Рішення

від 02.12.2014 по справі 369/6271/14-ц

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/6271/14-ц

Провадження № 2/369/2768/14

РІШЕННЯ

Іменем України

02.12.2014 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі головуючої судді Медвідь Н.О.

при секретарі Ткаченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа Управління Держземагенства Києво-Святошинська районної державної адміністрації Київської області про визнання незаконним розпорядження, визнання недійсним актом та скасування його реєстрації, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, посилаючись на те, що вона була членом колективного сільськогосподарського підприємства ім. Т. Шевченка та їй як власнику земельного паю виділено земельну ділянку в натурі (на місцевості) розміром 1,9768 га за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, Гореницька сільська рада. Позивачкою було розроблено проект землеустрою та земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3222482000:06:003:0034. Проте, 13.11.2013 проект землеустрою було повернуто позивачу, оскільки її земельна ділянка передана ОСОБА_3 та має новий кадастровий номер 3222482000:06:003:5010.

В подальшому їй стало відомо, що розпорядженням № 3264 від 07.12.2012 Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області надала дозвіл ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, а 12.12.2012 розпорядженням № 3405 було затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_3 спірну земельну ділянку. На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_3 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку, якій присвоєно кадастровий номер 322282000:06:003:5010. В подальшому, 29.12.2012 Києво-Святошинська районна державна адміністрація прийняла розпорядження № 3822 про затвердження проекту землеустрою про зміну цільового призначення вказаної земельної ділянки із земель, призначених для ведення особистого селянського господарства на землі для ведення індивідуального садівництва та видано державний акт на право власності на земельну. 31.07.2013 ОСОБА_3 продав ОСОБА_4 спірну земельну ділянку.

Вважає, що розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області № 3264 від 07.12.2012 , № 3405 від 12.12.2012 , № 3822 від 29.12.2012 року прийнято з порушенням вимог закону, просила суд визнати їх незаконними та скасувати; визнати недійсними державні акти на право власності на земельну ділянку видані на ім'я ОСОБА_3 на підставі розпорядження Києво-Святошинської РДА № 3405, від 12.12.2012 та скасувати його реєстрацію, Визнати недійсним Державний акт, якій виданий на підставі розпорядження № 3822 від 29.12.2012 та скасувати його державну реєстрацію ; визнати недійсним укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 3222482000:06:003:5010, яка знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, Гореницька сільська рада; скасувати кадастровий номер земельної ділянки 322282000:06:003:5010.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки в судове засідання свого представника суд не повідомив.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки в судове засідання не повідомив.

Представник Управління Держземагенства у Києво-Святошинськомй районі Київської області у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки в судове засідання свого представника суд не повідомив.

Відповідачка ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5 не з»явилися в судове засідання , надали свої заперечення, згідно яких позов не визнали, вважають що відповідач ОСОБА_3 у встановленому законодавством порядку, в межах норм безоплатної приватизації земельних ділянок, набув право власності на спірну земельну ділянку та змінив її цільове призначення.. В свою чергу ОСОБА_4 набула право власності на земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу від 31.07.2013 , який відповідає вимогам чинного законодавства. Під час укладання даного договору ОСОБА_3 стверджував, що спірна земельна ділянка нікому іншому не була продана, подарована, обтяжена сервітутом та відчужена іншим особам, не заставлена, в спорі і під забороною не перебуває. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як правонабувачі, не мали і не могли мати можливості перевіряти правильність рішень органу державної влади щодо реалізації ним наданої чинним законодавством компетенції, а зобов'язані дотримуватись встановлених законом умов та порядку набуття земельної ділянки у власність.

Вважає, що дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність позивача є лише підставою для розробки проекту відведення земельної ділянки та не надає особі законних прав, а кадастровий номер під час оформлення Позивачем проекту землеустрою не було присвоєно. Оскільки позивачем не було набуте і посвідчене право власності належним чином, тому право на земельну ділянку у нього не виникло.

Суд, вислухавши осіб, які брали участь у справі, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 78 Земельного Кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

У судовому засіданні встановлено, що позивачка працювала та була членом колективного сільськогосподарського підприємства ім. Т.Шевченка.

29.10.2003 Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області на підставі статті 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 «Про паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» прийняла розпорядження №438 про виділення земельних ділянок особам, які мають право на земельну частку (пай) і були пропущені за основними списками.

22.12.2005 Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області прийняла розпорядженням №678 про внесення змін до розпорядження №438, за яким виділено в рахунок невитребуваних земельних ділянок земель колективної власності КСП ім. Шевченка, рілля: № 121, 128, 232, 327, 345, 346, 470, 476, 495, 506, 572, 573, 616, 686, 730 та земель резерву Гореницької та Петрушківської сільських рад особам, які мають право на земельну частку (пай) за списком, згідно додатку.

23.12.2005 протоколом зборів членів колективного сільськогосподарського підприємства ім. Т. Шевченка земельні ділянки були між ними розподілені. ОСОБА_1. виділена земельна ділянка під № 809 відповідно до викопіювання проекту формування території Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. Як вбачається з матеріалів справи, даний проект погоджено начальником управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі, начальником відділу містобудування і архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, головою Гореницької сільської ради.

03.12.2007 Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області прийняла розпорядженням №806 про внесення змін до розпорядження №438 та № 678, яким п.2-1 викладено в наступній редакції: «Виділити за рахунок земель резервного фонду та земель запасу Гореницької та Петрушківської сільських рад земельні ділянки особам, які мають право на земельну частку (пай) за списком згідно додатку».

Згідно відповіді Києво-Святошинської районної державної адміністрації № 07-21/200, розпорядження № 806 від 3.12.2007 є чинним.

25.12.2007 Києво-Святошинська районна державна адміністрація надала позивачці дозвіл на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку №809.

Між позивачкою та ДП «Київський інститут землеустрою» підписано договір, відповідно до якого виконавець бере на себе зобов'язання щодо складання проекту землеустрою щодо відведення у власність позивачки земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення у власність позивачки був розроблений, погоджений у відповідних органах державної влади та присвоєно кадастровий номер 3222482000:06:003:0034. Про присвоєння кадастрового номеру також свідчить відповідний штамп Управління земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області від 01.04.2008 та підпис посадової особи даного органу. Проти вказаних обставин третя особа Держземагенство Києво-Святошинського району Київської області жодних заперечень не надало.

Як вбачається з відповіді ДП «Київський інститут землеустрою» від 9.01.2014 та від 04.06.2014 та не заперечувалось відповідачами, проект землеустрою 13.11.2013 був повернутий позивачці, оскільки в межах земельної ділянки, що відводилась у власність її, сформована інша земельна ділянка з кадастровим номером 3222482000:06:003:5010, яка зареєстрована на ОСОБА_4, яку вона придбала за договором купівлі-продажу, укладеного з ОСОБА_3

В судовому засіданні встановлено, що 07.12.2012 Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області розпорядженням № 3264 надала ОСОБА_3 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, а 12.12.2012 розпорядженням № 3405 було затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_3 спірну земельну ділянку. На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_3 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку та присвоєно кадастровий номер 322282000:06:003:5010.

В подальшому, 29.12.2012 Києво-Святошинська районна державна адміністрація прийняла розпорядження № 3822 про затвердження проекту землеустрою про зміну цільового призначення спірної земельної ділянки із земель, призначених для ведення особистого селянського господарства на землі для ведення індивідуального садівництва та видано державний акт на право власності на земельну ділянку.

31.07.2013 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3222482000:06:003:5010, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6.

За ст.81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельну ділянку підставі договору купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами , позивачці було виділено земельну ділянку в натурі (на місцевості) як власнику земельної частки (паю).

Порядок виділення таких земельних ділянок передбачено Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», який визначає організаційні та правові засади виділення паїв членам колективного сільськогосподарського підприємства.

Відповідно до вказаного Закону підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Повноваження сільських, селищних, міських рад та районних державних адміністрацій щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) визначені в ст. 5 Закону, зокрема, розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв); розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), в порядку, визначеному цим Законом; приймають рішення про видачу документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, власникам земельних часток (паїв) та ін.

За статтею 7 вказаного Закону проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розробляється землевпорядними організаціями, погоджується відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною адміністрацією і затверджується на зборах більшістю власників земельних часток (паїв).

У проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) визначаються місце розташування земельних ділянок, їх межі та площі сільськогосподарських угідь, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), їх цільове призначення, дії обмежень (обтяжень) у використанні, цільове призначення та ін.

Статтею 9 вказаного Закону встановлено, що розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Результат розподілу оформляється відповідним протоколом та затверджується відповідною сільською, селищною чи міською радою або державною адміністрацією і є підставою для прийняття рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та видачі державних актів на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв).

Судом встановлено, що вказані вище вимоги Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» при наданні позивачці у власність спірної земельної ділянки були виконані в повному обсязі, зокрема, розроблено та погоджено проект формування території Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, за яким визначено місце розташування, межі, площу та інші характеристики земельної ділянки позивачки, проведено збори членів колективного сільськогосподарського підприємства щодо розподілу земельних часток (паїв) та результат закріплено відповідним протоколом Далі, Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області прийнято розпорядження про виділення позивачці спірної земельної ділянки у власність та позивачкою підписано договір із землевпорядною організацією, яка розробила проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність, підписано акт приймання -передачі межових знаків під нагляд та земельній ділянці присвоєно кадастровий номер.

Враховуючи особливу процедуру виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), суд приходить до висновку, що після прийняття відповідною районною державною адміністрацією розпорядження про виділення земельної ділянки власнику земельної частки (паю), особа, яка має право на земельну частку (пай) набуває право власності на неї.

Також суд бере до уваги, що відповідно до статті 13 Закону нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Отже, при аналізі норм Закону «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» встановлено, що Києво-Святошинська РДА Київської області мала право лише надати спірну земельну ділянку в оренду для використання за призначенням до отримання позивачкою правовстановлюючого документу, а не передавати її у власність іншій особі.

Враховуючи викладене, суд вважає, що Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області не мала право розпоряджатися спірною земельною ділянкою і передавати її у власність іншій особі. Жодних спростувань або заперечень з приводу наведених вище доводів Києво-Святошинська РДА не надала.

Також суд враховує, що під час виготовлення позивачкою проекту землеустрою земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер 3222482000:06:003:0034 . Відповідно до п. 10 - 14 Тимчасового порядку присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, який діяв на момент розроблення позивачкою проекту землеустрою, територіальний орган Держземагентства після отримання заяви про визначення кадастрового номера земельної ділянки з необхідним пакетом документів повинен провести перевірку документації із землеустрою на відповідність умовам надання земельної ділянки щодо її цільового призначення, оцінки, кількісних та якісних характеристик згідно із дозволом на розроблення документації із землеустрою; дані обмінного файла - документації із землеустрою; дані про земельну ділянку - черговому кадастровому плану; за результатами цієї перевірки у разі відповідності таких даних визначити кадастровий номер земельної ділянки, внести до обмінного файла відомості про кадастровий номер земельної ділянки; скласти в електронній (цифровій) формі з використанням автоматизованої системи протокол проведення перевірки документації із землеустрою та обмінного файла та передати до державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" - адміністратора автоматизованої системи обмінний файл та протокол проведення перевірки через засоби електрозв'язку.

В свою чергу, адміністратор автоматизованої системи після надходження документів перевіряє обмінний файл, приймає його та вносить дані обмінного файла до автоматизованої системи, після чого вносить дані про результати перевірки обмінного файла до складеного територіальним органом Держземагентства протоколу проведення перевірки та повертає його через засоби електрозв'язку територіальному органу Держземагентства.

Територіальний орган Держземагентства після отримання від адміністратора автоматизованої системи протоколу проведення перевірки у разі відсутності в протоколі проведення перевірки зауважень до документації із землеустрою та обмінного файла робить на титульному аркуші документації із землеустрою позначку, в якій зазначаються кадастровий номер, дати його визначення та внесення відомостей до автоматизованої системи, або повертає заявнику документацію із землеустрою без позначки.

Таким чином, кадастровий номер земельній ділянці позивача було присвоєно та внесено до автоматизованої системи, що підтверджується відповідним підписом на титульному аркуші документації з проекту землеустрою.

Відповідно до частин шостої, восьмої статті 16 Закону України «Про державний земельний кадастр» кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера. Інформація про скасовані кадастрові номери земельних ділянок зберігається у Державному земельному кадастрі постійно.

На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що законних підстав для скасування кадастрового номеру 3222482000:06:003:0034, присвоєного 01.04.2008 року не було.

Всупереч наведеним законодавчим нормам спірна земельна ділянка за розпорядженням Києво-Святошинської РДА Київської області від 7.12.2012 . № 3264 та Розпорядженням № 3405 від 12.12.2012 була передана ОСОБА_3 у власність.

Також слід зазначити, що що Управління Держземагенства Києво-Святошинського району Київської області на ухвалу суду не надано копію проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_3 спірної земельної ділянки. Натомість в матеріалах справи є відповідь Відділу містобудування та архітектури Києво-Святошинської РДА № 424 від 20.11.2014 про те, що відділом містобудування та архітектури не надавались висновки про наявні обмеження на використання земельних ділянок ОСОБА_3 з 07.12.12 по 12.12.12, що свідчить про порушення п.2.2. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі під час виготовлення проекту землеустрою.

Оскільки суд прийшов до висновку про незаконність передачі спірної земельної ділянки ОСОБА_3, тому позовні вимоги про визнання незаконним розпорядження Києво-Святошинської РДА №3822 від 29.12.2012 року про затвердження проекту землеустрою про зміну цільового призначення вказаної земельної ділянки із земель, призначених для ведення особистого селянського господарства на землі для ведення індивідуального садівництва також підлягають задоволенню.

При цьому, суд також погоджується з доводами Позивача в частині допущених порушень норм чинного законодавства під час зміни цільового призначення земельної ділянки.

Відповідно до статті 20 Земельного Кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Так, відповідно до статті 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

За частиною другою вказаної статті проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Частина 3-я вказаної статті передбачає, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають, зокрема, довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддям (Довідка 6 - зем. відповідно до Наказу «Про затвердження форм державної статистичної звітності з земельних ресурсів та Інструкції з заповнення») та перелік обмежень у використанні земельних ділянок.

Відповідно до Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, технічна документація зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою включає, зокрема, експлікацію земельних угідь згідно з формою 6-зем.

В проекті землеустрою зміни цільового призначення земельної ділянки ОСОБА_3 відсутня довідка 6-зем. та перелік обмежень у використанні земельних ділянок, що є обов'язковою складовою проектів землеустрою.

Вимога про визнання недійсними державних актів на право приватної власності на земельну ділянку є похідною й залежить від доведеності незаконності рішення органу влади, на підставі якого був виданий оспорюваний державний акт. Відтак, державні акти на право власності на земельну ділянку видані на підставі незаконних розпоряджень № 3264 від 07.12.2012 та № 3822 від 29.12.2012 суд визнає недійсними.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

При цьому, за приписами ст. 210 ЗК України угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, ренти, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду.

Зважаючи на те, що земельна ділянка площею 2,0000 га, кадастровий номер 3222482000:06:003:5010, яка знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, Гореницька сільська рада, була набута у власність ОСОБА_3 на підставі розпорядження від 12.12.2012 року № 3405 та № 3822 від 29.12.2012 року, які є незаконними, суд приходить до висновку про необхідність визнати недійсним укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, посвідчений 31.07.2013 приватним нотаріусом ОСОБА_6 договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки від 31.07.2013. Також слід скасувати кадастровий номер земельної ділянки 3222482000:06:003:5010, адже судом встановлено незаконність його присвоєння.

Оскаржуваними розпорядженнями Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області порушено право позивачки на виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю).

Заперечення представника ОСОБА_7 спростовуються рішенням Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 у справі Стретч проти Об'єднаного королівства Великобританії і Північної Ірландії (Stretch v. United Kingdom) (12/1984/84/131), встановлено неприпустимість визнання недійсним договору, відповідно до якого покупець отримав майно від держави, та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон. Висновки Європейського суду з прав людини, викладені у згаданому рішенні, не можуть бути враховані при вирішенні даної справи, оскільки вони стосуються лише випадків, коли особа отримала майно від держави за договором. При вирішенні даної справи не стояло питання про те, що дії органу влади були спрямовані проти інтересів суспільства чи що порушувалися інтереси якоїсь третьої сторони. Орган влади вважав свої дії законними і при цьому не порушував інтересів третіх осіб. Обставини, встановлені під час слухання даної справи є протилежними, оскільки орган влади - Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області при винесенні спірного розпорядження знала про порушення норм чинного законодавства і інтересів третіх осіб. При виділенні спірної земельної ділянки відповідачу не було скасовано розпорядження про виділення у власність спірної земельної ділянки позивачу, тобто відповідачу було передано земельну ділянку, яка вже належала іншій особі.

Статею . 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Представник позивача довела ті обставин на які посилалася як на підставу позовних вимог, надала докази в обґрунтування позовних вимог, спростувала ті обставин на які посилалася представник відповідача в обґрунтування своїх заперечень, як того вимагає ст.. 10 ЦПК України .

Отже, суд, оцінюючи докази в їх сукупності, дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність вимог позивача, оскільки вони відповідають вимогам ст.57-59 ЦПК України.

З огляду на вищенаведене, керуючись ст.ст 203, 215, 216 ЦК України, ст. ст. 9, 20, 39, 78, 81, 186-1, ЗК України, ст. ст. 1, 5, 9, 7 Закону України "«Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», ст. 50 Закону України "Про землеустрій", ст. ст. 10 Закону України "Про державний земельний кадастр", ст. 1,25 Закону України « Про меліорацію земель», Тимчасового порядку присвоєння кадастрового номера земельній ділянці , Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, ст. ст. 10, 11, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації № 3264 від 7.12.2012 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 та розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації № 3405 від 12.12.2012 року в частині передачі земельної ділянки розміром 2,0000 га у власність ОСОБА_3.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Гореницька сільська рада, виданий на ім'я ОСОБА_3, виданого на підставі Розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації № 3405 від 12.12.2012 року та скасувати його державну реєстрацію.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації № 3822 від 29.12.2012 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, цільове призначення яких змінюється із земель, призначених для ведення особистого селянського господарства на землі для ведення індивідуального садівництва в частині земельної ділянки розміром 2,0000 га ОСОБА_3.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, Гореницька сільська рада, виданого на ім'я ОСОБА_3 на підставі Розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації № 3822 від 29.12.2012 року та скасувати його державну реєстрацію.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 31 липня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідченим приватним нотаріусом ОСОБА_6.

Скасувати кадастровий номер земельної ділянки 3222482000:06:003:5010

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 по 121 грн. 80 коп. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: