Постанова

від 18.12.2014 по справі 31/447-17/1

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2014 р. Справа№ 31/447-17/1

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі Вершути О.П.

за участю представників:

від апелянта - Ходош В.Ю.

від позивача - не з`явився

від відповідача - Срібняк В.С., Комісар С.П., Новик О.В.

від відповідача - 2 не з`явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Волнухинський кар`єр» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.07.2014 про процесуальне правонаступництво (суддя Літвінова М.Є.)

у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Інвестхолдинг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТехНова»

про стягнення 17545567,09 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Волнухинський кар`єр» звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про заміну сторони у виконавчому проваджені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2014 в задоволені заяви було відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, представник ТОВ «Волнухинський кар`єр» звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій вказує, що ухвалу прийнято з порушенням норм процесуального права, а тому просить ухвалу скасувати та прийняти нову, якою заяву задовольнити.

Ухвалою суду від 21.11.2014 прийнято до провадження апеляційну скаргу та призначено її розгляду.

Через відділ документального забезпечення до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що ухвала суду першої інстанції є правомірною та обґрунтованою, а тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

В судове засідання з`явилися представники апелянта, відповідача та надали усні пояснення стосовно апеляційної скарги.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників апелянта та відповідача, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

Закрите акціонерне товариство «Інвестиційна група «Імперія» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТехНова» про стягнення заборгованості у розмірі 17 545 567,09 грн. за договором підряду №18 від 27.09.2007, а саме: основного боргу у розмірі 14 914 572,09 грн., пені у розмірі 1703 369,03 грн., збитків від інфляції у розмірі 703 695,24 грн. та 3% річних у розмірі 224 030,73 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.04.2010 у справі № 31/447, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2010, позов задоволено частково.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.06.2010 замінено позивача - Закрите акціонерне товариство "Інвестиційна група «Імперія» його правонаступником - Приватним акціонерним товариством «Інвестхолдінг».

Постановою Вищого господарського суду України від 25.11.2010 рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2010 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2010 скасовано, а справу №31/447 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2011 у справі №31/447-17/1, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2011 та постановою Вищого господарського суду України від 14.09.2011, позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ТехНова» на користь Приватного акціонерного товариства «Інвестхолдінг» суму основного боргу у розмірі 14 914 572,09 грн., пеню у розмірі 1 703 369,03 грн., збитки від інфляції у розмірі 703 695,24 грн. та 3% річних у розмірі 224 030,73 грн.

На виконання вказаного рішення господарським судом міста Києва 05.07.2011 видано наказ.

ТОВ «Волнухинський кар`єр», звертаючись із заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні, мотивує це тим, що 05.04.2010 між ЗАТ «Інвестиційна група «Імперія» (правонаступником якого є ПАТ «Інвестхолдінг») та ТОВ «Волнухинський кар'єр» укладено договір відступлення права вимоги № 2, відповідно до якого права вимоги часткового виконання ТОВ фірмою «ТехНова» зобов'язань за договором підряду №18 від 29.09.2007 у сумі 14 625 000,00 перейшли до нового кредитора - ТОВ «Волнухинський кар'єр», та саме рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2011 по справі №31/447-17/1 задоволено вимоги ПАТ «Інвестхолдинг» про стягнення з ТОВ «Фірма «ТехНова» основного боргу за договором підряду №18 від 29.09.2007, в сумі 14 914 572, 09 грн.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах що існували на момент переходу цих прав.

Для підтвердження своїх вимог, представником ТОВ «Волнухинський кар`єр» до матеріалів справи була долучена копія договору відступлення права вимоги № 2 від 05.04.2010.

На вимогу суду першої інстанції, заявником не будо надано оригіналу вказаного договору, що стало однією з підстав у відмові в задоволені заяви про заміну стягувача у виконавчому проваджені.

На виконання вимоги ухвали суду апеляційної інстанції від 11.12.2014 представником апелянта до матеріалів справи був наданий оригінал договору про відступлення права вимоги № 2 від 05.04.2010.

З тексту даного договору вбачається, що його предметом є відступлення ЗАТ «Інвестиційна група «Імперія» ТОВ «Волнухинський кар`єр» право вимоги по договору підряду № 18 від 29.09.2007.

Проте в п. 2.1 договору сторони зазначили, що письмове повідомлення про відступлення права вимоги боржнику направляє новий кредитор після вступу в закону силу рішення Господарського суду міста Києва про стягнення з ТОВ «ТехНова» боргу за вказаним вище договором підряду, та отримання наказу про примусове стягнення та винесення органами державної виконавчої служби відповідної постанови про відкриття виконавчого провадження.

Пунктом 4.1, 4.2 договору визначено, що він вступає в силу з моменту підписання сторонами, тобто з 05.04.2010 та діє до повного виконання новим кредитором своїх зобов`язань , визначених п 3.5 дійсного договору.

Проте, вказаний договір п. 3.5 не містить, більш того, вказаний договір складається з розділів: 1- предмет договору, розділу 2 - обов`язки та відповідальність сторін та розділу 4 - строк дії договору та інші умови, розділ 3 взагалі відсутній.

Проаналізувавши умови вказаного договору відступлення права вимоги, колегія суддів приходить до висновку, що між сторонами було здійснено саме відступлення вимоги стягувача за рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2011 у справі №31/447-17/1, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2011 та постановою Вищого господарського суду України від 14.09.2011, яким стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ТехНова» на користь Приватного акціонерного товариства «Інвестхолдінг» суму основного боргу у розмірі 14 914 572,09 грн., пеню у розмірі 1 703 369,03 грн., збитки від інфляції у розмірі 703 695,24 грн. та 3% річних у розмірі 224 030,73 грн.

При цьому умовами договору від 05.04.2010 цесіонарій зобов`язаний повідомити про зміну кредитора після отримання наказу про примусове виконання рішення суду та винесення постанови органами ДВС про відкриття виконавчого провадження, тобто фактично надано право вимагати від боржника належного виконання рішення суду.

Проте, відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому ЗУ «Про виконавче провадження».

Оскільки виконання рішення суду є невід`ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може вiдбуватися не iнакше, як на пiдставах та у порядку, визначеному ГПК України та Законом України «Про виконавче провадження», який регулює умови i порядок виконання рiшень судiв, що вiдповiдно до закону пiдлягають примусовому виконанню у разi невиконання їх у добровiльному порядку.

Частиною п'ятою статтi 8 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разi вибуття однiєї iз сторiн державний виконавець з власної iнiцiативи або за заявою сторони, а також сама заiнтересована сторона мають право звернутися до суду iз заявою про замiну сторони її правонаступником. Для правонаступника усi дiї, вчиненi до його вступу у виконавче провадження, обов'язковi тiєю мiрою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замiнив.

При цьому питання замiни сторони її правонаступником, у тому числi i в разi замiни кредитора у зобов'язаннi, вирiшується виключно судом у порядку, передбаченому статтею 25 ГПК України.

Пiдсумовуючи наведене, замiна кредитора у зобов'язаннi, як i саме зобов'язання, є iнститутом цивiльного права, а вiдносини, пов'язанi з виконанням судового рiшення, характеру цивiльно-правових не мають.

Отже, при укладеннi оспорюваного договору відступлення права вимоги сторони у справi, яка переглядається, не замiнюючи кредитора у зобов'язаннi в порядку, передбаченому чинним законодавством, фактично замiнили стягувача на стадiї виконання судового рiшення, незважаючи на те, що уступка права стягувача за рiшенням суду шляхом укладення цивiльно-правової угоди чинним законодавством не передбачена.

Аналогічної думка викладена у постановах Вищого господарського суду України від 13.11.2014 № 06/188-38, від 15.10.2014 № 50/113 та постанові Верховного суду України від 19.08.2014.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що на момент укладення договору від 05.04.2010 № 2 стаття 25 ГПК України діяла в редакції, відповідно до якої не було передбачено процесуального правонаступництва у разі заміни сторони у зобов'язанні (уступка права вимоги).

Тобто зважаючи на те, що можливість такого правонаступництва як відступлення права вимоги набула чинності лише з 12.06.2011, то зазначений договір № 2, укладений 05.04.2010 на той час не відповідав вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Нормами ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Згідно із приписами ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Враховуючи вище зазначене, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції дане питання вирішено всебічно та повно, ухвала винесена з дотриманням норм процесуального права є законною та обґрунтованою, а отже апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Волнухинський кар`єр» не підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Волнухинський кар`єр» залишається без задоволення, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Волнухинський кар`єр» залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду м. Києва від 16.07.2014 у справі № 31/447-17/1- без змін.

2. Матеріали справи № 31/447-17/1 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов