Рішення

від 27.07.2009 по справі 17/106

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/106

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.09                                                                                 Справа № 17/106

За позовом Приватного підприємства „Укрпласт”, м. Луганськ

до Приватного підприємства „Науково-виробнича фірма „Профі”, м.  Луганськ

про стягнення  90245 грн. 10 коп.

                                                                                                               Суддя   Фонова О.С.                                                

                                                         Представники:

від позивача –Дюндик М.В., довіреність № 01/14 від 09.07.2009;

від відповідача –Клепцов Є.О., представник, довіреність № б/н від 08.05.2009.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача боргу у сумі 72454,80 грн. та пені у сумі 8670,76 грн., згідно договору № 714 від 14.07.2008.

Представником позивача у судовому засіданні 27.07.2009 подано заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої позовними вимогами є вимоги про стягнення з відповідача боргу у сумі 72454,80 грн. та пені у сумі 8666,72 грн.,  3% річних у сумі 1259,05 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 7864,53 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України збільшення розміру позовних вимог є правом позивача. Тому, та з урахуванням дотримання всіх вимог, збільшення розміру позовних вимог за вказаною заявою позивача прийнято судом до розгляду.

Представник відповідач відзив на позовну заяву суду не надав, в судовому засіданні 27.07.2009 усно пояснив, що не заперечує проти позовних вимог.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, суд

    в с т а н о в и в:

Між Приватним підприємством  «Укрпласт»(позивач у справі),  як Підрядником, та Приватним підприємством Науково-виробничою фірмою «Профі»(відповідач у справі), як Замовником, було укладено договір підряду  № 714 від 14.07.2008 (далі –Договір).

Згідно п. 1.1 Договору замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання на виконання будівельних робіт: виготовлення та монтаж виробів.

Відповідно до пункту 2.1 Договору Замовник зобов'язаний здійснити передплату у розмірі 50% від суми договірної ціни, залишкова сума згідно графіка фінансування робіт –протягом 3-х днів з дня підписання Договору.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що Підрядник приймає на себе зобов'язання  виконати роботи в об'ємі, згідно доданого до даного договору кошторису (договірної ціни), згідно календарного графіку з моменту отримання передплати.

Як встановлено у пункті 3.3 Договору, остаточний розрахунок вартості призводиться відповідно до акту форми 2в «Про фактично виконані роботи»протягом 3-х днів від дня підписання останнього. За необґрунтовану затримку або відмову від підписання приймально-передавального акту, оплати виконаних робіт  Замовник сплачую Підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставку НБУ за кожен день прострочки від загальної вартості договору.

Пунктом 4.4 Договору передбачено, що за порушення зобов'язань за даним Договором Замовник несе відповідальність перед Підрядником у вигляді пені у розмірі  подвійної облікової ставку НБУ за кожен день прострочки від загальної вартості Договору.

На виконання умов Договору, позивач виконав роботи на загальну суму 447454,80 грн. згідно актів здачі-приймання виконаних робіт. Однак, відповідач  умови договору щодо оплати порушив,  виконані роботи оплатив частково на суму  передплати –375000 грн., у зв'язку з чим, за ним утворилась заборгованість у сумі 72454,80 грн., за стягненням якої позивач звернувся до суду.

Крім того,  позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у сумі 8666,72 грн. за період з 01.12.2008 по 31.05.2009,  3% річних у сумі 1259,05 грн. за період з 01.12.2008 по 30.06.2009 та інфляційні нарахування у сумі 7864,53 грн. за період з грудня 2008 року по червень 2009 року.

Відповідачем відзиву на позовну заяву не надано.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським  визнається  зобов'язання,  що  виникає  між суб'єктом  господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав,  передбачених  Господарським  кодексом,  в силу  якого  один  суб'єкт  (зобов'язана  сторона,  у  тому  числі боржник)  зобов'язаний  вчинити  певну дію господарського чи управлінсько-господарського  характеру  на користь іншого суб'єкта (виконати  роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій,  а інший суб'єкт (управнена сторона,  у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах  звичайно ставляться.

Згідно  ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені  договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правове регулювання правовідносин сторін здійснюється главою 61 ЦК України. Зокрема, ст. 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі ст. 882 ЦК України передача робіт підрядником і приймання їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами Договору позивач виконав роботи на загальну суму 447454,80 грн., що підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт форми КБ-2в за листопад 2008 року  на суми 16006,80 грн. та 431448,00 грн., підписаними обома сторонами без заперечень та скріпленими їх печатками (а.с.9-14).

Зазначені акти є підставою для здійснення кінцевих розрахунків, які повинні були відбутись шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника протягом 3-х днів з дня  підписання останнього.

Відповідачем у якості передплати за Договором було перераховано позивачу 375000 грн.

В порушення умов п. 3.3 Договору відповідач не здійснив повну оплату виконаних робіт, тому за ним утворилась заборгованість, що є предметом спору.

Приймаючи до уваги наведене, а також те, що вказана сума заборгованості підтверджена матеріалами справи та не спростована відповідачем,  позовні вимоги у сумі 72454,80 грн. слід задовольнити.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення пені у сумі 8666,72 грн. за період 01.12.2008 по 31.05.2009.

Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачена сторонами у п. 4.4 Договору у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставку НБУ за кожен день прострочки від загальної вартості Договору.

У зв'язку з викладеним, вимога про стягнення пені  є обґрунтовано заявленою, вірно нарахованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того,  позивачем заявлено вимоги про стягнення 3% річних у сумі 1259,05 грн. за період з 01.12.2008 по 30.06.2009 та інфляційних нарахувань у сумі 7864,53 грн. за період з грудня 2008 року по червень 2009 року.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо  розмір процентів не встановлено договором або законом.

Отже,  вимоги позивача про стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань у відповідають чинному законодавству,  є обґрунтованими та  вірно нарахованими.

З огляду на вищевказане, позов підлягає задоволенню повністю з віднесенням судових витрат на відповідача, згідно зі ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України,  суд

         в и р і ш и в:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Приватного підприємства „Науково-виробнича фірма „Профі”, м.  Луганськ, вул. Новосьолова, буд. 2а,  офіс 11, ідентифікаційний код 31444946  на користь Приватного підприємства „Укрпласт”, м. Луганськ, м. Олександрівськ, кв. Гагаріна, буд. 10а, ідентифікаційний код 23487157, заборгованість у сумі  72454,80 грн., пеню у сумі 8666,72 грн., 3% річних у сумі 1259,05 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 7864,53 грн., витрати по сплаті держмита у сумі 902,45 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312,50 грн., видати наказ.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення                  10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення:  28.07.2009.

Суддя                                                                                      О.С. Фонова