Постанова

від 25.12.2014 по справі 922/3625/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2014 р. Справа № 922/3625/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Шутенко І.А.

при секретарі Курченко В.А.

за участю представників:

СТ "Женьшень" - Біцюта М.О. (дов. від 28.08.2014 року), Данник А.В. (голова правління: протокол загальних зборів СТ "Женьшень від 25.01.2013 року)

ФОП ОСОБА_3 - ОСОБА_4 (дов. від 08.08.2014 року), ОСОБА_3 (дов. від 08.08.2014 року)

Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Харківській області - Осадчук В.М. (дов. №48 від 05.09.2014 року )

Старосалтівської селищної ради - Зайцев О.О. (дов. №20 від 07.10.2014р.)

прокурор - Семенюк В.В. (посвідчення №023508 від 11.12.2013р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Садівничого товариства "Женьшень" (вх. № 3540 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 10.10.2014 року у справі № 922/3625/14

за позовом Садівничого товариства "Женьшень", смт. Старий Салтів

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Харків

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Інспекція державного архітектурно - будівельного контролю у Харківській області; Старосалтівська селищна рада

за участю прокуратури Харківської області

про зобов'язання вчинити певні дії

та зустрічним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Харків

до Садівничого товариства "Женьшень", смт. Старий Салтів

про визнання права власності

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.10.2014 року у справі № 922/3625/14 (суддя Смірнова О.В.) в задоволенні позову Садівничого товариства "Женьшень" до ФОП ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити певні дії відмовлено. Позов ФОП ОСОБА_3 до Садівничого товариства "Женьшень" про визнання права власності задоволено повністю. Визнано за ФОП ОСОБА_3 право власності на магазин по продажу товарів народного попиту, площею 85,9 кв.м. та погреб, площею 30,1 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Стягнуто з Садівничого товариства "Женьшень" на користь ФОП ОСОБА_3 1652 грн. витрат по сплаті судового збору. Стягнуто з ФОП ОСОБА_3 на користь держави 434 грн. витрат по сплаті судового збору.

Садівниче товариство "Женьшень" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати частково рішення господарського суду Харківської області від 10.10.2014 року у справі №922/3625/14 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов Садівничого товариства "Женьшень" до ФОП ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити певні дії та відмовити ФОП ОСОБА_3 в задоволенні позову до Садівничого товариства "Женьшень" про визнання права власності. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції положень Закону України "Про оренду землі", Земельного та Цивільного кодексів України.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 31.10.2014 року прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її розгляд на 20.11.2014 року. Запропоновано апелянту не пізніше ніж за три дні до судового засідання надати суду уточнення вимог апеляційної скарги.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.11.2014р. відкладено розгляд справи на 09.12.2014 року. Зобов'язано апелянта не пізніше ніж за три дні до судового засідання надати суду статут Садівничого товариства "Женьшень" та оригінал протоколу загальних зборів СТ "Женьшень від 25.01.2013 року.

02.12.2014 року від СТ "Женьшень" на виконання вимог ухвал Харківського апеляційного господарського суду від 31.10.2014 року та 20.11.2014 року надійшли уточнення до вимог апеляційної скарги, в яких він просив скасувати частково рішення господарського суду Харківської області від 10.10.2014 року у справі №922/3625/14, а саме п. п. 1, 2, 3, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов СТ "Женьшень" до ФОП ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити певні дії та відмовити ФОП ОСОБА_3 в задоволенні позову до СТ "Женьшень" про визнання права власності. Також, апелянт надав належним чином завірені копії документів, а саме: статут СТ "Женьшень", виписки з протоколу №2 від 12.07.2008 року, протокол загальних зборів СТ "Женьшень" від 25.01.2013 року, довідку з ЄДРЮОФОП (вх. № №11552, 11554).

