Ухвала

від 04.06.2019 по справі 911/3813/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"04" червня 2019 р. м. Київ Справа № 911/3813/14

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

господарський суд Київської області

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Кубей В.І., розглянувши скаргу Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, буд. 13, код ЄДРПОУ 00015622) у виконавчому провадженні № 46263035 про повернення виконавчого документу стягувачу від 15.04.2019 2014 у справі № 911/3813/14

за позовом Першого заступника прокурора Київської області

(01601 м.Київ, б-р Лесі Українки, буд. 27/2);

в інтересах держави в особі:

1) Міністерства інфраструктури України

(Київ-135, просп. Перемоги, буд. 14);

2) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (03039, м. Київ, просп. Голосіївський, буд. 50, код ЄДРПОУ 19028107);

3) Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

(08300, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7, код ЄДРПОУ 20572069)

до Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна»

(08307, Київська обл., м. Бориспіль, ДП МА «Бориспіль» , код ЄДРПОУ 24210469);

про стягнення коштів

за участі представників сторін:

стягувача (позивача-3)- Коноваленко І.М. (посвідчення № 7182/10 від 07.12.2018,, довіреність № 01-22/7-144 від 15.05.209);

боржника -

відділу ДВС - Кудрановський Ю.В. (посвідчення № 495 від 27.04.2018, довіреність № 3375/20.3/22-19 від 17.04.2019);

прокурор - не з`явився;

позивача-1 - не з`явився;

позивача-2 - не з`явився;

встановив:

Рішенням господарського суду Київської області від 17.12.2014 у справі № 911/3813/14 за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі: 1) Міністерства інфраструктури України, 2) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області, 3) Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна» про стягнення коштів позов задоволено повністю.

19.01.2015 господарським судом Київської області видано судовий наказ № 911/3813/14, який надіслано позивачу.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 106/19 від 06.05.2019) надійшла скарга Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на дії та бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України при виконанні наказу господарського суду Київської області від 19.01.2015 у справі № 911/3813/14.

Скаргу обґрунтовано тим, що Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не виконано вимоги законодавства, що регулює примусове виконання виконавчого документа при винесенні постанови від 15.04.2019 у виконавчому провадженні № 46263035 про повернення виконавчого документа стягувачеві, у зв`язку з тим, що старшим державним виконавцем своєчасно не проведені в повному обсязі дії, передбачені статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження", а саме: у постанові від 15.04.2019 у виконавчому провадженні № 46263035 про повернення виконавчого документа стягувачеві відсутня будь-яка інформація щодо виклику державним виконавцем посадових осіб Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна» для надання пояснень з приводу виконання/невиконання судового рішення (наказу), а також інформація щодо накладення стягнення у вигляді штрафу на боржника та його посадових осіб. Крім того, старшим державним виконавцем не вжито заходів щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника - юридичної особи Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна» за межі території України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.05.2019 розгляд скарги Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 46263035 про повернення виконавчого документу стягувачу від 15.04.2019 у справі № 911/3813/14 призначено на 16.05.2019.

Через канцелярію господарського суду Київської області від відділу ДВС надійшов відзив на скаргу (вх. 9555/19 від 16.05.2019).

Через канцелярію господарського суду Київської області від відділу ДВС надійшли копії матеріалів виконавчого провадження (вх. 9556/19 від 16.05.2019).

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.05.2019 повідомлено учасників справи, що судове засідання у справі № 911/3813/14 відбудеться 04.06.2019.

Через канцелярію господарського суду Київської області від Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшов відзив на скаргу (вх. № 9555/19 від 16.05.2019) та клопотання про долучення документів до матеріалів справи (вх. № 9556/19 від 16.05.2019).

У судове засідання 04.06.2019 з`явився представник скаржника, який підтримав вимоги скарги у повному обсязі та представник відділу ДВС, який заперечував проти задоволення скарги, представники інших учасників справи у судове засідання не з`явились, про причини неявки не повідомили.

За результатами розгляду скарги, суд зазначає таке.

