Рішення

від 07.07.2009 по справі 27/227

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

27/227

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  27/227

07.07.09

За позовом     

Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ленд Ессет Менеджмент»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»

простягнення 18 072, 67 грн.

                                    Суддя Дідиченко М.А.    Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:                     

Від позивача:  Паламарчук Т.В. –представник за довіреністю від 11.03.2009 року;

Від відповідача:не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ленд Ессет Менеджмент»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»про стягнення відсотків за користування вкладом у розмірі 17 538, 36 грн., збитків від інфляції у сумі 534, 31 грн. та пені у розмірі 457, 96 грн. за договором банківського вкладу № 23/Ю-08 від 20.02.2008 року.  

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 24.04.2009 року.

Представник позивача у судовому засіданні 24.04.2009 року подав докази, витребувані ухвалою суду та надав усні пояснення. Крім того, позивач заявив клопотання про витребування додаткових доказів, від відповідача, зазначивши про те, що відповідач для обґрунтування своєї відмови від виконання умов договору посилається на право тимчасового адміністратора зупиняти операції банку.

Представник відповідача у судовому засіданні 24.04.2009 року подав докази, витребувані ухвалою суду та надав усні заперечення на позов.

Ухвалою від 24.04.2009 року розгляд справи було відкладено на 19.05.2009 року.

Представники сторін у судовому засіданні 19.05.2009 року подали докази, витребувані ухвалою суду та заявили клопотання про продовження строку вирішення спору у зв'язку з необхідністю ознайомитись з поясненнями та запереченнями, поданими у даному судовому засіданні.

У судовому засіданні 19.05.2009 року було оголошено про продовження строку вирішення спору та перерву до 09.06.2009 року.

Представник позивача у судовому засіданні 09.06.2009 року надав заяву про зміну та доповнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд зобов'язати відповідача перерахувати з депозитного рахунку позивача 500 000, 00 грн., збільшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача 46 967, 13 грн. –заборгованість по сплаті відсотків, 1 245, 62 грн. –інфляційних нарахувань. А також, крім вищезазначеного, позивач відмовляється від стягнення з відповідача пені у розмірі 457, 96 грн. та просить суд додатково стягнути з відповідача суму неодержаного прибутку в розмірі 1 445, 43 грн, тобто, з огляду на викладене, позивач висуває нові вимоги до відповідача.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача, зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви.

Такаж думка Вищого господарського суду України, викладена у п. 3 інформаційного листа від 02.06.2006 року № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»щодо запитань, чи може бути збільшення розміру позовних вимог, а саме, під збільшенням розміру позовних вимог (ч. 22 ГПК) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній. Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві.

З огляду на вищевикладене, судом задоволена подана позивачем заява частково, в частині збільшення розміру позовних вимог до 46 967, 13 грн. –заборгованості по сплаті відсотків та 1 245, 62 грн. –інфляційних нарахувань, та відмовлено в частині пред'явлення відповідачу нової вимоги у вигляді неодержаного прибутку в розмірі 1 445, 43 грн. та зобов'язання перерахувати кошти в розмірі 500 000, 00 грн. При цьому, суд повідомив позивачу, про те, що він не позбавлений права звернутись до суду з даними вимогами в окремій позовній заяві.

Крім того, позивач разом з позовною заявою з метою забезпечення позову просить суд накласти арешт на кошти відповідача у межах позовних вимог.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Забезпечення позову застосовується судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Як зазначалось в роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року № 02-5/611 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Згідно з ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наведених норм права вбачається, що забезпечення позову допускається у разі, якщо невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, при цьому обґрунтування та доведення цього покладається на сторону, яка заявила відповідне клопотання.

Позивачем у поданій заяві не обґрунтовано, яким чином відсутність арешту на майно та грошові суми, що належать відповідачу, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду згідно з заявленими позивачем  позовними вимогами, а також не подано жодних доказів, підтверджуючих вищенаведене.       

За вказаних обставин подана заява про забезпечення позову судом відхилена.

Представник відповідача у судовому засіданні 09.06.2009 року отримав копію заяви про зміну позовних вимог від позивача та підтримав клопотання позивача про відкладення розгляду справи для надання можливості підготувати заперечення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2009 року розгляд справи відкладено до 30.06.2009 року.

11.06.2009 року від позивача через загальний відділ  діловодства суду надійшла заява про зміну позовних вимог, в якій позивач збільшує заборгованість по сплаті відсотків до 47 264, 39 грн. та зменшує інфляційні нарахування до 811, 48 грн.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, судом задоволена подана позивачем заява про зміну позовних вимог в частині збільшення заборгованості по сплаті відсотків до 47 264, 39 грн. та в частині зменшення інфляційних нарахувань до 811, 48 грн.

Представник відповідача у судове засідання 30.06.2009 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 09.06.2009 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2009 року розгляд справи відкладено до 07.07.2009 року.

У судовому засіданні 07.07.2009 року представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 07.07.2009 року не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 07193800.

        Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва,  -

В С Т А Н О В И В:

04.02.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ленд Ессет Менеджмент»(надалі – вкладник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»(надалі –банк) було укладено договір банківського вкладу в національній валюті № 23/Ю-08 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № 2652102302561 в ТОВ «Укрпромбанк».

Згідно із п. 1.2 Договору вкладник перераховує грошові кошти у безготівковій формі на рахунок, а банк приймає грошові кошти вкладника в сумі 500 000, 00 грн.

На виконання умов договору позивач перерахував на вкладний рахунок №  2652102302561 в ТОВ «Укрпромбанк»500 000, 00 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку наявною в матеріалах справи.

Відповідно до п. 1.3 Договору строк вкладу 02.03.2009 року.

За користування коштами банк сплачує вкладнику проценти з розрахунку 15,7 процентів річних (п. 1.4 Договору).

08.12.2008 року між сторонами була укладена додаткова угода № 1 до договору № 23/Ю-08 від 20.02.2008 року. Відповідно до Додаткової угоди, термін повернення вкладу був продовжений до 08.06.2009 року, з процентною ставкою по вкладу 21,7% річних.

Згідно із п. 2.2 Договору нарахування процентів здійснюється банком щомісячно з першого числа по останній календарний день (включно) поточного місяця та в день повернення вкладу, в т.ч. у випадку дострокового припинення дії договору.

Проценти нараховуються від дня, наступного за днем надходження суми вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунку вкладника з інших підстав за фактичний строк знаходження вкладу на рахунку (п. 2.3 Договору).

Відповідно до п. 2.4 Договору, сплата процентів здійснюється з 01 по 05 число кожного місяця, наступного за звітним, та/або в день повернення вкладу.

Однак, відповідач в порушення умов Договору нараховані на суму вкладу проценти за січень –червень 2009 року в сумі 47 264, 39 грн. не сплатив.

Матеріали справи містять довідки банку за підписом начальника ОПЕРУ, відповідно до яких сума нарахованих вкладнику процентів становить:

- за січень 2009 року –9 215, 07 грн.;

- за лютий 2009 року –8 323, 29 грн.;

- за березень 2009 року –9 215, 07 грн.;

- за квітень 2009 року –8 917, 81 грн.;

- за травень 2009 року –9 2154, 07 грн.;

- за червень 2009 року –2 378, 08 грн.

Стаття 193 Господарського кодексу України (надалі –ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з п. 2.4 глави 2 Постанови Правління Національного банку України “Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами” № 516 від 03.12.2003 року, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові цю суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, установлених договором.

Частиною 1 статті 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Згідно з п. 3.3 глави 3 Постанови Правління Національного банку України “Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами” № 516 від 03.12.2003 року банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, позовні вимоги про стягнення процентів за користування вкладом у сумі 47 264, 39 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

При розгляді спору по суті судом враховано, що згідно з постановою Правління Національного банку України № 59 від 10.02.2009 року “Про призначення тимчасової адміністрації у Відкритому акціонерному товаристві комерційного банку «Надра»” у відповідача призначено тимчасову адміністрацію строком на один рік та з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 10.02.2009 року до 10.08.2009 року.

Згідно з статтею 2 Закону України “Про банки і банківську діяльність” мораторій - зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною 2 статті 58 Закону України “Про банки і банківську діяльність” передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Разом з тим, при розгляді справи судом було встановлено порушення прав позивача внаслідок невиконання банком своїх зобов'язань за договором.

Конституцією України закріплений обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника.

Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов'язаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.

Так, п.5 ч.2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.

Аналогічне положення міститься і у ч.2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі.

Судом також враховано, що частиною 3, пунктом 1 частини 4 статті 80 Закону України “Про банки і банківську діяльність” передбачено, що з дня свого призначення тимчасовий адміністратор має повне та виняткове право управляти банком та контролювати його, вживати будь-яких заходів щодо відновлення належного фінансового стану банку, зокрема, тимчасовий адміністратор має право продовжувати або припиняти будь-які операції банку.

Відповідно до п.1 ч.3 статті 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність” протягом дії мораторію забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України.

Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом присудження до виконання обов'язку відповідача за договором щодо повернення позивачу суми депозиту.

При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань у разі оголошення мораторію, не звільняють ці банки від обов'язку виконувати зазначені зобов'язання.

Аналіз положень частини 2 статті 58, пункту 2 частини 3 та частини 5 статті 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність” дає підстави для висновку про те, що банк звільняється від відповідальності, яка виникає саме під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Відносно відповідальності за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань, яка настала до моменту введення мораторію, чи настане після його зняття або закінчення строку його дії, то до банку така відповідальність може бути застосована.

Положення про мораторій лише надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобов'язань, зокрема, перед клієнтами цих банків на час дії мораторію, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих суб'єктів –клієнтів банку шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів.

Отже, примусове виконання рішення суду про звернення стягнення на підставі виконавчих документів можливе лише після закінчення строку дії або зняття введеного у відповідача мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача збитків від інфляції у сумі 811, 48 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

В своїх заперечення проти стягнення збитків від інфляції відповідач посилається на те, що згідно ч. 3 ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»протягом дії мораторію: не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

З даним твердженням відповідача суд не погоджується, оскільки збитки від інфляції не є штрафною санкцією.

Так, відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання

Індексація ж від інфляції полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 20.11.2008 року № 01-8/685).

Таким чином, збитки від інфляції становлять 811, 48 грн. та підлягають задоволенню згідно розрахунку позивача.

Згідно із ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 525, 526, 1058, 1066 ЦК України, ст. 193, 230, 232 ГК України та  ст.ст. 22, 33, 49, 75, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :  

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26; код ЄДРПОУ 19357325), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ленд Ессет Менеджмент»(01001, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 16, 5 поверх; код ЄДРПОУ 34295984) заборгованість по сплаті процентів у розмірі 47 264 (сорок сім тисяч двісті шістдесят чотири) грн. 39 коп., збитки від інфляції у сумі 811 (вісімсот одинадцять) грн.. 48 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 480 (чотириста вісімдесят) грн. 75 коп., та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ленд Ессет Менеджмент»(01001, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 16, 5 поверх; код ЄДРПОУ 34295984) з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито у сумі 94 (дев'яносто чотири) грн. 89 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                  Дідиченко М.А.

Дата підписання 17.07.2009 року