Рішення

від 25.11.2014 по справі 5011-30/13256-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-30/13256-2012 25.11.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Трейдінг Україна»

До Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» в особі філії ПАТ «ДПЗКУ» «Дубненський комбінат хлібопродуктів»

Про зобов'язання вчинити дії

Головуючий суддя Ващенко Т.М.

Суддя Бондаренко Г.П.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

Від позивача: Полікарпов А.О. представник за довіреністю № 5/А/1 від 05.08.14.

Від відповідача: Колесник Р.Ю. представник за довіреністю № 103 від 13.03.14.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)» (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» в особі філії ПАТ «ДПЗКУ» «Дубненський комбінат хлібопродуктів» (далі - відповідач) про зобов'язання відповідача відвантажити позивачу ріпак вагою 717 049,00 кг відповідно до складської квитанції на зерно № 228 від 07.09.12., який належить позивачу на праві власності.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на невиконання вимог діючого законодавства України та умов Договору складського зберігання зерна № 3 від 05.07.12. в частині не відвантаження на вимогу позивача ріпака вагою 717 049,00 кг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.12. порушено провадження у справі № 5011-30/13256-2012, розгляд справи було призначено на 16.10.12.

15.10.12. представником відповідача через відділ діловодства суду подано письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого Публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» в особі філії ПАТ «ДПЗКУ» «Дубненський комбінат хлібопродуктів» просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову з підстав, викладених в відзиві.

В судовому засіданні 16.10.12. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 25.10.12.

25.10.12. представником позивача через відділ діловодства суду подано письмові заперечення на відзив відповідача.

В судовому засіданні 25.10.12. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 22.11.12.

В судовому засіданні 22.11.12. представником відповідача підтримано подане ним 21.11.12. через відділ діловодства суду клопотання про зупинення провадження у справі. Судом відкладено розгляд вказаного клопотання до встановлення фактичних обставин справи.

В судовому засіданні 22.11.12. представником позивача подано письмові пояснення стосовно клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

В судовому засіданні 22.11.12. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 27.11.12.

В судовому засіданні 27.11.12. представником позивача подано додаткові письмові заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

В судовому засіданні 27.11.12. представником відповідача подано письмові заперечення у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.12. призначено колегіальний розгляд справи № 5011-30/13256-2012.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 27.11.12. визначений склад колегії суддів у справі № 5011-30/13256-2012: головуючий суддя Ващенко Т.М., судді: Бондаренко Г.П., Літвінова М.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.12. вказаною колегією суддів прийнято дану справу до свого провадження та призначено її до розгляду на 15.01.13.

В судовому засіданні 15.01.13. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 24.01.13.

В судовому засіданні 24.01.13. представником позивача подано письмові пояснення у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.13. (залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.13.) на підставі ст. 79 ГПК України провадження у справі № 5011-30/13256-2012 зупинено до набрання законної сили рішенням від 10.01.13. у справі № 1705/3412/2012 Дубенського міськрайонного суду Рівненської області та до набрання чинності вироком Дубенського міськрайонного суду Рівненської області по кримінальній справі по обвинуваченню Подставкіна А.Ф. за ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України і вирішення в порядку кримінального судочинства питання про повернення речових доказів по вказаній кримінальній справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.14. поновлено провадження у справі № 5011-30/13256-2012 та призначено її до розгляду на 07.08.14.

В зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. у відпустці, справу № 5011-30/13256-2012 призначено до розгляду на 25.09.14., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 25.09.14. змінено склад колегії суддів у справі № 5011-30/13256-2012: головуючий суддя Ващенко Т.М., судді: Бондаренко Г.П., Сівакова В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.14. вказаною колегією суддів прийнято справу № 5011-30/13256-2012 до свого провадження.

В судовому засіданні 25.09.14. представником відповідача було подано письмові пояснення по справі.

За результатами судового засідання 25.09.14. було змінено найменування позивача з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)» на Товариство з обмеженою відповідальністю «АДМ Трейдінг Україна», про що судом було прийнято відповідну ухвалу. Крім того, в судовому засіданні 25.09.14. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 11.11.14., про що сторони були повідомлені під розписку.

10.11.14. позивачем через відділ діловодства суд убуло подано письмові пояснення по справі.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 11.11.14. змінено склад колегії суддів у справі № 5011-30/13256-2012: головуючий суддя Ващенко Т.М., судді: Бондаренко Г.П., Трофименко Т.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.14. вказаною колегією суддів прийнято справу № 5011-30/13256-2012 до свого провадження.

В судовому засіданні 11.11.14. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 25.11.14., про що сторони були повідомлені під розписку.

В судовому засіданні 25.11.14. позивачем було підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні 25.11.14. проти позову заперечував.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 5011-30/13256-2012.

В судовому засіданні 25.11.14. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.07.12. між відповідачем (далі - Зерновий склад) та позивачем (далі - Поклажодавець) було укладено Договір складського зберігання зерна № 3 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Поклажодавець зобов'язався передати, а Зерновий склад зобов'язався прийняти на зберігання олійні культури (зернові, зернобобові, круп'яні, олійні культури) врожаю 2012 року (далі - Зерно), надавати додаткові послуги, відповідно до додатку № 1, що є невід'ємною частиною Договору та в установлений строк повернути їх Поклажодавцю або особі, зазначеній ним як, одержувач, відповідно до якісних показників, передбачених Договором.

Пунктом 1.2 Договору сторони узгодили, що Зерновий склад забезпечує знеособлене зберігання Зерна за культурами і класами.

Згідно з пунктом 1.3 Договору Зерно, що доставляється на зберігання Зерновому складу згідно із Договором є власністю Поклажодавця. Зерновий склад не має права продавати або будь-яким іншим чином розпоряджатися Зерном Поклажодавця, яке знаходиться у нього на зберіганні, до закінчення строку зберігання, передбаченого Договором, крім випадків, передбачених пунктом 4.2.5 Договору.

Пунктом 3.4 Договору сторони визначили, що вид, кількість і якість прийнятого на зберігання Зерна зазначається в складському документі.

За приписами п. 3.13 Договору, Зерно вважається відвантаженим Зерновим складом з моменту видачі акта-розрахунку на Зерно та товаротранспортної накладної. Зерно вважається переоформленим Зерновим складом з моменту видачі та підписання сторонами акта-розрахунку на Зерно та складського документа.

Пунктом 4.1.5 Договору сторони передбачили, що Зерновий склад зобов'язаний видати складські документи на зерно не пізніше наступного дня після прийняття його на зберігання.

Пунктом 4.1.10 Договору Зерновий склад зобов'язався повернути Зерно за першою вимогою Поклажодавця у разі, коли передбачений договором строк зберігання не закінчився за умови, якщо Поклажодавець за 10 днів до передбачуваної дати відвантаження Зерна подає письмову заяву, в якій повинно зазначатись найменування культури, її кількість, якість за класом, група згідно зі стандартами, вид транспорту, залізнична станція призначення, реквізити одержувача, дата відвантаження.

Судом встановлено, що відповідачем на підставі Договору прийнято на зберігання від позивача насіння ріпаку першого класу в кількості 1 292 973 кг урожаю 2012 року, що підтверджується складською квитанцією на зерно № 146 від 01.08.12. з приміткою «переоформлено з ФОП Цюрпіта О.М.». Вказана складська квитанція була анульована і на залишок насіння ріпаку першого класу урожаю 2012 року заліковою вагою 717 049 кг була виписана складська квитанція на зерно № 228 від 07.09.12.

При цьому, право власності позивача на ріпак першого класу урожаю 2012 року заліковою вагою 717 049 кг підтверджено договором поставки № 519/1-077614 від 01.08.12. та квитанцією на зерно № 228 від 07.09.12. При цьому, договір поставки № 519/1-077614 від 01.08.12. в судовому порядку недійсним не визнавався.

Далі, позивач листом № 201 від 10.09.12. звернувся до відповідача з проханням відвантажити насіння ріпаку 1 класу в кількості 717 049 кг.

Відповідач листом № 235 від 14.09.12. відмовив позивачу у відвантаженні Зерна.

Листами № 214 від 19.09.12. та № 206 від 13.09.12. позивач повторно звернувся до відповідача.

Разом з тим, судом встановлено та відповідачем не заперечується, що Публічним акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» в особі філії ПАТ «ДПЗКУ» «Дубненський комбінат хлібопродуктів» Зерно позивачу зі зберігання не повернуто.

Предметом спору в даній справі є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Трейдінг Україна» про зобов'язання відповідача повернути позивачу ріпак вагою 717 049,00 кг відповідно до складської квитанції на зерно № 228 від 07.09.12., який належить позивачу на праві власності.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (ч. 1 ст. 936 ЦК України).

Правовідносини між власниками зерна та суб'єктами зберігання зерна регулюються нормами глави 66 Цивільного кодексу України, Законом України "Про зерно та ринок зерна в Україні".

Статтею 955 Цивільного кодексу України унормовано, що положення параграфа 1 глави 66 Цивільного кодексу України застосовуються до окремих видів зберігання, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про окремі види зберігання або законом.

Відповідно до статті 957 Цивільного кодексу України за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності. Договір складського зберігання укладається у письмовій формі. Письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом.

Згідно з пунктами 10, 24 статті 1 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні" зберігання зерна - це комплекс заходів, що включають приймання доробку, зберігання і відвантаження зерна; складські документи на зерно - це товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа.

Статтею 942 Цивільного кодексу України унормовано, що зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Приписами статті 949 цього ж Кодексу визначено обов'язок зберігача повернути річ. При цьому, зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, що була передана на зберігання, а якщо договором передбачено зберігання знеособлених речей, змішані родові, тотожну, або обумовлену кількість речей такого самого роду та якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Відповідно до статті 953 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Обов'язок зернового складу повернути зерно передбачений також приписами статті 32 Закону України "Про зерно і ринок зерна в Україні", а саме зерновий склад зобов'язаний повернути поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, зерно у стані, передбаченому договором складського зберігання та законодавством.

Згідно з приписами статті 35 вказаного Закону зерновий склад зобов'язаний за першою вимогою володільця складського документа повернути зерно, навіть якщо передбачений договором строк його зберігання ще не закінчився.

Разом з тим, відповідач в порушення наведених вище вимог діючого законодавства України та умов Договору, не відвантажив на вимогу позивача ріпак вагою 717 049,00 кг.

Щодо доводів Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» в особі філії ПАТ «ДПЗКУ» «Дубненський комбінат хлібопродуктів» про те, що зерно ріпаку, що належить позивачу та зберігалось на складі у відповідача, було передано первісним сільгоспвиробникм у відповідності до вироку Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 17.03.14., суд відзначає, що відповідач не позбавлений права звернутись з вимогами до першого законного власника (власників) Зерна та Подставкіна А.Ф., захистивши свої вимоги в порядку цивільного та господарського судочинства. Крім того, вказані доводи відповідача не є підставою для звільнення його від виконання свого обов'язку за Договором, а витребуване позивачем Зерно не наділене індивідуальними ознаками (аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 15.05.13. у справі № 18/1544-10).

З огляду на все викладене вищу в сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, б. 1; ідентифікаційний код 37243279) в особі філії «Дубненський комбінат хлібопродуктів» (35600, Рівненська область, м. Дубно, вул. Залізнична, б. 50; ідентифікаційний код 37506080) відвантажити Товариству з обмеженою відповідальністю «АДМ Трейдінг Україна» (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, б. 16-А; ідентифікаційний код 20027449) ріпак вагою 717 049,00 (сімсот сімнадцять тисяч сорок дев'ять) кг відповідно до складської квитанції на зерно № 228 від 07.09.12.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, б. 1; ідентифікаційний код 37243279) в особі філії «Дубненський комбінат хлібопродуктів» (35600, Рівненська область, м. Дубно, вул. Залізнична, б. 50; ідентифікаційний код 37506080) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Трейдінг Україна» (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, б. 16-А; ідентифікаційний код 20027449) 1 073 (одну тисячу сімдесят три) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

4. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.12.14.

Головуючий суддя Т.М. Ващенко

Суддя Г.П. Бондаренко

Суддя Т.Ю. Трофименко