Рішення

від 27.07.2009 по справі 14/231-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/231-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.07.09           Справа № 14/231-09.

За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Сумихімпром”

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Донхімоптторг”

про визнання договорів недійсними

                                                                                               Суддя Миропольський С.О.

Представники:

Від позивача: Демченко О.О.

Від відповідача: Віхров А.В.

В судовому засіданні приймала участь секретар судового засідання Т.М.Міщенко.

В судовому засіданні за згодою представників сторін було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: позивач просить суд визнати недійсним договори укладені між позивачем і відповідачем  № 22-2809/1515 від 29.09.2008 року на постачання 320  “Суперагро” NPK = 15:15:15, № 22-2809/1040 від 29.09.2008 на постачання 348 “Суперагро” NP = 10:40, № 22-2809/СУП від 29.09.2008 на постачання 320 Суперфосфату, судові витрати покласти на відповідача.

Відповідач у наданому заперечені на позовну заяву і просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку із недоведеністю  того факту, що відповідач був обізнаний у обмеженні компетенції особи, яка підписувала договір.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши наявні докази по справі, позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного:

29.09.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договори № 22-2809/1515; № 22-2809/1040; № 22-2809/СУП, відповідно до умов яких позивач був зобов'язаний поставити відповідачу товар, а відповідач в свою чергу був зобов'язаний здійснити оплату зазначеного товару.

Позивач в підтвердження своїх позовних вимог зазначає, що на момент укладення спірних договорів договори були підписані першим заступником комерційного директора ВАТ «Сумихімпром», але згідно наказу ВАТ «Сумихімпром» № 162 від 02.07.2008 року у першого заступника директора ВАТ «Сумихімпром» відсутні повноваження на укладення угод з приводу постачання мінеральних добрив, тобто зазначені договори були підписані неповноважною особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, що є підставою згідно ст. 203 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України .

Крім того в підтвердження своїх позовних вимог зазначає, що у відповідності до частини 2 ст. 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, а згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України недодержання цих вимог є підставою для визнання правочину недійсним. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів судового захисту прав та інтересів є визнання правочину недійсним.        

Але такі твердження позивача необґрунтовані та безпідставні, оскільки у відповідності до ч. 1 п. 1. ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, крім того істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.    

Крім того матеріалами підтверджується факт того, що з боку відповідача договірні зобов'язання щодо оплати поставленої позивачем продукції виконані в повному обсязі, шляхом перерахування позивачу грошових коштів, тобто між сторонам було досягнуто всіх істотних умов договору крім того з моменту укладення та станом на момент подання позову у жодної із сторін не виникало намірів визнавати спірні договори недійсними.     

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, але позивач в підтвердження своїх позовних вимог не надав належних доказів щодо недійсності договору, таким чином, вимоги позивача є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по державному миту та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          В позові відмовити.

2.          Копію рішення направити сторонам по справі.