Рішення

від 03.07.2009 по справі 14/233

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

14/233

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  14/233

03.07.09

Господарський суд міста Києва у складі судді Нарольського М.М.,

розглянувши справу№ 14/233

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем'єр-Пластік»

доДержавного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»

простягнення 293711,42 грн.

за участю представників сторін:

від позивача-  Пшенько С.М.

від відповідача-  Глоба К.В.

ОБСТАВИНИ  СПРАВИ:

В травні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Прем'єр-Пластік»(надалі –ТОВ «Прем'єр-Пластік») звернулось в господарський суд міста Києва з позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» (надалі – ДТГО «Південно-Західна залізниця») про стягнення 186800 грн. основного боргу, 23657,32 грн. пені, 9499,19 грн. відсотків річних, 73754,91 грн. інфляційних нарахувань, а також судових витрат, до яких належать витрати на послуги адвоката в розмірі 12500 грн.

В обґрунтування пред'явлених вимог ТОВ «Прем'єр-Пластік»посилається на неналежне виконання ДТГО «Південно-Західна залізниця»грошових зобов'язань за договором поставки № ПЗ/НХ-072764/НЮ від 20.11.2007 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.05.2009 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено у судовому засіданні, зобов'язано сторони виконати певні дії.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідач в судовому засіданні подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені та витрат на послуги адвоката.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення уповноважених представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 20.11.2007 р. між ТОВ «Прем'єр-Пластік»(постачальник) та ДТГО «Південно-Західна залізниця» (покупець) укладено договір поставки № ПЗ/НХ-072764/НЮ (надалі –Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупцю продукцію (товар), відповідно до специфікації, а покупець прийняти і оплатити товар на умовах і в терміни, передбачені даним договором.

Укладений Договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст. 264 ГК України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу. Законодавством можуть бути передбачені особливості поставки окремих видів продукції виробничо-технічного призначення або виробів народного споживання, а також особливий порядок здійснення поставки продукції для державних потреб. Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно п. 5.1 Договору товар повинен бути поставлений покупцю не пізніше 15 робочих днів від дня погодження сторонами заявки покупця.

Поставка товару здійснюється на умовах DDP у відповідності до Правил тлумачення торгівельних термінів ІНКОТЕРМС, місце поставки –склад покупця (п. 5.3. договору).

Згідно п. 6.1 Договору покупець оплачує вартість товару за ціною, вказаною у специфікації.

Відповідно до пункту 2 укладеної сторонами додаткової угоди до Договору загальна сума договору по специфікаціях № 1,2 складає 393300 грн.

В пункті 7.2 Договору сторони передбачили, що покупець здійснює оплату поставленого товару протягом 15 банківських днів з дня його отримання. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками акту прийому-передачі товару, накладної.

На виконання Договору позивач у період з 03.12.2007 р. по 24.03.2008 р. поставив відповідачу товар на загальну суму 393300 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

Проте відповідач, в порушення умов Договору та вимог законодавства, за поставлений товар розрахувався частково в сумі 206500 грн., заборгувавши позивачу 186800 грн.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідач не заперечує проти наявності у нього заборгованості перед позивачем у сумі 186800 грн., про що свідчить підписаний обома сторонами акт звірки взаєморозрахунків від 01.12.2008 р.

Таким чином, наявність заборгованості в оспорюваній сумі відповідача перед позивачем за Договором документально підтверджується, відповідачем не спростована.

За таких обставин, позовні вимоги в цій частині є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути 23657,32 грн. пені, 9499,19 грн. відсотків річних, 73754,91 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до п. 12.2 Договору у разі порушення строків оплати поставленого товару відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до ст. 258 ЦК України скорочений строк позовної давності в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).            

В силу ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи заяву відповідача та сплив позовної давності за вимогами про стягнення пені, суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги про стягнення 9499,19 грн. відсотків річних та 73754,91 грн. інфляційних нарахувань є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 12500 грн. витрат на послуги адвоката.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справ (аналогічна позиція міститься в роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»в редакції роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002 № 04-5/609 «Про внесення змін і доповнень і про визнання такими, що втратили чинність деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України»).

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та адвокатом Пшенько Сергієм Миколайовичем (копія свідоцтва адвоката знаходиться в матеріалах справи), укладений договір № 12/059Д про надання юридичних послуг від 12.05.2009 р., на виконання якого позивач платіжним дорученням № 762 від 19.05.2009 р. оплатив послуги Пшенько Сергія Миколайовича, який є адвокатом, в розмірі 12500 грн.

Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги, що даний спір не відноситься до категорії складних, беручи до уваги кількість судових засідань у суді, кількість підготовлених адвокатом документів по цій справі, часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про розумність задоволення витрат на послуги адвоката в розмірі 5000 грн.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»(01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код 04713033) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем'єр-Пластік»(02099, м. Київ, вул. Ялтинська, 5-Б, код 32823279) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, 186800 грн. основного боргу, 9499,19 грн. відсотків річних, 73754,91 грн. інфляційних нарахувань, 5000 грн. витрат на адвокатські послуги, 2700,54 грн. державного мита, 286,87 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяМ.М. Нарольський

Дата підписання рішення:  13.07.2009 р.