Рішення

від 10.01.2007 по справі 2-26/2007

АРМЯНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 2-26/2007

Справа №

2-26/2007

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

10.01.2007 року

Армянський міський суд Автономної Республіки Крим

у складі: головуючого судді      Таран Л.О.

при секретарі                             Карапута В.М.

за участю позивача ОСОБА_1,  представника позивача ОСОБА_2.,

розглянувши у

відкритому судовому засіданні в залі Армянського міського суду Автономної

Республіки Крим цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ АСУ-267

«Механомонтаж» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

визнання звільнення незаконним, зміну дати та причини звільнення, стягнення

невиплаченої заробітної плати та премії

ВСТАНОВИВ:

Позивач

18.04.2006р. звернувся до суду з позовом про поновлення на роботі та стягнення

середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 1000 грн., вказуючи, що з

01.09.2000р. він працював в ВАТ АСУ-267 «Механомонтаж» ІНФОРМАЦІЯ_1,

27.03.2006р. він був незаконно звільнений за п.1 ст.40 КЗпП України. Також

вказав, що відповідач не провів індексацію зарплати з березня 2003р. по

березень 2006р., у зв'язку з чим просив стягнути з відповідача 410,65 грн.,

крім того, відповідач необгрунтовано знизив розмір премії за червень-липень

2005р., та не виплатив премію за

серпень-грудень 2005р., тому позивач просив також стягнути суму невиплаченої

премії у розмірі 4683 грн. Також позивач вказав, що відповідач необгрунтовано

знизив позивачу оклад з 01.04.2004р. по 01.09.2004р., у зв'язку з чим позивач

просив стягнути невиплачену суму у розмірі 200 грн. У порядку відшкодування

моральної шкоди позивач просив стягнути з відповідача 1699 грн., вказуючи, що

діями відповідача йому заподіяні моральні страждання і переживання.

У судовому засіданні позивач

відмовився від позову в частині поновлення на роботі, оскільки відповідача

визнано банкрутом, а також відмовився від позову в частині індексації зарплати, відшкодування моральної шкоди. У зв'язку з

чим ухвалою суду від 10.01.2007р. провадження у справі в даній частині

закрито. В решті частини позивач підтримав позов про стягнення суми

невиплаченої зарплати, премії, та доповнив позовні вимоги: просить стягнути

зарплату за час вимушеного прогулу, за його розрахунком з 28.03.2006р. по

14.08.2006р. в суммі 4545 грн., визнати його звільненим з 14.08.2006р. у

зв'язку із ліквідацією підприємства, крім того, просить визнати звільнення

незаконним.

Представник відповідача

належним чином повідомлений про розгляд справи, в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про незаконність та

необгрунтованність позовних вимог, запити суду про витребування

документів не виконав.

Суд, розглядаючи

справу в рамках заявлених вимог і на підставі представлених доказів, вислухавши

позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, вважає за необхідне

позов задовольнити частково.

Судом

встановлено, що позивач перебував з ВАТ АСУ-267 «Механомонтаж» в трудових

відносинах з 04.09.2000р. по 27.03.2006р., звільнений за п.1ст.40 КЗпП України

у зв'язку з скороченням штату.

Позивач вказав,

що звільнення є незаконним, оскільки проведено без попереднього погодження з

профсоюзною огранізацією товариства.

Судом

встановлено, що Ухвалою Господарського суду АР Крим від 04.11.2004р. відносно

ВАТ АСУ № 267 «Механомонтаж» застосована процедура санації відповідно до Закону

України «Про поновлення платоспроможності боржника і визнання його банкрутом».

Ухвалою того ж суду від 14.06.2006р. товариство визнано банкрутом, відносно

його відкрито ліквідаційну процедуру.

У зв'язку з чим,

як вказав представник відповідача, 14.08.2006 року проведено звільнення всіх працівників товариства,

анульовані всі посади за штатним розкладом, господарська діяльність

товариства не ведеться.

Згідно ст.43

КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1

(крім випадку ліквідації підприємства), може бути проведено лише за попередньою

згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Власник або уповноважений ним

орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з

дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації.

З пояснень

позивача слідує, що відповідач не звертався до первинної профспілкової

організації з приводу звільнення позивача. Данні обставини представник

відповідача не оспорив.

Запросити згоду

виборного органу первинної профспілкової організації виявилося неможливим,

оскільки, як встановлено вище, 14.08.2006р. всіх працівників звільнено у

зв'язку з ліквідацією відповідача.

Таким чином,

судом встановлено, що звільнення позивача проведено за п.1ст.40 КЗпП України у

зв'язку з скороченням штата в період процедури санації відповідача, тому

відповідач згідно ст.43 КЗпП України повинен був звернутися до виборного органу

первинної профспілкової організації. Таким чином, безперечно встановлено, що

звільнення позивача проведено без додержання вимог ст.43 КЗпП України.

Проте, вимоги

позивача про стягнення зарплати за час вимушеного прогулу, про визнання його

звільненим з 14.08.2006р. у зв'язку із ліквідацією підприємства, не підлягають

задоволенню, виходячи із наступного. Позивач вказав, що інших порушень при його

звільненні відповідачем не допущено. Інших порушень також не встановлено і

судом. У цьому разі навіть при виявленні в суді факту звільнення працівника без

узгодження з профспілковою організацією, суд не має права поновити працівника

на роботі, якщо тільки немає інших порушень, які дають підстави для поновлення.

На підставі викладеного, у даному випадку відсутні підстави для застосування

судом ст.240-1 КЗпП України. Не встановлені судом також і підстави для визнання

формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає

чинному законодавству.

Щодо вимоги про

стягнення невиплаченої зарплати, позивач вказав, що відповідач необгрунтовано знизив йому оклад з 01.04.2004р. по

01.09.2004р., надавши на підтвердження копії розрахункових листів. З

пояснень позивача слідує, що до 01.01.2004р. його оклад складав 580 грн., з

01.01.2004р. - 555 грн., з 01.09.2004р. - 650 грн., таким чином за період з

01.04.2004р. по 01.09.2004р. йому не виплатили 200 грн. (25 грн.х8міс.)

Згідно ст.233

КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право

звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без

обмеження будь-яким строком.

Представник відповідача пояснення позивача про

необґрунтованість зниження окладу,

про порушення відповідачем ч.4 ст.97, ст. 103 КЗпП України, не оспорив, будь-яких доказів в спростування пояснень позивача

не представив.

На підставі викладеного, підлягає задоволенню вимога

позивача про стягнення невиплаченої зарплати у сумі 200

грн.

Відносно вимоги позивача про стягнення невиплаченої

премії позивач вказав, що на

підприємстві виплачувалася премія відповідно до коефіцієнта трудової участі за підсумками фінансової діяльності підприємства за

місяць, відповідач необгрунтовано знизив розмір цієї премії за червень-липень

2005р., та не виплатив премію за серпень-грудень 2005р., всього на суму у розмірі 4683 грн. При цьому позивач вказує

на відсутність на підприємстві

нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір премій, пояснюючи,

що голова підприємства самостійно визначав коефіцієнт трудової участі

працівника, від якого залежало визначення розміру премії. Також із пояснень

позивача слідує, що раніш він не оскаржував у встановленому порядку дії відповідача стосовно невиплати йому премії.

При таких обставинах, вимога позивача про стягнення

невиплаченої премії не підлягає задоволенню, оскільки позивач не надав суду

доказів, підтверджуючих, що законом

чи іншим нормативно-правовим актом про працю, чи угодою про працю, передбачено

його право на отримання заявленої в позові премії у вказаному розмірі.

Судові витрати підлягають стягненню

з відповідача в дохід держави.

Керуючись ст.ст. З, 4, 10, 11, 60, 130, 174, 2І2, 215 ЦПК

України, на підставі ст.ст.43,44,97,103,233,235,240-1

КЗпП України, ст.ст.2,15 Закону України "Про оплату праці" суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ВАТ АСУ-267 «Механомонтаж» /м.Армянськ АР Крим вул.Чумакова 6.7,

ЄДРПОУ 01416079/ на користь ОСОБА_1 заробітну плату в сумі 200 гривень, а також в дохід держави судовий збір у розмірі 51

гривні, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі

30 гривень.

У решті частини позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до

Апеляційного суду АР Крим через

Армянський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне

оскарження і подання після цього протягом

20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

СУДДЯ: /підпис/ З оригіналом згідно. СУДДЯ: