Рішення

від 15.12.2014 по справі 922/4501/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2014 р.Справа № 922/4501/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Руденко О.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт", м.Харків, до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЛ-Групп" в особі Харківської філії ТОВ "ІТЛ-Групп", м.Харків , 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "МК Прайм", м.Нікополь, про стягнення 55378,06 грн. за участю представників:

позивача - Максименко Н.Д. (довіреність б/н від 10.10.2014р.);

1-го відповідача - не з'явився;

2-го відповідача - Щербака О.В. (довіреність б/н від 30.10.2014р.);

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Стандарт", м.Харків, звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення солідарно з відповідачів, Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЛ-Групп", м.Харків, та Товариства з обмеженою відповідальністю "МК Прайм", м.Нікополь, витрат, пов'язаних із пошкодженням вантажу перевізником, а саме: вартості запчастин та ремонтних робіт, необхідних для приведення автонавантажувача у робочий стан, в розмірі 54978,06 грн.; витрат на дефектацію пошкодженого автонавантажувача в розмірі 400,00 грн. Позивач також просить покласти солідарно на відповідачів судові витрати, у тому числі витрати з оплати судового збору в розмірі 1827,00 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 6623,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.10.2014р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 922/4501/14 та розгляд справи призначено на 01.12.2014р. об 11:30 год.

27.11.2014р. до канцелярії господарського суду надійшов відзив 1-го відповідача, ТОВ "ІТЛ-Групп", в якому 1-й відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що відповідальність щодо відшкодування збитків, нанесених автонавантажувачу під час перевезення, повинен нести відповідно до п. 4.2.9. Договору № 291012/4Х73 від 29.10.2012р. та ст. 618 ЦК України, перевізник, а саме ТОВ "МК Прайм".

01.12.2014р. 2-й відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти заявленого позову заперечує в повному обсязі, у зв'язку з тим, що між ТОВ "МК Прайм" та ТОВ "Стандарт" відсутні будь-які договірні правовідносини, тому відповідальність за пошкодження вантажу під час перевезення перед позивачем може нести виключно Харківська філія ТОВ "ІТЛ-Групп" яка була першим експедитором у ланці перевезення вантажу та мала договірні відносини з ТОВ "Стандарт". У своєму відзиві 2-й відповідач заявив клопотання про стягнення з позивача судових витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 6000,00 грн.

Відзиви відповідачів були долучені судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду від 01.12.2014р. розгляд справи було відкладено на 15.12.2014р. об 11:00 год.

03.12.2014р. до канцелярії суду надійшли письмові пояснення 2-го відповідача по справі, які разом з доданими до них документами були долучені судом до матеріалів справи.

04.12.2014р. позивач подав до суду письмові уточнення до позовної заяви в частині найменування та місцезнаходження 1-го відповідача, а саме просить вважати вірним найменуванням 1-го відповідача - ТОВ "ІТЛ-Групп" в особі Харківської філії ТОВ "ІТЛ-Групп".

11.12.2014р. 1-й відповідач надав для долучення матеріалів справи копію постанови Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.09.2014р. по справі № 182/7207/14-п, якою встановлена вина водія ТОВ "МК Прайм" щодо порушення правил дорожнього руху, внаслідок чого стався наїзд на перешкоду автонавантажувачем "Linde". 1-й відповідач вважає, що дана постанова є підтвердженням факту щодо перевезення вантажу ТОВ "МК Прайм", у зв'язку з чим майнову відповідальність за пошкодження вантажу повинен нести 2-й відповідач.

Копія постанови Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області була долучена судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні, яке відбулося 15.12.2014р., представник позивача просив суд прийняти уточнення до позовної заяви, подані до суду 04.12.2014р., та з урахуванням даних уточнень підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Уточнення позивача до позовної заяви були прийняті судом як обґрунтовані та такі, що не суперечать вимогам діючого законодавства, розгляд справи продовжено з їх урахуванням.

Представники 2-го відповідача проти позовних вимог заперечував на підставах, викладених у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях по справі.

1-й відповідач у судове засідання не з'явився; про причину неявки суд не повідомив; про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та 2-го відповідача, суд встановив наступне.

17.07.2014р. за Договором № ПР 67 поставки вантажної техніки від 17.07.2014р., відповідно специфікації № 1 до Договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Стандарт" (позивач) придбало на праві власності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістік Груп", м.Днепропетровськ (код ЄДРПОУ: 32838690), автонавантажувач Linde S 40-шасі 316J121003040 вартістю 179360,00 грн.

З метою транспортування автонавантажувача за пунктом призначення, позивач звернувся до Харківської Філії Tовариства з обмеженою відповідальністю "ІТЛ-Групп" (1-й відповідач), з яким мало довгострокові господарські відносини відповідно до укладеного Договору № 291012/4X73 на транспортно-експедиторське обслуговування у внутрішньому та міжнародному сполученні від 29.10.2012р., за яким TOB "ІТЛ-Групп" є експедитором, а TOB "Стандарт" - замовником.

Умовами вищевказаного Договору визначено порядок взаємовідносин, що виникають між сторонами при організації, здійсненні і розрахунках за транспортно-експедиторські послуги, що надаються експедитором замовнику, пов'язані з перевезенням вантажів у міжнародному та внутрішньому автомобільному сполученні (п.1.1.).

Згідно п. 1.2. Договору, замовник доручає, а експедитор приймає на себе обов'язки за рахунок коштів замовника організувати перевезення вантажів замовника та здійснювати розрахунки з транспортними організаціями за перевезення вантажів замовника.

За п.п. 4.2.4., 4.2.7. Договору, на 1-го відповідача (експедитора), як на суб'єкта господарювання, який за дорученням позивача (замовника) організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, покладено обов'язки організації перевірки забезпечення збереження та забезпечення доставки вантажу вантажеотримувачу у строки, що вказані в заявці.

Відповідно до п. 2.2. Договору, на кожні окремі транспортно-експедиторські послуги оформлюється Заявка, що містить опис умов і особливостей конкретного перевезення, що є невід'ємною частиною цього Договору.

Як свідчать матеріали справи, 17.07.2014р. позивач надіслав 1-му відповідачу Заявку на перевезення № 3-000017062X8 від 17.07.2014, що є додатком до Договору № 291012/4X73 від 29.10.2012р., відповідно до якої, з боку 1-го відповідача були надані траспортно-експедиторські послуги, пов'язані з перевезенням техніки.

17.07.2014р. була складена товарно-транспорта накладна № 1707 від 17.07.2014р., з посиланням на те, що TOB "ITЛ-Групп" (2-й відповідач) є автомобільним перевізником, а TOB "Стандарт" (позивач) замовником та вантажоодержувачем відповідно.

18.07.2014р. під час автоперевезення вантажу о 09:30 год. в м.Харкові по пр.Гагаріна, 127-"А" сталася дорожньо-транспорта пригода, в результаті якої автонавантажувачу, що знаходився на платформі автомобіля перевізника марки MAN реєстраційний номер АЕ 3501 AO, були спричинені значні пошкодження. Факт настання ДТП підтверджується довідкою Відділу Державтоінспекції з обслуговування міста Харків ГУМВС України в Харківській області.

21.07.2014р. було складено Акт технічного огляду автонавантажувача, відповідно до якого, з метою остаточного визначення технічного стану автонавантажувача та встановлення суми збитків, спричинених в результаті ДТП, TOB "Стандарт" та Харківська філія TOB "ІТЛ-Групп" безперечно дійшли висновку щодо необхідності проведення повної дефектації автонавантажувача із залученням до цього третіх осіб.

21.07.2014р. між позивачем та TOB "ТД "Ремпо" було укладено Договір № 74 про проведення дефектації пошкодженого автонавантажувача, відповідно до умов якого сума послуг складає 400,00 грн.

06.08.2014р. TOB "ТД "Ремпо" було визначено вартість запчастин та ремонтних робіт, необхідних для приведення автонавантажувача у робочий стан, у розмірі 54978,06 грн., про що свідчить калькуляція до Договору за № 404 від 06.08.2014р.

07.08.2014р. позивач звернувся до 1-го відповідача з претензією за вих. № 65 про відшкодування шкоди, заподіяної майну, на суму у розмірі 54978,06 грн.

У відповіді на претензію, яку було отримано позивачем 04.09.2014р., 1-й відповідач проти вимог позивача заперечує на тій підставі, що перевезення вантажу було здійснено TOB "МК Прайм" згідно Договору транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні № 170714/10X33 від 17.07.2014р., за яким TOB "МК Прайм" (2-й відповідач) є перевізником, а ХФ TOB "ІТЛ-Групп" (1-й відповідач) - клієнтом. У зв'язку з цим, 1-й відповідач вважає, що відшкодування збитків, нанесених автонавантажувачу під час його перевезення перед позивачем повинен нести 2-й відповідач, ТОВ "МК Прайм", а саме третя особа, яка була залученва до транспортної експедиції та безпосередньо винна в ушкодженні вантажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного Кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати і роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 2 ст. 623 ЦК України).

За приписами ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Статтею 228 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Згідно ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 932 ЦК України, експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.

Аналогічне положення закріплено у ч. 2 ст. 4 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", в якій зазначено, що експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Згідно ч. 2 ст. 932 ЦК України, у разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 618 ЦК України, боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (ст. 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.

Тобто, безпосередній виконавець може нести відповідальність перед кредитором замість боржника у двох випадках: якщо відповідальність виконавця перед кредитором боржника передбачена договором або така відповідальність передбачена законом.

За приписами ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", у разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що відповідальність перед позивачем (клієнтом) за пошкодження вантажу перевізником (третьою особою) повинен нести саме експедитор за Договором № 291012/4X73 від 29.10.2012р. на транспортно-експедиторське обслуговування у внутрішньому та міжнародному сполученні, тобто - ТОВ "ІТЛ-Групп".

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог ТОВ "Стандарт" в частині солідарного стягнення з обох відповідачів вартості запчастин та ремонтних робіт, а також витрат на проведення дефектації пошкодженого автонавантажувача, та вважає за необхідне покласти відшкодування цих витрат саме на 1-го відповідача, як особу, відповідальність якої передбачена чинним законодавством.

В частині позовних вимог до ТОВ "МК Прайм" суд відмовляє у задоволенні позову як необґрунтованому.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати з оплати судового збору суд покладає на 1-го відповідача, як винну сторону за даним спором.

Що стосується клопотання позивача про покладення на відповідачів інших витрат, пов'язаних з розглядом справи в розмірі 6623,00 грн., а саме витрат на юридичні послуги, надані позивачу Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародне інформаційно-консультативне агентство "МІКА", суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України, судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Таким чином, витрати на юридичні послуги, надані позивачу у даній справі юридичною особою, не можна віднести до інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Також ці витрати не можуть вважатися витратами, пов'язаними з оплатою послуг адвоката.

На підставі викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання ТОВ "Стандарт" про покладення на відповідачів витрат в розмірі 6623,00 грн., понесених позивачем на юридичні послуги, оскільки згідно чинного законодавства, такі витрати не входять до складу судових витрат.

Клопотання 2-го відповідача про стягнення з позивача судових витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 6000,00 грн. суд вважає за можливе задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до п. 6.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

З матеріалів справи вбачається, що Щербак Олександр Віталійович займається адвокатською діяльністю на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 470 від 13.11.2009р. В межах повноважень, наданих йому Договором про надання правової допомоги № 01-10/14 від 29.10.2014р., а також довіреності б/н від 30.10.2014р., виданої 2-м відповідачем, Щербак О.В. здійснював підготовку відзиву на позовну заяву, пояснень по справі та відповідних доказів в обґрунтування заперечень проти позову, а також брав участь у двох судових засіданнях, 01.12.2014р. та 15.12.2014р., у якості представника 2-го відповідача.

Проте, 2-м відповідачем не було надано обґрунтованого розрахунку вартості наданих адвокатом послуг.

З урахуванням викладеного, а також, приймаючи до уваги, що сума позову становить 55378,06 грн., суд визнав за можливе задовольнити клопотання 2-го відповідача щодо стягнення з позивача судових витрат на оплату послуг адвоката в сумі 3000,00 грн., в іншій частині - суд відмовляє у задоволенні клопотання, у зв'язку з несоразмірністю із заявленими позовними вимогами та відсутністю належного обґрунтування розміру наданих послуг.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 526, 618, 623, 929, 932 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 224, 225, 228 Господарського кодексу України, ст.ст. 4, 9, 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", ст.ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

В частині солідарного стягнення заборгованості з обох відповідачів у позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЛ-Групп" (52071, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, сел.Дослідне, вул.Наукова, буд. 1; код ЄДРПОУ: 37865529) в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЛ-Групп" (61001, м.Харків, пр.Гагаріна, буд. 41/2, оф. А-12; код ЄДРПОУ: 38375544) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт" (61050, м.Харків, Червоношкільна набережна, 2; код ЄДРПОУ: 30655107; р/р 26008277626001 в ХГРУ Приватбанку м.Харкова, МФО 351533) - 54978,06 грн. вартості запчастин та ремонтних робіт, необхідних для приведення автонавантажувача у робочий стан; 400,00 грн. витрат на проведення дефектації пошкодженого автонавантажувача; 1827,00 грн. витрат з оплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У клопотанні позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт", про стягнення солідарно з відповідачів витрат, пов'язаних з розглядом справи, в сумі 6623,00 грн. - відмовити.

Клопотання 2-го відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "МК Прайм" про стягнення з позивача витрат на оплату послуг адвоката в сумі 6000,00 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт" (61050, м.Харків, Червоношкільна набережна, 2; код ЄДРПОУ: 30655107; р/р 26008277626001 в ХГРУ Приватбанку м.Харкова, МФО 351533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МК Прайм" (юридична адреса: 53201, Дніпропетровська область, м.Нікополь, вул.Краснодонська, буд. 74; поштова адреса: 53201, Дніпропетровська область, м.Нікополь, а/с 46; код ЄДРПОУ: 38474927; р/р 26009050227473 в ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 305299) - 3000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні іншої частині клопотання 2-го відповідача про стягнення з позивача судових витрат відмовити.

Повне рішення складено 19.12.2014 р.

Суддя Н.М. Кухар