Постанова

від 21.07.2009 по справі 16/15-09

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

16/15-09

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 21 липня 2009 р.                                                                                    № 16/15-09  

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Барицька Т.Л. і Львов Б.Ю.,

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Стара аптека", м. Суми,

на рішення господарського суду Сумської області від 10.03.2009

та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.04.2009

зі справи № 16/15-09

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Галафарм" (далі –ТОВ "Галафарм"), м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Стара аптека" (далі –ТОВ "Стара аптека")

про стягнення 33 394,03 грн.,

за участю представників сторін:

позивача – Ісаєвої Д.Д.,

відповідача –не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Галафарм" звернулося до господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з ТОВ "Стара аптека" 26 713,30 грн. боргу, 382,46 грн. пені, 4 006,99 грн. збитків та 2 291,28 грн. процентів за користування коштами, а всього 33 394,03 грн.

Рішенням названого суду від 10.03.2009 (суддя Моїсеєнко В.М.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.04.2009 (колегія суддів у складі: Такмаков Ю.В. –головуючий, судді Барбашова С.В., Плужник О.В.), позов задоволено повністю. Прийняті судові рішення мотивовано невиконанням ТОВ "Стара аптека" договірних зобов'язань.  

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ТОВ "Стара аптека" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати в частині стягнення 4 006,99 грн. збитків. Своє прохання скаржник мотивує прийняттям зазначених судових рішень з порушенням норм матеріального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представника позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- 10.04.2008 ТОВ "Галафарм" (постачальник) і ТОВ "Стара аптека" (покупець) укладено договір поставки № 31-85 (далі –Договір), за умовами якого постачальник зобов'язаний здійснити покупцеві поставку, а покупець зобов'язаний прийняти у власність та оплатити відповідно до умов Договору лікарські засоби, вироби медичного призначення, продукцію інших товарних груп, асортимент, кількість та ціну яких зазначено у видаткових накладних;  

- пунктом 4.1 Договору передбачено, що покупець зобов'язаний у повному обсязі оплатити кожну партію поставленого товару в строк, що визначається у відповідній видатковій накладній постачальника. В разі якщо у видатковій накладній постачальника термін оплати поставленої партії Товару не вказано, покупець зобов'язаний повністю оплатити товар на протязі 30 календарних днів з моменту його прийняття;

- відповідно до пункту 5.1 Договору за несвоєчасну або неповну оплату отриманого товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику штрафні санкції у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який стягується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати поставленого товару до моменту остаточного розрахунку. В разі порушення покупцем терміну повної оплати Товару більше ніж на 10 календарних днів він зобов'язаний виплатити постачальнику, окрім пені, збитки в розмірі 15% від загальної вартості товару з простроченою оплатою, а також окремо від неустойки, відшкодувати інші збитки та витрати постачальника, пов'язані з примусом покупця до виконання його грошових зобов'язань за Договором;       

- згідно з пунктом 9.6 Договору в разі прострочення покупцем повної оплати товару, отриманого від постачальника, більш ніж на 15 календарних днів, постачальник має право стягнути з покупця 0,5% від загальної вартості партії товару з простроченої повною оплатою на вищевказаний термін, за кожен день користування покупцем коштами постачальника;

- відповідно до умов Договору ТОВ "Галафарм" поставило ТОВ "Стара аптека" товар на суму 33 537,07 грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с. 25-49);

- відповідач за отриманий за Договором товар розрахувався частково - в сумі 6 823,77 грн.; розмір основного боргу становить 26 713,30 грн.;

- позивачем за невиконання договірних зобов'язань правильно нараховано пеню в сумі 382,46 грн., 2 291,28 грн. процентів за користування чужими коштами та 4 006,99 грн. збитків.

Причиною подання касаційної скарги є незгода відповідача зі стягненням збитків у сумі 4 006,99 грн.  

Згідно з статтею 525 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У частині стягнення сум основного боргу, пені та процентів за користування грошима судові рішення зі справи є законними й обґрунтованими та сторонами не оскаржуються.

ТОВ "Стара аптека", обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, з посиланням на приписи статті 623 ЦК України та статті 232 Господарського кодексу України (далі –ГК України) наполягає на недоведеності позовних вимог ТОВ "Галафарм" стосовно стягнення збитків у сумі 4 006,99 грн.   

Стаття 232 ГК України визначає загальний порядок застосування штрафних санкцій.

Частиною другою статті 623 ЦК України встановлено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Водночас відповідно до частини п'ятої статті 225 ГК України сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.

Правовий аналіз змісту наведених норм свідчить про те, що зазначений припис частини п'ятої статті 225 ГК України є спеціальною нормою стосовно загальних положень згаданих статті 623 ЦК України та статті 232 ГК України.  

З огляду на наведене попередні судові інстанції, беручи до уваги встановлений ними факт попереднього погодження сторонами розміру збитків, що підлягають відшкодуванню (пункт 5.1 Договору), та умов цього, перевіривши правильність визначення позивачем заявлених до стягнення сум, дійшли обґрунтованого висновку щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положень Договору, який у встановленому порядку недійсним не визнавався, та прийняли правильні судові рішення про повне задоволення даного позову (у тому числі й у частині стягнення збитків).

Таким чином, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів зі справи за відсутності передбачених законом підстав для їх скасування мають бути залишені без змін.

Керуючись статтями 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України       

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Сумської області від 10.03.2009 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.04.2009 зі справи № 16/15-09 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Стара аптека" –без задоволення.

Суддя              В.Селіваненко

Суддя                                                                                          Т.Барицька

Суддя                                                                                           Б.Львов