Аргументи Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль

1. Станом на 20.08.2018 відділом примусового виконання рішень ДВС встановлено у боржника наявність майна, яке описане та на яке накладено арешт, проте, зазначене майно не реалізоване.

2. У постанові від 15.04.2019 про повернення виконавчого документа стягувачу відсутня інформація щодо виклику посадових осіб боржника для надання пояснень з приводу виконання/не виконання наказу суду та відсутня інформація щодо накладення стягнення у вигляді штрафу на боржника та його посадових осіб.

3. Відділом примусового виконання рішень ДВС не вжито заходів щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

4. Згідно з листом Головного управління ДФС у Київській області від 22.01.2019 № 2238/9/10-36-12-04 за даними останньої фінансової звітності боржника, станом на 31.12.2017 дебіторська заборгованість становить 77179,0 тис. грн., проте, державним виконавцем не вчинено заходів по стягненню зазначеної суми в рахунок погашення заборгованості.

Аргументи Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

1. На виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебував наказ господарського суду Київської області від 17.12.2014 у справі № 911/3813/14 про стягнення з Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна» на користь Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль 21746940,40 грн.

- 30.01.2015 прийнято до виконання виконавче провадження, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження № 46263035.

- 30.01.2015 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

- 09.02.2015 винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.

- 09.02.2015 винесено постанову про арешт коштів боржника.

- 18.03.2015 винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.

- 16.02.2015 державним виконавцем проведено опис та арешт майна.

- 29.04.2015 винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

- 02.12.2015 винесено постанову про розшук майна боржника.

- 26.11.2015 винесено постанову про звільнення майна боржника з-під арешту.

- 03.12.2018 відділом ДВС на адресу боржника направлено вимогу про надання інформації.

- 15.04.2019 винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України Про виконавче провадження .

2. У ході примусового виконання виконавчого документу арештовано та описано майно, що реалізоване на електронних торгах, в наслідок чого стягувачу перераховано грошові кошти у розмірі 2255894,18 грн.

3. Відповідно до інформації, що надана на запити державного виконавця, у боржника відсутнє майно на яке може бути звернуто стягнення, на виявлені банківські рахунки накладено арешт.

4. Відносно аргументів заявника про обмеження виїзду керівника боржника за межі України та виклик боржника чи його посадових осіб для надання пояснень, зазначено таке.

Відповідно до пунктів 14, 19 частини 3 статті 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні, у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості про стягнення періодичних платежів.

Враховуючи те, що у матеріалах виконавчого провадження наявна вимога державного виконавця про надання необхідних пояснень у виконавчому провадженні, яка направлена на адресу боржника і те, що обмеження виїзду за межі України є правом, а не обов`язком державного виконавця, відсутні підстави для задоволення скарги.

Норми права, що підлягають застосуванню

Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до статті 18 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє.

Відповідно до частин 1, 2 статті 342 Господарського процесуального кодексу України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються; неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Згідно з статтею 339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частинами 1, 2 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

Згідно з статтею 12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я, втрати годувальника тощо може бути пред`явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: пред`явлення виконавчого документа до виконання; надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з пунктом 2.1. Інструкції з організації примусового виконання рішень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов`язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення своєчасного і повного виконання рішення.

Згідно з пунктом 6. Інструкції з організації примусового виконання рішень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до частини 5 статті 37 Закону України Про виконавче провадження повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

До того ж, відповідно до частини 8 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Відповідно до частини 2 статті 343 Господарського процесуального кодексу України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Фактичні обставини, що встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду скарги.

Рішенням господарського суду Київської області від 17.12.2014 у справі № 911/3813/14 за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі: 1) Міністерства інфраструктури України, 2) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області, 3) Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна» про стягнення коштів позов задоволено повністю.

30.01.2015 постановою державного виконавця відкрито виконавче провадження № 46263035.

15.04.2019 постановою державного виконавця повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України Про виконавче провадження .

Відносно аргументів заявника про необхідність обмеження виїзду керівника боржника за межі України, суд зазначає таке.

З урахуванням вимог пункту 19 частини 3 статті 18 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець має право на обмеження виїзду керівника боржника, проте, це не є його обов`язком та розглядається у сукупності всіх обставин виконавчого провадження, оскільки не являється обов`язковим заходом такого провадження, чинним законодавством не передбачена обов`язковість звернення державного виконавця до відповідних органів щодо обмеження права виїзду керівника боржника за межі України.

Відносно аргументів заявника про необхідність виклику керівника боржника або його уповноважених осіб, суд зазначає таке.

Відповідно до матеріалів справи, судом встановлено, що 21.07.2015 на адресу боржника направлений лист державного виконавця (№ 20-407/14) з вимогою надання інформації в межах виконавчого провадження, який розглянутий боржником та 12.07.2015 на адресу відділу ДВС направлено відповідь.

Ураховуючи наведене, вимога щодо надання пояснень керівника або уповноважених осіб боржника в межах виконавчого провадження виконана, відтак, підставами для їх виклику з цією ж метою могла б стати недостатність таких пояснень, що визнається також з урахуванням конкретних обставин виконавчого провадження державним виконавцем і скаржником не вказано про їх наявність.

Відносно аргументів скаржника про наявність дебіторської заборгованості на яку не вчинено стягнення, суд зазначає таке.

Відповідно до листа Головного управління ДФС у Київській області № 2238/9-10-36-12-04 від 22.01.2019 за даними останньої фінансової звітності, станом на 31.12.2017 у божника наявна дебіторська заборгованість у розмірі 7719,0 тис. грн., проте, згідно з постановою про арешт коштів боржника від 09.02.2015 державним виконавцем накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках № 26001349080400 в Публічному акціонерному товаристві Укрсиббанк , № 26041200236084,26007200236017 в Публічному акціонерному товаристві Сітібанк , № 26106000208000 в Філії КІБ Публічного акціонерного товариства Креді Агріколь Банк , № 26125249 в Публічному акціонерному товаристві Райфайзен банк аваль , № 26005426494, № 26006426493, № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 в Публічному акціонерному товаристві Райфайзен банк аваль .

Крім того, у матеріалах справи наявні листи: вх. № 150118/0507-3 від 13.02.2015 ПАТ Сітібанк про вчинення заходів на виконання постанови державного виконавця від 09.02.2015, вх. № 81-15-9/13759-БТ від 27.12.2018 АТ Райфайзен банк аваль , згідно з якими рух коштів по рахункам у період з 01.01.2018 по 26.11.2018 не відбувався.

Тобто, з огляду на те, що матеріалами справи підтверджується відсутність у боржника будь-якого майна, на яке може бути звернено стягнення та накладення арешту на всі відкриті у банківських установах рахунки, суд дійшов висновку, що державним виконавцем вчинено всі необхідні дії для примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 19.01.2015 у справі № 911/3813/14.

Також, суд зазначає, що відповідно до частини 5 статті 37 Закону України Про виконавче провадження повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, тобто, враховуючи наведене, стягувач не позбавлений можливості повторно пред`явити виконавчий документ до відділу ДВС для виконання.

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, суд повинен всебічно і повно з`ясувати усі обставини, що складають предмет доказування, дослідити кожен доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів, окремо та всі докази у їх сукупності у порядку, що відображається у судовому рішенні. Відхилення того чи іншого доказу, перевагу одного доказу над іншим має бути мотивовано.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів і доказів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на зазначені вище норми матеріального та процесуального права, оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги (вх. № 106/19 від 06.05.2019).

Керуючись статтями 234, 339-343 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ухвалив:

У задоволенні скарги (вх. № 106/19 від 06.05.2019) Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, буд. 13, код ЄДРПОУ 00015622) про повернення виконавчого документу стягувачу від 15.04.2019 у виконавчому провадженні № 46263035 відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів.

Суддя С.О. Саванчук