Постанова

від 15.07.2009 по справі 2/162(15/207)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

2/162(15/207)

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 15 липня 2009 р.                                                                                    № 2/162(15/207)  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. –головуючого, Малетича М. М., Могила С. К.,

          за участю представника позивача –Тулюк Т.В. дов. № 1631 від 30.09.2008 року,

          розглянувши касаційну скаргу Ленінського ВДВС Луганського міського управління юстиції на постанову Луганського апеляційного господарського суду від 16 квітня 2009 року у справі господарського суду Луганської області за позовом Української державної інноваційної компанії в особі Луганського регіонального управління УДІК до ДП "Центральне конструкторське бюро машинобудування "Донець" про стягнення суми та за зустрічним позовом ДП "Центральне конструкторське бюро машинобудування "Донець" до Української державної інноваційної компанії в особі Луганського регіонального управління УДІК про визнання договору неукладеним та стягнення суми,

У С Т А Н О В И В:

У травні 2006 року Українська державна інноваційна компанія в особі Луганського регіонального відділення (далі –позивач) звернулась до господарського суду з позовом про стягнення боргу до державного підприємства «Центральне конструкторське бюро машинобудування «Донець».

Позов обґрунтовано тим, що відповідач не виконує свої зобов'язання за договором від 2 вересня 2003 року про реструктуризацію боргу, просив стягнути з останнього 45106 гривень.

У липні 2006 року Державне підприємство ЦКБМ «Донець»звернулось до суду з зустрічним позовом до Української державної інноваційної компанії, в якому просив визнати неукладеним договір про реструктуризацію боргу від 2 вересня 2003 року № 15-20/02/09/03 та стягнути з Української державної інноваційної компанії безпідставно набуті кошти в сумі 199980 гривень.

Відповідно до заяви № 405 від 7 грудня 2007 року позивач за первісним позовом збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 66 650 грн., а також втрати від інфляції.

Справа в судах розглядалась неодноразово.

Рішенням господарського суду Луганської області від 27 травня 2008 року первісний позов задоволено частково.

З державного підприємства ЦКБМ «Донець»стягнуто борг у сумі 66 650 грн. В задоволенні решти вимог за первісним позовом відмовлено. У задоволенні позовних за зустрічним позовом відмовлено повністю.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 1 липня 2008 року у задоволенні первісного позову відмовлено повністю.

У решті рішення господарського суду Луганської області від 27 травня 2008 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 30 вересня 2008 року скасовано постанову суду апеляційної інстанції, залишено без зміни рішення господарського суду Луганської області від 27 травня 2008 року.

У лютому 2009 року ДП ЦКБ машинобудування "Донець" (далі –боржник) звернувся до суду зі скаргою на дії органу державної виконавчої служби.

Просив визнати незаконними сім постанов № 6 –86 від 7 лютого 2009 року Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про накладення арешту на грошові кошти боржника в сумі 74149 гривень 28 копійок, які належать боржнику та містяться на рахунках, відкритих в різних установах банків.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 12 березня 2009 року боржнику відмовлено у задоволенні скарги.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 16 квітня 2009 року ухвалу місцевого господарського суду скасовано.

Визнані незаконними дії органу ДВС з накладення арешту на грошові кошти боржника.

Визнані недійсними постанови органу ДВС про накладення арешту на грошові кошти боржника.

У касаційній скарзі Ленінський ВДВС Луганського МУЮ просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу місцевого господарського суду, посилаючись на неправильне застосування Луганським апеляційним господарським судом ст.ст. 24, 27, 30 Закону України "Про виконавче провадження".

На його думку, відкриваючи виконавче провадження та накладаючи арешт на кошти боржника в банківських установах в межах стягнутої суми, орган примусового виконання діяв у межах своїх повноважень та у спосіб, визначений законом.

Представники відповідача та органу державної виконавчої служби в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що про час і місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, суд вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за їх відсутності.

Вислухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення господарського суду звернено до примусового виконання на підставі наказу господарського суду Луганської області від 31 жовтня 2008 року № 2/162 (15/207).

Постановою старшого державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції від 26 грудня 2008 року відкрито виконавче провадження з виконання вказаного наказу; боржнику надано строк до 1 січня 2009 року для добровільного виконання рішення суду; постановлено при невиконанні рішення у добровільному порядку у встановлений строк виконати рішення суду в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.

Постановою старшого державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції від 7 лютого 2009 року № 6 –86 накладено арешт на грошові кошти в сумі 74149гривень 28 копійок, які належать боржнику та містяться на рахунках, відкритих в установах Промінвестбанку м. Луганська, ЗАТ "ПУМБ" м.Луганська, ФАКБ "Правекс –банк" м. Луганська, АБ "Укркомунбанк" м.Луганська та АКБ "Укрсоцбанк" м. Луганська.

Визнаючи незаконними дії та постанови органу державної виконавчої служби, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги реєстри відправлення поштової кореспонденції Ленінського ВДВС Луганського міського управління юстиції та виходив з того, що орган примусового стягнення не довів факт належного повідомлення боржника про порушення виконавчого провадження, отже, порушив право боржника на добровільне виконання рішення суду.

Проте, з такими висновками суду погодитись не можна.

За правилом ст.24 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів…

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження…, які повинні бути доведені державним виконавцем до відома сторін…, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією.

Згідно ст. 30 цього Закону державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до ст. 24 цього Закону.

У разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, встановленому ст.32 цього Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення.

За ст.50 цього ж Закону за наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт.

Таким чином, виконуючи наказ господарського суду у даній справі, старший державний виконавець діяв в межах своїх повноважень і у спосіб, встановлений законом.

У випадку несвоєчасного одержання боржником копії постанови про порушення виконавчого провадження та надання строку на добровільне виконання рішення суду боржник повинен був звернутися до органу державної виконавчої служби з відповідною письмовою заявою.

Отже, доведення факту несвоєчасного одержання постанови Закон покладає саме на боржника і визначає наслідок –поновлення строку для добровільного виконання рішення суду.

За  таких обставин висновок суду апеляційної інстанції є юридично помилковим, тому постанову суду визнати законною та обгрунтованою не можна, отже, вона підлягає скасуванню.

Місцевий господарський суд повно встановив обставини справи, правильно застосував наведені норми закону і підставно відмовив у задоволенні скарги.

Враховуючи викладене, ухвала господарського суду Луганської області законна та обгрунтована, а тому зміні чи скасуванню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117 –11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу задовольнити.

Скасувати постанову Луганського апеляційного господарського суду від 16 квітня 2009 року.

Ухвалу господарського суду Луганської області від 12 березня 2009 року залишити без зміни.

Головуючий                                                                            Т. Козир

Судді                                                                               М. Малетич

                                                                                        С. Могил