Ухвала

від 19.10.2017 по справі 826/16903/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2017 року м. Київ К/800/4142/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого: судді Мороза В.Ф.

Суддів: Черпіцької Л.Т.

Голяшкіна О.В.

здійснивши попередній розгляд касаційної скаргиСумської митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім "Укрлегсировина" до Сумської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення (про коригування митної вартості товарів),

в с т а н о в и л а:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий Дім "Укрлегсировина" звернулось з позовом в якому просило визнати протиправними дії відповідача щодо коригування митної вартості товару, скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 09 жовтня 2013 року №805170000/2013/000178/2 та зобов'язати митний орган здійснити коригування митної вартості товарів, імпортованих позивачем за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в наданих позивачем документах містяться всі необхідні відомості, що підтверджують числові складові митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за товари та у повній мірі підтверджують заявлену позивачем митну вартість товару та обраний метод її визначення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2014 рокузалишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року, позовні вимоги задоволено частково.Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 09 жовтня 2013 року № 805170000/2013/000178/2 Сумської митниці. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судами попередніх інстанцій рішеннями митниця звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та відмовити у задоволені позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія не вбачає передбачених законом підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов контракту №ULS/SPS/1 від 28.12.2012р.укладеного між позивачем та компанією SuperProtectiveShoes (Pvt.) Ltd., позивачем надано до митниці для здійснення митного оформлення товар, митна вартість якого була визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), тобто за основним методом визначення митної вартості товарів. Для здійснення митного контролю та митного оформлення позивачем було надано документи, перелік яких зазначений в графі 44 митних декларацій.

У ході проведення перевірки правильності визначення митної вартості товарів, митним органом, з посиланням на відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів у поданих декларантом документах, позивачу було запропоновано подати додаткові документи.

09 жовтня 2013 року митницясвоєю карткою за №805170000/2013/00068 відмовила у митному оформленні товару за митною декларацією №805170000/2013/002763та прийняла рішення про коригування митної вартості товару №805170000/2013/000178/2, відповідно до якого митну вартість визначено за другорядним методом - 2б.

Позивач, вважаючи вищезазначені рішення неправомірними, звернувся із даним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною 3 ст. 53 МК встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналізуючи зазначені норми Верховний Суд України у постанові від 30.06.2015 року (справа 21-591а15) зазначив, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 МК визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливості застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій зазначили, що митним органом не було наведено обґрунтованих сумнівів у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товарів за ціною договору, тоді як подані позивачем додаткові документи були оформлені належним чином, підтверджували вартість товару, їх дані піддавались обчисленню та не містили розбіжностей.

Враховуючи, що висновок судів, зроблений на підставі досліджених ними матеріалів справи, відповідає висловленій Верховним Судом України правовій позиції, судова колегія вважає, що судами при вирішенні спору було правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи касаційної скарги його не спростовують та не свідчать про допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до закону можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. 220, 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ухвалила:

Касаційну скаргу Сумської митниці Міндоходівбез задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2014 рокузалишити без змін.

Рішення набирає законної сили через 5 днів після направлення його копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянуте Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: В.Ф. Мороз

Л.Т. Черпіцька

О.В. Голяшкін