Рішення

від 13.07.2009 по справі 40/65

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

40/65

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

13.07.09 р.                                                                                                       Справа № 40/65                               

Господарський суд Донецької області у складі  судді   Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання  Чукліній І.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом  Приватної виробничо – комерційної фірми „БЕСТ”, м. Донецьк

до відповідача дочірнього підприємства „Науково-дослідний та проектний інститут „Донецький Промбуд НДІпроект” Державного акціонерного товариства „Будівельна компанія „Укрбуд”, м. Донецьк

про стягнення 28 766 364 грн. 79 коп.

та зустрічним позовом дочірнього підприємства „Науково-дослідний та проектний інститут „Донецький Промбуд НДІпроект” Державного акціонерного товариства „Будівельна компанія „Укрбуд”, м. Донецьк

до відповідача Приватної виробничо – комерційної фірми „БЕСТ”, м. Донецьк

про визнання договору недійсним

за участю:

представників сторін:

від позивача: Габова Ю.Ю. - юрисконсульт

від відповідача: Яшта С.Л. - адвокат, Мамічева І.Ю. – головний юрист

З метою витребування від учасників судового процесу додаткових матеріалів, усунення суперечностей у доводах та доказах сторін,  у судових засіданнях  згідно  вимог частини 4 статті 77 ГПК України з 10 год. 09.07.09 р. до 15 год. 13.07.09 р., та  з 15 год. 13.07.09р. до 15 год. 25 хвил. 13.07.09р. були оголошені перерви без винесення процесуального документу, на підставі чого  були складені протоколи на підставі ст. 81-1 ГПК України.

  За клопотання обох сторін, з урахуванням виняткових обставин справи, спір було вирішено у більш тривалий час, ніж передбачено частиною першоюї ст. 69 ГПК України.

Суть спору:  

              Приватна виробничо – комерційна фірма „БЕСТ” звернулась до господарського суду з позовними вимогами до  дочірнього підприємства „Науково-дослідний та проектний інститут „Донецький Промбуд НДІпроект” Державного акціонерного товариства „Будівельна компанія „Укрбуд”  про стягнення штрафу в розмірі                27 237 355 грн. 20 коп. та збитків у розмірі 1 529 009 грн. 59 коп. за неналежне виконання зобов'язань  договору простого товариства №1 про спільну діяльність у будівництві громадсько-адміністративної забудівлі по вул. Артема, 145-а у  м. Донецьку.  До прийняття рішення по справі, відповідачем заявлено зустрічний позов, який на  його думку пов'язаний із первісним, а саме, про визнання договору простого товариства №1 від 06.07.2004р. недійсним.  

    Представник відповідача первісний позов не визнав, мотивуючи свої заперечення наступними обставинами:

>          зміст листа відповідача № 1/263-6-41 від 15.02.2008р. не можна тлумачити як відмову від виконання договору простого товариства № 1 від 06.07.2004р., натомість відповідач намагається виконати прийняті на себе обов'язки за договором, тому не існує підстав для стягнення з нього збитків.

До прийняття рішення по справі, відповідач звернувся до господарського суду з зустрічним позовом про визнання договору простого товариства №1 укладеного між приватною виробничо-комерційною фірмою „БЕСТ” та державним проектним і науково-дослідним інститутом промислового будівництва „Донецький ПромбудНДІпроект” від 06.07.2004р. недійсним.

Ухвалою від 19.06.2009р. зустрічна позовна заява прийнята до спільного розгляду з первісним позовом.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог відповідач у справі дочірнє підприємство „Науково-дослідний та проектний інститут „Донецький Промбуд НДІпроект” Державного акціонерного товариства „Будівельна компанія „Укрбуд”   посилається на те, що спірний договір суперечить діючому законодавству, а тому є всі підстави для визнання договору простого товариства №1 від 06.07.2004р. недійсним.

Відповідач по справі приватна виробничо-комерційна фірма „БЕСТ” за зустрічним позовом не визнає позовні вимоги та вважає що спірний договір дійсний і його було укладено згідно діючого законодавства України, оскільки:

>          умовами договору передбачено обсяг зобов'язань сторін;

>          дочірнє підприємство „Донецький ПромбудНДІпроект” не відчужував майно, а передав приватній виробничо-комерційній фірмі „БЕСТ” для реконструкції (ремонту);

>          статтею 100 Закону України „Про державний бюджет на 2004 рік”  передбачена заборона підприємствам державної форми власності здійснювати інвестиції на цілі, не пов'язані з виробничою діяльністю або соціальним захистом членів трудового колективу, але ця вимога не розповсюджується на заборону державних підприємств по укладенню договорів сумісної діяльності та отримання інвестицій для своєї господарської діяльності.

Щодо зустрічного позову, то відповідач проти позовних вимог, викладених в ньому, заперечує, посилаючись на те, що позивачем пропущено строк позовної давності про визнання договору простого товариства №1 недійсним.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи представників позивача та відповідача, суд встановив:

Первісний позов мотивовано тим, що 06.07.2004р. між Державним проектним і науково-дослідним інститутом промислового будівництва „Донецький ПромбудНДІпроект” та приватною науково-дослідною фірмою „БЕСТ” було укладено договір простого товариства №1 про спільну діяльність у будівництві громадсько-адміністративної забудівлі по  вул. Артема, 145-а в Київському районі м. Донецька.

За пунктом 1.1 договору сторони зобов'язуються шляхом об'єднання своїх зусиль, майна, майнових та немайнових прав, що належать сторонам на відповідних правових підставах, спільно діяти задля досягнення загальної господарської мети будівництва та введення в експлуатацію громадсько-адміністративної будівлі  за адресою вул. Артема, 145-а, Київський район м. Донецька.

Обсяг зобов'язань сторін визначено в договорі.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 договору вартість будівництва є договірною та динамічною, на момент укладення договору зазначається у Розрахунку договірної вартості будівництва, а фінансування будівництва об'єкту здійснюється сторонами згідно Графіку фінансування будівництва об'єкту.  

За приписами п. 3.6 договору датою закінчення виконання робіт  за договором вважається дата підписання акту Державної приймальної комісії. Роботи повинні проводитися відповідно до Графіка виконання робіт, погодженого сторонами, який є невід'ємною частиною проектно-кошторисної документації Розділу Проекту організації будівництва.

Пунктом 8.2 договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань, передбачених договором, винна сторона відшкодовує іншій стороні заподіяні збитки.

Крім того, за пунктом 8.5 договору одностороння відмова від виконання зобов'язань і одностороння зміна умов договору не допускається, крім випадків передбачених законодавством. В разі незаконної односторонньої відмови від виконання умов цього договору винна сторона компенсує іншій стороні всі понесені витрати за договором, а також сплачує штраф у розмірі 100% від вартості робіт згідно Розрахунку договірної вартості будівництва.

Позивач за первісним позовом посилається на лист №1/263-6-41 від 15.02.2008р. Дочірнього підприємства „Донецький ПромстройНДІпроект”, де ніби то зазначено, що відповідач в односторонньому порядку відмовився виконувати умови договору простого товариства №1 від 06.07.2008р.

Виходячи з вищенаведеного, позивач за первісним позовом намагається стягнути з відповідача штраф в сумі 27 237 355 грн. 20 коп. та збитки в сумі 1 529 009 грн. 59 коп.

Надавши правову кваліфікацію правовідносинам сторін, суд дійшов висновку про наступне.

Між сторонами укладено договір простого товариства.

За приписами ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить закону.

Статтею 1131 ЦК України передбачено, що договір простого товариства укладається у письмовій формі, у умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для суспільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Доводи позивача є хибними за наступних обставин.

Відмову від договору слід відрізняти від розірвання договору:

- пункт 1 статті 1142 ЦК України як загальної норми визначає, що учасник може зробити заяву про відмову від подальшої участі у безстроковому договорі простого товариства не пізніш як за три місяці до виходу з договору і пунктом 2 цієї ж статті передбачено, що учасник договору простого товариства, укладеного на визначений строк, або договору, у якому досягнення мети визначено як скасувальна  умова, має право вимагати розірвання договору у відносинах з іншими учасниками через поважну причину з відшкодуванням іншим учасникам реальних збитків, завданих розірванням договору;

-  статтею 188 ГК України як спеціальною нормою передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозицію про  це другій стороні, яка у 20 - денний строк після одержання такої пропозиції повідомляє іншу сторону про результати її розгляду.

Таким чином, позивачем не доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань, причинний зв'язок між фактом невиконання зобов'язання та утворення у позивача збитків, вид та наслідки їх для підприємства позивача.

Так, представник позивача посилається на те, що листом №1/263-6-41 від 15.02.2008р. відповідач відмовився від виконання умов договору. Крім того він посилається на рішення по справі 11/36пд від 09.10.2008р., де зазначено, що відповідач не має наміру брати подальшу участь у виконанні умов спірного договору простого товариства.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Однак, доводи позивача не відповідають закону, оскільки відповідно до п. 8.5 договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Втім законодавець визначає такі поняття як відмова від договору та відмова від зобов'язання, відмова від прийняття прострочення зобов'язання, які за правовими ознаками різняться між собою.

Лист №1/263-6-41 від 15.02.2008р. не містить такої обставини, яка підтверджує вказані у первісному позові доводи, тобто в ньому не вказано ані наміру  відмовитися від виконання умов укладеного договору, ані наміру розірвати його, а натомість в листі викладені пояснення щодо тимчасових труднощів, які заважають належно виконувати умови договору.

Відповідач, в свою чергу, надав докази відсутності вини у заподіяних відповідачеві збитках, як це передбачено ст. 611 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 214 ЦК України особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані. Відповідно до частини сьомої статті 193 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Таким чином, особи, які уклали договір, можуть у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього в односторонньому порядку. Випадки, коли сторона має право відмовитися від договору в односторонньому порядку, передбачені, наприклад, у частині другій статті 408, частині першій статті 665, частині другій статті 782 ЦК України, частині третій статті 374 ГК України тощо. Для односторонньої відмови від правочину достатньо заяви однієї сторони.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що з боку відповідача не було відмови від виконання умов договору простого товариства №1 від 06.07.2004р., як це визначено у п. 8.5 договору.

  Законодавець зазначає, що ст. 623 ЦК України як загальна норма та статті 224, 225 ГК України як норми спеціальні, передбачають, що у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань боржником він повинен відшкодувати кредитору заподіяні цим збитки.

  Частина 1 статті 225 ГК України наближає категорію упущеної вигоди до досить визначеного в законодавстві поняття прибутку. Упущена вигода (в ч.1 ст. 225 ГК України використовується термін „втрачена вигода”, що є за змістом тотожнім поняттю упущеної вимоги) розглядається тут як „неодержаний  прибуток , на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною”. Це відповідаю розумному поняттю неодержаних доходів (упущена вигода), як воно склалося в судовій практиці,  та виражено в Тимчасовій методиці визначення розміру шкоди(збитків), завданої порушенням господарських договорів.

На час стягнення збитків, на позивача покладається обов'язок довести суду згідно ст. 33 ГПК України наступне:

Ш          по-перше, факт заподіяння йому збитків;

Ш          по-друге, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань;

Ш          по-третє, причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.

Оскільки позивач за первісним позовом не довів той факт, що відповідач відмовився від виконання умов спірного договору і тим самим заподіяв йому збитки, то в задоволенні позову приватної виробничо-комерційної фірми „БЕСТ” щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 27 237 355 грн. 20 коп. та збитків в сумі 1 529 009 грн. 59 коп. слід відмовити з віднесенням витрат по держмиту в сумі 25 500 грн. та забезпеченню судового процесу в сумі 118 грн. на позивача.  

Заперечення відповідача по справі приватної виробничо-комерційної фірми „БЕСТ” спростовуються тим, що коли суд на підставі досліджених у судовому засіданні доказів установить, що право позивача на захист якого він просить відповідачем не порушено, приймається рішення про відмову у задоволенні позову саме з цих підстав, а не через пропуск строку позовної давності.

Якщо буде встановлено, що право позивача порушено і строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд приймає рішення, яким відмовляє в позові у зв'язку із закінченням строку позовної давності. А при визнанні причин пропуску цього строку поважною порушене право має бути захищене.

З введенням нового ЦК України 2003р. суд може застосувати строк позовної давності тільки за заявою сторони у спорі (частина 4 ст. 267 ЦК України).

Докази у справі свідчать про те, що право дочірнього підприємства „Науково-дослідний та проектний інститут „Донецький Промбуд НДІпроект” Державного акціонерного товариства „Будівельна компанія „Укрбуд”  порушено, а строк позовної давності ним не пропущено.

Згідно п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 р. визначено, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Позивач у справі дочірнє підприємство „Науково-дослідний та проектний інститут „Донецький Промбуд НДІпроект”  обґрунтовує свої позовні вимоги наступними обставинами:

-          відповідно до Статуту Державного проектного і науково-дослідного інституту промислового будівництва „Донецький Промбуд НДІпроект”, це підприємство було засновано на державній власності, тобто дочірнє підприємство „Науково-дослідний та проектний інститут „Донецький Промбуд НДІпроект” Державного акціонерного товариства „Будівельна компанія „Укрбуд” також належить до державного сектору економіки і тому має обмеження щодо розпорядження нерухомим майном закріпленим за ним на праві господарського відання;

-          за приписами статті 7.7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” спільна діяльність без створення юридичної особи провадиться на підставі договору про спільну діяльність, що передбачає об'єднання коштів або майна учасників для досягнення спільної господарської мети, але згідно вимог статті 100 діючого на час укладання договору Закону України „Про державний бюджет на 2004 рік”  підприємствам державної форми власності заборонено здійснювати інвестування на цілі, не пов'язані з виробничою діяльністю або соціальним захистом членів трудового колективу;                                             

-          облік результатів спільної діяльності має вестися платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податку. Згідно з п. 4.12 наказу Державної податкової Адміністрації України від 19.02.1998р. №80 „Про затвердження Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів)” на обліку в органах державної податкової служби повинні перебувати угоди про розподіл продукції та договори про спільну діяльність на території України без створення юридичних осіб, натомість з моменту підписання договору спільного товариства №1 відповідальна за умовами договору за облік результатів спільної діяльності приватна виробничо-комерційна фірма „БЕСТ” не вела такого обліку та договір у органах Державної податкової адміністрації реєстрацію не проходив;

-          розмір вкладу позивача не було оцінено, як того вимагає ст. 7 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” про обов'язковість проведення незалежної оцінки майна у випадках застави державного та комунального майна, відчуження державного та комунального майна способами, що не передбачають конкуренцію покупців у процесі продажу або у разі продажу одному покупцю;

-          земельна ділянка загальною площею 0,0646 га, яка знаходилася в постійному користуванні Державного акціонерного товариства „Будівельна компанія „Укрбуд” на підставі державного акта на земельну ділянку, виданого за рішенням Донецької міської ради від 19.08.1993р. №111/3, не могла бути передана відповідачеві, оскільки позивач є землекористувачем, а не власником, що суперечить ст. 78 Земельного кодексу України, згідно якої розпоряджатися земельною ділянкою може тільки її власник, а саме – Донецька міська рада.

 Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

 Позивачем по справі дочірнім підприємством „Науково-дослідний та проектний інститут „Донецький Промбуд НДІпроект” Державного акціонерного товариства „Будівельна компанія „Укрбуд”  доведені обставини, з якими закон пов'язує визнання договору простого товариства недійсним.

А тому, суд дійшов висновку про те, що зустрічний позов дочірнього підприємства „Науково-дослідний та проектний інститут „Донецький промбуд НДІпроект” Державного акціонерного товариства „Будівельна компанія „Укрбуд” стосовно визнання договору простого товариства №1 про спільну діяльність від 06.07.2004р. недійсним слід задовольнити.

Витрати по держмиту в сумі 85 грн. та по судовому процесу в сумі 312 грн. 50 коп.  за подання зустрічного позову покладаються на відповідача у справі – приватну виробничо-комерційну фірму „БЕСТ” - згідно вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України.

У зв'язку з тим, що у судовому засіданні за згодою сторін було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення згідно частини третьої ст. 85 ГПК України, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 ГПК України.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 275, 258, 267, 1132, 1133, 1137 ЦК України, ст.ст. 136 ГК України, ст.ст.  4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 49, 60, 74, ч. 4 ст. 77, 82, 84, ч. ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України, суд -

          В И Р І Ш И В:

           1. У задоволенні первісного позову приватної виробничо-комерційної фірми „БЕСТ” в частині стягнення з відповідача збитків в сумі 1 529 009 грн. 59 коп. відмовити.

           2. У задоволенні первісного позову приватної виробничо-комерційної фірми „БЕСТ” в частині стягнення з відповідача штрафу в сумі 27 237 355 грн. 20 коп. відмовити.

          3.  Витрати по держмиту та забезпеченню судового процесу за подання первісного позову відносяться на позивача.

          4. Задовольнити зустрічний позов дочірнього підприємства „Науково-дослідний та проектний інститут „Донецький промбудНДІпроект” Державного акціонерного товариства „Будівельна компанія „Укрбуд” стосовно визнання договору простого товариства №1 про спільну діяльність від 06.07.2004р. недійсним.

           5. Стягнути з  приватної виробничо-комерційної фірми „БЕСТ”,83017, м. Донецьк, вул. Марії Улянової, 63 А, р/р 26009301001083 в ДФ АКБ „Мрия”, МФО 335571, ід. код 24799545, на користь:

       - дочірнього підприємства „Науково-дослідний та проектний інститут „Донецький промбудНДІпроект” Державного акціонерного товариства „Будівельна компанія „Укрбуд”, 83004, м. Донецьк, вул. Університетська, 112, р/р 260003320 в АБ „Український Бізнес Банк” м. Донецьк, МФО 334969, ід. код 33417233, витрати по державному миту в сумі 85 грн. та забезпеченню судового процесу в сумі 312 грн. 50 коп., видавши наказ.

            6.  Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення, оформленого у відповідності зі ст. 84 ГПК України, -20.07.2009р.                                           

               Суддя