Постанова

від 28.07.2009 по справі 8/94-09

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/94-09

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "28" липня 2009 р.                                                          Справа №  8/94-09

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Щепанської Г.А.

суддів:                                                                        Гулової А.Г.

                                                                                    Пасічник С.С.

при секретарі                                                             Жарській І.В. ,

за участю представників сторін:

від позивача: Ізмайлова Д.Л. - представника за довіреністю №9 від 24.07.2009р.,

від відповідача: Рябчинського О.Ю. - представника за довіреністю від 06.05.2009р.,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Нападівська", с.Нападівка Липовецького району Вінницької області  

на рішення господарського суду Вінницької області

від "12" травня 2009 р. у справі № 8/94-09 (суддя Мельник І.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроскоп Україна",  м.Київ

до Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Нападівська", с.Нападівка Липовецького району Вінницької області

про стягнення 25992,28грн.

 ВСТАНОВИВ:

  Рішенням господарського суду Вінницької області  від 12.05.2009р. у справі №8/94-09 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Агроскоп Україна", м.Київ до приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Нападівська", с.Нападівка Липовецького району Вінницької області про стягнення 25992,28грн. задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 19270 грн. боргу, 4363 грн.  штрафу, 1773,94грн. пені, 254,07грн. державного мита та 115,65 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

У позові про стягнення 515,34 грн. пені відмовлено.

Вважаючи, що рішення господарським судом прийняте при неповному з'ясуванні  всіх обставин, що мають заначення для справи, відповідач звернувся до господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить зазначений судовий акт змінити у частині стягнення основного боргу, стягнувши 1270,00грн. боргу, а не 19270,00грн. (а.с. 55 - 58).

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що висновок суду про те, що борг відповідача перед позивачем становить 19270грн. суперечить фактичним обставинам справи. Так, позивач не визнає факт оплати відповідачем 18000,00грн. платіжним дорученням №11 від 12.01.2009р., оскільки вказані кошти не надійшли  йому на поточний рахунок, тому вважає зазначену суму боргом відповідача. Пунктом 22.4 ст.22 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" встановлено, що при використанні розрахункового документа ініціювання  переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. Згідно п.32.1 ст.32 вказаного Закону, банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов'язану з  проведенням переказу, відповідно до цього закону та умов укладених між ними договорів. У відповідності до листа начальника  відділення №21 ВАТ КБ "Надра", банк прийняв до виконання платіжне доручення №11 від 12.01.2009р. на перерахування коштів у сумі 18000,00грн.

У відзиві на апеляційну скаргу від 21.07.2009р., позивач заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, зазначивши, що у платіжному дорученні №11 від 12.01.2009р. на суму 18000,00грн. вказано призначення платежу  - платіж за засоби захисту рослин згідно договору З01/07/08-МР від 01.07.2008р., але між сторонами укладено договір №8ЗК015/ВІКМ від 01.07.2008р. Пунктом 2.5 договору №8ЗК015/ВІКМ від 01.07.2008р. передбачено, що датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок продавця. Проте, ВАТ ВТБ Банк у м.Києві підтвердив, що платіж за платіжним дорученням №11 від 12.01.2009р. на суму 18000,00грн. на рахунок ТОВ "Агроскоп Україна" не надходив (а.с. 68 -69).

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на останню, перевіривши матеріали справи, повноту з'ясування та  доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не  підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.07.2008р. між ТОВ "Агроскоп Україна" (продавець) та ПСП "Агрофірма Нападівська" (покупець) уклали договір купівлі - продажу №8 ЗК015/ВІКМ (далі - договір), у відповідносіт до п.1.1 якого продавець продає, а покупець купує засоби захисту рослин, згідно специфікацій, визначених у додатках, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.2. договору, повний розрахунок за товар здійснюється до 28.08.2008р.

Пунктом 2.5 договору сторони передбачили, що оплата по договору здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок продавця.

Сторони домовились, що поставка продукції по договору може здійснюватись партіями. Замовлення на партію продукції приймається продавцем при умові здійснення попередньої оплати, якщо така передбачена. Оплата за замовленням здійснюється за конкретну продукцію на підставі виставленого рахунку, складеного у відповідності до додатків до договору (п. 3.1. договору).

01.07.08 р. між позивачем та відповідачем було підписано додаток № 1 до договору купівлі - продажу № 8ЗК015/ВІКМ від 01.07.08 р., згідно якого сторони домовились про поставку засобів захисту рослин "Космік" у кількості 600 л по ціні 60,6грн. за один літр на загальну суму 43632 грн. з ПДВ. (а.с. 11).

Позивач на виконання умов договору та згідно замовлення відповідача №КМИ-00079 від 01.07.2008р. поставив останньому засоби захисту рослин "Космік" в кількості 600 л. по ціні 60,60 грн. за один літр на загальну суму 43632 грн., що стверджується накладною № ХМ - 0000329 від 02.07.2008 р. та довіреністю серії ЯОЯ № 537992 від 02.07.2008р. (а.с. 12 - 13, 30).

Відповідач, отримавши товар, здійснив лише часткову оплату вартості поставленої продукції в сумі 24362,00грн., що стверджується  банківськими виписками (а.с. 24 - 27).

За вказаних обставин справи, ТОВ "Агроскоп Україна" 13.04.2009р. звернулося до господарського суду Вінницької області з  позовною заявою від 06.04.2009р. про стягнення з ПСП "Агрофірма Нападівська" 25992,28 грн. , з яких 19270 грн. боргу , 2289,28грн. пені та 4363грн. штрафу.

Колегія суддів вважає за необхідне відмітити наступне:

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До  виконання    господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.655 ЦК України, за  договором  купівлі-продажу  одна  сторона  (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1 та 2 ст.692 ЦК України передбачено, що покупець  зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або  прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець  зобов'язаний  сплатити  продавцеві  повну   ціну переданого товару.

Нормою ч.1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідач не виконав у повному обсязі зобов'язання щодо оплати отриманого товару у  встановлений п.2.2 договору строк, тобто вважається таким що прострочив.

Системний аналіз обставин справи та норм чинного законодавства свідчить про законність та обгрунтованість вимог позивача та висновку суду першої інстанції у частині стягнення з відповідача 19270 грн. основного боргу.

Статтями 610 та 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання, що включає у себе його виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які  боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.4 договору сторони передбачили, що у разі порушення відповідачем строків оплати продукції, відповідно до строків встановлених п.2.2  договору, він сплачує позивачу штраф у розмірі 10% від суми несплаченої або несвоєчасно сплаченої вартості товару. Штраф сплачується за кожне порушення строків проведення оплати.

Крім того, за несвоєчасну або неповну оплату, у тому числі за прострочку передачі векселя за продукцію, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ , що діяла на момент сплати пені від неоплаченої суми за кожний день прострочення до моменту повної оплати (п.5.5 договору).

Згідно ст.1,3 спеціального Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР, який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо  відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових  коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку  платнику пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені обчислюється від суми  простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом першої інстанції правильно визначено розмір штрафу - 4363грн. (43632грн. х 10% / 100%) та  пені -  1773,94 грн., нарахованої за період з 08.10.2008 р. по 24.02.2009 р., що, згідно вищезазначених норм чинного законодавства підлягає стягненню з відповідача.

Однак, колегія суддів, приймаючи до уваги платіжне доручення №11 від 12.01.2009р. та лист начальника відділення №21 ВАТ КБ "Надра", вважає за необхідне застосувати положення  п.3 ст.83 ГПК України та ст.233 ГК України.

Так, у відповідності до ч.1 ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Пунктом 3. ст.83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Колегія суддів приймає до уваги лист начальника відділення №21 ВАТ КБ "Надра" як додатковий доказ, який не був наданий суду першої інстанції, з огляду на приписи ч.1 ст.101 ГПК України, оскільки представник відповідача був відсутній у єдиному засіданні суду першої інстанції - 12.05.2009р., у якому і було прийняте рішення.

Згідно ж листа начальника відділення №21 ВАТ КБ "Надра", банк прийняв до виконання платіжне доручення №11 від 12.01.2009р. про перерахування відповідачем 18000,00грн. на розрахунковий рахунок позивача, що знаходиться у ВАТ ВТБ Банку у м.Києві,  однак, не здійснив перерахування коштів.

Положеннями п.22.4 ст.22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від  05.04.2001р.  N 2346-III передбачено, що при  використанні  розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Згідно п.32.1 ст.32 зазначеного Закону, банк,  що обслуговує платника,  та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів.

З огляду на викладене, відповідач здійснив необхідні дії для перерахування коштів у сумі 18000,00грн. на розрахунковий рахунок позивача. А тому, вина відповідача щодо неотримання позивачем коштів - 18000,00грн. відсутня.

Згідно зазначеного, колегія суддів, на підставі п.3 ст.83 ГПК України, зважаючи на виняткові обставини,  вважає за необхідне зменшити розмір штрафних санкцій та стягнути з відповідача на користь позивача 100,00грн. штрафу та 100,00грн. пені.

Наведене вказує на помилковість доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі.

У відповідності до вищевикладеного, апеляційна скарга приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Нападівська" задоволенню не підлягає.

Пунктом 4 ч.1 ст.104 ГПК України передбачено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення господарського суду Вінницької області від 12.05.2009р. у справі № 8/94-09 слід змінити в частині стягнення штрафу та пені.

  Керуючись п.3 ст.83, ст.ст. 101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 12 травня 2009 року у справі №8/94-09 змінити  в частині сум штрафу та пені.

2. Резолютивну частину рішення викласти в такій редакції:

"Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Нападівська" (с.Нападівка Липовецького району Вінницької області , код 32292489) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроскоп Україна" (м.Київ, бульвар І.Лепсе,55, код 32154038) 19270,00грн. боргу, 100,00грн. штрафу, 100,00грн. пені, 254,07грн. витрат по сплаті державного мита, 115,65грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті рішення залишити без змін."

3. Апеляційну скаргу  Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Нападівська", с.Нападівка Липовецького району Вінницької області залишити без задоволення.

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду Вінницької області.

5. Справу №8/94-09 повернути до господарського суду Вінницької області.   

 Головуючий - суддя:                                                              Щепанська Г.А.

 судді::

                                                                                           Гулова А.Г.  

                                                                                           Пасічник С.С.  

Віддрук. 4 прим.:

1 - до справи,

2,3 - сторонам,

4 - в наряд.