Постанова

від 23.12.2014 по справі 27/135

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2014 р. Справа№ 27/135

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

при секретарі Кобець М.О.

за участю представників:

від позивача: Драчова М.С. - представник за довіреністю від 31.10.2014 року;

від відповідача: Макусь Н.П. - представник за довіреністю від 14.01.2014 року;

від третіх осіб: 1) не з'явились;

2) Герасько М.Г. - представник за довіреністю від 31.12.2013 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2013 року

у справі № 27/135 (головуючий суддя Ломака В.С., судді: Васильченко Т.В., Полякова К.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Комунального підприємства з експлуатації та ремонту житлового фонду "Житло-сервіс"

третя особа 1) Комунальне підприємство Київської міської державної адміністрації "Головний інформаційно-обчислюваний центр"

третя особа 2) Публічне акціонерне товариство "Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго"

про стягнення 3 187 687, 71 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства з експлуатації та ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" про стягнення заборгованості у розмірі 4 297 188, 59 грн. основного боргу, 462 600, 97 грн. інфляційних нарахувань, 115 765, 54 грн. 3 % річних та 68 894, 36 грн. пені, з підстав порушення відповідачем умов договору щодо строків оплати за надані послуги водопостачання та водовідведення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконує взяті на себе зобов'язання за договором на послуги водопостачання та водовідведення № 00063/2-06 від 08.02.2002 року

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.11.2013 року у справі № 27/135 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 236 470, 42 грн. заборгованості.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не враховано того факту, що спір у даній справі виник з приводу оплати послуг з постачання питної води та відведення стоків, обсяги яких сторонами визначено актами відповідно до умов договору, а не у зв'язку із оплатою обсягів води, яка використовується для гарячого водопостачання. Крім того, місцевий господарський суд, самостійно зменшив розмір заборгованості відповідача шляхом зміни призначення платежу, внаслідок чого вийшов за межі позовних вимог.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" по справі № 27/135 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Дідиченко М.А.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2013 року сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 27/135 колегію суддів у складі Дідиченко М.А. (головуюча), Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2013 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" прийнято до свого провадження колегією суддів у складі Дідиченко М.А. (головуюча), Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю., залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" та призначено до розгляду на 28.01.2014 року.

У судовому засіданні 28.01.2014 року оголошено перерву в розгляді справи до 11.02.2014 року.

10.02.2014 року Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" через відділ документального забезпечення суду подало клопотання про витребування доказів.

У судовому засіданні 11.02.2014 року представник позивача підтримав вищевказане клопотання про витребування у Публічного акціонерного товариства "Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" інформації щодо перебування або відсутності на балансі бойлерів (індивідуальних теплових пунктів) за наведеним у клопотанні переліком адрес та просив суд відкласти розгляд справи.

Представник відповідача та представники третіх осіб у судовому засіданні 11.02.2014 року не заперечували проти задоволення клопотань позивача.

Крім того, представник позивача та представник відповідача подали клопотання про продовження строку розгляду спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України, у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

У зв'язку із зазначеним, колегія суддів задовольнила клопотання позивача та відповідача про продовження строку розгляду спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2014 року відкладено розгляд справи до 03.03.2014 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2014 року, у зв'язку із перебуванням судді Пономаренка Є.Ю. у відпустці, справу № 27/135 передано до розгляду колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. - головуюча, судді: Буравльов С.І., Руденко М.А.

Представники сторін у судовому засіданні 03.03.2014 року підтримали свої правові позиції.

У судовому засіданні 03.03.2014 року оголошено перерву до 24.03.2014 року.

Представник позивача у судовому засіданні 24.03.2014 року надав суду документи, що підтверджують передачу на обслуговування відповідачу будинків з тепловими пунктами.

Представник відповідача у судовому засіданні 24.03.2014 року надав суду заперечення на уточнений розрахунок позовних вимог позивача.

У судовому засіданні 24.03.2014 року оголошено перерву до 14.04.2014 року.

Представник позивача у судовому засіданні 14.04.2014 року подав суду витяги з маршрутних карт за період з 01.07.2008 року по 31.10.2008 року та дебето-інформаційні повідомлення, що виставлялися до установи банку відповідача.

У судовому засіданні 14.04.2014 року оголошено перерву до 29.04.2014 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2014 року, у зв'язку із перебуванням судді Руденко М.А. у відпустці, справу № 27/135 передано до розгляду колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. - головуюча, судді: Буравльов С.І., Ропій Л.М.

Представники сторін у судовому засіданні 29.04.2014 року підтримали свої правові позиції.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2014 року відкладено розгляд справи до 27.05.2014 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2014 року, у зв'язку із перебуванням судді Ропій Л.М. у відпустці та участь судді Буравльова С.І. у розгляді інших справ, справу № 27/135 передано до розгляду колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. - головуюча, судді: Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Представники сторін у судовому засіданні 27.05.2014 року наддали додаткові пояснення по суті спору.

У судовому засіданні 27.05.2014 року оголошено перерву до 17.06.2014 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 17.06.2014 року надав суду перелік питань, які необхідно поставити на вирішення експерта.

Відповідно до ч.1 ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2014 року призначено судову бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та зупинено провадження у справі.

02.09.2014 року до Київського апеляційного господарського суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист з заявою Публічного акціонерного товариства "Акціонерної компанії "Київводоканал" про неможливість оплати судово-економічної експертизи у справі № 27/135.

Враховуючи зазначене, листом від 18.09.2014 року Київський апеляційний господарський суд, витребував з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз справу № 27/135 для розгляду заяви ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал".

21.10.2014 року до відділу документального забезпечення суду надійшла справа № 27/135.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2014 року поновлено провадження у справі та призначено до розгляду на 25.11.2014 року.

У судове засідання 25.11.2014 року представник третьої особи 2 не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача у судовому засіданні 25.11.2014 року заявив клопотання про відкладення розгляду справи, з метою надання додаткових доказів по справі.

Представник відповідача та представник третьої особи 1 у судовому засіданні 25.11.2014 року не заперечували проти задоволення клопотання позивача.

Крім того, представник позивача подав клопотання про продовження строку розгляду спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України, у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 року продовжено строк розгляду спору та відкладено розгляд справи до 16.12.2014 року.

У судове засідання 16.12.2014 року представник третьої особи 1 не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача у судове засідання 16.12.2014 року надав розгорнутий розрахунок позовних вимог до Комунального підприємства "Житло-сервіс".

Представник відповідача та представник третьої особи 2 у судовому засіданні 16.12.2014 року надали додаткові пояснення по суті спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 року відкладено розгляд справи до 23.12.2014 року.

У судовому засіданні 23.12.2014 року представники сторін підтримали свої правові позиції.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 08.02.2002 року між Відкритим акціонерним товариством АК "Київводоканал" (правонаступником якого є позивач, постачальник), та Комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" (абонент), було укладено договір № 00063/2-06 на послуги водопостачання та водовідведення (надалі - договір), предметом якого є зобов'язання постачальника надавати абоненту послуги з постачання питної води і водовідведення, а абонента, в свою чергу, зобов'язання оплачувати надані послуги згідно з умовами договору та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в міста та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.94 № 65 (п. 1 договору).

Сторони договору узгодили, що постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 "Вода питна", приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимих концентрацій шкідливих речовин (п. 2.1 договору), а абонент, в свою чергу, сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору, кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Згідно з пунктом 3.4 договору, абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у 5-ти денний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом (п. 3.5 договору).

Згідно з пунктом 3.6 договору, постачальник щомісячно виставляє платіжну вимогу за надані послуги згідно даного договору; оплата проводиться шляхом зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Пунктом 7.1 сторони обумовили, що даний договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Звертаючись до суду першої інстанції з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог, позивач зазначив, що в порушення умов договору відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання в частині повної та своєчасної сплати вартості спожитих послуг з водопостачання і водовідведення, що призвело до виникнення заборгованості за період з липня 2008 року по квітень 2011 року у розмірі 2 593 768, 07 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; виробник житлово-комунальних послуг це суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно із ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.

Як передбачено ст. 1 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води.

Централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом.

Статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема на комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Так, зокрема, згідно п. 1.1 договору на послуги водопостачання та водовідведення укладеного сторонами у справі, постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язується розраховуватись за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 року № 65.

Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначався Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу №65 від 01.07.1994 року (далі - Правила № 65). Надалі з 18.10.2008 вступили в силу нові Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, які затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 року (надалі - Правила № 190).

Ці Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Згідно п. 3.13 Правил № 190 встановлено, що розрахунки з виробником послуг центрального водопостачання і водовідведення на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюють суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач зазначає, що розрахунок заборгованості позивача містить не тільки нарахування за спожите холодне водопостачання та водовідведення, а й за постачання води, що йде на підігрів, яке не регулюється договором № 00063/2-06 від 08.02.2002 року.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Частиною 1 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарсько-договірними зобов'язаннями є майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів. Частиною 7 вказаної норми передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з п. 3.13 Правил користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України №190 від 27.06.2008 р. розрахунки з виробником послуг централізованого водопостачання і водовідведення на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюють суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління. повне господарське відання, користування, концесію.

При цьому, виробником комунальних послуг з централізованого постачання гарячої води є суб'єкт господарювання, на балансі якого знаходиться бойлер.

Із матеріалів справи вбачається, що бойлер, з якого отримує гарячу воду відповідач, знаходиться на балансі Публічного акціонерного товариства "Київенерго".

Крім того, умовами укладеного позивачем та відповідачем договору передбачено постачання позивачем відповідачу питної води, яка споживається відповідачем та обліковується лічильниками у кубічних метрах, та не передбачено оплати відповідачем питної води, яка буде постачатись йому з теплових пунктів АЕК "Київенерго" у вигляді гарячої води за кількістю, визначеною позивачем розрахунковим методом.

Таким чином, зважаючи на те, що між позивачем та відповідачем відсутні договірні відносини, які регулюють постачання води, яка йде на підігрів, беручи до уваги, що згідно Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України № 190 розрахунок за постачання води, яка йде на підігрів здійснюється з балансоутримувачем теплових пунктів (котелень) та враховуючи, що на балансі відповідача не знаходяться бойлери чи теплові пункти, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що у відповідача відсутній обов'язок щодо здійснення оплати вартості води, яка йде на підігрів.

Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю природою є договором надання послуг, за умовами якого одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 ЦК України).

Частиною першою статті 903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В силу положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, колегією суддів встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем на підставі наданих актів зняття показань приладів обліку за холодну воду та приймання стоків становить 1 508 328, 88 грн.

При цьому, колегією суддів зазначає, що судом першої інстанції було необґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за приймання стоків враховуючи наступне.

Як було зазначено вище, згідно умов укладеного сторонами договору постачальник (позивач) зобов'язується надавати абоненту (відповідачу) послуги з постачання питної води та приймання від нього каналізаційних стоків, а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг.

Крім того, пунктом 1.4 Правил користування №190, приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 N 37, зареєстрованих у Мін'юсті 26.04.2002 за N 403/6691 (далі -Правила приймання №37), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Згідно п. 1.2 Правил приймання №37, останні поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - підприємства).

Відповідно до п. 1.4 Правил приймання №37, абонент водоканалу - це юридична особа, яка уклала договір з водоканалом на надання послуг водопостачання та (або) каналізації.

Стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території підприємства (з урахуванням субабонентів).

Відповідно до п. 2.4 означених Правил приймання, підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих Правил, місцевих Правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки Водоканалу за надані послуги.

Отже, надання послуг із приймання стічних вод (у тому числі, гарячого водопостачання) регулюється умовами укладеного сторонами договору, а вартість таких послуг підлягає оплаті абонентом (яким є відповідач) на користь водоканалу (позивача).

Аналогічної позиції притримується Вищий господарський суд України в постанові № 5011-26/4471-2012-67/485-2012 від 06.06.2013 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції необґрунтовано було відмовлено у стягненні заборгованості за приймання стічних вод.

Крім того, колегія суддів зазначає, що зарахування коштів які відповідач сплатив з призначенням платежу "за питну воду спожиту для потреб гарячого водокористування", в рахунок погашення заборгованості за послуги водопостачання питної води та водовідведення суперечить нормам Закону України "Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність України", Положенню "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку". Інструкції "Про безготівкові рахунки України в національній валюті", суд першої інстанції порушив приписи ГПК України, вийшовши за межі позовних вимог, безпідставно самостійно змінивши призначення платежу,"вказане у платіжному документі.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають частковому задоволенню у сумі 1 508 328, 88 грн.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 68 894, 36 грн., інфляційних втрат у розмірі 419 282, 95 грн. та 3% річних у розмірі 105 742, 35 грн., нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 4.2 договору передбачено, що у разі порушення строків виконання зобов'язання з оплати за надані послуги відповідач сплачує ПАТ "Київводоканал" пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи викладене, перевіривши розрахунок суми пені наданий позивачем, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення пені, з урахуванням встановленої суми заборгованості, підлягають частковому задоволенню у сумі 34 331, 54 грн.

Згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, здійснивши перерахунок 3% річних та збитків від інфляції, колегія суддів приходить до висновку, що, з урахуванням встановленої основної суми заборгованості 3% річних за прострочений період становлять 73 575, 49 грн., а збитки від інфляції - 292 063, 74 грн.

Беручи до уваги зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та збитків від інфляції підлягають частковому задоволенню у сумі 73 575, 49 грн. та 292 063, 74 грн. відповідно.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 104 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2013 року - частковому скасуванню.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2013 року задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2013 року у справі № 27/135 скасувати частково.

3. Позовні вимоги задовольнити частково.

4. Стягнути з Комунального підприємства з експлуатації та ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" (02081, м. Київ, Дарницький район, вулиця Дніпровська Набережна, будинок 25-Б, код ЄДРПОУ 31025659) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, Печерський район, вулиця Лейпцизька, будинок 1-А, код ЄДРПОУ 03327664) 1 508 328, 88 грн. основного боргу, 34 331, 54 грн. пені, 292 063, 74 грн. збитків від інфляції, 73 575, 49 грн. 3% річних, 15 264, 30 грн. витрат по сплаті державного мита, 141, 27 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 7 248, 01 грн. витрат на проведення судових експертиз.

5. В іншій частині позовних вимог відмовити.

6. Стягнути з Комунального підприємства з експлуатації та ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" (02081, м. Київ, Дарницький район, вулиця Дніпровська Набережна, будинок 25-Б, код ЄДРПОУ 31025659) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, Печерський район, вулиця Лейпцизька, будинок 1-А, код ЄДРПОУ 03327664) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 17 665, 98 грн.

7. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

8. Матеріали справи № 27/135 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко