Постанова

від 16.12.2014 по справі 23/5005/17583/2011

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2014 року Справа № 23/5005/17583/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Пархоменко Н.В. (доповідач)

суддів : Коваль Л.А., Чередка А.Є.

при секретарі судового засідання Сусла Я.Б.

за участю прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області: Міщук Н.П., посвідчення №029708 від 20.10.2014 року,

та представників сторін :

від позивача : Сіленок М.В. головний спеціаліст сектору правового забезпечення, довіреність №-2671/0/334-14 від 26.11.14 року;

від відповідача : Лось П.Г. директор, паспорт №АМ695092 від 25.07.02 року, виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія ААБ №264117 від 21.10.09 року; Донець С.О. представник, довіреність №1 від 03.01.12 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фішер" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.2014 року у справі №23/5005/17583/2011

За позовом Павлоградського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Павлоградської районної державної адміністрації, м. Павлоград Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фішер", м. Новомосковськ Дніпропетровської області

про внесення змін до договору оренди

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2011 року Павлоградський міжрайонний прокурор звернувся до господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Павлоградської районної державної адміністрації Дніпропетровської області і з позовом, в якому просить змінити пункт 4.2 договору оренди земель водного фонду від 26.12.2002 року, укладеного між Павлоградською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фішер" щодо оренди земельної ділянки, площею 162,39 га (землі водного фонду) на території В'язівоцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області з терміном дії на двадцять років, зареєстрованого у Відділі земельних ресурсів Павлоградського району в книзі записів договорів оренди земельних ділянок В'язівоцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області 08 січня 2003 року за № 8, виклавши його в такій редакції:

"4.2. Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється відповідно до Закону України "Про оренду землі" та Податкового кодексу України у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки".

Судові витрати по справі прокурор просить покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.2014 року у справі №23/5005/17583/2011 (суддя Бєлік В.Г.) позов задоволено у повному обсязі:

- змінено пункт 4.2 договору оренди земель водного фонду від 26.12.2002 року, укладеного між Павлоградською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фішер" щодо оренди земельної ділянки, площею 162,39 га (землі водного фонду) на території В'язівоцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області з терміном дії на двадцять років, зареєстрованого у Відділі земельних ресурсів Павлоградського району в книзі записів договорів оренди земельних ділянок В'язівоцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області 08 січня 2003 року за № 8, виклавши його в такій редакції:

"4.2. Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється відповідно до Закону України "Про оренду землі" та Податкового кодексу України у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки ";

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фішер" на користь Державного бюджету України в особі відділення Держказначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська державне мито в сумі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що договором та законом передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. Враховуючи, що договором оренди земельної ділянки визначено оренду саме земель водного фонду, що відповідає вимогам Земельного кодексу України, місцевим господарський судом відхилені заперечення відповідача про те, що він орендує землю, яка є землею сільськогосподарського призначення, відповідно річна орендна плата за її користування повинна бути не меншою розміру земельного податку.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фішер" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:

- скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.2014 року по справі №23/5005/17583/2011;

- прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що приймаючи рішення господарський суд не звернув увагу на те, що відповідач займається риборозведенням та, у розумінні норм Податкового кодексу України, займається вирощуванням сільськогосподарської продукції (риби) на землях водного фонду, що вважаються землями сільськогосподарського призначення, тому річна орендна плата не може встановлюватись у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.11.2014 року апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя: Пархоменко Н.В. (доповідач), суддів: Коваль Л.А., Кощеєв І.М., розгляд скарги призначений у судове засіданні на 27.11.2014 року.

Розпорядженням секретаря судової палати від 27.11.2014 року у зв'язку із виходом з відпустки судді Чередко А.Є. - члена постійно діючої колегії суддів, визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Пархоменко Н.В. (доповідач), судді: Коваль Л.А., Чередко А.Є.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.11.2014 року апеляційну скаргу прийнято до свого провадження колегією суддів у складі головуючого судді Пархоменко Н.В. (доповідач), суддів: Коваль Л.А., Чередко А.Є.

Розгляд справи був відкладений з 27.11.2014 року на 16.12.2014 року.

У судових засіданнях, які відбулися 27.11.2014 року та 16.12.2014 року, представники апелянта підтримали апеляційну скаргу та просили задовольнити її в повному обсязі з підстав, зазначених у скарзі.

Представник Павлоградської районної державної адміністрації та прокурор відділу прокуратури Дніпропетровської області проти апеляційної скарги заперечували та просили залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.2014 року без змін.

У судовому засіданні 16.12.2014 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків, повноту їх дослідження місцевим господарським судом вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 09.09.2002 року Павлоградською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області прийнято розпорядження №368-р "Про надання в оренду земель водного фонду для рибогосподарських потреб ТОВ "Фішер" на території В'язівоцької сільської ради", яким затверджений розроблений проект відведення земельної ділянки водного фонду загальною площею 162,39 га для передачі її в оренду ТОВ "Фішер" та прийнято рішення про надання в оренду строком на 20 років земельної ділянки водного фонду загальною площею 162,39 га.

26.12.2002 року між Павлоградською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фішер" (орендар) був укладений договір оренди земель водного фонду, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець на підставі розпорядження Павлоградської райдержадміністрації Дніпропетровської області від 09.09.2002 року № 368-р передає в оренду землю водного фонду, яка знаходиться у віданні орендодавця, а орендар приймає в оренду землю водного фонду, яка розташована на території В'язівоцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області. Межі земель водного фонду визначені на плані, який є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.2 договору).

Відповідно до п.1.3 договору загальна площа землі водного фонду складає 162,39 га, в тому числі:

- пасовища - 13,91 га

- під господарськими шляхами - 0,23 га

- інших захисних насаджень - 8,26 га

- землі під водним об'єктом (ставок) - 135,95 га

- під гідротехнічними спорудами - 1,62 га

- під болотами - 2,42 га

Землі водного фонду надаються в оренду - для рибогосподарських потреб (п. 2.1 договору).

Відповідно до п.3.1 договору земля водного фонду надається в оренду строком на 20 (двадцять) років, з моменту державної реєстрації даного договору.

Вказаний договір підписаний сторонами, посвідчений приватним нотаріусом Павлоградського районного нотаріального округу Гуцалюк А.В. та зареєстрований в реєстрі за № 427.

08.01.2003 року вказаний договір зареєстровано у відділі земельних ресурсів Павлоградського району в книзі записів державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок В'язівоцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області за №8.

Відповідно до 4.1. договору орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі.

Розмір орендної плати земель водного фонду, що передається в оренду за рік складає:

- пасовища - 10 грн. за 1 га в рік

- під господарськими шляхами - 80 грн. за 1 га в рік

- інших захисних насаджень - 70 грн. за га в рік

- землі під водним об'єктом (ставок) - 50 грн. за 1 га в рік

- під гідротехнічними спорудами - 10 грн. за 1 га в рік

- під болотами - 10 грн. за 1 га в рік

Загальна вартість орендної плати за землі водного фонду за рік 7 573,60 (сім тисяч п'ятсот сімдесят три грн. 60 коп.) та перераховується на р/р В'язівоцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області номер № 33214810900216 (п. 4.2 договору).

Відповідно до п. 4.4 договору у разі необхідності, за згодою сторін, розмір, порядок, умови виплати орендної плати можуть змінюватись додатковою угодою сторін. Підставами для зміни розміру виплати орендної плати можуть бути: зміни умов господарювання, викликані інфляційними процесами; погіршення стану орендованих земель водного фонду; збільшення розмірів ставки земельного податку (п. 4.5 договору).

11.11.2011 року головою Павлоградської районної державної адміністрації Дніпропетровської області прийнято розпорядження №587-р-11 "Про встановлення розміру орендної плати за земельну ділянку водного фонду, яка перебуває в оренді ТОВ "Фішер" на території В'язівоцької сільської ради", яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Фішер" встановлено орендну плату за користування земельною ділянкою водного фонду загальною площею 162,39 га для рибогосподарських потреб на території Вязівоцької сільської ради у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням відповідних коефіцієнтів індексації.

Також, вказаним рішенням Товариству з обмеженою відповідальністю "Фішер" рекомендовано у 10-денний термін укласти з райдержадміністрацією договір про внесення змін до договору оренди земель водного фонду.

16.11.2011 року Павлоградською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області складено та підписано договір про внесення змін до договору оренди землі водного фонду від 08.01.2003 року за №8, відповідно до якого розмір орендної плати встановлений на рівні 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік. Орендна плата за рік складає 106 467,00 грн. Орендна плата за 1 га за рік складає 665,62 грн. орендна плата за міць складає 8 872,25 грн.

22.11.2011 року копію розпорядження голови Павлоградської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 11.11.2011 року №587-р-11, договір про внесення змін до договору оренди землі водного фонду від 08.01.2003 року за №8 направлені Павлоградською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області разом із супровідним листом від 17.11.2011 року за вих. 2502/4/14-11 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фішер", яке отримало поштову кореспонденцію 26.11.2011 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №5120004039568.

Відповідно п. 7.4 договору будь-які зміни та доповнення до цього договору здійснюються у письмовій формі сторонами та оформляються додатковою угодою. У разі недосягнення згоди про зміни і доповнення до цього договору спір вирішується судом (п. 7.5 договору).

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним, Податковим та Цивільними кодексами України, іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо зазначено про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (стаття 6 Цивільного кодексу України).

Відповідно до змісту статей 759 та 762 Цивільного кодексу України, законом можуть бути передбачені особливості укладання та виконання договору найму (оренди), і договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Згідно з статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою з 01.01.2011 року регулюється виключно Податковим кодексом України.

Згідно із статтею 287 Податкового кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно з вимогами статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки (стаття 288.5.1 Податкового кодексу України);

не може перевищувати:

а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки;

б) для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів - чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом;

в) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки (стаття 288.5.2 Податкового кодексу України).

Розпорядженням голови Павлоградської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 11.11.2011 року №587-р-11 "Про встановлення розміру орендної плати за земельну ділянку водного фонду, яка перебуває в оренді ТОВ "Фішер" на території В'язівоцької сільської ради" Товариству з обмеженою відповідальністю "Фішер" встановлено орендну плату за користування земельною ділянкою водного фонду загальною площею 162,39 га для рибогосподарських потреб на території Вязівоцької сільської ради у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням відповідних коефіцієнтів індексації.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фішер" звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом про скасування розпорядження голови Павлоградської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 11.11.2011 року №587-р-11 "Про встановлення розміру орендної плати за земельну ділянку водного фонду, яка перебуває в оренді ТОВ "Фішер" на території В'язівоцької сільської ради".

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.02.2012 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фішер" задоволений та скасовано розпорядження голови Павлоградської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 11.11.2011 року №587-р-11 "Про встановлення розміру орендної плати за земельну ділянку водного фонду, яка перебуває в оренді ТОВ "Фішер" на території В'язівоцької сільської ради".

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2013 року у справі №2а-0470/17992/11 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.02.2012 року у справі №2а/0470/17992/11 скасовано, в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фішер" відмовлено.

Скасовуючи постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.02.2012 року у справі №2а/0470/17992/11 та відмовляючи у позові Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд зазначив, що відповідно до договору від 26.12.2002 року орендована земельна ділянка віднесена до земель водного фонду, відповідно до цільового призначення та використання надана в оренду для рибогосподарських потреб, що має інший режим використання ніж землі сільськогосподарського призначення.

Таким чином, відповідач має сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що встановлюється Податковим кодексом України.

Відповідно статті 13 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Частина 2 статті 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Згідно зі статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У визначених законом випадках застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 2.19 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" судам слід враховувати, що розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема, приписам частини першої статті 15, статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. При цьому надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору.

Матеріалами справи підтверджується, що 22.11.2011 року Павлоградською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області разом із супровідним листом від 17.11.2011 року за вих. 2502/4/14-11 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фішер" направлялися копія розпорядження голови Павлоградської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 11.11.2011 року №587-р-11 та договір про внесення змін до договору оренди землі водного фонду від 08.01.2003 року за №8.

Вказаний лист отриманий представником відповідача 26.11.2014 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №5120004039568 (а.с. 17).

Відповідно до частини другої статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (стаття 652 Цивільного кодексу України).

Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом. Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість внесення змін до договору, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Згідно з підпунктом 271.1.1. пункту 271.1. статті 271 Податкового кодексу України нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом, є базою оподаткування податком за землю.

У відсотках від нормативної грошової оцінки земельної ділянки встановлюється ставка податку за земельну ділянку, з урахуванням кратності якого визначається мінімальний та максимальний розмір річної орендної плати.

Оскільки розмір орендної плати за землю визначається з урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки, нормативна грошова оцінка переданої в оренду спірної земельної ділянки змінилась, підлягають перегляду і відповідні умови договору.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного суду України від 06.12.2010 року у справі № 2-1/10068-2008, від 27.12.2010 року у справі №27/15-10, від 23.05.2011 року у справі №7/105-10(30/234-09), від 04.07.2011 року у справі №41/81пд).

Рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України (стаття 111 28 господарського процесуального кодексу України).

Згідно Витягу з технічної документації про грошову оцінку спірної земельної ділянки Довідки про грошову оцінку спірної земельної ділянки №5/03-5066 від 09.12.2014 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2011 року становить 887 224,91 грн.

Орендна плата становить 887 224,91 грн. х 12% (коефіцієнт, який розраховується відповідно до категорії земельної ділянки) = 106 467,00 грн.

Враховуючи, що має місце зміна законодавства щодо визначення розміру орендної плати за користування землею, розпорядженням голови Павлоградської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 11.11.2011 року №587-р-11 встановлений розмір річної орендної плати в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, апеляційний господарський суд вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог про внесення змін до пункту 4.2 договору оренди земельної ділянки водного фонду від 26.12.2002 року (державна реєстрація від 08.01.2003 року № 8) в частині зміни розміру орендної плати за користування земельною ділянкою та встановлення її в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Вказане відповідає приписам пункту 2.19 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин".

Відтак, господарський суд дійшов правомірного висновку щодо наявності підстав для внесення змін до договору щодо розміру річної орендної плати, яка визначена з урахуванням чинного законодавства та розпорядження райдержадміністрації.

Частиною 3 статті 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Апеляційний господарський суд відхиляє доводи відповідача про те, що оскільки він займається риборозведення (у розумінні норм Податкового кодексу України - вирощуванням сільськогосподарської продукції (риби) на землях водного фонду, вказана земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення, за яку сплачується орендна плата у значно меншому розмірі, ніж передбачають зміни до договору оренди земель водного фонду, з наступних підстав.

Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей (частина 1 статті 22 Земельного кодексу України).

Під поняттям "сільськогосподарська продукція", вжитим у частині 1 статті 22 Земельного кодексу України, слід розуміти продукцію, віднесену до сільськогосподарської Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016:2010, затвердженого наказом Держстандарту України від 11.10.2010 року №457 (код 01). Вказаним Державним класифікатором риба та інші продукти рибальства віднесені до коду 03.

Згідно листа Управління Держкомземагенства у Павлоградському районі Дніпропетровської області Головного Управління Держземагенства у Дніпропетровському районі від 12.1202.104 року за вих. №3/03-5121 згідно статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за формою 6-зем) станом на 01.01.2014 року земельна ділянка загальною площею 162,39 га, яка знаходиться в оренді товариства з обмеженою відповідальністю "Фішер" для рибогосподарських потреб на території В'язівоцької сільської ради Павлоградського району, знаходиться в рядку 3.17 (шифр 58), графа 12 "пасовища" - 13,91 га, графа 15 "під господарськими шляхами та прогонами" - 0,23 га, графа 24 "ліси та інші лісовкриті площі (полезахисні лісові смуги)" - 8,26 га, графа 60 "забудовані землі (під гідротехнічними спорудами)" - 1,62 га, графа 65 "відкриті заболочені землі (низині)" - 2,42 га, графа 76 "води (ставки)" - 135,95 га; категорія земель - землі водного фонду, державна форма власності.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що земельна ділянка водного фонду площею 162,39 га, яка розташована на території В'язівоцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області відноситься до категорії земель водного фонду, доказів зміни категорії вказаної земельної ділянки до суду не надано.

За викладених обставин висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог є обґрунтованим та правомірним.

Щодо посилань апелянта на приписи норм Закону України "Про оптові ринки сільськогосподарської продукції" та Закону України "Про Митний тариф України" слід зазначити, що вказані законодавчі акти не визначають категорію земельної ділянки, а регулюють відносини у сфері організації діяльності оптових ринків сільськогосподарської продукції в Україні та ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України.

Також, з огляду на встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє решту доводів відповідача, наведених в обґрунтування апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до частини 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

З 01.11.2011 року набрав чинності Закон України "Про судовий збір".

Відповідно до пункту 2.2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (частина 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Відповідно до статті 22 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" у 2011 році розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня становить 941 грн.

Приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України (пункт 4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у розмірі 941,00 грн. підлягає стягненню з відповідача в доход державного бюджету України.

Враховуючи, що Павлоградський міжрайонний прокурор звернувся до господарського суду Дніпропетровської області у грудні 2011 року, тобто після набрання чинності Законом України "Про судовий збір", місцевий господарський суд дійшовши до правильного висновку про покладення на відповідача судових витрат, однак помилково стягнув державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення (пункт 4 статті 103 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, рішення місцевого господарського суду підлягає зміні в частині судових витрат, які підлягають стягненню з відповідача за розгляд позовної заяви.

Судовий збір за подання апеляційної скарги відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України відносяться на відповідача.

Керуючись статтями 44-49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фішер" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.2014 року у справі №23/5005/17583/2011 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.2014 року у справі №23/5005/17583/2011 змінити в частині розподілу судових витрат за розгляд позовної заяви.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фішер" (51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Херсонська, 35, ідентифікаційний код 31401593) в доход Державного бюджету України в особі Управління Державної Казначейської Служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7, ідентифікаційний код 37989269, рахунок 31214206783005 в ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області (Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, код банку за ЄДРПОУ 37988155), МФО 805012, КБКД 22030001, код ЄДРПОУ господарського суду Дніпропетровської області 03499891, КБКД 22030001) судовий збір у сумі 941,00 грн., про що видати наказ.

В решті рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.2014 року у справі №23/5005/17583/2011 залишити без змін.

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Повна постанова складена 17.12.2014 року.

Головуючий суддя Н.В. Пархоменко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя А.Є. Чередко