Постанова

від 15.10.2019 по справі 911/3813/14

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2019 р. Справа№ 911/3813/14

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Разіної Т.І.

за участю секретаря судового засідання Котенко О.О.,

за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 15.10.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

на ухвалу господарського суду Київської області від 04.06.2019

у справі №911/3813/14 (суддя Саванчук С.О.)

за скаргою Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кудрановського Ю.В. від 15.04.2019 у виконавчому провадженні №46263035 про повернення виконавчого документа стягувачу

у справі за позовом першого заступника прокурора Київської області

в інтересах держави в особі:

1) Міністерства інфраструктури України

2) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області

3) Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

до Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями "Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна"

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" звернулось до господарського суду Київської області зі скаргою на дії та бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України при виконанні наказу господарського суду Київської області від 19.01.2015 у справі № 911/3813/14.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.06.2019 у задоволенні скарги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про повернення виконавчого документу стягувачу від 15.04.2019 у виконавчому провадженні № 46263035 відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 04.06.2019 у справі №911/3813/14, ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кудрановського Ю.В. від 15.04.2019 у виконавчому провадженні №46263035 про повернення виконавчого документа стягувачу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що державний виконавець, як посадова особа, наділений державо-владними повноваженнями і правомочний представляти інтереси держави у сфері виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), мав вжити передбачених Законом України Про виконавче провадження заходів щодо примусового виконання рішення, в тому числі і звернутися до суду з поданням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника за межі України та виконання зобов`язань за рішенням у справі № 911/3813/14.

Скаржник обґрунтовує скаргу тим, що старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не в повній мірі вжито заходи, передбачені Законом України Про виконавче провадження щодо примусового виконання рішення Господарського суду Київської області у справі №911/3813/14 та передчасно винесено постанову від 15.04.2019 про повернення виконавчого документа стягувачу, про що і зазначалося представником ДП МА Бориспіль в судових засіданнях під час розгляду скарги.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2019 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Разіної Т.І., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2019 апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на ухвалу господарського суду Київської області від 04.06.2019 у справі №911/3813/14 залишено без руху, надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині на підставі ч. 2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України.

12.08.2019 до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано платіжне доручення №5592 від 07.08.2019 про сплату судового збору в сумі 1921 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на ухвалу господарського суду Київської області від 04.06.2019 у справі №911/3813/14; призначено справу до розгляду на 24.09.2019.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А. з 20.09.2019 по 24.09.2019 у відпустці, судове засідання не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2019 призначено справу до розгляду на 15.10.2019, продовжено строк розгляду апеляційної скарги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на ухвалу господарського суду Київської області від 04.06.2019 у справі №911/3813/14.

В судове засідання, що відбулось 15.10.2019, з`явились прокурор та представник позивача-3. Позивачі 1-2, відповідач та старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кудрановський Ю.В. до судового засідання не з`явились, свого представника не направили, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином в порядку, передбаченому ст. 120, 242 ГПК України, явка учасників справи не визнавалась обов`язковою, з огляду на викладене колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за відсутності вказаних осіб.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, які були присутні в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

Рішенням господарського суду Київської області від 17.12.2014 у справі № 911/3813/14 за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі: 1) Міністерства інфраструктури України, 2) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області, 3) Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль до Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна про стягнення коштів позов задоволено повністю.

19.01.2015 господарським судом Київської області видано судовий наказ № 911/3813/14.

На виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебував наказ господарського суду Київської області від 17.12.2014 у справі № 911/3813/14 про стягнення з Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна на користь Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль 21 746 940,40 грн.

- 30.01.2015 постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Артемчуком Т.В. відкрито виконавче провадження № 46263035.

- 30.01.2015 постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Артемчуком Т.В. накладено арешт на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження.

- 09.02.2015 постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Артемчуком Т.В. стягнуто з боржника виконавчий збір.

- 09.02.2015 постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Артемчуком Т.В. накладено арешт на грошові кошти боржника.

- 18.03.2015 постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Артемчуком Т.В. стягнуто з боржника витрати на проведення виконавчих дій.

- 16.02.2015 заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Шведом Р.М. проведено опис та арешт майна.

- 29.04.2015 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Артемчуком Т.В. винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

- 02.12.2015 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Артемчуком Т.В. винесено постанову про розшук майна боржника.

- 26.11.2015 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Артемчуком Т.В. винесено постанову про звільнення майна боржника з-під арешту.

- 03.12.2018 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кудрановським Ю.В. на адресу боржника направлено вимогу про надання інформації.

- 15.04.2019 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кудрановським Ю.В. винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України Про виконавче провадження .

В ході примусового виконання виконавчого документу арештовано та описано майно, що реалізоване на електронних торгах, в наслідок чого стягувачу перераховано грошові кошти у розмірі 2 255 894,18 грн.

Відповідно до інформації, що надана на запити державного виконавця, у боржника відсутнє майно на яке може бути звернуто стягнення, на виявлені банківські рахунки накладено арешт.

15.04.2019 постановою державного виконавця повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України Про виконавче провадження .

