Ухвала

від 02.12.2014 по справі 826/1065/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2014 року м. Київ К/800/25222/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.

при секретарі: Сватко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб Інвестбуд»

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 лютого 2013 року

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року

у справі №826/1065/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб Інвестбуд» (надалі - ТОВ «Хліб Інвестбуд»)

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва Державної податкової служби (надалі - ДПІ у Шевченківському районі м.Києва ДПС)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У січні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом в якому поставлено питання про скасування податкових повідомлень-рішень від 11.01.2013 року №0000412230 та №0000422230.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 лютого 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що висновки податкового органу відповідають дійсним обставинам справи, а отже спірні податкові повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом обґрунтовано та відповідно вимогам чинного законодавства.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваних рішень та просить прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу відповідач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача в особі арбітражного керуючого та представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, контролюючим органом була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Хліб Інвестбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 року по 30.09.2012 року, про що складено акт №2185/22-30/33307354 від 18.12.2012 року.

Під час проведення перевірки, на думку податкового органу, було встановлено порушення позивачем п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134 , п.п.135.5.11 п.135.5 ст. 135 , п.п.14.1.36 п.14.1 ст. 14 , п.п.14.1.231 п.14.1 ст. 14 ПК України та п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , п.п.44.1 ст. 44 , п.138.2 ст. 138 , п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України , п.9.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 271179940,00грн., в тому числі по періодам: за ІІ квартал 2012 року на суму 8417025,00грн., за ІІ та ІІІ квартал 2012 року на суму 262762915,00грн.; п.198.3, 198.6 ст. 198 , п.201.4, п. 201.6 , п. 201.10 ст. 201 ПК України в результаті чого завищено суму залишку від'ємного значення, яка після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 204223,00грн. за вересень 2012 року.

За наслідками проведено перевірки ДПІ у Шевченківському районі м.Києва ДПС прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 11.01.2013 року №0000412230, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення по ПДВ на 204223,00грн. та №0000422230, яким позивачу суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 271179940,00грн.

Як вбачається з акту перевірки, на формування показників відображених у рядку 02 податкової декларації «Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)» за період з 01.04.2012 року по 30.09.2012 року здійснювалось з урахуванням операцій із реалізації зернових культур на митній територій України та за її межами.

Згідно наданих до перевірки документів податковим органом встановлено, що позивач здійснював експорт зернових культур врожаю 2011 року.

Для визначення звичайної ціни продажу сільськогосподарської продукції на світових товарних ринках відповідачем було направлено запит до ДП «Держзовнішінформ» №9922/10/2220 від 26.11.2012 року та до Аграрної біржі №9924/10/2220 від 26.11.2012 року.

ДП «Держзовнішінформ» листом вих.№4.3/2521 від 10.12.2012 року було надано цінову інформацію, а Аграрною біржею листом вих.№1073 від 03.12.2012 року були надані середньозважені біржові ціни, які склались у визначений перевіркою період.

За результатами проведеного аналізу було встановлено, що протягом періоду, що перевірявся, показники світових цінна зернові культури відрізняються від фактичних експортних цін позивача.

Разом з тим, під час проведення перевірки не було встановлено наявності розумних економічних причин заниження об'єкту оподаткування податку на прибуток щодо реалізації продукції нижче ніж звичайні ціни.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Статтею 39 ПК України установлені методи визначення та порядок застосування звичайної ціни.

Згідно з п. 1 розділу XIX «Прикінцеві положення» ПК України норми ПК України набирають чинності з 1 січня 2011 року, крім: - ст.39 ПК України, яка набирає чинності з 1 січня 2013 року.

Відповідно до Прикінцевих положень ПК України 01.04.2011р. втрачає чинність Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», крім п.1.20 ст.1 цього Закону, який діє до 01.01.2013р. Тож, звичайні ціни до настання вказаної дати визначаються у порядку, передбаченому п.1.20 наведеного Закону.

Відповідно до підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Підпунктом 1.20.2. п.1.20 ст.1 Закону передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів, строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну.

При проведенні перевірки та співставленні даних податковим органом використовувались дані щодо найменшої ціни з тих, що склались при продажу такої продукції.

Отже, при перевірці повноти визначення валових доходів за період з 01.04.2012 року по 30.09.2012 року податковим органом було встановлено заниження доходу, що враховується при обчисленні об'єкту оподаткування, внаслідок порушення позивачем п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134 , п.п.135.5.11 п.135.5 ст. 135 , п.п.14.1.36 п.14.1 ст. 14 , п.п.14.1.231 п.14.1 ст. 14 ПК України та п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» .

