Рішення

від 03.12.2014 по справі 520/6326/14-ц

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 520/6326/14-ц

Провадження № 2/520/4636/14

Рішення

іменем України

03 грудня 2014 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Прохоров П.А.

при секретарі - Козловій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, третя особа ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», про визнання недійсними договорів та скасування записів про право власності,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 за участі третьої особи Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про визнання недійсним договорів та скасування записів про право власності, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 12 вересня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та громадянкою України ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 014/79790/74/81734, відповідно до умов якого Позичальникові було надано Кредит в розмірі 259840,00 доларів США (Двісті п'ятдесят дев'ять тисяч вісімсот сорок доларів, 00 центів).

В якості забезпечення повного і своєчасного виконання боргових зобов'язань за Кредитним договором між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 були укладені договори іпотеки № у-355 та № у-356, згідно яких позивач передала у Іпотеку банку житловий будинок за АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0696га, кадастровий номер:5110136900:41:022:0022 затією ж адресою.

Також позивач зазначала, що нею у 2008 році було побудовано житловий будинок на заставній земельній ділянці. Цього ж року - 16.12.2008 року Київським районним судом м. Одеси було задоволено її позов до Одеськоїї міської ради, та визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок літера «Б» за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, Позивач вказує на те, що 14.02.2012р. Інспекцією ДАБК в Одеській області було зареєстровано декларацію про готовність об'єкта житлового будинку літера «Б» за адресою: АДРЕСА_1.

Та таким чином, посилаючись на викладені обставини, позивач вважає що ОСОБА_2 не мав права відчужувати зазначений будинок на користь ОСОБА_5 та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача просив позов задовольнити з наведених у ньому підстав.

Представник Відповідача позовні вимоги не визнала, у їх задоволенні просила відмовити.

Третя особа до судового засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена у передбаченому законом порядку.

Вислухавши пояснення учасників судового засідання та дослідивши надані у справі докази, суд дійшов висновку, що позов є не обґрунтованим та не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 12 вересня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 014/79790/74/81734, згідно з яким позичальник отримав кредит в розмірі 259840,00 дол. США.

В якості забезпечення повного і своєчасного виконання боргових зобов'язань за вказаним кредитним договором між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 були укладені договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за № у-355, згідно якого Відповідач передав Банку в іпотеку житловий будинок за АДРЕСА_1 та договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за № у-356, згідно якого Відповідач передав Банку в іпотеку земельну ділянку за АДРЕСА_1, площею 0,0696 га, кадастровий номер:5110136900:41:022:0022.

13.12.2013р. було укладено низку договорів відступлення прав вимог, зокрема:

договір відступлення права вимоги, укладеного 13 грудня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Стандарт»

договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, укладеного 13 грудня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Стандарт», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі за № 2808;

договір комісії №131213/3, укладеного 13 грудня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Стандарт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансовою компанією «Дрім Фінанс»;

договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, укладеного 13 грудня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Стандарт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансовою компанією «Дрім Фінанс», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі за № 2813;

договір відступлення права вимоги, укладеного 13 грудня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансовою компанією «Дрім Фінанс» та ОСОБА_2

договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, укладеного 13 грудня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансовою компанією «Дрім Фінанс» та ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі за № 2816.

В результаті укладення зазначених договорів ОСОБА_2 прийняв право вимоги за Кредитним договором №014/79790/74/81734 від 12.09.2007 р.- став новим кредитором та набув статусу іпотекодержателя за договорами іпотеки від 12.09.2007р., що посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстровані в реєстрі за № у-355 та №у-356.

У відповідності до ст. 24 Закону України «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов'язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Судом встановлено, що вимоги щодо реєстрації відступлення прав вимог та повідомлення боржника про відступлення прав вимог було додержано, що підтверджується наявними у справі копіями документів: витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Листа-вимоги про виконання зобов'язань з поштовим повідомленням про вручення боржнику.

При цьому суд окремо звертає увагу про те що представником позивача факту невідповідності підпису ОСОБА_1 доведено не було. Клопотання про призначення з цього приводу судової почеркознавчої експертизи протокольною ухвалою суду було залишено без розгляду, оскільки з недотриманням ч. 2 ст. 27 ЦПК України було заявлено вже після стадії дослідження письмових доказів, хоча до початку судом розгляду справи по суті сторонам роз'яснювались їх цивільно-процесуальні права та обов'язки, а усні посилання відповідача на таку невідповідність підпису не знайшли свого підтвердження в судових засіданнях.

22 березня 2014 року ОСОБА_2 було звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу нерухомого майна на підставі положень ст.38 Закону України «Про іпотеку», а також застережень про задоволення вимог іпотекодержателя, що містились у п. 5.5.1. Договорах іпотеки за ціною, визначеною, шляхом проведення незалежної експертної оцінки.

Суд критично ставиться до пояснень представника позивача щодо неправомірності відчуження ОСОБА_2 предмету іпотеки на користь ОСОБА_5, оскільки встановлено, що Позивач по справі не виконав зобов'язання щодо повернення коштів, отриманих за Кредитним договором № 014/79790/74/81734 від 12.09.2007р. на користь нового кредитора, а тому останній мав право звернути стягнення на предмет іпотеки, в тому числі на підставі ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Щодо свідоцтва про право власності на житловий будинок що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, то суд зазначає наступне: позивач стверджує, що житловий будинок що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться на праві власності за нею, посилаючись на Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 16.12.2008 року про визнання за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок літера «Б» за адресою: АДРЕСА_1 та на Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, що була зареєстрована Інспекцією ДАБК в Одеській області від 14.02.2012р. та при цьому зазначає, що право власності не було зареєстровано згідно чинного законодавства за браком часу.

Суд критично оцінює зазначене, оскільки з моменту винесення заочного рішення пройшло більш ніж 5 років, та окрім того, ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 24.11.2014 по справі №520/15212/14ц, заочне рішення від 16.12.2008 року скасовано.

Щодо Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, що була зареєстрована Інспекцією ДАБК в Одеській області від 14.02.2012р. судом, на підставі листа вказаної установи (копія якого долучена до матеріалів справи) встановлено, що остання була скасована, як така, що містила недостовірну інформацію.

У відповідності до п. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України «…право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Зазначене також підтверджується судовою практикою, узагальненою ВССУ та викладеною в Постанові № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» зокрема, в п. 15 зазначається, що до завершення будівництва (створення) майна, а якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, то до моменту прийняття його до експлуатації, або якщо право власності на таке нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, то до моменту державної реєстрації право власності на новостворене майно та об'єкт незавершеного будівництва не виникає (стаття 331 ЦК).

У зв'язку із цим до виникнення права власності на таке майно право власності існує лише на матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення) майна. Отже, законом не передбачено можливість визнання права власності на новостворене майно та об'єкт незавершеного будівництва в судовому порядку, якщо право власності на таке майно не було зареєстроване раніше в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 59 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, позивачем не доведено факт наявності у власності новоствореного майна: житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та з такого не вбачається жодного порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача при укладанні договорів купівлі-продажу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Щодо скасування записів про право власності на земельну ділянку та житловий будинок за ОСОБА_3:

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав (ст. 2 Закону України №1952-V).

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень є Міністерство юстиції України, яке згідно з частиною 2 цієї ж статті є держателем Державного реєстру прав, та його територіальні органи.

Згідно зі ст. З Закону України №1952-IV інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Частина 5 ст. 2 Закону України №1952-IV передбачає, що державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який Зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом.

Частина 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлює, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Порядок прийняття і розгляду заяв про внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно затверджений наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011 № 3502/5.

Згідно з п. 2.6 вказаного Порядку для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та копії документів, визначених у пункті 2.3 цього розділу.

Рішення щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав приймає державний реєстратор прав на нерухоме майно, яке оформлює за допомогою Державного реєстру прав у двох примірниках (п. 1.3 Порядку).

З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд вважає, що позивач не довів суду ті обставини, на які посилався в як на підстави своїх вимог, а тому вони не підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати компенсації не підлягають.

На підставі викладеного, та керуючись ст..ст. 11, 16, 525, 526, 530, 572, 574, 575, 590, 610, 612, 1054 ЦК України, ст. 36, 37 Закону України «Про іпотеку», ст. ст. 5, 6, 10, 11, 60, 88, 174, 212-215 ЦПК України , -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовну ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, третя особа ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», про визнання недійсними договорів та скасування записів про право власності - відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, що були вжиті судом в ході розгляду справи згідно Ухвали Київського районного суду м. Одеси №520/6326/14-ц від 02.06.2014 року:

скасувати арешт на нерухоме майно - житловий будинок, площею 266,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, право власності на який зареєстроване за ОСОБА_3;

скасувати арешт на нерухоме майно - земельну ділянку площею 0,0696 га, за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер: 5110136900:41:022:0022, право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_3;

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя П. А. Прохоров