Постанова

від 19.02.2015 по справі 27/135

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2015 року Справа № 27/135

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П. - головуючого (доповідач), Прокопанич Г.К., Шаргала В.І. розглянувши матеріали касаційної скарги публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 у справігосподарського суду м. Києва за позовомпублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" доКомунального підприємства з експлуатації та ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" треті особиКомунального підприємства Київської міської державної адміністрації "Головний інформаційно-обчислюваний центр", Публічного акціонерного товариства "Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" простягнення 3 187 687, 71 грн. за участю представників:

позивача: Лазаренко Ю.Г. (представник за дов. від 31.12.2014 № 554),

відповідача: Макусь Н.П. (представник за дов. від 12.01.2015 № 110/005-9),

третьої особи 1: не з'явився,

третьої особи2: Король О.М. (представник за дов. від 26.12.2014 №91/2014/12/26-8)

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось з позовом до Комунального підприємства з експлуатації та ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" в якому з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог просить стягнути з відповідача заборгованості у розмірі 2 593 768, 07 грн. основного боргу за період з липня 2008 року по квітень 2011 року, пені у розмірі 68 894, 36 грн., інфляційних втрат у розмірі 419 282, 95 грн. та 3% річних у розмірі 105 742, 35 грн., мотивуючи позовні вимоги тим, що в порушення умов договору відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання в частині повної та своєчасної сплати вартості спожитих послуг з водопостачання і водовідведення.

Рішенням господарського суду м. Києва від 05.11.2013 у справі № 27/135 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 236 470, 42 грн. заборгованості.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 рішення суду з даної справи скасовано частково, позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Комунального підприємства з експлуатації та ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" на користь ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" 1 508 328, 88 грн. основного боргу, 34 331, 54 грн. пені, 292 063, 74 грн. збитків від інфляції, 73 575, 49 грн. 3% річних. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вказана постанова суду апеляційної інстанції в частині задоволення позову мотивована неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору на послуги водопостачання та водовідведення № 00063/2-06 від 08.02.2002, а в частині відмови в задоволенні позовних вимог - тим, що між позивачем та відповідачем відсутні договірні відносини, які регулюють постачання води, яка йде на підігрів, беручи до уваги, що згідно Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України № 190 розрахунок за постачання води, яка йде на підігрів здійснюється з балансоутримувачем теплових пунктів (котелень), яким відповідач не являється, в зв'язку з чим у нього відсутній обов'язок щодо здійснення оплати вартості води, яка йде на підігрів.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить її скасувати в частині відмови в стягненні з відповідача на користь позивача у даній справі 1 085 439, 19 грн. основного боргу, 127 219, 21 грн. інфляційних втрат, 32 166, 86 грн. 3% річних, 34 562, 82 грн. пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов в частині зазначених вимог задовольнити, мотивуючи скаргу тим, що судом апеляційної інстанції невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, зокрема: - ч.2 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", пп.5 п.3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відповідно до яких встановлено обов'язок споживачів питної води своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до умов укладеного між сторонами договору на послуги з водопостачання та водовідведення; - п.3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, які затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008; - ст. 129 Конституції України, ст. 4 2 , 4 3 , 4 7 , 43 ГПК України.

У відзиві Комунальне підприємство з експлуатації та ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" просить залишити оскаржувану постанову без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.02.2002 року між відкритим акціонерним товариством АК "Київводоканал" (правонаступником якого є позивач, постачальник), та Комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" (абонент), було укладено договір №00063/2-06 на послуги водопостачання та водовідведення (надалі - договір), предметом якого є зобов'язання постачальника надавати абоненту послуги з постачання питної води і водовідведення, а абонента, в свою чергу, зобов'язання оплачувати надані послуги згідно з умовами договору та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в міста та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.94 № 65 (п. 1 договору).

Згідно пунктів 2.1, 2.2 договору постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 "Вода питна", приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимих концентрацій шкідливих речовин, а абонент, в свою чергу, сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Відповідно до п. 3.1 договору, кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи (п.3.4 договору).

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у 5-ти денний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом (п. 3.5 договору).

Згідно з п. 3.6 договору, постачальник щомісячно виставляє платіжну вимогу за надані послуги згідно даного договору; оплата проводиться шляхом зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до п. 4.2 договору у разі порушення строків виконання зобов'язання з оплати за надані послуги відповідач сплачує ПАТ "Київводоканал" пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 7.1 сторони обумовили, що даний договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю природою є договором надання послуг, за умовами якого одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач зазначає, що розрахунок заборгованості позивача містить не тільки нарахування за спожите холодне водопостачання та водовідведення, а й за постачання води, що йде на підігрів, яке не регулюється договором № 00063/2-06 від 08.02.2002.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; виробник житлово-комунальних послуг це суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.

Згідно ст. 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води.

Централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом.

Згідно п.1 ч.1 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема на комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначався Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу №65 від 01.07.1994 (далі - Правила № 65).

Надалі з 18.10.2008 вступили в силу нові Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, які затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 (надалі - Правила № 190).

Ці Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Згідно п. 3.13 Правил № 190 розрахунки з виробником послуг центрального водопостачання і водовідведення на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюють суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію.

Отже, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, виходячи з положень п. 3.13 Правил №190 виробником комунальних послуг з централізованого постачання гарячої води є суб'єкт господарювання, на балансі якого знаходиться бойлер.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що бойлер, з якого отримує гарячу воду відповідач, знаходиться на балансі публічного акціонерного товариства "Київенерго".

Умовами укладеного позивачем та відповідачем договору передбачено постачання позивачем відповідачу питної води, яка споживається відповідачем та обліковується лічильниками у кубічних метрах, та не передбачено оплати відповідачем питної води, яка буде постачатись йому з теплових пунктів АЕК "Київенерго" у вигляді гарячої води за кількістю, визначеною позивачем розрахунковим методом.

За таких обставин, висновок суду першої та апеляційної інстанції, що у відповідача відсутній обов'язок щодо здійснення оплати вартості води, яка йде на підігрів, та як наслідок про відмову в позові в цій частині, колегія суддів визнає правомірним.

Погоджується колегія і з висновком суду апеляційної інстанції щодо стягнення з відповідача решти заборгованості на підставі актів зняття показань приладів обліку за холодну воду та приймання стоків, розмір якої становить 1 508 328, 88 грн., а також пені в сумі 34 331, 54 грн., 3% річних за прострочений період в сумі 73 575, 49 грн. та збитків від інфляції в сумі 292 063, 74 грн., з посиланням на: - умови договору; - Правила приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 N 37; - ст. 230, 231 ГК України; - ст. 549, 625 ЦК України; - Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", оскільки такий висновок ґрунтується на нормах чинного законодавства та відповідає встановленим судом обставинам справи, що підтверджуються певними доказами, яким попередній суд дав належну оцінку, правом переоцінки яких в силу приписів ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція не наділена.

Зважаючи на викладене, колегія вважає, що апеляційним господарським судом дана належна юридична оцінка обставинам справи, порушень норм матеріального та процесуального права не вбачається, постанова відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 у справі № 27/135 залишити без змін.

Головуючий суддя: Г.П. Коробенко

Судді: Г.К. Прокопанич

В.І. Шаргало