником товару, відомості щодо якого містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та який перебуває на обліку в податковому органу, в тому числі зареєстрований платником податку на додану вартість, не має обов'язку в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит у разі виявлення порушення такими контрагентами правил створення підприємства, ведення фінансово-господарської діяльності та податкової дисципліни. У разі якщо вказані контрагенти допустили такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо них, адже законом іншого не передбачено.

Посилання відповідача на протоколи допиту свідків колегія суддів оцінює критично оскільки відповідно до статті 89 Кримінального процесуального кодексу України, допустимість доказів вирішується тільки судом під час їх оцінки на час ухвалення судового рішення, в той же час відповідачем не надано обвинувальний вирок, чи постанову про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, в яких би суд посилався на факти зазначені у наведених протоколах, як на достовірно встановлені та доведені.

Також, суд першої інстанції ухвалою від 30.07.2014 про прийняття справи до провадження витребував у відповідача докази наявності вироків суду, постановлених у кримінальних справах, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо позивачем або ж ПП "Фірма "Володар", ТОВ "Граньстройінвест", ТОВ "Маркон Груп Ко" для врахування обставин, які слугували приводами та підставами для порушення кримінальних справ щодо вказаних вище суб'єктів господарювання.

Проте, відповідач витребувані судом докази суду не надав, про причини їх ненадання не повідомив.

Дослідивши документи, надані позивачем на підтвердження реального руху активів в процесі здійснення господарських операцій за вказаними вище договорами із ПП "Фірма "Володар", ТОВ "Граньстройінвест", ТОВ "Маркон Груп Ко", колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ТОВ "Нова-Строй" надано належні і допустимі в розумінні статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України докази на підтвердження правомірністі віднесення спірних сум ПДВ до податкового кредиту та валових витрат при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток.

В той же час, відповідач власної позиції щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, які встановлені під час перевірки та зафіксовані в акті від 22 лютого 2013 року № 173/22-8/31406099, належними доказами не довів.

У зв'язку із наведеним, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача і скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Строй" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 12.03.2013 № 0002872208 та № 0002882208 - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 серпня 2014 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.А. Губська

Суддя А.Б. Парінов

Суддя О.О. Беспалов

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.