Ухвала

від 16.12.2014 по справі 11/171

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 11/171 Головуючий у 1-й інстанції:Смирнова Ю.М. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

16 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді : Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на постанову Господарського суду мiста Києва від 06 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укренерго", Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмаш" про визнання угоди недійсною та стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві звернувся до Господарського суду мiста Києва із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укренерго", Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмаш", в якому просив:

1) визнати усну угоду, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укренерго» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техмаш» шляхом обміну документів на суму 8808,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 1468,00) недійсною на підставі ст. 49 ЦК УРСР;

2) зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Укренерго» повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Техмаш» грошові кошти у сумі 8808,00 грн., отримані згідно платіжних доручень;

3) стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техмаш» в дохід Державного бюджету України товарно-матеріальні цінності, отримані згідно накладної № 381 від 19 серпня 2002 року та податкової накладної № 182 від 19 серпня 2002 року на загальну суму 8808,00 грн.

Постановою Господарського суду мiста Києва від 06 лютого 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити його позов.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно накладної від 19.08.2002 №381 Товариство з обмеженою відповідальністю «Укренерго» (далі по тексту - ТОВ «Укренерго») поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Техмаш» (далі по тексту - ТОВ «Техмаш») товар загальною вартістю 8808,00 грн.

За умовами виконання договірних зобов'язань ТОВ "Укренерго" видало ТОВ «Техмаш» податкову накладну №182 від 19.08.2002 на суму 8808,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 1468,00 грн.

Оплата поставленого товару ТОВ "Техмаш" була здійснена в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів ТОВ «Укренерго» на його розрахунковий рахунок, що підтверджується наявною в справі випискою з банківського рахунку ТОВ «Техмаш» за 20.08.2002р.

Зазначену угоду між відповідачами позивач вважає такою, що укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, за наявності умислу з боку ТОВ «Укренерго».

Вказане стало підставою для звернення позивача з даним позовом, що був поданий останнім в порядку статті 49 ЦК УРСР.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що між ТОВ "Укренерго" та ТОВ "Техмаш" було укладено усну угоду шляхом обміну документів, за якою ТОВ "Укренерго" продає, а ТОВ "Техмаш" купує товарно-матеріальні цінності на загальну суму 8 808,00 грн. (у тому числі ПДВ - 1 468,00 грн.).

Вказана угода, на думку податкового органу, укладена з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Відповідно до ст. 49 ЦК УРСР, якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

Отже, вказаною нормою права визначено як об'єктивну сторону такої угоди - укладення угоди з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, так і суб'єктивну сторону - наявність умислу хоча б однієї із сторін на укладення такої угоди.

Згідно з п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 28.04.1978р. "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними"при розгляді справ про визнання угоди недійсною на підставі ст.49 Цивільного кодексу України (1540-06), судам слід мати на увазі, що дія цієї норми поширюється на угоди, які укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто порушують основні принципи існуючого суспільного ладу. До них, зокрема, належать угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної або чиєїсь приватної власності з корисливою метою, приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, використання майна, що знаходиться у їх власності або користуванні, на шкоду правам, свободам і гідності громадян інтересам суспільства, на незаконне відчуження землі або незаконне нею користування, розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обмежених у обігу.

Так на підтвердження своїх доводів позивач посилається на наявність рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 грудня 2003 року у справі №2-5375/6, яким визнано недійсними з моменту реєстрації установчі документи ТОВ «Укренерго», а саме: Протокол № 1 загальних зборів учасників ТОВ «Укренерго», статут, установчий договір від 14.09.2001р., а також визнано недійсними з моменту реєстрації свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи ТОВ «Укренерго» від 09.11.2001р. та визнано недійсним з моменту внесення в реєстр платників податку на додану вартість свідоцтво № 37023318 від 05.02.2002 про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Проте, як було вірно зазначено судом першої інстанції, за результатами апеляційного перегляду вищевказаного судового рішення, Апеляційним судом міста Києва було постановлено ухвалу від 17 березня 2005 року, якою задоволено апеляційні скарги ТОВ «Наукова виробнича фірма «Агросвіт» та ТОВ «Техмаш», скасовано рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 грудня 2003 року, а справу №2-5375/6 направлено на новий розгляд до того ж суду першої інстанції в іншому складі суду.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 19 липня 2005 року залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_2 до TOB «Укренерго», треті особи - ДПІ у Шевченківському районі м.Києва, TOB «Наукова виробнича фірма „Агросвіт", ТОВ „Техмаш", TOB „Гранд Електронік" про визнання недійсним протоколу загальних зборів, установчого договору, свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності-юридичної особи та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Згідно з ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ст. 254 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

В силу положень ст. 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 19 липня 2005 року по справі № 2-2883/12 (2005р.) набрала законної сили, що підтверджується відповідною відміткою суду першої інстанції на зворотньому боці зазначеного судового рішення, то вона має преюдиціальне значення для розгляду даної справи.

За таких обставин, заявлені позивачем вимоги колегія суддів знаходить необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві - залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду мiста Києва від 06 лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик

Повний текст ухвали виготовлено - 22.12.14 р.

.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.