Постанова

від 13.10.2009 по справі 20/126-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20/126-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2009 року                                                                     Справа №  20/126-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідача),     

суддів: Сизько І.А., Кузнецової І.Л.

при секретарі: Вроні С.В.

представники сторін:       

від позивача:  Галкіна І.В. представник, довіреність №80  від 14.10.08;

від відповідача:  Гладкая Ю.О. представник, довіреність №б/н  від 29.09.09;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробничого комплексу “Практика” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2009 року у справі № 20/126-09

за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю “Монтажно-проектне підприємство Он Лайн Дніпро”, м. Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробничий комплекс “Практика”, м. Дніпропетровськ

про стягнення 32 993 грн. 90 коп.

                                                 В С Т А Н О В И В:

      Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2009 року у справі № 20/126-09 (суддя Пархоменко Н.В.)  позовні вимоги задоволені частково.

               Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробничий комплекс “Практика” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Монтажно-проектне підприємство Он Лайн Дніпро”                     29 320 грн. 26 коп. інфляційних втрат та 3 665 грн. 38 коп. - 3% річних,                             329 грн. 85 коп. витрат по сплаті державного мита, 117 грн. 97 коп. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

                 Рішення мотивовано тим, що з відповідача на підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області  від 07.02.2008 року  у справі 16/375-07 року стягнуто 114 647 грн. 71 коп.  боргу за договором будівельного підряду №22/2006 від 09.11.2006 року, 2 595 грн. 84 коп. 3% річних, 8 428 грн. 97коп. пені, 1 256 грн. 73 коп. витрат по сплаті держмита та 117 грн.90 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, які відповідач сплатив 09.02.2009 року.

                 Суд вважав, що на підставі ст.625 ЦК України вимоги позивача про донарахування інфляційних втрат та 3% річних є правомірними.

                 Не погодившись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробничий комплекс “Практика” подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення, в задоволенні позовних вимог відмовити.

                 Посилається на порушення господарським судом ст.ст.4-5, 35, 43 ГПК України, ст.ст. 111, 610, 614, 625 ЦК України. Зазначає, що в зв'язку з скасуванням Дніпропетровським апеляційним господарським судом рішення суду і до прийняття Вищим господарським судом України постанови по справі №16/375-07 у відповідача були відсутні підстави для сплати позивачу зазначених в рішенні сумм, що не враховано господарським судом при розгляді даної справи. Також вважає,  що позивач здійснив невірний розрахунок інфляційних, оскільки вартість виконаних робіт становить 177  946 грн. 00 коп., а не 178 118 грн. 40 коп., як це зазначено в рішенні господарського суду  у справі №16/375-07.

       Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає її безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню і просить рішення господарського суду залишити без змін.      

                 Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного:

          Відповідно до частини 2 статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням  господарського суду   під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

          Як вбачається з матеріалів справи та встановлено  судом  першої  інстанції, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2008 року у справі №16/375-07 встановлено, що 09.11.2006 року  між товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробничим комплексом “Практика” (відповідачем )  та товариством з обмеженою  відповідальністю “Монтажно-проектним підприємством Он Лайн  Дніпро” (позивачем)  був укладений договір будівельного  підряду №22/2006, умови якого щодо оплати виконаних робіт порушені відповідачем. Цим же рішенням  з відповідача на користь позивача стягнуто  114 647 грн. 71 коп.  боргу з урахуванням індексу інфляції,        2 595 грн. 84 коп. річних, 8 428 грн. 97 коп. пені, 1 256 грн. 73 коп. витрат по сплаті держмита та 117 грн. 90 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

                 Інфляційні втрати були розраховані судом  за період  з 15.11.2006 року по 31.10.2006 року,  3% річних були розраховані за період  з 15.11.2006 року по 31.11.2006 року (а.с.16-18)

                 24.12.2008 року на виконання рішення, яке набрало законної сили 23.10.2008 року, видано наказ.

        Відповідно до приписів ст.4-5 ГПК України рішення господарського суду обов'язкове до виконання на усій території України.

                  Відповідач виконав рішенням суду    09.02.2009 року, що підтверджується платіжним дорученням №  2131 від 10.02.2009 року  на суму                                    127 047 грн. 15 коп. (а.с.22).

          Таким чином має місце прострочення боржником виконання свого зобов'язання, встановленого рішенням господарського суду по справі            №16/375-07, що виникло за договором підряду №22/2006 від 09.11.2006 року. Правові наслідки такого прострочення зазначені у ст.625 ЦК України.

          Статтею 625 ЦК України передбачено, що  боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

                Господарським суд в оскаржуваному рішенні дійшов правильного висновку про наявність підстав для нарахування інфляційних збитків та 3% річних саме з 01.12.2007 року по 09.02.2009 року, перевіривши розрахунок позивача, правильно стягнув зазначені суми.

          До 01.12.2007 року інфляційні втрати та 3% річних стягнуті за рішенням суду у справі №16/375-07.

          Колегія суддів вважає безпідставним оспорювання скаржником суми заборгованості, виходячи з якої позивачем обчислено свої позовні вимоги, адже вартість виконаних за договором робіт складала 178 118 грн. 40 коп., що зазначено в рішенні суду по справі №16/375-07 і даний факт відповідно до ст.35 ГПК України доказування не потребує.

                 Господарським судом також було враховано, що позивачем в розрахунку інфляційних втрат вказано невірне значення індексу інфляції за грудень 2008 року, проведено перерахунок відповідно до індексу інфляції 102,1 та позов в зв'язку з цим задоволено частково.

                 Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідачем доводи апеляційної скарги  не доведені.

             Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для його скасування або зміни та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

                 Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105  Господарського процесуального кодексу  України, суд -                                                                                                        

ПОСТАНОВИВ :

                 Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області від                    15.06.2009 року у справі №20/126-09 залишити без змін.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського Суду України.

Головуючий суддя:                                                              Т.А. Верхогляд                                                                                                                                                  

Суддя:                                                                                    І.Л. Кузнецова

Суддя:                                                                                   І.А. Сизько