Рішення

від 19.12.2014 по справі 910/24968/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24968/14 19.12.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Королівський смак» доПриватного підприємства «Добрострой груп» простягнення 43 372,64 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: - Дідківський М.О. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Королівський смак» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Добрострой груп» про стягнення 30 514,57 грн. - основного боргу, 3 843,10 грн. - інфляційних втрат, 531,06 грн. - 3% річних, 3 605,45 - пені, 3 051,46 грн. - штрафу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору поставки товару №766 від 20.01.2014 року не оплатив поставлений товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 30 514,57 грн.

Ухвалою від 14.11.2014 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 05.12.2014 року.

04.12.2014 року Приватне підприємство «Добрострой груп», керуючись ст. 60 ГПК України, через канцелярію Господарського суду міста Києва подало зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Королівський смак» про визнання зобов'язання частково виконаним.

Ухвалою суду від 05.12.2014 року на підставі п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України, зустрічну позовну заяву Приватного підприємства «Добрострой груп» повернуто без розгляду.

В судовому засіданні 05.12.2014 року представник позивача надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання 05.12.2014 року не з'явився, проте 02.12.2014 року через канцелярію Господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи.

В зв'язку з неявкою в судове засідання 05.12.2014 року представника відповідача, розгляд справи відкладено на 19.12.2014 року.

18.12.2014 року представник позивача через канцелярію Господарського суду міста Києва подав заяву про уточнення позовних вимог, щодо коду ЄДРПОУ відповідача, яка судом прийнята.

В судовому засіданні 19.12.2014 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 19.12.2014 року не з'явився, проте 18.12.2014 року через канцелярію Господарського суду міста Києва подав клопотання про продовження строку розгляду спору у справі.

Відповідно до ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Відповідно до п. 3.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» чи є той чи інший випадок винятковим, вирішує суд з урахуванням конкретних обставин даної справи, в тому числі її складності, кількості учасників судового процесу, значного обсягу доказів, які підлягають збиранню та оцінці, тощо.

Враховуючи обставини справи, господарський суд вважає, що підстави для продовження строку розгляду спору у справі відсутні, а тому, клопотання відповідача про продовження строку розгляду спору у справі задоволенню не підлягає.

Крім того, в заяві про продовження вирішення спору у справі, відповідач просить відкласти розгляд справи.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача з приводу заявленого відповідачем клопотання, дійшов висновку про те, що клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 19.12.2014 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, а також заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.01.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Королівський смак» (далі - постачальник, позивач) та Приватним підприємством «Добробут груп» (далі - покупець, відповідач) був укладений договір поставки № 766 (далі - Договір), пунктом 1.1 якого сторони узгодили, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується поставляти покупцеві товар, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар у відповідності до умов даного договору.

Відповідно до п. 2.3 договору найменування, асортимент, кількість та ціна товару встановлюється у видаткових накладних.

Відповідно до п. 4.2 договору покупець зобов'язаний оплатити вартість кожної отриманої партії товару протягом 14 календарних днів з дати поставки товару постачальником.

Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2015 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання (п. 7.1).

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 30 514,57 грн., що засвідчується, підписаними представниками сторін та скріпленими печатками юридичних осіб, видатковими накладними: № КС000000736 від 27.01.2014 року на суму 2 665,62 грн., №КС000001058 від 04.02.2014 року на суму 19 596,31 грн., №КС000004757 від 05.05.2014 року на суму 3 751,20 грн., №КС000004793 від 06.05.2014 року на суму 1 688,04 грн., №КС000005354 від 21.05.2014 року на суму 2 813,40 грн.

В свою чергу, відповідач, в обумовлений договором строк, не оплатив вартість поставленого позивачем товару, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 30 514,57 грн.

Листом №01/01-298 від 07.04.2014 року відповідач гарантував сплату заборгованості за поставлений товар.

12.09.2014 року позивач надіслав відповідачеві претензію, що підтверджується фіскальним чеком поштової установи від 12.09.2014 року, відповідно до якої просив відповідача сплатити заборгованість за поставлений товар, претензія тримана відповідачем 30.09.2014 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Однак, як зазначав позивач, претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Станом на момент розгляду справи в суді, відповідач доказів сплати заборгованості в розмірі 30 514,57 грн. не надав, обставини, викладені позивачем не спростував.

Згідно до статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 ЦК України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення обставин повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу, нормативно до документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 30 514,57 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, за згодою сторін може бути перерахована за період дії терміну позовної давності, але розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Відповідно до пункту 5.2 договору у разі несплати вартості товару покупцем у строк, встановлений п. 4.2 договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої партії товару за кожний день прострочення.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за поставлений товар, керуючись п. 5.2 Договору, нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 3 605,45 грн.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням п. 5.2 Договору, ст. 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», прострочення по сплаті грошового зобов'язання, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню, в сумі 2 753,16 грн.

Пунктом 5.3 договору сторони погодили, що в разі порушення покупцем строків сплати, передбачених п. 4.2 договору, більш, ніж на 5 календарних днів, покупець сплачує постачальнику фінансову санкцію в сумі 10% від вартості несвоєчасно сплаченого товару.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за поставлений товар, керуючись п. 5.3 Договору нарахував та просить стягнути з відповідача штраф в сумі 3 051,46 грн.

Здійснивши перерахунок штрафу з урахуванням п. 5.3 Договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню, в сумі 3 051,46 грн.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 531,06 грн. - 3% річних та 3 843,10 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, прострочення сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних підлягають задоволенню повністю у розмірі 531,06 грн. та 3 843,10 грн. відповідно.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволення позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Добрострой груп» (місцезнаходження : 02095, м. Київ, вул. Урлівська, буд. 9, кв. 357, код ЄДРПОУ 35167537) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Королівський смак» (місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Кадетський гай, буд. 9, кв. 90, код ЄДРПОУ 34242657) 30 514 (тридцять тисяч п'ятсот чотирнадцять) грн. 57 коп. - основного боргу, 3 848 (три тисячі вісімсот сорок вісім) грн. 10 коп. - інфляційних втрат, 531 (п'ятсот тридцять одну) грн. 06 коп. - 3 % річних, 2 753 (дві тисячі сімсот п'ятдесят три) грн. 16 коп. - пені, 3 051 (три тисячі п'ятдесят одну) грн. 46 коп. - штрафу.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Спичак О.М.

Повне рішення складено

23.12.2014 року