20/126-09
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Р І Ш Е Н Н Я
"17" липня 2009 р. Справа № 20/126-09
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом акціонерного товариства «Банк Велес»
до товариства з обмеженою відповідальністю «Тетерів»
про визнання договору авалю податкового векселю (розписки) недійсним
секретар судового засідання: Павленко О.Є.
за участю представників:
позивача: Фоменко М.С., довіреність від 15.06.2009 р.
від відповідача: Селянко А.О., довіреність від 26.02.2008 р.
Обставини справи:
Акціонерне товариство «Банк Велес»(далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Тетерів»(далі - відповідач) про визнання договору авалю податкового векселю (розписки) недійсним.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладення з відповідачем договору б/н від 01.12.2008 р. про авалювання податкового векселя внаслідок помилки, зокрема, щодо реального фінансово-економічного стану товариства, попереднє з'ясування якого здійснюється банком в обов'язковому порядку при вчиненні гарантійних операцій, до яких належить авалювання векселю.
За твердженням банку, помилка при укладенні договору відбулася внаслідок механічної помилки при заповненні відповідачем відповідної графи додатку до листа щодо фінансово-економічного стану ТОВ «Тетерів», що було з'ясовано в подальшому при співставленні даних щомісячної звітності, яка подається до банку його клієнтом –відповідачем.
У зв'язку з викладеним позивач просить суд визнати договір б/н від 01.12.2008 р. про авалювання податкового векселя недійсним на підставі ст. 229 Цивільного кодексу України та покласти на відповідача судові витрати.
Ухвалою господарського суду Київської області від 26.06.2009 р. було порушено провадження за вказаною позовною заявою у даній справі.
У судовому засіданні 17.07.2009 р. представник позивача позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача був присутній у судовому засіданні 17.07.2009 р., підтвердивши суду факт вчинення технічної помилки при наданні інформації банку. Відзиву на позов чи інших письмових пояснень відповідачем суду не надано.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
У засіданні суду 17.07.2009 р. за згодою представників сторін було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
Акціонерне товариство «Банк Велес»є обслуговуючим банком товариства з обмеженою відповідальністю «Тетерів»відповідно до договору про розрахунково - касове обслуговування. Зокрема, відповідачем відкрито в установі банку поточний рахунок 260050010852, за допомогою якого здійснюються розрахунки з підприємствами - контрагентами, бюджетами усіх рівнів та цільовими фондами.
Відповідач є підприємством, основним видом діяльності якого є виробництво та реалізація алкогольних напоїв.
Підприємство зареєстроване 26.04.2001 року рішенням Іванківської районної державної адміністрації за № 1 337 120 0000 000013, взяте на податковий облік у Іванківській міжрайонній державні податковій інспекції Київській області 05.05.2001 року за № 170, індивідуальний податковий номер 308694610116.
Як зазначалось вище, основним видом діяльності відповідача є виробництво та реалізація алкогольних напоїв, тому підприємство є платником акцизного збору відповідно до вимог Закону України від 15.09.1995 р. № 329/95-ВР «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби»(зі змінами та доповненнями) та Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. № 18-92 «Про акцизний збір»(зі змінами та доповненнями).
Згідно з приписами статті 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. № 18-92 «Про акцизний збір»акцизний збір –це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів (продукції).
З метою виробництва та подальшої реалізації алкогольної продукції відповідачем здійснюється придбання спирту у спеціалізованих спиртзаводів.
Відповідно до частини 20 статті 7 Закону України від 15.09.1995 р. № 329/95-ВР «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби»до отримання суб'єктом підприємницької діяльності з акцизного складу спирту етилового неденатурованого, призначеного для переробки на іншу підакцизну продукцію (за винятком виноматеріалів), такий платник акцизного збору зобов'язаний надати органу державної податкової служби України за своїм місцезнаходженням податковий вексель, авальований банком (податкову розписку), який є забезпеченням виконання зобов'язання цього платника у термін до 90 календарних днів починаючи від дня видачі векселя (податкової розписки), сплатити суму акцизного збору, розраховану за ставками для цієї продукції.
Порядок випуску, обігу та погашення податкових векселів, авальованих банком (податкових розписок), що видаються до отримання з акцизного складу спирту етилового, який використовується для виготовлення окремих видів продукції, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2005 р. № 796 (зі змінами та доповненнями).
Пунктом 2 зазначеного Порядку встановлено, що податковий вексель, авальований банком (податкова розписка) –це простий вексель, авальований банком, що видається на суму акцизного збору суб'єктом підприємницької діяльності - виробником продукції; векселедавець - суб'єкт підприємницької діяльності, який отримує спирт етиловий з акцизного складу для виробництва продукції; векселедержатель - орган державної податкової служби за місцем реєстрації векселедавця.
При цьому визначено, що аваль –це вексельне поручительство, згідно з яким банк бере на себе відповідальність перед векселедержателем за оплату податкового векселя у разі нецільового використання спирту, яке оформляється шляхом проставлення гарантійного напису банку на кожному примірнику податкового векселя.
Відповідно до пункту 3 Порядку векселедавець зобов'язаний до отримання з акцизного складу спирту етилового видати векселедержателю належним чином оформлений податковий вексель.
На виконання наведених вимог Закону України від 15.09.1995 р. № 329/95-ВР «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби»та постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2005 р. № 796 ТОВ «Тетерів» було видано податковий вексель на суму акцизного збору до отримання спирту з акцизних складів спиртових заводів, а саме - податковий вексель (податкова розписка) № 0836246, дата видачі 01.12.2008 р. (дата погашення - 27.02.2009 р.) на суму акцизного збору до сплати 645000,00 грн.
Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем був укладений договір про авалювання векселів від 01.12.2008 р., на підставі якого банком було авальовано податковий вексель (податкову розписку) № 0836246, дата видачі 01.12.2008 р., виданий позивачем на суму акцизного збору до сплати у розмірі 645000,00 грн., для оформлення відстрочки по сплаті акцизного збору.
Звертаючись до суду з даним позовом, банк вважає, що договір від 01.12.2008 р. про авалювання векселів має бути визнаний судом недійсним у зв'язку із вчиненням правочину внаслідок помилки щодо обставин, які мають істотне значення.
Так, відповідно до п. 1.2 Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, яке затверджене Постановою Національного банку України від 16.12.2002 р. № 508 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 28.02.2003 р. за № 174/7495 (далі – Положення), авалювання - це оформлення юридичною або фізичною особою авалю за векселем, тобто прийняття зобов'язання оплатити вексель повністю або частково за одну із зобов'язаних за векселем осіб у разі неоплати векселя платником у строк або якщо немає змоги одержати платіж за векселем у строк (пункт 1.2 Положення).
Цим же пунктом Положення встановлено, що аваль - це вексельне поручительство, за яким особа (аваліст), яка його здійснює, бере на себе відповідальність перед власником векселя за виконання векселедавцем, акцептантом або індосантом зобов'язань щодо оплати цього векселя, водночас, аваліст - це юридична або фізична особа, яка гарантує оплату векселя.
Відповідно до п. 4.2 Положення аваль учиняється банком або на векселі із написом: «вважати за аваль»або будь-яким іншим рівнозначним цьому напису.
Таким чином, позивач виступає гарантом сплати грошового зобов'язання за податковим векселем, який видано відповідачем, а здійснення авалю на векселі є гарантійною операцією позивача на користь відповідача.
Відповідно до вимог п. 3.1 Положення під час проведення гарантійних операцій банк має ретельно вивчати фінансовий стан, кредито- та платоспроможність платників за векселями і зобов'язаних за векселями осіб, з якими він укладає угоди про проведення операцій.
Користуючись своїм правом на вивчення фінансового стану відповідача, його платоспроможності та з метою прийняття обґрунтованого рішення щодо здійснення авалю векселя, позивачем листом від 27.11.2008 р. № 01-1-915/1 було запропоновано відповідачу надати інформацію щодо його фінансового стану, кредитоспроможності, платоспроможності за відповідною формою.
Листом від 01.12.2008 р. № 297/1 відповідачем було надано позивачеві запитувану інформацію, після аналізу якої банком було здійснено аваль на вказаному вище векселі.
Водночас, як вказує позивач, з огляду на відкриття товариству в установі позивача відновлювальної кредитної лінії, відповідач щоквартально надає на адресу банку фінансову звітність, яка підтверджує наявність активів та платоспроможність підприємства, та щомісячні звіти про обсяги виробництва і реалізації алкогольних напоїв.
На початку 2009 року банком було отримано фінансову звітність ТОВ «Тетерів»за 2008 рік та щомісячні звіти про обсяги виробництва та реалізації алкогольних напоїв за той же період, при аналізі яких позивачем було встановлено, що надана вказаним вище листом від 01.12.2008 р. № 297/1 інформація відповідача щодо залишків готової алкогольної продукції на його складі відрізняється від наданого звіту.
Так, у графі «Залишки готової лікеро - горілчаної продукції власного виробництва станом на 01.12.2008 р., дал.»додатку до листа від 01.12.2008 р. № 297/1 векселедавцем було зазначено про наявність залишків продукції у розмірі 17974,4 дал. Однак, як свідчать дані звіту за листопад 2008 р., залишок готової продукції складає лише 1797,4 дал.
Судом встановлено, що фактично залишок готової продукції на складі станом на 30.11.2008 р. за даними звіту становив 1797,4 дал. згідно з наступним розрахунком: залишок готової продукції на 01.11.2008 р. + кількість виробленої продукції у листопаді 2008 р. - кількість реалізованої продукції у листопаді 2008 р. = кількість залишку готової продукції на 30.11.2008 р. (2166,7 дал. + 9080,3 дал. - 9449,6 дал. = 1797,4 дал.)
Тобто відповідачем у вказаному додатку помилково збільшено кількість залишку алкогольної продукції станом на 30.11.2008 р., внаслідок проставлення коми не у тому місці та механічного задвоєння цифри 4.
Цією механічною помилкою відповідачем завищено вартість своїх активів у вигляді власної готової продукції та ця помилка має істотне значення при прийнятті рішення позивачем щодо вчинення авалю на податковому векселі № 0836246.
Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною 1 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 229 Кодексу, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.
У пункті 13 роз'яснення президії від 12.03.1999 р. № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» (зі змінами та доповненнями) Вищий господарський суд України зазначає, що вимоги про визнання недійсними угод, укладених внаслідок помилки, розглядаються господарськими судами за позовом сторони, яка діяла під впливом помилки. Під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною за угодою предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що угода не була б укладена. Помилка повинна мати суттєве значення, зачіпати природу угоди або такі якості її предмета, які значно знижують можливість його використання за призначенням.
Так само відповідно до пункту 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 р. № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною суб'єкта, предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, при відсутності якого за обставинами справи можна вважати, що угода не була б укладена.
Питання, чи є помилка істотною, вирішується судом з урахуванням конкретних обставин справи, виходячи з того, наскільки помилка істотна не взагалі, а саме для даного учасника правочину.
У даному випадку показник вартості залишків готової продукції, яка у подальшому може бути реалізована, є визначальним при аналізі платоспроможності відповідача та саме на ньому ґрунтується прийняття позивачем рішення щодо авалю векселю, тобто це є істотною умовою оспорюваного правочину, і, відповідно, у випадку правильного надання товариством банку даних щодо залишку готової продукції позивачем було б відмовлено у вчиненні авалю на податковому векселі № 0836246.
З аналізу матеріалів справи та наданих учасниками процесу пояснень суд дійшов висновку, що укладення сторонами даної справи 01.12.2008 р. договору б/н про авалювання векселів відбувалося внаслідок помилки щодо обставин, які мають істотне значення, у зв'язку з чим даний правочин має бути визнаний судом недійсним на підставі приписів статті 229 Цивільного кодексу України.
За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог АТ «Банк Велес»у повному обсязі.
Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 202, 203, 215, 229 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 75, 82, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним у повному обсязі договір б/н від 01.12.2008 р. про авалювання податкового векселю № 0836246, дата видачі 01.12.2008 р., на суму акцизного збору 645000,00 грн., укладений між акціонерним товариством «Банк Велес»(03061, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 48, код 21593719) та товариством з обмеженою відповідальністю «Тетерів»(07200, Київська обл., смт. Іванків, вул. Фрунзе, 49, код 30869464).
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Тетерів»(07200, Київська обл., смт. Іванків, вул. Фрунзе, 49, код 30869464) на користь акціонерного товариства «Банк Велес»(03061, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 48, код 21593719) –85 (вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя В.М. Бабкіна
Дата підписання рішення – 22.07.2009 р.
Суд | Господарський суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 17.07.2009 |
Оприлюднено | 06.08.2009 |
Номер документу | 4224629 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Київської області
Бабкіна В.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні