Ухвала

від 11.11.2014 по справі 2а-5942/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" листопада 2014 р. м. Київ К/9991/74831/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Кошіля В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Функціонал груп»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 червня 2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року

у справі № 2а-5942/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Функціонал груп»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва

про визнання неправомірним та скасування наказу, визнання протиправними дій, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Функціонал груп» (далі - ТОВ «Функціонал груп»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва (далі - ДПІ у Подільському районі м. Києва; відповідач), в якому просило: визнати протиправним та скасувати наказ № 61 від 15 березня 2012 року про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Функціонал груп»; визнати протиправними дії контролюючого щодо проведення документальної виїзної перевірки товариства з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «СТС Логістикс Київ» за період з 01 жовтня 2011 року по 30 листопада 2011 року, за результатами якої складено акт № 66/22-205/37176027 від 28 березня 2012 року; визнати протиправними дії ДПІ у Подільському районі м. Києва щодо викладення в акті документальної виїзної перевірки № 66/22-205/37176027 від 28 березня 2012 року висновків про порушення позивачем частини 1 статті 203 , частини 1 статті 207 , статті 215 , частини 1 статті 216 , статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та визнання правочинів, вчинених ТОВ «Функціонал груп», нікчемними; зобов'язати податковий орган поновити в усіх електронних системах, в тому числі в автоматизованій системі «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України», а також в особовій картці ТОВ «Функціонал груп» задекларовані в податковій звітності з податку на додану вартість за жовтень - листопад 2011 року суми податкових зобов'язань в розмірі 1 792 541,00 грн. та податкового кредиту в розмірі 618 867,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 червня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ТОВ «Функціонал груп», посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 червня 2012 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «СТС Логістикс Київ» за період з 01 жовтня 2011 року по 30 листопада 2011 року, за результатами якої складено акт № 66/22-205/37176027 від 28 березня 2012 року.

У висновку вказаного акту перевірки контролюючим органом викладено думку про недотримання позивачем вимог частини 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 216 ЦК України при вчиненні правочинів з придбання та продажу товарів (послуг), які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а також встановлено порушення ТОВ «Функціонал груп» пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України), в результаті чого завищено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на 1 792 541,00 грн. та податковий кредит з цього податку на 618 867,00 грн.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

За змістом пункту 78.5 статті 78 ПК України допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Пунктом 81.1 статті 81 ПК України передбачено, що посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення перевірки; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

При цьому слід враховувати, що відповідно до позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 24 грудня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Foods and Goods L.T.D.» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами.

Тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду України саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе.

Водночас допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та/або проведенні податкової перевірки. А відтак, позов платника податків, спрямований на оскарження наказу про проведення виїзної перевірки, дій або бездіяльності податкового органу щодо призначення та/або проведення перевірки, може бути задоволений лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулось допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки.

В розглядуваній ситуації спірну перевірку проведено відповідно до наказу № 61 від 15 березня 2012 року та направлення № 64 від 15 березня 2012 року, які вручено представнику товариства. Останнім, в свою чергу, посадових осіб ДПІ у Подільському районі м. Києва до проведення перевірки допущено, що підтверджується актом перевірки № 66/22-205/37176027 від 28 березня 2012 року та позивачем не заперечується.

Таким чином, правові наслідки оспорюваних наказу та дій в наведеному випадку є вичерпаними, їх оскарження не сприяє відновленню порушених прав товариства, що, відповідно, виключає можливість задоволення таких позовних вимог.

Що стосується вимоги ТОВ «Функціонал груп» про визнання протиправними дій відповідача щодо викладення в акті перевірки № 66/22-205/37176027 від 28 березня 2012 року висновків про порушення позивачем вимог ЦК України, то варто зазначити, що наявність акту перевірки чи включення до його змісту певних висновків самі собою не створюють жодних перешкод для діяльності платника податків, що зумовлює відсутність порушень у реалізації охоронюваних законом інтересів особи, оскільки в такому разі правомірне притягнення особи до набуття певних благ не обмежується.

З огляду на викладене, дії контролюючого органу щодо включення до акту певних висновків не породжують правових наслідків для платника податків, тобто не змінюють стану його суб'єктивних прав та не створюють жодних додаткових обов'язків для платника, що, в свою чергу, виключає підстави для задоволення цієї позовної вимоги.

Водночас, відмовляючи в задоволенні позову про зобов'язання відповідача поновити в даних обліку задекларовані товариством у податковій звітності з податку на додану вартість за жовтень - листопад 2011 року податкові зобов'язання та податковий кредит, суди виходили з того, що при проведенні перевірки та викладенні в акті перевірки висновків, контролюючий орган діяв у межах повноважень та в спосіб, визначені чинним законодавством України, що обумовлює відсутність підстав для зобов'язання його вчинити відповідні дії.

Однак, колегія суддів із вказаним висновком погодитись не може, зважаючи на таке.

Згідно з пунктом 2.21 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 18 квітня 2008 року № 266 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з податку на додану вартість на центральному рівні відображаються в додатку до акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в автоматизованій системі «Аудит». По мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з податку на додану вартість за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення.

Відтак до інформаційних баз даних податкових органів мають включатись або дані, задекларовані платником податків (самостійно узгоджені), або показники, визначені контролюючим органом, але які пройшли відповідну процедуру узгодження в адміністративному чи судовому порядку.

Отже, будь-які зміни до облікових даних платника податків, а також до інформаційних баз, мають визнаватись протиправними, якщо відповідні дані не співпадають із узгодженими сумами (або іншими показниками) податкового обліку.

Крім того, при розгляді цієї категорії спорів суд не повинен вдаватись до правового аналізу висновків податкового органу, які були підставою для внесення змін до облікових даних платника податків (зокрема, змісту акту перевірки). Відповідні висновки можуть оцінюватись виключно в разі, якщо вони будуть використані при визначенні контролюючим органом суми грошового зобов'язання платнику шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення.

В той же час, задоволення конкретних позовних вимог платника податків має вирішуватись, виходячи з наявності спірних правовідносин, тобто достеменного з'ясування внесення органом державної податкової служби відповідних змін до даних податкового обліку позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постановлені у справі судові рішення в частині відмови в задоволенні позову про зобов'язання відповідача поновити в усіх електронних системах, в тому числі в автоматизованій системі «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», а також в особовій картці ТОВ «Функціонал груп» задекларовані в податковій звітності з податку на додану вартість за жовтень - листопад 2011 року суми податкових зобов'язань в розмірі 1 792 541,00 грн. та податкового кредиту в розмірі 618 867,00 грн. підлягають скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, а в решті оскаржувані судові рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Функціонал груп» задовольнити частково.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 червня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року в частині відмови в задоволенні позову про зобов'язання Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва поновити в усіх електронних системах, в тому числі в автоматизованій системі «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України», а також в особовій картці Товариства з обмеженою відповідальністю «Функціонал груп» задекларовані в податковій звітності з податку на додану вартість за жовтень - листопад 2011 року суми податкових зобов'язань в розмірі 1 792 541,00 грн. та податкового кредиту в розмірі 618 867,00 грн. з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 червня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Кошіль В.В.