Постанова

від 29.06.2010 по справі 2а-3092/10/0870

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2010 року /18:19/ Справа № 2а-3092/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Жучковій Н.С., за участю представників позивача Ільченко К.А., Філь А.В., представника відповідача Горобченка В.В. розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «СПМЕЗА»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя

про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СПМЕЗА» (далі - позивач або ТОВ «СПЕЗА») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя (далі - відповідач або ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя), в якому просить суд скасувати рішення відповідача про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість (далі - ПДВ), викладене в акті №164 від 26.05.2010, зобов'язати відповідача відновити запис щодо платника податку ТОВ «СПМЕЗА» в реєстрі платників податку на додану вартість. В обґрунтування позову позивач посилається на те, що зазначена відповідачем в акті №164 від 26.05.2010 нормативна підстава для постановлення оскаржуваного рішення, а саме п.п. «в» п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» не передбачає анулювання свідоцтва платника ПДВ з причини «встановлення факту виписування податкових накладних, згідно з якими платник податку на додану вартість - постачальник товарів (робіт, послуг) не задекларував податкові зобов'язання», а посилання відповідача на Розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 №1120-р є безпідставними, оскільки воно втратило чинність до прийняття оскаржуваного рішення на підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.05.2010 №1071-р.

У судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги з підстав, зазначених у позові, наполягають на задоволенні позову.

Відповідач у судовому засіданні проти адміністративного позову заперечив та вважає його необґрунтованим. Посилається на те, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ є п.п. «в» п.9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.3 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 №1120-р «Деякі питання адміністрування податку на додану вартість». Вказує, що ніяких пояснень відносно причин не декларування та не сплати податкових зобов'язань позивачем не надавалось і тому у відповідача були всі підстави, передбачені законодавством для винесення акту про анулювання реєстрації платника ПДВ. На підставі викладеного просить у задоволенні позову відмовити повністю. Вислухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

ТОВ «СПМЕЗА» є платником податку на додану вартість (ідентифікаційний податковий номер 360977708283), що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №100137050 від 03.09.2008.

26.05.2010 ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя складено Акт №164, в якому прийнято рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість - ТОВ «СПМЕЗА».

На адресу позивача зазначений акт надійшов 31.05.2010.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, оформлене актом №164 від 26.05.2010, ТОВ «СПМЕЗА» звернулося до суду.

Порядок анулювання реєстрації платників податку на додану вартість регулюється «Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість», затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України №79 від 01.03.2000, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03.04.2000 за №208/4429 (далі - «Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість»).

Відповідно до п.25 «Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість» реєстрація діє до дати її анулювання, яке відбувається у випадках, визначених п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо:

а) платник податку, який до місяця, у якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями п.п.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону України «Про податок на додану вартість» більше двадцяти чотирьох календарних місяців, уключаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом Закону;

б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання);

в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;

г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені в ст.6 та ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість»;

ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Анулювання реєстрації здійснюється шляхом анулювання Свідоцтва та виключення платника податку на додану вартість з Реєстру (п.25 «Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість»).

Як вбачається з акту №164 від 26.05.2010 та пояснень представника відповідача, анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість було здійснено на підставі п.п. «в» п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.3 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 №1120-р «Деякі питання адміністрування податку на додану вартість», а саме: органи державної податкової служби в разі встановлення факту виписування податкових накладних, згідно з якими платник податку на додану вартість - постачальник товарів (робіт, послуг) не задекларував податкові зобов'язання, мають право вжити заходів для анулювання реєстрації такого платника відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість».

Судом з'ясовано, що на час проведення анулювання реєстрації позивача були відсутні обставини визначені п.п. «в» п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме позивач не реєструвався як платник єдиного податку та не став суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин.

Посилання ж відповідача на те, що підставою для анулювання реєстрації позивача, як платника податку на додану вартість, були положення п.п. «в» п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» є безпідставним, оскільки п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» не містить такої підстави для скасування реєстрації як встановлення органом державної податкової служби факту виписки податкових накладних, згідно з якими не задекларовано (не сплачено) податкові зобов`язання, обсяг яких за оподаткованими операціями перевищує суму, визначену п.п.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону України «Про податок на додану вартість».

Конструкція п.п. «в» п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині «або з будь-яких інших причин» не дає підстав для застосування Розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 №1120-р «Деякі питання адміністрування податку на додану вартість». Суд вважає, що законодавець мав на увазі «будь-які інші причини», з яких суб`єкт господарювання отримує пільги або звільняється від сплати податку на додану вартість.

Крім того, п.п.25.2.1 п.25 «Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість» передбачено, що органи державної податкової служби здійснюють постійний моніторинг платників податку на додану вартість, які включені до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації відповідних платників податку на додану вартість у разі існування підстав, визначених у підпунктах «б» - «ґ» пункту 25 цього Положення. Такі рішення можуть бути прийняті за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей):

- Свідоцтва або корінця Свідоцтва про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою за ставкою єдиного податку 10 відсотків чи документа про застосування інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені Законом (підстава - підпункт «в» пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»);

- судового рішення про анулювання податкової реєстрації чи Свідоцтва, про звільнення від сплати податку на додану вартість (підстава - підпункт «в» пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»);

- документа, який свідчить, що згідно з відповідним законодавчим актом особа, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість, звільняється від сплати цього податку, не є платником податку або не має права на збереження статусу платника податку (підстава - підпункт «в» пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»);

- інформації органів реєстрації актів цивільного стану, повідомлення державного реєстратора або відомостей з Єдиного державного реєстру щодо смерті фізичної особи - підприємця (підстава - підпункт «в» пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»);

- судового рішення про оголошення фізичної особи - підприємця померлою, про визнання фізичної особи - підприємця безвісно відсутньою, про визнання фізичної особи - підприємця недієздатною або обмеження її цивільної дієздатності, або інформації щодо такого рішення органів реєстрації актів цивільного стану, повідомлення державного реєстратора або відомостей з Єдиного державного реєстру (підстава - підпункт «в» пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»);

- Свідоцтва або корінця Свідоцтва, яким підтверджується закінчення терміну дії Свідоцтва (підстава - підпункт «в» пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»);

- документа, який підтверджує закінчення строку, на який було створено платника податку, укладено договір про спільну діяльність, угоду про розподіл продукції (підстава - підпункт «в» пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»).

В акті про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за формою №6-ПДВ (Додаток №5 до «Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість») передбачено обов`язкове заповнення графи - «документ, який підтверджує наявність підстав для анулювання реєстрації платника ПДВ», але відповідачем не зазначено в акті жодного підтверджуючого документа, на підставі якого може прийматися рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ.

Також при складанні Акту №164 від 26.05.2010 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «СПМЕЗА» відповідач посилався на розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 №1120-р «Деякі питання адміністрування податку на додану вартість».

У ст.117 Конституції України зазначено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Відповідно до ч.3 ст.55 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», розпорядження Кабінету Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо цими розпорядженнями не встановлено пізніший термін набрання ними чинності.

Згідно з п.5 Указу Президента України від 10.06.1997 № 503/97 «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності», нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо більш пізній строк набрання ними чинності не передбачено в цих актах.

Таким чином, Розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.05.2010 №1071-р «Про визнання таким, що втратило чинність, розпорядження Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 р. № 1120» набрало чинності 19.05.2010.

Отже, відповідач в Акті №164 від 26.05.2010 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «СПМЕЗА» послався на нормативно-правовий акт, який втратив чинність.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем у судовому засіданні не надано доказів в обґрунтування застосування п.п. «в» п.9.8. ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість».

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач по справі не довів правомірність своїх дій щодо прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість - ТОВ «СПМЕЗА», тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 17, 94, 160, 163 КАС України; ст.117 Конституції України; п.п. «в» п.9.8. ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість»; ч.3 ст.55 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»; Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 19.05.2010 №1071-р «Про визнання таким, що втратило чинність, розпорядження Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 р. № 1120»; п.25 «Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №79 від 01.03.2000, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 03.04.2000 за №208/4429, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя - Акт №164 від 26.05.2010р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «СПМЕЗА».

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Запоріжжя відновити запис до реєстру платників податку на додану вартість щодо ТОВ «СПМЕЗА».

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПМЕЗА» (69006, м. Запоріжжя, вул. Валерія Лобановського, буд. 30 код ЄДРПОУ 36097775, р/р 260000132825 МФО 320627, банк: АТ «Ощадбанк Росії» і.н.н. 360977708283) судові витрати у сумі 03 грн. 40 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя /підпис/ О.О. Прасов

Постанова виготовлена у повному обсязі 05.07.2010р.

Постанова не набрала законної сили.

Суддя О.О. Прасов