Рішення

від 17.12.2014 по справі 911/3813/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2014 р. Справа № 911/3813/14

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Першого заступника прокурора Київської області

в інтересах держави в особі:

1) Міністерства інфраструктури України, м. Київ

2) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області, м. Київ

3) Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», Київська область, м. Бориспіль

до Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна», Київська область, м. Бориспіль

про стягнення коштів

секретар судового засідання Колісник Ю.І.

за участю представників:

від прокуратури: Крам О.С. (посвідчення №029585 від 13 жовтня 2014 року);

від позивача 1: Сєчко А.В. (довіреність №5665/15/14-14 від 8 вересня 2014 року);

від позивача 2: Дудник А.О. (довіреність №5 від 8 січня 2014 року);

від позивача 3: Шпортило Я.І. (довіреність №35-29-36 від 1 жовтня 2014 року);

від відповідача: Дружинін Є.Є. (довіреність б/н від 22 вересня 2014 року).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі: Міністерства інфраструктури України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області та Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна» про стягнення коштів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що укладений між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» та Дочірнім підприємством з іноземними інвестиціями «Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна» договір про оренду приміщення аеропорту №2.6.18-20 від 25 лютого 1997 року припинив свою дію 25 лютого 2012 року. Оскільки, відповідач не повернув орендоване майно, на розгляд суду передано вимогу щодо зобов'язання Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна» повернути Державному підприємству «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» приміщення площею 1620 м 2 і тверде покриття площею 3340 м 2 , що перебувало у користуванні згідно договору №2.6.18-20 від 25 лютого 1997 року та знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, м. Бориспіль-7, Міжнародний аеропорт «Бориспіль». Крім того, прокурором заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача неустойки за несвоєчасне повернення майна у розмірі 21746940,40 грн. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 11 вересня 2014 року та призначено справу до розгляду на 24 вересня 2014 року.

У судовому засіданні 24 вересня 2014 року на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 15 жовтня 2014 року.

Ухвалою суду від 15 жовтня 2014 року провадження у справі №911/3813/14 зупинено до розгляду пов'язаної з нею справи №910/6/14.

Ухвалою суду від 13 листопада 2014 року поновлено провадження у справі №911/3813/14 та призначено розгляд справи на 3 грудня 2014 року.

У судовому засіданні 3 грудня 2014 року позивачем 3 - Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» подано заяву про забезпечення позову від 3 грудня 2014 року.

Ухвалою суду від 3 грудня 2014 року заяву Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» про забезпечення позову б/н від 3 грудня 2014 року у справі №911/3813/14 за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі: 1) Міністерства інфраструктури України; 2) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області; 3) Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна» про повернення приміщення і твердого покриття та стягнення 21746940,40 грн. повернуто заявнику без розгляду.

Відповідно до ухвали суду від 3 грудня 2014 року розгляд справи на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 17 грудня 2014 року.

17 грудня 2014 року представником відповідача через канцелярію суду подано клопотання про зупинення провадження у справі №911/3813/14 до розгляду пов'язаної з нею справи №911/4945/14.

Прокурор та представники позивачів проти задоволення зазначеного клопотання заперечували.

Судом відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки, суд не вбачає підстав для зупинення провадження у справі №911/3813/14 до вирішення справи №911/4945/14 з огляду на наступне.

В провадженні господарського суду Київської області перебуває справа №911/4945/14 за позовом Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна» до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» про визнання права користування приміщенням (цехом бортового харчування), твердим покриттям та про примусове виконання обов'язку.

Як вбачається з позовної заяви, підставою позову у справі №911/4945/14 є те, що договір про оренду приміщення аеропорту №2.6.18-20 від 25 лютого 1997 року на думку Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна» не є припиненим.

Як зазначає відповідач, у справі №911/4945/14 суд дає оцінку наявності правових підстав використання відповідачем спірного майна після 25 лютого 2012 року, що має значення для вирішення питання про застосування неустойки з 25 лютого 2012 року у справі №911/3813/14.

Однак, в матеріалах справи №911/3813/14 наявне рішення господарського суду м. Києва від 15 травня 2014 року у справі №910/6/14 з якого вбачається, що договір про оренду приміщення аеропорту №2.6.18-20 від 25 лютого 1997 року є припиненим з 25 лютого 2012 року, отже, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи №911/3813/14 наявні докази, що не потребують повторному доведенню, щодо використання відповідачем спірного майна.

Крім того, 17 грудня 2014 року представником відповідача через канцелярію суду подано клопотання про призначення колегіального розгляду справи №911/3813/14.

Клопотання обґрунтоване тим, що справа №911/3813/14 є складною.

Відповідно до ст. 4 6 Господарського процесуального кодексу України справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

Судом відмовлено в задоволенні клопотання про призначення колегіального розгляду справи, оскільки, суд не вбачає, що справа №911/3813/14 є складною і підлягає колегіальному розгляду.

Представник відповідача в усних та письмових поясненнях, викладених у відзиві на позовну заяву, проти позову заперечував.

17 грудня 2014 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представників прокуратури, позивачів та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Міністерство інфраструктури України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у авіаційній сфері та у сфері використання повітряного простору.

Аеропорт створений для здійснення господарської діяльності з метою отримання прибутку від здійснення господарської діяльності, своєчасного задоволення попиту економіки а суспільних потреб в наданні першочергових послуг для здійснення авіаційних перевезень пасажирів, вантажу, пошти та забезпечення авіаційної безпеки, наземного і технічного обслуговування повітряних суден авіакомпаній, що використовуються для внутрішніх, міждержавних і міжнародних повітряних ліній та безпеки польотів.

Як вбачається зі статуту, Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» є державним комерційним підприємством цивільної авіації, яке засноване на державній власності та входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд вважає, що прокуратурою правомірно представлені інтереси позивачів у вказаному спорі, оскільки, неповернення спірного майна Дочірнім підприємством з іноземними інвестиціями «Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна» безпосередньо призводить до порушення інтересів держави у авіаційній сфері.

25 лютого 1997 року між Державним міжнародним аеропортом Бориспіль (за договором - орендодавець) та Дочірнім підприємством з іноземними інвестиціями «Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна» (за договором - орендар) укладено договір про оренду приміщення аеропорту за №2.6.18-20.

Згідно пункту 1.1 договору орендодавець надає, а орендар отримує без права викупу в оренду частину приміщення, площа якої підлягає додатковому уточненню після завершення проектування, в межах її загальної площі з метою розміщення підприємства авіаційного бортового харчування.

1 січня 1998 року між орендодавцем та орендарем підписано акт приймання-передачі приміщень з якого вбачається, що орендодавець передав орендарю в оренду приміщення, загальною площею 1620 м 2 (том 1, а.с. 39).

1 березня 1999 року між орендодавцем та орендарем підписано акт приймання-передачі приміщень з якого вбачається, що орендодавець передав орендарю в оренду тверде покриття, загальною площею 3340 м 2 (том 1, а.с. 40).

Додатковою угодою №4 від 17 жовтня 2001 року пункт 1.1 договору викладено в наступній редакції: «… орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування: приміщення (надалі - приміщення), площею 1620 м 2 , розміщені за адресою: 08307 м. Бориспіль-7, аеропорт; приміщення передаються в оренду з метою розміщення підприємства авіаційного бортового харчування; тверде покриття (надалі - тверде покриття), площею 3340 м 2 , розміщене за адресою: 08307 м. Бориспіль-7, аеропорт…».

Додатковою угодою №5 від 28 березня 2002 року сторони дійшли згоди продовжити термін дії договору №2.6.19-20 від 25 лютого 1997 року до 25 лютого 2007 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так судом встановлено, що рішенням господарського суду м. Києва від 15 травня 2014 року у справі №910/6/14 за позовом Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна» до Фонду державного майна України та Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Міністерства інфраструктури України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області про визнання договору продовженим та зобов'язання вчинити дії встановлено, що договір про оренду приміщення аеропорту №2.6.19-20 від 25 лютого 1997 року припинив свою дію 25 лютого 2012 року та не був продовжений сторонами.

Крім того, в рішенні господарського суду м. Києва від 15 травня 2014 року у справі №910/6/14 надана оцінка постанові Київського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2011 року у справі №2а-3730/11/1070 у якій при встановленні обставин справи зазначено, що з січня 2007 року до дня судового розгляду розмір приміщення і частини твердого покриття, які передано в оренду Дочірньому підприємству з іноземними інвестиціями «АІРО Кейтерінг Сервісіз-Україна», а також умови оренди не змінювались, за виключенням терміну оренди, який подовжено до 2017 року. Зокрема в рішенні господарського суду м. Києва від 15 травня 2014 року у справі №910/6/14 зазначено, що викладені в зазначеній постанові обставини не є преюдиційними фактами, що підтверджують продовження спірного договору до 2017 року.

Рішення господарського суду м. Києва від 15 травня 2014 року у справі №910/6/14 залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 1 липня 2014 року та постановою Вищого господарського суду України від 29 жовтня 2014 року.

Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що обставина щодо припинення дії договору (25 лютого 2012 року) про оренду приміщення аеропорту №2.6.19-20 від 25 лютого 1997 року не потребує доказування згідно ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, досліджуючи позовні вимоги у даній справі, суд виходить з того, що договір про оренду приміщення аеропорту №2.6.19-20 від 25 лютого 1997 року припинив свою дію 25 лютого 2012 року.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах зазначених у договорі оренди.

Відповідно до пункту 8.1 договору у разі припинення його дії, орендар зобов'язаний здати орендодавцю приміщення в належному санітарному стані.

Отже, враховуючи те, що договір про оренду приміщення аеропорту №2.6.19-20 від 25 лютого 1997 року припинив свою дію 25 лютого 2012 року, відповідач був зобов'язаний повернути орендодавцю орендоване майно.

Однак, станом на день прийняття рішення у даній справі, відповідач орендоване майно не повернув, доказів повернення орендованого майна (зокрема, актів приймання-передачі, оформлених належним чином) до суду не подав.

Оскільки, у зв'язку з припиненням дії договору оренди, а саме, 25 лютого 2012 року, відповідач втратив статус орендаря за договором про оренду приміщення аеропорту №2.6.19-20 від 25 лютого 1997 року, судом встановлено наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги про зобов'язання Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна» повернути Державному підприємству «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» приміщення площею 1620 м 2 і тверде покриття площею 3340 м 2 , що перебувало у користуванні відповідача згідно договору №2.6.18-20 від 25 лютого 1997 року та знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, м. Бориспіль-7, Міжнародний аеропорт «Бориспіль».

Як вже зазначалось судом, договір про оренду приміщення аеропорту №2.6.19-20 від 25 лютого 1997 року припинив свою дію 25 лютого 2012 року, однак, орендоване приміщення та тверде покриття відповідач орендодавцю не повернув.

Згідно ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Враховуючи, що відповідач не виконав свого обов'язку в частині повернення орендованого майна, прокурором заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача неустойки у розмірі 21746940,40 грн. за період: лютий (з 25 числа) 2012 року - липень 2014 року, яка підлягає стягненню з відповідача.

Пунктом 3.6 договору встановлено, що у разі припинення дії договору орендна сплата і сплата за комунальні послуги здійснюється до дня фактичного звільнення приміщення.

Отже, суд приходить висновку, що подані відповідачем до матеріалів справи рахунки-фактури та докази їх сплати підтверджують сплату орендних платежів за фактичне користування спірним майном відповідно до пункту 3.6 договору про оренду приміщення аеропорту №2.6.19-20 від 25 лютого 1997 року.

Суд критично ставиться до доводів відповідача, викладених у письмових поясненнях останнього, стосовно відсутності правової підстави для стягнення неустойки на підставі ст. 785 Цивільного кодексу України, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року за №12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня). Таким чином, застосування до відповідних позовів спеціальної позовної давності, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, є неправильним. Крім того, слід враховувати, що передбачені статтею 785 ЦК України наслідки пов'язані з моментом припинення договору оренди (найму). Підстави припинення даного виду договорів визначені в частині другій статті 291 ГК України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено. Водночас, у розгляді справ зі спорів, що виникають з договорів оренди будівель або інших капітальних споруд, господарські суди мають враховувати умови договору та спеціальні норми статті 795 ЦК України, в силу яких договір найму припиняється з моменту оформлення відповідних документів (актів), що підтверджують повернення наймачем предмета договору найму.

Таким чином, суд не приймає до уваги доводи відповідача стосовно того, що договір про оренду приміщення аеропорту №2.6.19-20 від 25 лютого 1997 року є продовженим до 2017 року, оскільки, як зазначалось вище, рішенням господарського суду м. Києва від 15 травня 2014 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 1 липня 2014 року та постановою Вищого господарського суду України від 29 жовтня 2014 року, встановлено, що договір про оренду приміщення аеропорту №2.6.19-20 від 25 лютого 1997 року припинив свою дію 25 лютого 2012 року.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Дочірнє підприємство з іноземними інвестиціями «Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна» (08307, Київська область, м. Бориспіль, ДМА «Бориспіль», код 24210469) повернути Державному підприємству «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08307, Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», код 20572069) приміщення площею 1620 м 2 і тверде покриття площею 3340 м 2 , що перебувало у користуванні згідно договору №2.6.18-20 від 25 лютого 1997 року та знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, м. Бориспіль-7, Міжнародний аеропорт «Бориспіль».

3. Стягнути з Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна» (08307, Київська область, м. Бориспіль, ДМА «Бориспіль», код 24210469) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08307, Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», код 20572069) - 21746940 (двадцять один мільйон сімсот сорок шість тисяч дев'ятсот сорок) грн. 40 коп. неустойки за несвоєчасне повернення орендованого майна.

4. Стягнути з Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна» (08307, Київська область, м. Бориспіль, ДМА «Бориспіль», код 24210469) в дохід державного бюджету України - 73080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 24 грудня 2014 року

Суддя Д.Г. Заєць