Справа № 2-845
Провадження № 22-ц/779/104/2015
Категорія 27
Головуючий у 1 інстанції Цалин Б.М.
Суддя-доповідач Ковалюк Я.Ю.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 січня 2015 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Ковалюка Я.Ю.
суддів: Матківського Р.Й., Шишка А.І.
секретаря Капущак С.В.
з участю представників: апелянта - ОСОБА_2, позивача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_2 на рішення Косівського районного суду від 25 грудня 2009 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_5, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення,-
в с т а н о в и л а :
Банк звернувся в суд до відповідачів із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок, загальною площею 23,5кв.м., земельні ділянки площею 0,08га та 0,096га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 й належить відповідачу ОСОБА_4 на праві власності.
Рішенням Косівського районного суду від 25 грудня 2009 року позов задоволено частково.
В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №IFWWGI0000006748 від 02.04.2008 року в розмірі 113961грн. 14коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки - земельні ділянки площею 0,08га та 0,096га та будинковолодіння, загальною площею 23,5кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 в цілому, шляхом продажу ПАТ КБ «Приватбанк» вказаного предмету іпотеки з укладенням від імені ОСОБА_4 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отримання витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» судові витрати.
В решті позову відмовлено.
На дане рішення представник ОСОБА_4 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Апелянт зазначає, що судом розглянуто дану справу без її участі, яка не була належно повідомлена про розгляд справи, чим позбавив її скористатися правом на захист, в тому числі подавати заперечення на позов та докази, що спростовують вимоги позивача.
Апелянт також вказує, що суд першої інстанції стягуючи з відповідача суму заборгованості, не вказує з чого складається ця сума та які докази надав банк в підтвердження заявленої в позові суми боргу, а посилається лише на інформацію банку, не перевіривши докази розрахунків позивача та не навів у рішенні особистих розрахунків заборгованості. Крім того, апелянт стверджує, що договір на відкриття банківського рахунку між позивачем та позичальником не укладався, а отже позивач не надав суду доказів факту отримання грошових коштів відповідачем за кредитним договором.
Також зазначає, що суд не застосував норми ч.3 ст.39 Закону України «Про іпотеку», а саме, що суд відмовляє в задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, коли він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.
Вважає також, що суд мав би відмовити у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки таке звернення є неспівмірним заходом із допущеним порушенням відповідачем умов кредитного договору.
На думку апелянта, суд даним обставинам не дав належної оцінки та ухвалив рішення з порушенням вимог закону.
З вище наведених підстав просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав з мотивів, зазначених в поданій апеляції, з чим не погодилася представник позивача й просила її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Інші учасники судового процесу в судове засідання не з'явилися повторно, хоча належним чином повідомлялися про час й місце розгляду справи, що у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог позивача, суд виходив з того, що згідно договорів позивач має право на звернення стягнення на предмет іпотеки, внаслідок невиконання позичальником своїх зобов'язань, а порядок звернення стягнення на нерухоме майно не суперечить і найбільш повно враховує інтереси відповідача.
Однак з даним висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, 02.04.2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір №IFWWGI0000006748 від 02.04.2008 року, згідно якого останній отримав кредит у сумі 120000грн., який зобов'язувався повертати разом з відсотками, комісією щомісячно, згідно погодженого сторонами графіка.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором ПАТ КБ «Приватбанк» уклав з відповідачем по справі - ОСОБА_4 договір іпотеки від 02.04.2008 року.
Предметом договору іпотеки є житловий будинок, загальною площею 23,5кв.м., земельні ділянки площею 0,08га та 0,096га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 й належать ОСОБА_4 на праві власності.
Згідно ст.627 ЦК України вбачається, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За вимогами статті 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання.
Оскільки ОСОБА_5 свої зобов'язання за кредитним договором не виконував належним чином, то станом на 10.03.2009 року його заборгованість відповідно до розрахунку банку за цим договором становила 113961грн. 14коп.
Згідно вимог ст.1052 та ч.2 ст.1054 ЦК України, у разі несвоєчасного виконання позичальником обов'язків, встановлених договором, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.
У відповідності до ст.12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання-звернути стягнення на предмет іпотеки.
За змістом ст.33 Закону України «Про іпотеку» та вимог ст.589 ЦК України у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі: 1) рішення суду; 2) виконавчого напису нотаріуса або 3) згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
З матеріалів справи вбачається, що іпотекодержатель не реалізував спосіб позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки та звернувся до суду з метою звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до положень ст. 39 цього Закону.
У відповідності до вимог ст.35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та\ або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушень. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотеко держателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.
Аналогічну письмову вимогу сторони обумовили в п.2.2.4. іпотечного договору.
Доказів надіслання іпотекодержателем такого повідомлення іпотекодавцю та боржнику представником банку суду не надано.
Крім цього,згідно з ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст.38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Однак, в рішенні суду першої інстанції початкова ціна предмета іпотеки не визначена. Наряду з цим, суд мав надати правову оцінку співмірності визначеної банком суми заборгованості за кредитом із вартістю заставленого майна, та з'ясувати чи завдають допущені відповідачами порушення основного зобов'язання та (чи) іпотечного договору збитків позивачу, чи змінюється обсяг його прав для вирішення питання позову про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки у відповідності до вимог ч.3 ст.39 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» .
Із матеріалів справи вбачається, що ПАТ КБ »ПриватБанк» в договірному порядку підвищив процентну ставку за користування кредитом й відповідно змінився розмір щомісячних процентних нарахувань, що стягуються з позичальника за договором.
Однак, у відповідності до п.8.9 договору про іпотечний кредит кредитор не пізніше ніж за 14 календарних днів до дня зміни розміру відсоткової ставки, в сторону збільшення повідомляє позичальника про встановлення нової відсоткової ставки, із зазначенням її розміру та дати початку дії такої ставки, шляхом направлення поштою відповідного рекомендованого листа . Такий новий розмір відсоткової ставки за договором починає застосовуватись з дати, що буде вказана у повідомленні кредитору до позичальника, без укладення відповідної угоди про внесення змін до цього договору.
Такого повідомлення матеріали справи не містять.
Рішення місцевого суду в частині виселення ОСОБА_4 апелянтом не оскаржується, а тому апеляційний суд не дає оцінку доказам в цій частині.
Що стосується апеляційної вимоги про скасування рішення в частині стягнення заборгованості за кредитним договором, то з огляду на матеріали даної справи така позовна вимога до відповідачів не заявлялася, а тому не підлягає до задоволення.
Таким чином, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, не перевірив доводи і заперечення сторін, не дав належної оцінки доказам та постановив незаконне й необґрунтоване рішення, яке не відповідає матеріалам справи та вимогам закону.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення в частині вимог, що апелюються стороною по справі.
Керуючись ст.ст.218, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Косівського районного суду від 25 грудня 2009 року в частині звернення на предмет іпотеки та стягнення судових витрат скасувати та ухвалити нове рішення.
В позові публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_5, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, стягнення судових витрат відмовити.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий Я.Ю. Ковалюк
Судді: Р.Й. Матківський
А.І. Шишко
Суд | Апеляційний суд Івано-Франківської області |
Дата ухвалення рішення | 12.01.2015 |
Оприлюднено | 17.01.2015 |
Номер документу | 42301684 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Апеляційний суд Івано-Франківської області
Ковалюк Я.Ю. Я. Ю.
Цивільне
Віньковецький районний суд Хмельницької області
Потапов Олександр Омелянович
Адміністративне
Куликівський районний суд Чернігівської області
Морозов Олексій Борисович
Цивільне
Кіровоградський районний суд Кіровоградської області
Терещенко Дмитро Володимирович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні