Рішення

від 27.07.2009 по справі 36/258

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

36/258

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  36/258

27.07.09

За позовом             Відкритого акціонерного товариства «Київський радіозавод»

До          Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАЙТ-ОН»

Про                        виселення та стягнення 14 540,01 грн.

                                                                                 Суддя  Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача           Кишиневська Н.М. по довіреності № 765/593 від 19.01.2009р.

Від відповідача        не з'явився

В засіданні приймали участь

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва переданий позов Відкритого акціонерного товариства «Київський радіозавод» про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАЙТ-ОН» з нежитлового  приміщення  площею 50,00 кв. м. в будинку № 9 по вул. Бориспільській в місті Києві та  зобов'язання передати дане нежитлове приміщення позивачу, стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАЙТ-ОН»14 540,01 грн. заборгованості по орендним платежам.         

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, в порушення  умов договору оренди № 74/39 від 25.07.2008р. не сплачує орендну плату.    

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2009р. порушено провадження у справі № 36/258, розгляд справи призначений на 27.07.2009р.

В судовому засіданні 27.07.2009р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 27.07.2009р., не з'явився, письмовий відзив на позов не надав, вимог суду, викладених в ухвалі суду від 01.07.2009р., не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвала суду направлялась на адресу  відповідача, зазначену в позовній заяві та в Довідці з Єдиного державного реєстру фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АГ № 741706, наданій представником позивача. Ухвала суду була отримана відповідачем 08.07.2009р., що підтверджується підписом його представника на зворотному боці повідомлення про вручення поштового відправлення.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача Господарський суд міста Києва, суд-

ВСТАНОВИВ:

Між Відкритим акціонерним товариством  «Київський радіозавод»(далі позивач, балансоутримувач), Відособленим госпрозрахунковим структурним підрозділом  Відкритого акціонерного товариства «Київський радіозавод»Виробничо-технічним комплексом «Металіст»(далі орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАЙТ-ОН»(далі відповідач, орендар) було укладено договір оренди індивідуально визначеного майна № 74/39 від 25.07.2008р.

Відповідно до умов даного договору орендодавець передав відповідачу в строкове платне користування нежитлове приміщення в корпусі № 4 за інв. № 400004 загальною площею 50,0 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 9, що знаходиться на балансі позивача, для розміщення офісу.

Строк дії даного договору сторони визначили з 25.07.2008р. до 31.07.2009р. (п. 10.1 договору).

За актом приймання-передачі від 27.10.2008р., підписаним представниками орендаря та орендодавця, відповідачу було передане обумовлене договором приміщення.

Відповідно до п. 3.1.1 договору сума орендної плати за користування приміщенням на момент укладення договору становила, без урахування індексу інфляції, 1 752,00 грн. на місяць, в т.ч. ПДВ.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць, згідно з п. 3.3 договору,  визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції.

Зобов'язання орендаря по сплаті орендної плати, відповідно до п. 3.7 договору, забезпечуються у вигляді авансової оплати за перший місяць оренди. Подальша оплата здійснюється у вигляді авансу не менш ніж орендна плата за один місяць та сплачується до 28 числа місяця, що передує оренді.

Відповідно до п. п. 3.8, 3.9 договору 50% від орендної плати, що складає 876,00 грн., орендар перераховує на розрахунковий рахунок балансоутримувача, 50% від орендної плати, що складає 876,00 грн., орендар перераховує на розрахунковий рахунок орендодавця.

Відповідач свої зобов'язання за договором оренди в частині сплати орендної плати за період з жовтня 2008 року по березень 2009 року виконав неналежним чином, і станом нам день розгляду справи його заборгованість по орендній платі  перед позивачем становить 5 049,97 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач свої зобов'язання за договором оренди № 74/39 від 25.07.2008р. в частині сплати орендної плати за період з жовтня 2008 року по березень 2009 року виконав неналежним чином, і станом нам день розгляду справи його заборгованість по орендній платі перед позивачем становить 5 049,97 грн.

Відповідач належних доказів відсутності заборгованості по договору № 74/39 від 25.07.2008р. суду не надав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 5 049,97 грн.

Цивільний кодекс України (стаття 549) містить поняття неустойки. Так, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В пункті 3.6 договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується орендодавцем та балансоутримувачем відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за кожний день прострочення, включаючи день оплати. При затримці оплати більш ніж один місяць додатково нараховується штраф у розмірі 20% від загальної вартості місячної оплати. Закінчення дії договору не звільняє орендаря від обов'язків сплатити заборгованість, що виникла протягом дії цього договору у повному обсязі, враховуючи штрафні санкції, передбачені умовами цього договору.  

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Враховуючи, що відповідач припустився прострочки платежу, з нього, на підставі пункту 3.6 договору, підлягає стягненню на користь позивача пеня в сумі 287,91 грн., а також штраф в розмірі 192,09 грн., відповідно до наданого позивачем розрахунку, який відповідачем оспорений не був.

Згідно приписів ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора   зобов'язаний  сплатити суму боргу з урахуванням  встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від прострочення суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи норми ст. 625 Цивільного кодексу України, Господарський суд міста Києва приходить до висновку про необхідність задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 35,96 грн.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 5 049,97 грн., пені в сумі 287,91 грн., штрафу в сумі 192,09 грн., 3% річних в сумі 35,96 грн.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь основного боргу в сумі 5 049,97 грн., пені в сумі 287,91 грн., штрафу в сумі 192,09 грн., 3% річних в сумі 35,96 грн., які за умовами договору відповідач повинен був сплатити на розрахунковий рахунок орендодавця задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3.9 договору 50% від орендної плати, що складає 876,00 грн., орендар перераховує на розрахунковий рахунок орендодавця.

Відповідно до приписів ст. 1 Господарського процесуального кодексу України  підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземці), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі –підприємства, організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення.

Оскільки орендодавцем за договором оренди № 74/39 від 25.07.2008р. є Відособлений госпрозрахунковий структурний підрозділ Відкритого акціонерного товариства «Київський радіозавод»Виробничо-технічний комплекс «Металіст», який діє на підставі статуту, умовами договору передбачено, що 50% орендної плати відповідач повинен був сплачувати саме на користь орендодавця, а не балансоутримувача, орендодавець не позбавлений права самостійно звернутися до суду за захистом свого порушеного права. Права позивача як балансоутримувача орендованого майна в цій частині позовних вимог не порушені, а тому у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 100% заборгованості з орендної плати, нарахованих на них штрафних санкцій.

Що стосується позовної вимоги позивача про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАЙТ-ОН»з нежитлового  приміщення  площею 50,00 кв. м. в будинку № 9 по вул. Бориспільській в місті Києві та  зобов'язання передати дане нежитлове приміщення позивачу, то вона підлягає задоволенню з огляду не наступне.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Сторони дійшли згоди (п. 10.4 договору), що договір може бути достроково розірваний на вимогу орендодавця або балансоутримувача, зокрема, у разі якщо орендар систематично (більше трьох разів) порушує терміни здійснення будь-яких платежів за цим договором.  

Також, відповідно до п. 10.5 договору, дія договору припиняється, зокрема, при невиконанні умов договору орендарем.

Відповідно до п. 3 ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін, договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього кодексу.

Як свідчать матеріали справи, позивач, на виконання приписів ст. 188 Господарського кодексу України, листом № 765/633 від 17.03.2009р., копія якого додана до матеріалів справи, повідомив відповідача про те, що заборгованість за договором оренди № 74/39 від 25.07.2008р. складає 3 708,80 грн. та запропонував відповідачу до 31.03.2009р. погасити заборгованість, в іншому випадку договір припиняється з 01.04.2009р. та позивач буде вимагати повернення об'єкту оренду у відповідності до ст. 785 Цивільного кодексу України. Докази надіслання зазначеного листа відповідачу залучені до матеріалів справи.

Відповідач відповіді на зазначений лист не надав, заборгованість з орендної плати не сплатив.

Відповідно до п. 1 ст. 783 Цивільного кодексу України, наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору.

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку заборгованості, відповідач користується майном в порушення умов договору оренди –в частині сплати орендних платежів.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів належного виконання умов договору в частині сплати орендних платежів з жовтня 2008 року по березень 2009 року суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що договір оренди № 74/39 від 25.07.2008р. є розірваним з 01.04.2009р.

Згідно з п. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України при припиненні договору найму, наймач зобов'язаний негайно  повернути наймодавцеві майно в тому стані, в якому він його одержав, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було  обумовленому в договорі.

Матеріали справи інших доказів щодо підтвердження права найму спірного приміщення у відповідача немає, тому позовна вимога позивача про виселення відповідача та зобов'язання відповідача передати дане нежитлове приміщення позивачу – балансоутримувачу, підлягає задоволенню, а відповідач підлягає виселенню з займаного приміщення.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець, згідно з положеннями ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

З матеріалів справи, зокрема з тексту договору оренди № 74/39 від 25.07.2008р., вбачається, що позивач є балансоутримувачем, а не орендарем, наймодавцем предмету оренди, а тому у позивача, оскільки він не є наймодавцем, відсутнє право застосовувати до наймача положення ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України.

Тому суд приходить до висновку про необґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3 408,15 грн. неустойки у розмірі подвійної орендної плати за час прострочення, і відмовляє у її задоволенні.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.           

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАЙТ-ОН»(02068, м. Київ, вул. А.Ахматової, 13-б, кв. 53, код ЄДРПОУ 35426370) з нежитлового  приміщення інв. № 400004 площею 50,0 кв.м. в будинку № 9 по вул. Бориспільській в місті Києві.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАЙТ-ОН»(02068, м. Київ, вул. А.Ахматової, 13-б, кв. 53, код ЄДРПОУ 35426370) передати нежитлове приміщення інв. № 400004 площею 50,0 кв.м. в будинку № 9 по вул. Бориспільській в місті Києві Відкритому акціонерному товариству «Київський радіозавод»(02099, м. Київ,  вул. Бориспільська, 9, код ЄДРПОУ 30722314).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАЙТ-ОН»(02068, м. Київ, вул. А.Ахматової, 13-б, кв. 53, код ЄДРПОУ 35426370) на користь Відкритого акціонерного товариства «Київський радіозавод»(02099, м. Київ,  вул. Бориспільська, 9, код ЄДРПОУ 30722314) 5 049 (п'ять тисяч сорок дев'ять) грн. 97 коп. заборгованості, 287 (двісті вісімдесят сім) грн. 91 коп. пені, 192 (сто дев'яносто дві) грн. 09 коп. штрафу, 35 (тридцять п'ять) грн. 96 коп. 3% річних, 187 (сто вісімдесят сім) грн. 00 коп. державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                                Трофименко Т.Ю.