Рішення

від 01.07.2009 по справі 54/163

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

54/163

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  54/163

01.07.09

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Принт"

до                   Приватного підприємства "Світ Ф"

про             стягнення 44 665,99 грн.                                                              

Суддя Демченко Т.С.

        Представники:  

від позивача        Осипова О.С., за дов. № 19/0309-Д від 08.01.2009 р.

від відповідача    не з'явився

У судовому засіданні 01.07.2009 р. відповідно до ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.  

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сан Принт" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного підприємства "Світ Ф" про стягнення 36 190,49 грн. основного боргу, 3 546,67 грн. інфляційних страт, 550,29 грн. процентів річних та 4 378,55 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по оплаті товару, поставленого позивачем за договором № 108 від 15.02.2006 р.  

Ухвалою суду від 26.05.2009 р. порушено провадження у справі № 54/163, розгляд справи призначено на 10.06.2009 р.

У судове засідання 10.06.2009 р. з'явився представник позивача, вимоги ухвали суду про порушення провадження виконав частково.

Позивачем разом з позовними вимогами заявлено клопотання про вжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові суми, що належать відповідачеві, та заборони відповідачеві вчиняти дії стосовно належного йому майна.

Розглянувши заявлене клопотання по суті, суд відмовив у його задоволенні, оскільки позивачем не надано жодних доказів того, що невжиття таких заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.    

Представник відповідача у судове засідання 10.06.2009 р. не з'явився, про причини неявки не повідомив, відзиву та витребуваних документів не надав, у зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 01.07.2009 р.

Представник відповідача у судове засідання 01.07.2009 р. повторно не з'явився, відзиву та витребуваних документів суду не надав, про причини неявки не повідомив. Про час і місце судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду від 10.06.2009 р. направлялася на адресу відповідача, вказану у витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій № 13-3265 від 10.06.2009 р.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.                                                       

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

15.02.2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сан Принт" та Приватним підприємством "Світ Ф"  було укладено договір № 108, відповідно до умов якого позивач, як постачальник, зобов'язався поставити паперову продукцію (далі – товар), а відповідач, як покупець, зобов'язався прийняти та оплатити цей товар по цінах, в кількості, асортименті та в терміни, узгоджені сторонами і вказані в рахунках-фактурах та накладних, на кожну поставку товару окрема (пункт 1.1. договору).

Як передбачено п.п. 9.1., 9.2. договору, він набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 29.12.2006 р. Продовження строку дії цього договору оформлюються та підписуються сторонами у формі додаткових угод, які є невід'ємною частиною договору.

Матеріали справи не містять підписаних сторонами додаткових угод про продовження строку дії договору, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що його дія закінчилась 29.12.2006 р.

У період дії договору за видатковими накладними № КВ013645 та № КВ013647 від 23.11.2006 р. позивач передав відповідачеві товар на суму 10 803,23 грн.

За видатковими накладними № КВ 010990 від 13.11.2007 р., № КВ003673 від 18.04.2007 р., № КВ003563 від 16.04.2007 р., КВ003784 від 20.04.2007 р. позивач передав відповідачеві товар на загальну суму 29 780,65 грн.

Відповідно до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16 травня 1996 р., сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі –цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Товар за вищезазначеними накладними від імені відповідача був прийнятий уповноваженою особою відповідача за довіреностями серії ЯНГ № 671184, ЯНГ № 671185 від 23.11.2006 р., ЯНЮ № 506352 від 16.04.2007 р., ЯНЮ № 506356 від 20.04.2007 р.,  ЯОА № 439897 від 13.11.2007 р.

Зазначені обставини свідчать про те, що між сторонами відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України у спрощений спосіб було укладено господарський договір, який за своєю правовою природою є договором поставки.  

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачено ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купiвлi-продажу.

Позивач належним чином виконав зобов'язання по поставці товару, що підтверджується видатковими накладними, підписаними уповноваженими представниками сторін, та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що оплата товару здійснюється протягом 21 дня від дати фактичної передачі товару відповідачу. Таким чином, товар за накладними № КВ013645 та № КВ013647 від 23.11.2006 р. повинен бути оплачений відповідачем у строк до 15.12.2006 р.

Щодо поставки товару після 29.12.2006 р., то матеріали справи не містять доказів погодження сторонами строку оплати товару, поставленого позивачем після цієї дати.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

15.10.2007 р. та 19.09.2008 р. позивачем були направлені відповідачу претензійні попередження з вимогами про сплату суми боргу.

Як свідчить наданий позивачем акт звірки взаємних розрахунків станом на 22.10.2008 р., підписаний обома сторонами, заборгованість відповідача за даними позивача складає 36 888,49 грн., а за даними відповідача – 43 599,65 грн. 28.10.2008 р. відповідачем було частково оплачено  поставлений товар на суму 7 446,00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача, та 29.10.2008 р. отримано товару на суму 6 748,00 грн.

Таким чином, станом на 29.10.2009 р. борг відповідача перед позивачем становив 36 190,49 грн., його розмір належним чином доведений та документально підтверджений. Тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з приписами ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями відповідно до ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Позивач просить стягнути з відповідача 4 378,55 грн. пені за період з 28.10.2008 р. по 30.04.2009 р., обґрунтовуючи свої вимоги посиланням п. 6.2. договору.

Суд відмовляє у задоволенні вимог про стягнення пені, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Неустойкою відповідно до ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як передбачено ч. 1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Виходячи із зазначеного, пеня застосовується лише у випадку, коли її застосування погоджено сторонами у відповідному договорі.

Як вказувалося вище, строк дії договору закінчився 29.12.2006 р. При цьому, із наявних матеріалів справи неможливо встановити, які саме накладні були частково оплачені і в якій сумі, а позивач, всупереч вимогам, передбаченим ст. 33 ГПК України, відповідних доказів, пояснень та обґрунтованого розрахунку не надав.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення пені не підлягають задоволенню.    

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 3 546,67 грн. інфляційних втрат та 550,29 грн. процентів річних за період з 28.10.2008 р. по 30.04.2009 р.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок зазначених сум, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, а тому позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та процентів річних підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не надав доказів повної оплати поставленого товару та не навів підстав для звільнення від обов'язку його оплатити.

З урахуванням викладених вище фактичних обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представником позивача пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково у загальній сумі 40 287,45 грн.

З огляду на часткове задоволення позову витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства "Світ Ф" (04074, м. Київ, вул. Шахтарська, 2, код ЄДРПОУ 30789887, п/р 26003001745001 в Оболонській філії АТ "Укрінбанк", МФО 322993, а у випадку відсутності  коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Принт" (01133, м. Київ, пров. Лабораторний, 1, код ЄДРПОУ 32980785, п/р 260010007085 у ВАТ ТФБ "Контракт", м. Київ, МФО 322465) 36 190 (тридцять шість тисяч сто дев'яносто) гривень 49 коп. основного боргу, 3 546 (три тисячі п'ятсот сорок шість) гривень 67 коп. інфляційних втрат, 550 (п'ятсот п'ятдесят) гривень 29 коп. процентів річних, 402 (чотириста дві) гривні 87 коп. державного мита та 281 (двісті вісімдесят одну) гривню 86 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя                                                                                               Т.С. Демченко

           Датою підписання повного тексту рішення є 23.07.2009 р.