Як вбачається з акту перевірки, відповідно до поданих позивачем до контролюючого органу податкових декларацій та уточнюючого розрахунку за 3 квартал 2012 року, ТОВ «Хліб Інвестбуд» визначено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток від усіх видів діяльності за період з 01.04.2012 року по 30.09.2012 року.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Згідно ст.3 названого Закону, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Статтею 9 вказаного Закону регламентовано, що підставою бухгалтерського обліку господарський операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення таких операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю її виміру, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, при формуванні валових витрат до їх складу відносяться лише ті, які пов'язані з реальним придбанням товарів/робіт/послуг та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та умові використання придбаного товару у власній господарській діяльності та направлені на отримання доходу.

Отже, при проведенні перевірки було встановлено завищення позивачем витрат за період, що перевірявся, чим було порушено вимоги п.п.14.1.27, п.п.14.1.36, п.14.1 ст.14, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.4, п.138.5 ст.138 ПК України.

Крім того, як вбачається з акту перевірки та встановлено судами попередніх інстанцій під час проведення перевірки було встановлено, що правочини, укладені позивачем з його контрагентами, а саме, ТОВ «Херсон Пак» та ПП «Торговий дім «Ділові дрібниці» мають ознаки фіктивності, а отже, позивач здійснював сумнівні фінансово-господарські операції та при складанні податкової звітності безпідставно використовував документи, що не відповідають дійсності при взаємовідносинах з контрагентами, що мають ознаки фіктивності.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «Херсон Пак» було укладено договір №01/09-15/163 від 20.12.2011 року про надання послуг з сертифікації товару.

На виконання умов договору до матеріалів справи долучені копії актів надання послуг, податкових накладних, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, роздруківок банківських виписок.

Разом з тим, як вбачається з акту перевірки, станом на 20.07.2012 року місцезнаходження директора ТОВ «Херсон Пак» не встановлено, отже не можливо підтвердити факт здійснення фінансово-господарської діяльності контрагентом позивача. Також встановлено, що у ТОВ «Херсон Пак» відсутні виробничі потужності для здійснення господарської діяльності, відсутні основні фонди та складські приміщення.

Кримінальні справи відносно посадових осіб ТОВ «Херсон Пак» не порушувались.

Щодо взаємовідносин позивача з ПП «Торговий Дім «Ділові Дрібниці», судами попередніх інстанцій було встановлено, що між позивачем та вищезазначеним підприємством у травні 2012 року були укладені договори на поставку пшениці м'якої 2011 року.

На виконання умов правочинів у матеріалах справи містяться копії видаткових накладних, податкових накладних, на підставі яких сформовано податковий кредит, роздруківок банківських виписок, валютно митних декларацій.

Однак, відповідно до даних АІС «Система автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» встановлені розбіжності в сумі 103245,54грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва складено акт №706/22-200/30565050 від 22.10.2012 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Торговий Дім «Ділові Дрібниці», з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з контрагентами-постачальниками ПП «Пояс Оріона», ПП «Лактулоза» за травень 2012 року, контрагентами - покупцями».

Щодо ПП «Пояс Оріона» було встановлено, що за юридичною адресою підприємство не знаходиться, власні складські виробничі приміщення та трудові ресурси відсутні.

ПП «Лактулоза» надавало транспортні послуги ПП «Торговий Дім «Ділові Дрібниці» по перевезенню сільськогосподарських культур у травні 2012 року.

Разом з тим, відносно ПП «Лактулоза» було встановлено, що від ДПІ у Голосіївському районі м.Києва ДПС отримано акт №500/3-22-30-33630881 від 01.08.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Лактулоза», щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.08.2009 року по 30.06.2012 року». Також було встановлено, що у зазначеного підприємства відсутні виробничо-складські приміщення, основні фонди, транспортні засоби.

Отже, на підставі вищевикладеного податковий орган дійшов висновку, що в травні 2012 року не було встановлено реального здіснення господарських операцій ПП «Торговий Дім «Ділові Дрібниці» з його контрагентами постачальниками та покупцями, а отже, і до наступних покупців.

Підпунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, з наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлені обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб Інвестбуд» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 лютого 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В. Вербицька

---

О.В. Муравйов