09.12.2014 року від СТ "Женьшень" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії витягу з ЄДРЮОФОП та пояснень по справі (вх.№11986).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 09.12.2014р. продовжено строк розгляду апеляційної скарги на п'ятнадцять днів, відкладено розгляд справи на 23.12.2014р. Зобов'язано сторони не пізніше ніж за три дні до судового засідання надати суду письмові пояснення (з підтверджуючими документами) з визначенням: місцезнаходження земельної ділянки, яка є предметом договорів оренди землі від 1999 року та 14.03.2002 року, її власника, цільового призначення та правового режиму. Зобов'язано садівниче товариство "Женьшень" не пізніше ніж за три дні до судового засідання надати суду рішення Вовчанської районної ради народних депутатів від 20.10.1987 №301, 14.05.1990 №111, 27.08.1991 №203/2, 22.12.1994 №231 про надання землі у постійне користування для організації колективних садів. Зобов'язано Старосалтівську селищну раду не пізніше ніж за три дні до судового засідання надати суду письмові пояснення (з підтверджуючими документами) щодо підстав прийняття рішень від 24.03.1999 №34 "Про дозвіл ОСОБА_3 будівництва магазину на території садового товариства "Женьшень" та 09.07.2010 №99 "Про надання дозволу ФОП ОСОБА_3 на розміщення об'єкту торгівлі на території садового товариства "Женьшень".

19.12.2014р. від СТ "Женьшень" надійшли додаткові пояснення по справі (вх.№12075). Також, на виконання вимог ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 09.12.2014р. СТ "Женьшень" надало копії рішень Вовчанської районної ради народних депутатів від 20.10.1987 №301, 14.05.1990 №111, 27.08.1991 №203/2, 22.12.1994 №231 (вх.№12674).

22.12.2014р. від ФОП ОСОБА_3 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії технічного висновку щодо стану будівельних конструкцій магазину та можливості його подальшої експлуатації (вх.№12756).

22.12.2014р. від прокуратури Харківської області надійшла заява про вступ у справу для здійснення представництва інтересів держави в особі Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Харківській області (вх.№12757).

Також, 22.12.2014р. від Старосалтівської селищної ради надійшли письмові пояснення по справі (вх. №12758).

У судовому засіданні представники апелянта підтримали вимоги апеляційної скарги у повному обсязі.

Представники ФОП ОСОБА_3 проти апеляційної скарги заперечували та просили залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 10.10.2014 року у справі № 922/3625/14 - без змін.

Представник Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, представник Старосалтівської селищної ради та прокурор підтримали вимоги апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги враховуючи наступне.

У серпні 2014р. СТ "Женьшень" звернулося до господарського суду з позовною заявою, в якій на підставі ст. 376 Цивільного кодексу України просило зобов'язати ФОП ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 шляхом знесення самочинно збудованих магазину та погребу за його рахунок.

В обґрунтування позовних вимог СТ "Женьшень" зазначає, що згідно державного акту на право постійного користування землею від 26.11.1997 року №183 воно є постійним користувачем земельної ділянки. 14.03.2002 року на частину вказаної земельної ділянки площею 600 кв.м. між СТ "Женьшень" та ФОП ОСОБА_3 укладено договір оренди землі в господарському і садівничому товаристві "Женьшень" для будівництва магазину. В 2004 році згідно рішення Старосалтівської сільської ради від 24.03.1999 року відповідачем без належного дозволу та затвердженого проекту на вказаній земельній ділянці було побудовано магазин літ. "А-1", а в 2006 - погріб літ. "П".

28.12.2012р. та 31.01.2013р. СТ "Женьшень" у зв'язку зі спливом строку дії договору оренди землі направляло ФОП ОСОБА_3 листи-попередження про необхідність вивезення будівельних матеріалів, з яких він намагався побудувати магазин та погріб, та приведення земельної ділянки у первісний стан, які залишилися без відповіді.

14.03.2013 р. за зверненням СТ "Женьшень" Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт, якою встановлено, що будівельні роботи з будівництва магазину та погребу виконано без відповідного документа, що посвідчує право на виконання будівельних робіт та без забезпечення здійснення технічного нагляду. За результатами перевірки ФОП ОСОБА_3 було видано припис № 479-Пр про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким зобов'язано усунути дані порушення.

Окрім того, первісний позивач зазначає, що земельна ділянка, на якій побудовано спірні будівлі, належить до земель сільськогосподарського призначення та може використовуватися за цільовим призначенням для садівництва. Тому, будівництво магазину на цій ділянці без зміни її цільового призначення заборонено та є відповідно пункту "г" ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України правопорушенням, за яке передбачена цивільна, адміністративна або кримінальна відповідальність відповідно до законодавства.

У зв'язку з тим, що відповідач ігнорує законні вимоги користувача земельної ділянки про приведення земельної ділянки у первісний стан та вивезення будівельних матеріалів, на думку позивача, його право підлягає захисту.

В свою чергу, ФОП ОСОБА_3 звернувся із зустрічним позовом до СТ "Женьшень" про визнання права власності на вказане самочинне будівництво, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ініціатива щодо вказаного будівництва виходила від первісного позивача, з яким у 1999 році, а в наступному і в 2002 році було укладено договори оренди відповідної земельної ділянки під будівництво магазину.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Старосалтівської сільської ради від 24.03.1999 № 34 надано дозвіл ФОП ОСОБА_3 на будівництво магазину на території садового товариства "Женьшень" на орендованій у нього земельній ділянці, у відповідності з актом обстеження та планом будівництва та зобов'язано відповідача за первісним позовом після закінчення будівництва магазину пред'явити його для прийомки в експлуатацію.

Окрім того, рішенням виконавчого комітету Старосалтівської селищної ради від 09.07.2010 року № 99 надано дозвіл ФОП ОСОБА_3 на розміщення об'єкту торгівлі на території СТ "Женьшень".

Відповідач стверджує, що у 2004 р. ним було побудовано магазин літ."А-1" прощею 85,9 кв.м., а у 2006 році погреб літ. "П" площею 30,1 кв.м., які придатні до експлуатації. Зазначене ФОП ОСОБА_3 обґрунтовував технічним висновком ПП "Спецбудпроект - 1" 2010 року про стан будівельних конструкцій та можливості експлуатації самовільно побудованої будівлі - магазину, дозволом відділу з питань наглядово-профілактичної діяльності Вовчанського РУ ГУ МНС України в Харківській області на початок роботи магазину №15 від 21.05.2010 р., актом головного державного санітарного лікаря Вовчанського району від 28.01.2009 р., експертним висновком оцінки протипожежного стану збудованого магазину, актом перевірки дотримання санітарного законодавства від 27.01.2010 р., актом обстеження земельної ділянки від 05.05.2010 № 10-19/03, складеного головним спеціалістом з охорони навколишнього природного середовища В. Ропало.

ФОП ОСОБА_3 вважав, що він має право користування земельною ділянкою на підставі договорів оренди від 1999 та 2002 років, оскільки на час звернення до суду між сторонами не підписано акт про її повернення, а тому відбулася пролонгація договору відповідно ст. 764 Цивільного кодексу України та ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Визнаючи факт самовільного будівництва об'єктів нерухомості, але посилаючись на те, що воно проведено з додержанням архітектурних, будівельних, пожежних та санітарних норм і правил, не порушує прав інших осіб, на підставі ст. ст. 331, 376 Цивільного кодексу України, ФОП ОСОБА_3 просив визнати за ним право приватної власності на вказане нерухоме майно.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд першої інстанції прийшов до висновку, що самовільно побудований об'єкт не містить суттєвих порушень будівельних та інших норм і правил, що підтверджується відповідними наведеними раніше висновками, визнання права власності на нього жодним чином не порушує ні особистих, ні майнових прав інших осіб. Місцевий господарський суд, встановивши також належне використання відповідачем земельної ділянки та об'єктів будівництва у відповідності з умовами договору між сторонами, дійшов до висновку, що в позові СТ "Женьшень" до ФОП ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити певні дії слід відмовити, а позовні вимоги останнього про визнання права власності підлягають задоволенню як такі, що є обґрунтованими та підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами.

Однак, колегія суддів апеляційного господарського суду не може погодитися з такими висновками господарського суду Харківської області враховуючи наступне.

Відповідно до положень ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Згідно ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

ФОП ОСОБА_3 визнається факт проведення самочинного будівництва магазину та ляху (погрібу) на земельній ділянці, яка знаходиться у постійному користуванні СТ "Женьшень", у зв'язку з тим, що вони збудовані без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи та належно затвердженого проекту.

Переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, колегія суддів зазначає, що задовольняючи зустрічний позов про визнання права власності на самочинне будівництво, місцевий господарський суд не надав оцінку доводам первісного позивача щодо підстав користування земельною ділянкою ФОП ОСОБА_3, не встановив її належність, правовий режим та цільове призначення, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи.

Так, відповідно ст. 4 Закону України «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи . Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у спільній власності територіальних громад, є районні, обласні ради та Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначених законом. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Матеріали справи свідчать, що СТ "Женьшень" не є власником (або уповноваженою ним особою) земельної ділянки, на якій проведено самочинне будівництво, оскільки згідно державного акту на право постійного користування землею від 26.11.1997 року №183 воно є постійним користувачем земельної ділянки.

Таким чином, СТ "Женьшень" не мало права укладати договори оренди земельної ділянки, відведеної йому у постійне користування (оскільки не наділено повноваженнями щодо розпорядження нею).

Відповідно ст. 13 Закону України "Про оренду землі" (в редакції станом на час укладання договорів оренди від 1999 року та 2002 року) договір оренди земельної ділянки укладається у письмовій формі та посвідчується нотаріально за її місцезнаходженням.

Окрім того, згідно ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України (який набрав чинності з 01.01.2002 року) право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Згідно положень 48, 59 Цивільного кодексу Української РСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону. По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом. Угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення.

За положеннями ст. 47 Цивільного кодексу Української РСР нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи, що СТ "Женьшень" не будучи власником земельної ділянки, не мало права передавати її в оренду, а також те, що договори оренди від 1999 року та 14.03.2002 року не були посвідчені нотаріально та не проведено їх державну реєстрацію, колегія суддів приходить до висновку про їх недійсність.

Не може апеляційний господарський суд вважати правомірним здійснення ФОП ОСОБА_3 будівництва магазину на території СТ "Женьшень" і відповідно до рішення виконавчого комітету Старосалтівської сільської ради від 24.03.1999 № 34 враховуючи наступне.

Згідно довідки Старосалтівської сільської ради №2586 від 17.12.2014 року, рішення Старосалтівської сільської ради від 24.03.1999 № 34 та 14.05.2010 року №62, а також наданих в судовому засіданні пояснень представника Старосалтівської сільської ради, земельна ділянка, яка знаходиться у постійному користуванні СТ "Женьшень", розташована за межами населеного пункту смт Старий Салтів Вовчанського району Харківської області.

Станом на 24.03.1999 року надання земельних ділянок у користування здійснювалось відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України 1990 року, згідно ч. 1 якої до повноважень сільських, селищних рад належали повноваження щодо надання земельних ділянок у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів. При цьому, згідно ч.6 та 7 цієї ж статті надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні, іншому громадянину, підприємству, установі, організації провадиться лише після вилучення (викупу) цієї ділянки в порядку, передбаченому статтями 31 і 32 цього Кодексу.

Вилучення (викуп) земельних ділянок з метою передачі їх у власність або надання у користування громадянам, підприємствам,установам і організаціям провадиться за згодою власників землі і землекористувачів на підставі рішення Верховної Ради України, місцевих Рад народних депутатів. Вилучення земель провадиться за рішенням сільської, селищної Ради народних депутатів: за межами сіл і селищ у разі передачі їх у власність або надання у користування для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг) (ст. 33 Земельного кодексу України 1990 року)

Порядок погодження питань, пов'язаних із вилученням (викупом) земель регламентувався ст. 34 Земельного кодексу України 1990 року.

Відповідно п. 7 ч. 1 ст. 11 Земельного кодексу України 1990 року до відання районних Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належало погодження будівництва землекористувачами жилих, виробничих, культурно-побутових та інших будівель і споруд на землі, наданій їм у користування за межами населених пунктів .

Необхідно також звернути увагу, що згідно державного акту на право постійного користування землею від 26.11.1997 року №183 землю було надано у постійне користування для організації колективних садів. Будівництво ж магазину та льоху на вказаній земельній ділянці суперечить її цільовому призначенню.

Статтею 2 Земельного кодексу України 1990 року визначено, що віднесення земель до категорій провадиться відповідно до їх цільового призначення. Переведення земель з однієї категорії до іншої здійснюється у разі зміни цільового призначення цих земель. Віднесення земель до відповідних категорій і переведення їх з однієї категорії до іншої провадиться органами, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання їх у користування.

Старосалтівською селищною радою не приймалося рішення щодо передачі спірної земельної ділянки у користування ФОП ОСОБА_3 Переведення її з однієї категорії до іншої не відбувалось (цільове призначення земельної ділянки не змінювалось).

Таким чином, до 01.01.2002 року право надання земельної ділянки (яка знаходиться у постійному користуванні СТ "Женьшень") для будівництва магазину належало до компетенції Старосалтівської селищної ради. Однак, для отримання в користування вказаної земельної ділянки необхідно було дотримуватися приписів вищевказаних статей Земельного кодексу України та приступати до використання земельної ділянки лише після її вилучення з постійного користування СТ "Женьшень" та укладення договору оренди зі Старосалтівською селищною радою. Будівництво ж могло бути розпочате лише після отримання дозволу (погодження) Вовчанської районної ради народних депутатів.

Вказані вимоги Земельного кодексу України не були дотримані ні ФОП ОСОБА_3, ні Старосалтівською сільською радою. А тому, рішення Старосалтівської селищної ради від 24.03.1999 року №34 також не може вважатися судом законним та таким, що свідчить про відведення в установленому порядку земельної ділянки під будівництво магазину.

Первісним відповідачем не доведено обставини надання йому земельної ділянки у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно.

Колегія суддів також зазначає, що суд першої інстанції не дослідив обставини чи було завершено будівництво новоствореного нерухомого майна та чи прийнято його до експлуатації, оскільки відповідно положень ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на нього може виникати лише за дотримання вказаних вимог. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна) (ч. 3 ст. 331 Цивільного кодексу України).

При цьому, матеріали справи не містять доказів прийняття об'єкту самочинного будівництва до експлуатації. Окрім того, наданий ФОП ОСОБА_3 технічний висновок ПП "Спецстройпроект-1" про стан будівельних конструкцій та можливості експлуатації самовільно побудованого магазину від 2010 року свідчить про наявність недоліків, які потребують усунення задля можливості використання будівлі у якості магазину непродовольчих товарів (що свідчить про незавершеність об'єкту). Окрім того, як прямо зазначено у висновку, воно не є підставою для введення об'єкту в експлуатацію, необхідно отримання дозвільних документів в установленому законодавством порядку. Також, колегія суддів звертає увагу, що вказаний висновок зроблено щодо об'єкту, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, а ФОП ОСОБА_3 просить визнати право власності на об'єкт, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

В силу положень ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не може прийняти до уваги наданий ФОП ОСОБА_3 під час апеляційного провадження додатковий доказ - технічний висновок ПП "Спецстройпроект-1" про стан будівельних конструкцій та можливості подальшої експлуатації самовільно побудованого магазину від 2014 року, у зв'язку з недоведенням заявником обставин неможливості подання його суду першої інстанції.

Обставини відсутності належного дозволу та належно затвердженого проекту будівництва визнаються самим ФОП ОСОБА_3 та підтверджуються актом №479-А від 14.03.2013 року та приписом №479-Пр від 14.03.2013 року, складеними інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області.

Учасники судового процесу, в тому числі первісний позивач (користувач земельної ділянки), а також особи чиї права зачіпаються - інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, прокуратура Харківської області в інтересах держави в особі інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, Старосалтівська селищна рада, заперечують проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво.

Відповідно ч. 4 ст. 376 Цивільного кодексу України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Виходячи зі змісту ст. ст. 34, 43, 82 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює обставини справи у відповідності до свого внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності та приймає рішення за результатами оцінки всіх доказів, які були визнані судом як належні та допустимі.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга первісного позивача підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позову СТ "Женьшень" про зобов'язання ФОП ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованих магазину та погребу за його рахунок та про відмову у задоволенні зустрічного позову.

Також, у відповідності до ст.ст. 49, 105 Господарського процесуального кодексу України підлягають перерахуванню судові витрати.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Садівничого товариства "Женьшень" задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 10.10.2014 року у справі № 922/3625/14 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов Садівничого товариства "Женьшень" задовольнити.

Зобов'язати фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 шляхом знесення самочинно збудованих магазину та погребу за його рахунок.

У задоволенні зустрічного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 відмовити повністю.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на користь Садівничого товариства "Женьшень" (62560, Харківська область, Вовчанський район, смт. Старий Салтів, вул. Лужанський шлях, 11, код 23329694) 2740,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Повний текст постанови складено 25.12.14р.

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Шутенко І.А.