Рішення

від 02.07.2009 по справі 39/66

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

39/66

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

02.07.09 р.                                                                                                       Справа № 39/66                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Морщагіной Н.С.

при секретарі судового засідання Бахрамовой А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства “Електротехснаб” м. Донецьк

до відповідача: Закритого акціонерного товариства “Донецький електрометалургійний завод (Україна)” м. Донецьк

про: стягнення 39 545 грн. 36 коп.

За участю представників сторін

від позивача не з'явився;

від відповідача не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство “Електротехснаб” м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Закритого акціонерного товариства “Донецький електрометалургійний завод (Україна)” м. Донецьк,  про стягнення заборгованості в сумі 39 545 грн. 36 коп., яка складається з основного боргу в сумі 35757грн.32коп., 3% річних в сумі 355грн.34коп., інфляційних в сумі 3432грн.70коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір № 4400001711 від 22.12.2006 р., додаткові угоди № 35 від 17.09.2008 р., № 30 від 07.04.2008 р., від 27.12.2007 р., № 36 від 30.09.2008 р., від 02.12.2008 р., 12.12.2008 р., від 15.12.2008 р.,  накладні № 10/10-1 від 10.10.2008 р., № 12/15-1 від 15.12.2008 р., № 09/01-1 від 01.09.2008 р., № 09/23-1 від 23.09.2008 р., рахунки-фактури № 09/01-1 від 01.09.2008 р.,  № 09/23-1 від 23.09.2008 р., № 10/10-1 від 10.10.2008 р., 12/15-1 від 15.12.2008 р., податкові накладні, акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.03.2009 р., претензію № 61 від 15.12.2008 р., лист № 12/12-1 від 22.12.2008 р., довіреності № 01047 від 10.10.2008 р., № 01293 від 15.12.2008 р., № 00732 від 01.09.2008 р., № 00875 від 17.09.2008 р., розрахунки.

Відповідач надав відзив на позов, проти позовних вимог заперечив, зазначив, що обов'язок сплатити вартість поставленого товару, згідно з умовами договору № 4400001711 від 22.12.2006 р. виникає лише за умови наявності трьох умов узгодженого графіку поставок, факту поставки продукції, передання пакету документів визначених п. 6 Договору.

Представником відповідача в судовому засіданні від 18.05.2009 р. заявлене клопотання про призначення по справі почеркознавчої експертизи з приводу перевірки належності підпису на рахунку-фактурі № 09/01-1 від 01.09.2008 р. та податкових накладних № 09011 від 01.09.2008 р. працівниками Закритого акціонерного товариства “Донецький електрометалургійний завод (Україна)”.

Строк судового розгляду справи відповідно до ст. 69 ГПК України продовжений за клопотанням сторін та заступником голови господарського суду Донецької області.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд встановив.

22.12.2006 р., між позивачем, Приватним підприємством “Електротехснаб” м. Донецьк (Виконавець), та відповідачем, Закритим акціонерними товариством “Мініметалургійний завод “Істіл (Україна)”(Замовник), укладено договір № 4400001711, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Додатковою угодою від 15.12.2008 р. строк дії договору № 4400001711 від 22.12.2006 р. пролонгований сторонами до 31.12.2009 р.

У зв'язку з перейменуванням Закритого акціонерного товариства “Мініметалургійний завод “Істіл (Україна)” в Закрите акціонерне товариство “Донецький електрометалургійний завод”, додатковими угодами від 02.12.2008 р. та від 12.12.2008 р. викладено в новій редакції преамбулу договору та п. 14 Договору “Юридичні адреси, реквізит сторін” для Замовника.

Згідно даного Договору Виконавець  зобов'язався виготовити та поставити на умовах поставки СРТ Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (2000 рік), а Замовник прийняти та оплатити визначену п. 1 продукцію.

Додатковими угодами № 30 від 07.04.2008 р., № 35 від 17.09.2008 р., № 36 від 30.09.2008 р. п. 1 Договору в частині визначення асортименту, кількості та ціни Продукції було доповнено новими позиціями.

На виконання умов Договору позивач згідно накладних № 10/10-1 від 10.10.2008 р., № 12/15-1 від 15.12.2008 р., № 09/01-1 від 01.09.2008 р., № 09/23-1 від 23.09.2008 р. поставив відповідачеві визначену п. 1 Договору (з урахуванням змін внесених згідно додаткових угод № 30 від 07.04.2008 р., № 35 від 17.09.2008 р., № 36 від 30.09.2008 р.) продукцію на загальну суму 60757грн.32коп.

Продукцію на підстав довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей  № 01047 від 10.10.2008 р., № 01293 від 15.12.2008 р., № 00732 від 01.09.2008 р., № 00875 від 17.09.2008 р., отримано уповноваженими особами відповідача, що підтверджується підписами останніх на означених накладних.

На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт передачі відповідачеві Продукції на суму 60757грн.32коп., тобто обов'язок позивача вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України та умов Договору.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України,   якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).   

У відповідності з п. 8 Договору, Замовник зобов'язаний здійснити оплату за отриману продукцію на розрахунковий рахунок Виконавця протягом 15 банківських днів після поставки продукції та передання документів згідно п. 6 цього договору.

Пункт 6 Договору, передбачає, що Виконавець разом з продукцією зобов'язаний надати Замовнику наступні документи сертифікат якості чи технічний паспорт; рахунок-фактуру на оплату; товарно-транспортні документи, податкові накладну.

Заперечення відповідача щодо ненадання позивачем визначеного п. 6  Договору пакету документів та як наслідок невиконання у останнього права вимоги оплати за поставлену Продукцію судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч. 2 ст. 666 ЦК України).

Статтею 688 ЦК України на Покупця покладено обов'язок повідомити Продавця про порушення умов Договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

При отриманні товару Покупцем не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання Постачальником прийнятих за Договором зобов'язань з поставки Продукції.

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 ЦК України, поставлені без згоди Покупця товари, від яких Покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно Договору зобов'язань, не надано доказів відмови від цієї Продукції та прийняття її у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договору № 4400001711 від 22.12.2006 р.

Проте, прийняті на себе згідно договору зобов'язання відповідач належним чином не виконував, вартість поставленої Продукції згідно вказаних видаткових накладних оплатив частково, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість в сумі 35757грн.32коп.

Відповідно до  ст. 33 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів оплати заборгованості на суму 35757грн.32коп. не надав, заявлені позовні вимоги в цій частині не спростував.

Наразі на момент прийняття рішення грошове зобов'язання відповідача перед позивачем на суму 35757грн.32коп. залишилось не виконаним, що є порушенням вимог статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За таких обставин, враховуючи те, що сума основного боргу в розмірі 35757грн.32коп. підтверджена матеріалами справи та відповідачем не спростована, позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі положень наведеної вище норми позивачем заявлено до стягнення 3% річних в сумі 355грн.34коп., нарахованих за період з 01.09.2008 р., 23.09.2008 р., 10.10.2008 р., 15.12.2008 р. по 06.03.2009 р., з урахування поступового зменшення суми боргу та інфляційних за період з вересня 2008 р. по січень 2009 р. в сумі 3432грн.70коп.

Факт прострочення виконання відповідачем грошового обов'язку з оплати вартості отриманої згідно представлених видаткових накладних, підтверджений матеріалами справи та відповідачем не спростований.

Арифметично перевіривши представлений позивачем розрахунок суми 3% річних та інфляційних, приймаючи до уваги факт прострочення виконання відповідачем грошового обов'язку вимоги позивача в цій частині суд вважає такими, що підлягають частковому задоволенню

3% річних в сумі 316грн.08коп., з огляду на невірне визначення позивачем періоду нарахування, зокрема, позивачем невірно визначений момент виникнення права вимоги, який, з урахування встановленого п. 8 Договору періоду відстрочення платежу складає 22.10.2008 р. по 06.03.2009 р., 15.10.2008 р. по  06.03.2009 р., 31.10.2008 р. по 06.03.2009 р., 05.01.2009 р. по 06.03.2009 р. за накладними № 09/01-1 від 01.09.2008 р., № 09/23-1 від 23.09.2008 р., № 10/10-1 від 10.10.2008 р., № 12/15-1 від 15.12.2008 р. – відповідно;

інфляційні в сумі 2084грн.57коп., з огляду на те, що індексування грошових сум, які підлягають сплаті, за змістом Рекомендацій Верховного суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі № 62-97р  від 04.03.1997 р., здійснюється за умови, що відповідне зобов'язання існувало з 1 по 15 число відповідного місяця, за який здійснюється розрахунок. Таким чином, беручи до уваги момент виникнення у позивача права вимоги щодо сплати суми боргу, нарахування інфляції за вересень 2008 р. суд вважає безпідставним.

Заявлене відповідачем клопотання щодо призначення почеркознавчої експертизи залишено судом без задоволення з огляду на наступне.

За змістом частин 1 та 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Частина 3 п. 2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики призначення судової експертизи” № 02-5/424 від 11.11.1998 р., визначає, що судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Предметом позовних вимог у справі № 39/66 є вимоги Приватного підприємства “Електротехснаб” м. Донецьк  про стягнення з Закритого акціонерного товариства “Донецький електрометалургійний завод” м. Донецьк заборгованості в сумі 39 545 грн. 36 коп., яка складається з основного боргу в сумі 35757грн.32коп., 3% річних в сумі 355грн.34коп., інфляційних в сумі 3432грн.70коп.

Факт отримання відповідачем продукції на загальну суму 60757грн.32коп. підтверджений долученими до матеріалів справи доказами, у тому числі видатковими накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність  в Україні” накладні є первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Натомість доказів на підтвердження погашення заборгованості на суму 35757грн.32коп., відповідачем суду не представлено.

З метою призначення та проведення почеркознавчої експертизи з приводу перевірки висловлених відповідачем зауважень щодо факту отримання рахунку-фактури та податкової накладної, суд згідно ухвал від 09.06.2009 р., 15.06.2009 р. зобов'язував відповідача забезпечити явку особи, яка на думку відповідача, підписала рахунок-фактуру №09/01-1 від 01.09.2009р. та податкову накладну №09011 від 01.09.2008р., для відбирання експериментальних зразків підпису; надати документи за 2008 р., що містять вільні зразки підпису особи, що підписала рахунок-фактуру №09/01-1 від 01.09.2009 р. та податкову накладну №09011 від 01.09.2008р., у кількості 10-20 примірників.

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Обов'язок доказування у відповідності до приписів ст. 33 ГПК України покладено на сторін судового процесу.

Відповідач вимог ухвал суду не виконав, витребуваних судом документів не надав, визначених судом дій не вчинив.

Таким чином, враховуючи, ухилення відповідача від надання необхідних для проведення судової експертизи доказів, викладені останнім заперечення судом до уваги не приймаються.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст.525, 526, 614, 625 та 655-697, 712 ЦК України, керуючись ст.ст.22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства “Електротехснаб” м. Донецьк  – задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Донецький електрометалургійний завод” м. Донецьк на користь Приватного підприємства “Електротехснаб” м. Донецьк основний борг в сумі 35757грн.32коп., 3% річних в сумі 316грн.08коп., інфляційні в сумі 2084грн.57коп. витрати за державним митом в сумі 381грн.58коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 113грн.86коп.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

В судовому засіданні оголошено повний текст рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

               Суддя                                                                                                            Морщагіна Н.С.