Постанова

від 21.07.2009 по справі 11/3-09

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

11/3-09

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 21 липня 2009 р.                                                                                    № 11/3-09  

Вищий господарський суд України у складі  колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Бернацької Ж.О.,

Разводової С.С.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу           Товариства з обмеженою відповідальністю "Південенерго"

на рішення          господарського суду Херсонської області від 12.12.2008 року

та на постанову          Запорізького апеляційного господарського суду від 21.04.2009 року

у справі          № 11/3-09

господарського суду           Херсонської області

за позовом          Відкритого акціонерного товариства Акціонерний банк "Південний" в особі філії Акціонерного банку "Південний"

до            Товариства з обмеженою відповідальністю "Південенерго"

про          стягнення коштів

за участю представників          

позивача -          не з'явились

відповідача -           не з'явились

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2008 року Відкрите акціонерне товариство Акціонерний банк "Південний" в особі філії Акціонерного банку "Південний" звернулось з позовною заявою до господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Південенерго", про стягнення коштів.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 12 лютого 2009 року (суддя Чернявський В.В.) залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 21 квітня 2009 року (судді Хуторной В.М., Колодій Н.А., Кричмаржевський В.А.) зі справи № 11/3-09  уточнені позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 717367, 01 грн. боргу за відсотками, 43152,92 грн. штрафу, 15862, 05 пені та судові витрати. У решті позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням господарського Херсонської області від 12 лютого 2009 року та постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 21 квітня 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Південенерго" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить зазначені рішення та постанову скасувати та направити справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Вимоги касаційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Південенерго" обґрунтовує тим, що оскаржувані рішення та постанова прийнята з порушенням вимог процесуального та матеріального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення місцевого та постанова апеляційного суду відповідають зазначеним вимогам, оскільки ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11 січня 2008 року між ВАТ АБ “Південний” в особі філії АБ “Південний” в м. Херсоні та ТОВ “Південенерго” укладено кредитний договір №332/2, за умовами якого банк зобов'язується відкрити Позичальнику (відповідачу) кредитну лінію лімітом 15 млн. грн., а Позичальник зобов'язується повернути заборгованість за кредитною лінією “30” грудня 2010 року та сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 17% річних (п. 1.1, п. 1.5 кредитного договору).

Додатковою угодою від 17 червня 2008 року до кредитного договору сторони збільшили розмір кредитної лінії до 21 млн. грн. (п. 1.5 кредитного договору).

Додатковою угодою від 25 вересня 2008 року сторони змінили пункт 1.1 кредитного договору та збільшили розмір відсотків за користування грошовими коштами до 21%, а також встановили, що в разі невиконання Позичальником свого зобов'язання, обумовленого п. 3.2.6., п. 3.2.7. кредитного договору, розмір відсоткової ставки збільшується на 4 (чотири) відсотки річних, але не більше 25 (двадцяти п'яти) відсотків річних, починаючи 1-го числа місяця, наступного за місяцем невиконання зазначеного зобов'язання, а при порушенні п. 3.2.6. відсоткова ставка збільшується, починаючи з 1-го числа поточного місяця. У подальшому, при виконанні Позичальником зобов'язання, обумовленого в п. 3.2.7 даного Договору та надання документів, підтверджуючих таке виконання, відсоткова ставка знижується на 4 (чотири) відсотка річних, починаючи з 1-го числа місяця, наступного за місяцем виконання зобов'язання, при цьому знижується до рівня відсоткової ставки, зазначеної в першому абзаці даного пункту Договору. У разі несвоєчасного подання зазначених документів, відсоткова ставка зменшується з наступного місяця після їх подання.

У відповідності до пункту 3.1.1. кредитного договору (в редакції додаткової угоди від 17 червня 2008 року) банк зобов'язався відкрити Позичальнику позичковий рахунок № 20634320031901, № 20730310051901, № 20837310051901, № 20839330051901, встановити по позичковому рахунку  № 20634320051901 ліміт кредитування у розмірі 7141261,11 грн., по позичковому ра хунку № 20730310051901 ліміт кредитування в розмірі 75267, 08 грн., по позичковому рахунку № 20837310051901 ліміт кредитування у розмірі 7785171,81 грн., по позичковому рахунку № 20839330051901 ліміт кредитування в розмірі 6000000 грн. та надати кредит відповідно до акцептованих заявок.

Пунктом 2.1. кредитного договору (в редакції додаткової угоди від 17 червня 2008 року) сторони визначили, що кредит надається шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок Позичальника, або шляхом оплати наданих Позичальником платіжних документів безпосередньо з позичкового рахунку. Повернення кредиту здійснюється Позичальником на позичковий рахунок № 20634320051901, 20730310051901, 20837310051901, 20839330051901 в філії Акціонерного банку “Південний”, в м. Херсоні, МФО 352640. Підтвердженням повернення сум заборгованості за кредитом є виписка за позичковим рахунком. При неповерненні кредиту в строк, обумовлений в п. 1.1 кредитного договору, заборгованість за кредитом переноситься на рахунок прострочених кредитів. Номер даного рахунку повідомляється Позичальнику додатково.

У відповідності до пункту 2.2 кредитного договору в редакції додаткової угоди від 11 червня 2008 року, відсотки за користування кредитом нараховуються в період користування кредитом щомісячно на щоденний фактичний залишок позичкового рахунку за календарне число днів користування кредитом за ставкою, встановленою в п. 1.1 кредитного договору. Відсотки нараховуються:

- 21 числа місяця (якщо 21 число припадає па неробочий день, відсотки нараховуються в перший після цього дня робочий день) - по попередній календарний день;

- в день повного або часткового повернення кредиту - по попередній календарний день;

- в передостанній робочий день місяця - по день нарахування процентів включно, а за грудень по 31 грудня включно. В розрахунку кількості днів користування кредитом враховується день видачі кредиту та не враховується день, його повернення.

Для розрахунку суми відсотків застосовується умовна кількість днів в році - 360.

Нарахування відсотків за кредитом припиняється, якщо настав строк повернення, зазначений в п. 1.1 кредитного договору та заборгованість за кредитом винесена Банком на рахунки сумнівної заборгованості.

Сплата відсотків за кредитом здійснюється Позичальником на рахунок   № 20689320051901, № 20785310051901, № 20882310051901, № 20884330051901 в філії Акціонерного банку “Південний” в м. Херсоні, МФО 352640.

Відсотки, нараховані 21 числа місяця та в передостанній робочий день місяця, підлягають сплаті протягом 2 (двох) робочих днів (враховуючи день нарахування), проте не пізніше останньою робочого дня місяця. При несплаті відсотків в останній робочий день місяця заборгованість за відсотками переноситься на рахунок прострочених відсотків в перший робочий день наступного місяця. У разі несплати відсотків протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дня їх нарахування, Банк має право вжити заходи по стягненню такої заборгованості в порядку, встановленому даним договором. Номери рахунків (простроченої та сумнівної заборгованості), на які переноситься заборгованість за відсотками повідомляються Позичальнику додатково. Відсотки, нараховані в день повного або часткового повернення кредиту, сплачуються відповідно до порядку, зазначеного в п. 2.3. даного договору. При несплаті відсотків на день повернення кредиту, заборгованість за відсотками переноситься на рахунок прострочених відсотків на наступний робочий день.

Графік зниження ліміту кредитної лінії сторони обумовили в додатку № 1 від 17 червня 2008 року (остання редакція) до кредитного договору.

Позичальник отримав в якості кредиту 16258556,26 грн.

Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 11 лютого 2009 року за кредитним договором з урахуванням уточнених позовних вимог склала за відсотками за користування кредитом: 717367,01 грн., а також 43152,92 грн. (штраф), 16036,66 грн. (пеня).

Неналежне виконання умов за кредитним договором відповідач не заперечує. Проте, вважає, що стягнення заборгованості за кредитним договором в судовому порядку є безпідставним, оскільки забезпечення зобов'язань за кредитним договором № 332 від 11 січня 2008 року є договір іпотеки, який було укладено між сторонами 11 січня 2008 року (далі –договір іпотеки) та за умовами якого, в забезпечення виконання власних зобов'язань за кредитним договором Іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно, що є власністю Іпотекодавця, а саме: нежитлова будівля, механічно –заготівельний цех, що знаходиться за адресою: м. Нова Каховка, вул. Горького, 9–ж. (п. 1.5 договору іпотеки).

Відповідно до п. 1.9 договору іпотеки, вартість предмета іпотеки за домовленістю сторін становить 34597310, 27 грн.

Пунктом 3.1 договору іпотеки сторони встановили, що Іпотекодержатель має право задоволення своїх вимог за кредитним договором і за цим договором, яке виникає у Іпотекодержателя у випадку невиконання (часткового невиконання) Іпотекодавцем своїх зобов'язань перед Іпотекодержателем за кредитним договором та у випадках, передбачених цим договором. Іпотекодержатель розпочинає звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо протягом 30-ти календарних днів Іпотекодавцем не буде виконана вимога про усунення порушень або виконання порушеного основного зобов'язання та/або умов цього договору. Спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки визначається Іпотекодержателем у цій вимозі.

Відповідно до п. 3.2 договору іпотеки, Іпотекодержатель має право на свій розсуд обрати відповідно до розділу V Закону України “Про іпотеку” спосіб стягнення: на підставі рішення суду; на підставі виконавчого напису нотаріуса; згідно із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, що містяться в цьому договорі, чого позивачем не було зроблено.

Спірні правовідносини сторін врегульовані кредитним договором.

Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно п. 2.2 кредитного договору, відсотки за користування кредитом нараховуються в період користування кредитом щомісячно на щоденний фактичний залишок позичкового рахунку за календарне число днів користування кредитом за ставкою, встановленою в п. 1.1 кредитного договору.

З урахуванням останнього уточнення позовних вимог від 11 лютого 2009 року № 2/202 позивачем заявлено до стягнення 717367,01 грн. відсотків за користування кредитом в період: листопад, грудень 2008 року та січень 2009 року, зобов'язання за якими наступили та в повному обсязі не виконанні на момент прийняття рішення господарським судом першої інстанції.

Доказів погашення ТОВ “Південенерго” зазначеної суми заборгованості перед позивачем станом на 12 лютого 2009 року не надано, натомість обґрунтованість зазначеного боргу за кредитним договором підтверджується банківськими виписками Філії АБ “Південний” в м. Херсоні, тому позовні вимоги відносно наведеної суми правильно задоволенні місцевим господарським судом.

Відповідно до пункту 4.2 кредитного договору, при невиконанні чи неналежному виконанні зобов'язань, передбачених пунктами 3.2.2, 3.2.3, 3.2.11 даного договору, Позичальник сплачує штраф в розмірі 5% від суми простроченого зобов'язання, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, від суми простроченого зобов'язання за кожен день прострочки виконання такого зобов'язання до повного його виконання, включаючи день платежу.

Таким чином, кредитним договором передбачено нарахування як пені, так і штрафу за порушення боржником зобов'язання по сплаті, зокрема відсотків, що відповідає положенням ст. 549 ЦК України.

Господарським судом Херсонської області та Запорізьким апеляційним господарським судом надано вірну оцінку щодо відповідності заявлених вимог по стягнення штрафу (43152,92 грн.) та пені (16036,66 грн.) з урахуванням прострочення виконання зобов'язання за сплатою відсотків з 29 листопада 2008 року.

Стаття 175 Господарського кодексу України встановлює, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь  другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 1 Закону про іпотеку, іпотека –це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 12 Закону про іпотеку передбачено, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Виходячи з системного аналізу вищенаведених правових норм, звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання боржником забезпеченого основного зобов'язання, є правом кредитора на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, але ж не обов'язком. Забезпечення виконання зобов'язання є певною гарантією для кредитора та не може позбавляти його права на звернення до суду з вимогою про захист порушеного права, в тому числі і щодо стягнення грошових коштів, строк виконання зобов'язання щодо сплати яких настав.

Згідно ч. 1-2 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом.

Отже, під час вирішення спору, судами попередніх інстанцій правильно встановлені усі обставини, що мають значення для справи, їм надана вірна юридична оцінка, норми права застосовані вірно, а доводи касаційної скарги  не спростовують  висновків суду.

За наведених вище обставин, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому судові акти слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, –  

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Південенерго" залишити без задоволення.

2. Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 21.04.2009 року зі справи № 11/3-09 залишити без змін.

Головуючий                                                                                 І. А. Плюшко

Судді                                                                                                    Ж. О. Бернацька

                                                                                                    С. С. Разводова