Рішення

від 23.07.2009 по справі 22/77

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22/77

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  

23 липня 2009 р.   Справа № 22/77   

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді  Малєєвої О.В.

При секретарі судового засідання: Строїч П.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за  позовом:  приватного підприємства "Екватор",  вул.Новгородська, 34а, м. Івано-Франківськ, 76018,

до відповідача:  виконкому Івано-Франківської міської ради,  вул.Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76000,

про визнання недійсним договору №151 від 05.04.2007 р.,

                                                                                                

за участю представників сторін:

від позивача:  адвокат Ружицький В.М., (довіреність № б/н  від 22.01.2009р.);

від відповідача:  спеціаліст юридичного відділу Васькевич Ю.С., (довіреність № 1627/01-17/07-в від 02.09.2008р.);

                     

                                                                    в с т а н о в и в:     

          Приватним підприємством "Екватор" подано позов до виконкому Івано-Франківської міської ради про визнання недійсним договору №151 від 05.04.2007р.

          Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами 05.04.2007р. був укладений договір №151 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста, який передбачав сплату позивачем пайових внесків на розвиток соціальної інфраструктури м.Івано-Франківська в порядку та на умовах, визначених даним договором. Позивач вказує на те, що зміст даного договору суперечить вимогам цивільного законодавства, що він укладений під впливом помилки, є фіктивним, а тому підлягає визнанню недійсним на підставі ст.ст.203,215,229,234 ЦК України. Під помилкою він розуміє невірне уявлення позивача щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін. Зазначає, що при укладенні оскаржуваного договору він вважав, що згідно ст.ст.175,177 ГК України  його зобов'язання щодо сплати пайових внесків мали добровільний характер і що даний договір не є підставою для вимоги щодо його обов'язкового виконання. Однак судова практика щодо вирішення спорів даної категорії свідчить про те, що позови про стягнення коштів за договорами про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міст задовільняються. Оскільки, на думку позивача,  його зобов'язання по вказаному договору носять добровільний характер, то встановлення штрафних санкцій суперечить ст.ст.230,232 ГК України. Наведене підтверджує  практикою розгляду справи №35/296 Київським апеляційним господарським судом, Вищим господарським судом України, Верховним судом України. Крім того, вважає, що наявність в договорі умов про обов'язок відповідача дати дозвіл на будівництво та затвердити акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта суперечить ст.24 Закону України “Про планування і забудову територій” та постанові Кабінету Міністрів України “Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів” від 22.09.2004р. №1243, оскільки дані повноваження відповідач здійснює на підставі актів цивільного законодавства згідно ст.4 ЦК України, а не в порядку виконання договірних зобов'язань. Дані обставини вказує як підставу визнання договору фіктивним відповідно до ч.1 ст.234 ЦК України.

Відповідач заявлений позов не визнав і вказав, що згідно ст.648 ЦК України  оскаржуваний договір укладено на підстав обов'язкових для сторін актів органів державної влади, органу місцевого самоврядування, а саме:

?-        ст.27 Закону України “Про планування і забудову територій”, ст.5 Закону України “Про архітектурну діяльність”, які передбачають можливість включення до вихідних даних на проектування вимог щодо пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів;

-?          постанови Кабінету Міністрів України “Про встановлення граничного розміру коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів” №40 від 24.01.2007р., якою встановлено граничний розмір коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів;

-?          рішення сесії Івано-Франківської міської ради від 29.08.2006р. «Про створення цільового фонду соціально-економічного розвитку міста Івано-Франківська»та рішення сесії Івано-Франківської міської ради від 07.12.2006р., яким затверджено Положення про пайову участь замовників будівництва у формуванні цільового фонду соціально-економічного розвитку міста, які згідно ст.144 Конституції України, ч.1 ст.73 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”  є обов'язковими до виконання на відповідній території.

          Виходячи з викладеного, вважає, що участь позивача у розвитку соціальної інфраструктури міста згідно оспорюваного договору є обов'язковою,  і що ст. 175, 177 ГК України не поширюється на спірні правовідносини.

            Оскільки у вказаному договорі міститься посилання на згадані рішення Івано-Франківської міської ради, заперечує можливість помилки позивача щодо природи договору і обов'язкового характеру пайових внесків.

            Не погоджується з твердженнями позивача щодо фіктивності договору, так як виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради при його укладенні мав на меті досягнення певного правового наслідку —залучення позивача як забудівника до пайової участі у розвитку соціальної інфраструктури міста.

          Аналогічні пояснення представники сторін дали в судовому засіданні.

              Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши інші зібрані по справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст.43 ГПК України, суд встановив наступне.

          Між позивачем, як замовником і забудівником, та виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради згідно рішення сесії Івано-Франківської міської ради від 29.08.2006р. «Про створення цільового фонду соціально-економічного розвитку міста Івано-Франківська»та рішення сесії Івано-Франківської міської ради від 07.12.2006р., яким затверджено Положення про пайову участь замовників будівництва у формуванні цільового фонду соціально-економічного розвитку міста,  був укладений договір №83 від 04.06.2007р. про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста (надалі “договір”).

          Як передбачено п.1.1., п.2.1. договору, замовник бере участь у розвитку соціальної інфраструктури м.Івано-Франківська в порядку та на умовах, визначених  договором, а саме сплачує пайовий внесок у розмірі та у терміни, які встановлені п.3 договору.

          В п.5.1. договору визначена відповідальність замовника при простроченні платежів у формі пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за відповідний період від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

          Згідно п.2.2. договору виконком зобов'язується видати дозвіл на будівництво та затвердити акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта (у разі відсутності порушень норм чинного законодавства у сфері містобудування, будівельних нормативів, інших норм та правил при здійсненні будівництва).

          При вирішенні даного спору суд виходить з того, що згідно ст.229 ЦК України правочин може бути визнаний судом недійсним, якщо   особа,   яка   вчинила  правочин,  помилилася  щодо обставин,  які мають істотне значення; істотне значення має помилка щодо природи правочину,  прав та обов'язків сторін.

          Посилання позивача на те, що при укладенні договору він вважав, що сплата пайових внесків має добровільний характер відповідно до ст.ст.175,177 ГК України і помилявся щодо правової природи правочину, не підтверджено доказами. При цьому згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Зміст договору, в якому містяться посилання на  рішення сесії Івано-Франківської міської ради від 29.08.2006р. «Про створення цільового фонду соціально-економічного розвитку міста Івано-Франківська», рішення сесії Івано-Франківської міської ради від 07.12.2006р., яким затверджено Положення про пайову участь замовників будівництва у формуванні цільового фонду соціально-економічного розвитку міста, і в якому визначено відповідальність за прострочення сплати пайових внесків, заперечує твердження позивача про сприйняття ним договору як благодійництва.

          Вказуючи на судову практику розгляду спорів даної категорії, якою встановлено обов'язковий характер пайових внесків, позивачем представлені рішення суду, в яких міститься висновок про добровільність участі суб'єктів господарювання у вирішенні питань розвитку населених пунктів  їх місцезнаходження, у будівництві й утриманні соціально-культурних об'єктів та об'єктів комунального господарства і побутового обслуговування. Разом з тим, згідно ст.4 ГПК України суд вирішує господарські спори на підставі чинного законодавства, і застосування інших рішень судів чи інших органів, що вирішують господарські спори здійснюється відповідно до ст.35 ГПК України.

          Таким чином, позивачем не доведено обставин укладення ним оскаржуваного договору під впливом помилки.

          Що стосується відповідності змісту договору вимогам цивільного законодавства, то суд вважає обгрунтованим посилання позивача на те, що  п.2.2. договору, який передбачає обов'язок відповідача дати дозвіл на будівництво та затвердити акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, не відповідає п.1 ст.203 ЦК України.

          За приписами ст.19 Конституції України органи  місцевого  самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти  лише  на  підставі,  в  межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та  законами України.

          Згідно ст.31 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” (в редакції, чинній на час укладення оскаржуваної угоди) до відання виконавчих органів міських рад належало, зокрема, надання відповідно до законодавства дозволу на спорудження об'єктів містобудування незалежно від форм власності (власні, самоврядні повноваження) та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку, встановленому законодавством (делеговані повноваження).

          Порядок надання дозволу на будівництво та  затвердження акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта були визначені ст.24 Закону України “Про планування і забудову територій” та постановою Кабінету Міністрів України “Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів” від 22.09.2004р. №1243, відповідно.

          А тому вказані питання підлягали вирішенню відповідачем згідно наведених нормативних актів, і здійснення ним цих повноважень не могло бути предметом домовленості при укладенні цивільного договору.  

          Іншої невідповідності змісту договору вимогам цивільного законодавства судом не встановлено.

          Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є  недодержання  в  момент вчинення  правочину  стороною  (сторонами) вимог,  які встановлені, зокрема, частиною першою ст.203  цього Кодексу.

          Як передбачено ст.217 ЦК України, недійсність окремої частини  правочину  не  має  наслідком недійсності  інших  його  частин і правочину в цілому,  якщо можна припустити,  що правочин був би вчинений і без включення до  нього недійсної частини.

          Враховуючи те, що договір укладався відповідно до Положення про пайову участь замовників будівництва у формуванні цільового фонду соціально-економічного розвитку міста, затвердженого рішенням сесії Івано-Франківської міської ради від 07.12.2006р., яким передбачено виключно порядок сплати пайових внесків,  а також враховуючи те, що згідно ст.27 Закону України “Про планування і забудову територій” вихідними даними могли визначатися вимоги  до  пайової участі замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури  населених  пунктів, можна припустити, що договір був би укладений і без включення в нього п.2.2.

          Не встановлено і обставин фіктивності правочину, оскільки згідно пояснень представника відповідача  виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради при укладенні договору мав на меті досягнення певного правового наслідку —залучення позивача як забудівника до пайової участі у розвитку соціальної інфраструктури міста. Для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива діям обох сторін правочину.

          Враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню —договір слід визнати недійсним в частині умов, передбачених п.2.2.

                 Судові витрати згідно ст.49 ГПК України покладаються на сторони порівну.

          

          На підставі  наведеного, керуючись ст.ст. 8, 124 Конституції України, ст.ст.43, 49, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, суд                                                                 

                                                                   

                                                                     В И Р І Ш И В:  

          Позов задоволити частково.    

          Визнати недійсним п.2.2. договору №151 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста від 05.04.2007р., укладеного між приватним підприємством "Екватор" та виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради.

          Стягнути з  виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004, код ЄДРПОУ 04054346)  в користь приватного підприємства "Екватор" (вул.Новгородська, 34а, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 32077598) 42,50 грн. сплаченого державного мита та 156,25грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          В решті позовних вимог - відмовити

          Наказ видати стягувачеві після набрання рішенням законної сили.

 

 Суддя                                                                                               Малєєва Олена Вікторівна

                                                            

          Повне рішення, яке оформлене відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, підписане 28.07.2009р.          

Виготовлено  в АС "Діловодство суду"

---

помічник судді Бандура Володимир Степанович

          28.07.2009р.