Ухвала

від 25.11.2014 по справі 826/16903/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/16903/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

25 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді : Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сумської митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім "Укрлегсировина" до Сумської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №805170000/2013/000178/2 від 09.10.2013, визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім "Укрлегсировина" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Сумської митниці Міндоходів, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо коригування митної вартості товару, скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 09 жовтня 2013 року №805170000/2013/000178/2 та зобов'язати митний орган здійснити коригування митної вартості товарів, імпортованих позивачем за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на виконання умов зовнішньоекономічного контракту №ULS/SPS/1 від 28.12.2012р., укладеного між позивачем та компанією Super Protective Shoes (Pvt.) Ltd., до митного органу декларантом позивача було подано митну декларацію № 805170000/2013/002744 від 07.10.2013р. та документи з метою здійснення митного контролю та митного оформлення товарів.

Митна вартість товарів була визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Відповідно до графи 44 митної декларації для підтвердження заявлених відомостей декларантом було подано також наступні документи: контракт та доповнення до нього, міжнародну автомобільну накладну, коносамент, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг, документи про вартість перевезення товару, платіжні доручення, каталог виробника товару, прайс-лист виробника, експертний висновок про вартісні характеристики товару, калькуляцію, пакувальний лист, специфікацію, договір на транспортно-експедиційні послуги, сертифікати відповідності, декларації про відповідність, інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного та радіологічного контролю товару, відомості про тару та упаковку, сертифікати походження товару, сертифікати ISO на товар, листи відправника товару про вартість товару та виробничі потужності, сертифікати якості виробника, листи виробника про оплату фрахту та щодо страхування товару, екологічну декларацію, акт зважування, копію митної декларації країни відправлення.

За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів відповідач склав картку відмови №805170000/2013/00066 з причин сумнівів щодо правильності заповнення сертифікату про походження товарів.

08.10.2013р. позивачем було подано до митного оформлення митну декларацію № 805170000/2013/002751 з відповідними товаросупроводжувальними документами.

Відповідно до картки відмови № 805170000/2013/00067 позивачу було відмовлено в митному оформленні товарів у зв'язку з ненаданням рахунку або іншого документу, що визначає вартість товару, а також внаслідок помилки щодо зазначення літерного коду країни походження, оскільки сертифікат про походження товару було визнано недійсним.

09.10.2013р. позивачем до митного оформлення було подано митну декларацію №805170000/2013/002751 з відповідними товаросупроводжувальними документами.

Відповідно до картки відмови №805170000/2013/00068 позивачу було відмовлено в митному оформленні товарів у зв'язку з неподанням повного пакету документів щодо заявленої митної вартості.

09.10.2013р. позивачем до митного оформлення було подано митну декларацію № 805170000/2013/2772 з відповідними товаросупроводжувальними документами та повторно надано додаткові документи, що вже подавалися позивачем раніше.

За результатом розгляду поданих документів, відповідачем було прийнято рішення від 09.10.2013р. № 805170000/2013/000178/2 про коригування митної вартості товарів за шостим (резервним) методом.

За твердженням відповідача, підставою для прийняття спірного рішення стало те, що документи, на підставі яких позивач здійснював розрахунок, не містили всіх даних відповідно до обраного ним методу визначення митної вартості та містили певні розбіжності, а задекларована позивачем митна вартість товарів виявилась меншою від рівня митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Позивач, серед іншого, заперечує правомірність рішення про коригування митної вартості товарів від 09.10.2013р. № 805170000/2013/000178/2, у зв'язку з чим просить визнати його протиправними та скасувати з підстав невідповідності нормам чинного законодавства.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно частин 1, 2 ст. 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

В силу ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів.

В силу ч. 1 ст. 59 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

За твердженням позивача, ним до Сумської митниці Міндоходів було надано весь пакет документів, необхідних для визнання задекларованої митної вартості, а тому відповідачем безпідставно збільшено розмір митної вартості імпортованого ним товару та необґрунтовано відмовлено у застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Водночас, як свідчать матеріали даної справи, митним органом при митному оформлені було виявлено певні розбіжності, а саме: не надано до митного оформлення належного документу про походження товару, а наданий позивачем документ не дає змоги встановити країну походження імпортованого товару; платіжне доручення № 2 від 07.06.2013р. на суму 30 555, 19 доларів США не підтверджує факту сплати за імпортований позивачем товар; комерційний рахунок № S-72 від 19.08.2013р. не містить основних реквізитів, в зв'язку з чим виникли сумніви щодо достовірності заявленої позивачем вартості товару (в комерційному рахунку відсутня інформація щодо умов оплати товару, не зазначено установу банку, що здійснює таку оплату тощо); не надано будь-якого документу на підтвердження чи спростування понесених позивачем витрат на страхування імпортованого ним товару.

Відповідно до ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Досліджуючи матеріали даної справи колегія суддів зазначає, що за даними Сертифікату походження (а.с. 92), що надавався позивачем під час митного оформлення, країною-виробником імпортованого позивачем товару значиться Бангладеш.

Водночас, згідно листа від 04.10.2013р. № 82, позивач та відправник імпортованого товару не обговорювали умови страхування вантажу, у зв'язку з чим процедури страхування сторонами не передбачалося.

Крім того, листом ДП «Укрпромзовнішекспертиза» № 4363 від 27.09.2013р. було встановлено відповідність рівня цін імпортованого позивачем товару поточній кон'юнктурі ринку.

Разом з тим, як було вірно зазначено судом першої інстанції, факт не підтвердження позивачем сплати за імпортований ним товар, а також відсутність банківських реквізитів у зовнішньоекономічному контракті та відсутність відомостей у інвойсі, не є обов'язковими умовами для оформлення митної вартості товару.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Інших переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару колегією суддів не встановлено.

Отже, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду приходить до висновку, що позивачем було подано відповідачу достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, тому заявлена декларантом митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам статті 58 Митного кодексу України. Натомість коригування відповідачем митної вартості здійснено неправомірно з порушенням ч. 3 ст. 53, ч. 6 ст. 54, ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України та всупереч правилам, визначеним ст.58 цього Кодексу.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Сумської митниці Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик

.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.