Так, звертаючись до суду першої інстанції зі скаргою на дії та бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, скаржник обґрунтовував її тим, що відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не виконано вимоги законодавства, що регулює примусове виконання виконавчого документа при винесенні постанови від 15.04.2019 у виконавчому провадженні № 46263035 про повернення виконавчого документа стягувачеві, у зв`язку з тим, що старшим державним виконавцем своєчасно не проведені в повному обсязі дії, передбачені статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження", а саме: у постанові від 15.04.2019 у виконавчому провадженні № 46263035 про повернення виконавчого документа стягувачеві відсутня будь-яка інформація щодо виклику державним виконавцем посадових осіб Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна для надання пояснень з приводу виконання/невиконання судового рішення (наказу), а також інформація щодо накладення стягнення у вигляді штрафу на боржника та його посадових осіб. Крім того, старшим державним виконавцем не вжито заходів щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника юридичної особи Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна за межі території України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Судова колегія, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв`язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваної ухвали з наступних підстав.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно зі ст. 18 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Приписами ч. 1, 2 ст. 342 ГПК України встановлено, що скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються; неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Згідно з ст. 339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частинами 1, 2 ст. 11 вказаного закону встановлено, що строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

Згідно з ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я, втрати годувальника тощо може бути пред`явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: пред`явлення виконавчого документа до виконання; надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з пунктом 2.1. Інструкції з організації примусового виконання рішень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов`язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення своєчасного і повного виконання рішення.

Згідно з пунктом 6. Інструкції з організації примусового виконання рішень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Приписами ч. 5 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

До того ж, відповідно до ч. 8 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Так, скаржник вказує, що старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кудрановського Ю.В. не в повній мірі вжито заходи, передбачені Законом України Про виконавче провадження , а саме вжито заходів щодо обмеження виїзду керівника боржника за межі України.

Відповідно до пунктів 14, 19 частини 3 статті 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні, у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості про стягнення періодичних платежів.

Таким чином, оскільки в матеріалах виконавчого провадження наявна вимога державного виконавця про надання необхідних пояснень у виконавчому провадженні, яка направлена на адресу боржника, а обмеження виїзду за межі України в свою чергу є правом, а не обов`язком державного виконавця, відсутні підстави для задоволення скарги в цій частині.

Щодо доводів скаржника про необхідність виклику керівника боржника або його уповноважених осіб, яка не виконана старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кудрановським Ю.В. судом першої інстанції правомірно відхилено, що оскільки з матеріалів справи вбачається, що 21.07.2015 на адресу боржника направлений лист державного виконавця № 20-407/14 з вимогою надання інформації в межах виконавчого провадження, який розглянутий боржником та 12.07.2015, на адресу відділу ДВС направлено відповідь.

Враховуючи наведене, вимога щодо надання пояснень керівника або уповноважених осіб боржника в межах виконавчого провадження виконана, відтак, підставами для їх виклику з цією ж метою могла б стати недостатність таких пояснень, що визнається також з урахуванням конкретних обставин виконавчого провадження державним виконавцем, проте скаржником не вказано про їх наявність.

Досліджуючи аргументи скаржника викладені в скарзі на постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кудрановського Ю.В. від 15.04.2019 про наявність дебіторської заборгованості на яку не вчинено стягнення, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив наступне.

Відповідно до листа Головного управління ДФС у Київській області № 2238/9-10-36-12-04 від 22.01.2019 за даними останньої фінансової звітності, станом на 31.12.2017 у божника наявна дебіторська заборгованість у розмірі 7719,0 тис. грн., проте, згідно з постановою про арешт коштів боржника від 09.02.2015 державним виконавцем накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках № НОМЕР_9 в Публічному акціонерному товаристві Укрсиббанк , № НОМЕР_7,НОМЕР_8 в Публічному акціонерному товаристві Сітібанк , № НОМЕР_2 в Філії КІБ Публічного акціонерного товариства Креді Агріколь Банк , № НОМЕР_10 в Публічному акціонерному товаристві Райфайзен банк аваль , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 в Публічному акціонерному товаристві Райфайзен банк аваль .

В матеріалах справи наявні листи: вх. № 150118/0507-3 від 13.02.2015 ПАТ Сітібанк про вчинення заходів на виконання постанови державного виконавця від 09.02.2015, вх. № 81-15-9/13759-БТ від 27.12.2018 АТ Райфайзен банк аваль , згідно з якими рух коштів по рахункам у період з 01.01.2018 по 26.11.2018 не відбувався.

Матеріалами справи підтверджується відсутність у боржника будь-якого майна, на яке може бути звернено стягнення та накладення арешту на всі відкриті у банківських установах рахунки.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та законного висновку, що державним виконавцем вчинено всі необхідні дії для примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 19.01.2015 у справі № 911/3813/14.

Також, відповідно до ч. 5 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження , повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону. Тобто, враховуючи наведене, стягувач не позбавлений можливості повторно пред`явити виконавчий документ до відділу ДВС для виконання.

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, суд повинен всебічно і повно з`ясувати усі обставини, що складають предмет доказування, дослідити кожен доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів, окремо та всі докази у їх сукупності у порядку, що відображається у судовому рішенні. Відхилення того чи іншого доказу, перевагу одного доказу над іншим має бути мотивовано.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів і доказів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

З огляду на викладене скарга Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кудрановського Ю.В. від 15.04.2019 у виконавчому провадженні №46263035 про повернення виконавчого документа стягувану є необґрунтованою та такою в задоволенні якої вірно відмовлено судом першої інстанці.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому ухвала господарського суду Київської області від 04.06.2019 у справі № 911/3813/14 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для її скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції та до уваги судом не приймається з підстав їх недоведеності та невідповідності фактичним обставинам справи і вимогам закону

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на ухвалу господарського суду Київської області від 04.06.2019 у справі № 911/3813/14 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль".

Керуючись ст. 129, 255, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" залишити без задоволення, ухвалу господарського суду Київської області від 04.06.2019 року у справі № 911/3813/14 - без змін.

Матеріали справи № 911/3813/14 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді К.В. Тарасенко

Т.І. Разіна