Постанова

від 22.07.2009 по справі 34/46

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

34/46

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 22.07.2009                                                                                           № 34/46

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Тищенко  О.В.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Каліна А.В. дов. б/н від 30.06.2009 року

 від відповідача -Гардер О.В. дов. №1590/22 від 12.01.2009 року

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 18.05.2009

 у справі № 34/46 (суддя  

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергія МК"

 до                                                   ВАТ "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго"

 про                                                   стягнення 19581768,49 грн.

 СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергія МК” до Відкритого акціонерного товариства Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго” про стягнення   19 581 768,49   грн.,   в   т.ч. 16 437 900 грн. інфляційних втрат, 3 143 868,49 грн. 3% річних.

  Позовні вимоги мотивовані тим, що:

- рішенням Господарського суду м. Києва №10/225 від 07.04.2003 стягнуто з Відкритого акціонерного товариства „Державна енергогенеруюча компанія „Центренерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергія МК" 34 900 000 грн. основного боргу, 698 279,54 грн. витрат з урахуванням індексу інфляції, 3% річних у розмірі 1270742,47 грн., 1700 витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;

-  на примусове виконання зазначеного рішення видано наказ від 18.04.2003року №10/255;

-  23.05.2003 року позивачем було подано заяву про примусове виконання наказу до відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві;

- у зв'язку з добровільним виконанням у встановлений строк наказу суду з розрахункового рахунку Відповідача було стягнуто 307 910,94 грн. та перераховано позивачу;

-  оскільки стягнута сума з Відповідача у розмірі 307 910,94 грн. не покриває повністю розміру судових витрат, інфляційних втрат та річних, сума основного боргу Відповідача перед Позивачем не змінилась і становить 34900000 грн.

Відповідач проти позову заперечив з тих підстав, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.02.2004 року №15/76-6 порушено провадження у справі про банкрутство відповідача і одночасно, відповідно до вимог закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” введено мораторій на задоволення вимог кредиторів до закінчення провадження у справі №15/76-б.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 18.05.2009 року у справі № 34/46 позов задоволено повністю. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства  Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергія МК”  інфляційні втрати у сумі 16437900,00 грн., 3% річних у сумі 3143868,49 грн., 25500,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що нараховані позивачем відсотки не є штрафними санкціями (неустойка, штраф, пеня) в розумінні ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, оскільки мають іншу правову природу. Спір у даній справі виник з приводу невиконання відповідачем рішення Господарського суду м. Києва №10/225 від 07.04.2003 року щодо оплати простих векселів: №№3222502122, 322502124, 3222502125,3222502126, 222502127, 3222502128, 3222502129 на суму 34 900 000 грн. Отже, вказаний борг відповідача є грошовим зобов'язанням відповідача перед позивачем у розумінні статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Саме з такою вимогою позивач звернувся до відповідача у даній справі.. У зв'язку з цим, грошовими зобов'язаннями відповідача перед позивачем є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 18.05.2009 року у справі № 34/46, прийняти нове рішення, яким відмовити у позові повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні та врахуванні обставин, що мають значення для справи. Апелянт зазначає, що Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено особливий порядок задоволення майнових вимог кредиторів, зокрема у випадку введення мораторію боржник не вправі самостійно задовольняти вимоги кредиторів поза межами справи про банкрутство. З моменту введення мораторію у ВАТ Центренерго” відсутня вина у несплаті заборгованості, у зв'язку з встановленням обмеження його волевиявлення щодо задоволення вимог кредиторів. Отже, відповідач посилається на відсутність вини у несплаті заборгованості. Крім цього, скаржник стверджує, що забороняється нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, в тому числі 3% річних та індекс інфляції.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2009 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 01.07.2009 року.

           Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/11 від 30.06.2009 у зв'язку з виробничою необхідністю - зайнятістю судді Шапрана В.В. при розгляді інших справ та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в часині додержання процесуальних строків, розгляд апеляційної скарги у справі № 34/46 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді - Смірнової Л.Г., суддів Алданової С.О., Тищенко О.В. відповідно до приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України та статті 28 Закону України „Про судоустрій України.

01.07.2009 року представником позивача у судовому засіданні на виконання вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2009 було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити рішення Господарського суду м. Києва без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на те, що при розгляді справи у суду виникла необхідність у витребувані від сторін додаткових доказів по справі, колегією суддів ухвалою від 01.07.2009 року розгляд справи було відкладено на 15.07.2009 року.

02.07.2009 року  представником позивача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив залишити рішення господарського суду м.Києва без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

14.07.2009 року  від відповідача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про зупинення провадження у справі № 34/46 на підставі ч.1 ст. 79 господарського процесуального кодексу України до прийняття господарським судом м. Києва остаточного рішення у справі про банкрутство ВАТ “Центренерго” №15/76-б-43/624-б.

Колегією суддів клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 34/46 було не задоволено

15.07.2009 року представником відповідача у судовому засіданні було подано пояснення по справі №34/46, в яких зазначає що ВАТ “Центренерго” здійснило погашення боргу у розмірі 307910,94 грн. 24.06.2003 року в період чинності Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 року, що призвело до зменшення суми основного боргу, позаяк  Цивільний кодекс Української РСР від 18.07.1963 року не містив норми про черговість погашення заборгованості.  Таким чином, судом першої інстанції неправильно визначено суму основного боргу.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 15.07.209 року було оголошено перерву до 22.07.2009 року.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/17 від 21.07.2009 у зв'язку з виробничою необхідністю - перебуванням судді Алданової С.О у відпустці та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, розгляд апеляційної скарги у справі № 34/46 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді - Смірнової Л.Г., суддів Тищенко О.В., Калатай Н.Ф. відповідно до приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України та статті 28 Закону України „Про судоустрій України.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2009 року у справі № 34/46 скасувати, прийняти нове, яким відмовити у позові повністю.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2009 року у справі № 34/46.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва № 10/255 від 07.04.2003 року (набрало законної сили 18.04.2003 рокук) стягнуто з Відкритого акціонерного товариства „Державна енергогенеруюча компанія „Центренерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергія МК" 34 900 000,00 грн. основного боргу, 698 279,54 грн. витрат з урахуванням індексу інфляції, 3% річних у розмірі 1 270 742,47 грн., 1700 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На примусове виконання вищевказаного рішення Господарським судом міста Києва було видано наказ від 18.04.2003 року №10/255.

23.05.2003 року позивачем було подано заяву про примусове виконання наказу до відділу Державної виконавчої служби.

У зв'язку з добровільним виконання наказу суду з розрахункового рахунку відповідача було стягнуто 307 910, 94 грн. та перераховано позивачу (банківська виписка від 24.06.2003 року).

Відповідачем рішення Господарського суду міста Києва № 10/255 від 07.04.2003 року в повному обсязі не виконано.

09.02.2004 року Ухвалою Господарського суду м. Києва №15/76-б порушено провадження у справі про банкрутство відповідача і одночасно, відповідно до вимог закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” введено мораторій на задоволення вимог кредиторів до закінчення провадження у справі №15/76-б.

30.12.2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Енергія МК” звернулось господарського суду м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго” про стягнення   19 581 768,49   грн.,   в   т.ч. 16 437 900 грн. інфляційних втрат, 3 143 868,49 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Спір у справі № 10/255 виник з приводу невиконання відповідачем рішення Господарського суду м. Києва №10/225 від 07.04.2003 року щодо оплати простих векселів: №№3222502122, 322502124, 3222502125,3222502126, 222502127, 3222502128, 3222502129 на суму 34 900 000 грн.

Отже, вказаний борг відповідача є грошовим зобов'язанням відповідача перед Позивачем у розумінні статті 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”(надалі-Закон).

Відповідно до цієї статті грошове зобов'язання складається також і з грошової суми, яку  боржник  зобов'язаний  заплатити   кредитору  і  на  інших,   крім   цивільно-правового договору, підставах, що передбачені цивільним законодавством.

Частиною 1 статті 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нараховані Позивачем відсотки не є штрафними санкціями (неустойка, штраф, пеня) в розумінні ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, оскільки мають іншу правову природу.

У відповідності з п.4 ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойки (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові (економічні) санкції тощо, але нараховані позивачем 3% річних за неправомірне користування відповідачем чужими грошовими коштами та інфляційні втрати не є штрафними (фінансовими, економічними) санкціями (неустойка, штраф, пеня) в розумінні ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, оскільки мають іншу правову природу.

У   вищезазначеному   переліку   санкцій   (п.4  ст.   12   Закону)   відсутнє   посилання   на зупинення нарахування процентів за тими чи іншими зобов'язаннями боржника та інфляційних втрат.

Частиною 1 статті 23 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”  визначено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута.

За змістом абзацу сьомого статті 1, частини 5 статті 12, частини 4 статті 17, частини 1 статті 23 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”  мораторій поширюється на вимоги щодо сплати неустойки (пені, штрафу), суми завданих збитків, які боржник зобов'язаний сплатити кредиторам за грошовими зобов'язаннями, а також на вимоги щодо сплати пені та штрафних санкцій (штрафів) за порушення податкового законодавства. Проте такі вимоги не підлягають задоволенню в межах провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, незважаючи на те, що мораторій діє від дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство до припинення провадження у справі, проценти та інфляційні втрати, на відміну від неустойки (штрафу, пені),нараховуються боржнику до дня відкриття ліквідаційної процедури. .

Також жодна норма Закону не вказує на обмеження застосування індексу інфляції для обчислення поточної заборгованості боржника

Відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 12 Закону дія мораторію поширюється на нараховану Позивачем пеню, а сума боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних, як плати за користування коштами, підлягає стягненню.

Зазначеної   правової   позиції   також  дотримується   Верховний   Суд   України   при здійсненні  касаційного перегляду рішень у справах даної категорії (постанова  ВСУ від 17.01.2006 року у справі №11/690).

У зв'язку з цим, грошовими зобов'язаннями відповідача перед позивачем є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних.

Саме з такою вимогою, як вбачається з матеріалів справи, на підставі зазначеної норми названого Кодексу позивач звернувся до відповідача у даній справі.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 18.05.2009 року у справі № 34/46 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача  інфляційні втрати у сумі 16437900,00 грн., 3% річних у сумі 3143868,49 грн.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення по справі від 18.05.2009 року у справі №34/46, при визначенні суми основного боргу застосував норми статті 534 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року., №435-ІV щодо черговості погашення вимог кредитора у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі.

Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року. №435-ІV виділяє черговість задоволення вимог кредитора за грошовими зобов'язаннями при недостатності суми платежу. Ця норма є новою для цивільного законодавства України.

Однак, ВАТ “Центренерго” здійснило погашення боргу у розмірі 307910,94 грн. 24.06.2003 року в період чинності Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 року, який не містив норми регламентуючої черговості погашення вимог кредитора.

Тому, дана норма не може застосовуватись до даних правовідносин.

Отже, колегія суддів вважає, що сума основного боргу відповідача становить 34 592 089,06 грн.(34900000 грн. - 307910,94 грн.), тому інфляційні  втрати та 3% річних повинні нараховуватись саме на цю суму.

Судом апеляційної інстанції здійснено перерахунок інфляційних втрат та 3% річних за період з 08.12.2005 року по 08.12.2008 року, відповідно до якого з відповідача підлягають стягненню інфляційні витрати у розмірі 16 292 873,80 грн. та 3% річних у розмірі 3113466,69грн.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що не підлягає зупиненню провадження у справі №34/46 у відповідності до рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 року № 04-5/1193 „Про деякі питання практики застосування Закону, у яких зазначено, що суди мають у встановленому Господарського процесуального кодексу України порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушена справа про банкрутство, і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство.

Після публікації оголошення господарський суд на підставі п.1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України зупиняє позовне провадження, оскільки згідно ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, Закону України "Про господарські суди", цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Виходячи з положень ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, судом встановлено, що підстава, зазначена у вищевказаних рекомендаціях, щодо зупинення проваджень у справах не передбачена у ст.79 цього кодексу. При цьому, перелік підстав щодо зупинення проваджень у господарських справах (ст.79 Господарського процесуального кодексу України) є вичерпним.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1)    неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3)  невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4)  порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.  

Відповідно до ч.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Оскільки судом першої інстанції при розгляді даної справи було не вірно нараховано суму інфляційних втрат та 3% річних, тому апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго” підлягає задоволенню частково, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2009 року у справі № 34/46 – зміні.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача підлягають стягненню на користь Позивача судові витрати, понесені під час розгляду справи судом першої інстанції в розмірі 25388,49 грн. (в тому числі державне мито у розмірі 25271,55грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 116,94 грн. (пропорційно розміру задоволених вимог), а у зв'язку із частковим задоволенням апеляційної скарги з Позивача на користь Відповідача підлягають стягненню судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 114,23 грн.(пропорційно розміру задоволених вимог).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України,  Київський апеляційний господарський суд, -                                                          

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго” задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2009 року у справі №34/46 змінити.

3. Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2009 у справі № 34/46 викласти в такій редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго” (юридична адреса: м. Київ, вул. Народного Ополчення, 1, 02660, м. Київ, МСП, вул. Магнітогорська, 1, р/р 26005301241404 в Київському міському відділенні Промінвестбанку України, МФО 322250, код 22927045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергія МК” (м. Київ, вул. Зодчих,6-а, кв.16, р/р 26007301243518 в Київському міському відділенні ГПБ м. Києва, МФО 322250, код 32048169) інфляційні втрати у сумі 16 292 873,80 грн. (шістнадцять мільйонів двісті дев'яносто дві тисячі вісімсот сімдесят три грн.) 80 коп. та 3% річних у сумі 3 113 466,69 грн.(три мільйони сто тринадцять тисячі чотириста шістдесят шість грн.) 69 коп., державне мито у розмірі 25 271,55 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 116,94 грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергія МК” (м. Київ, вул. Зодчих,6-а, кв.16, р/р 26007301243518 в Київському міському відділенні ГПБ м. Києва, МФО 322250, код 32048169) на користь Відкритого акціонерного товариства Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго” (юридична адреса: м. Київ, вул. Народного Ополчення, 1, 02660, м. Київ, МСП, вул. Магнітогорська, 1, р/р 26005301241404 в Київському міському відділенні Промінвестбанку України, МФО 322250, код 22927045) за подачу апеляційної скарги суму державного мита в розмірі 114,23 грн.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

6. Матеріали справи №34/46 повернути до Господарського суду міста Києва.

7. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді