Постанова

від 15.01.2015 по справі 920/738/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2015 року Справа № 920/738/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В. суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Швеця В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін за позовом: позивача: Ходжалієва С.М. - дов. від 02.10.14, відповідача: Фрейдун О.М. - дов. від 25.12.14, Кравченко Ю.М. - дов. від 05.01.15,

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Перша Паливна Компанія" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 04.11.14 у справі№920/738/14 Господарського суду Сумської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Перша Паливна Компанія" доДочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" простягнення 2034579,54 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша Паливна Компанія" звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 1917360,99 грн. боргу, 71728,21 грн. інфляційних втрат, 26317,73 грн. - 3% річних, 19173,60 грн. пені. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на несплату відповідачем повної вартості бітуму, поставленого за договором від 16.07.13.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 12.06.14 (суддя Моїсеєнко В.М.) позов задоволено повністю. Господарський суд дійшов висновку про несплату відповідачем повної вартості товару.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.11.14 (судді: Крестьянінов О.О., Фомін В.О., Шевель О.В.) перевірене рішення місцевого господарського суду скасовано. У позові відмовлено. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що за умовами спірного договору оплата продукції здійснюється за фактом її поставки та надання документів, визначених пунктом 5.6 договору. Суд дійшов висновку про те, що позивач не надав відповідачеві рахунків-фактур та сертифікату (паспорту) якості товару, передбачених договором, а тому обов'язок зі сплати вартості спірного товару не настав.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша Паливна Компанія", яке просить постанову у справі скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін. Скаржник вважає, що судами порушені приписи статей 32, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України. Він посилається на те, що поставка спірної продукції здійснювалася за наявності товаросупроводжувальних документів, які були отримані відповідачем. При цьому, товариство зазначає, що факт отримання відповідачем таких документів підтверджується поштовим чеком про відправлення, повідомленням про вручення від 03.09.13, листом №2432 від 27.03.14 та залізничними накладними, в яких зазначено про направлення документів, підтверджуючих якість товару. Скаржник вказує на те, що у відповідності до специфікацій оплата за отриманий бітум здійснюється за фактом його отримання, проте, отримавши спірний товар, відповідач не розрахувався за нього. Крім того, він посилається на те, що при прийманні бітуму претензій щодо його якості відповідачем не заявлялося; акт приймання товару за якістю у відповідності до пункту 7.2.1 договору не складався.

Від позивача судом отримано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 16.07.13 між Дочірнім підприємством "Сумський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" - покупцем та Товариством з обмеженою відповіальністю "Перша Паливна Компанія" - постачальником був укладений договір №16/07-6/13. За цим договором постачальник зобов'язався передати окремими партіями залізничним транспортом у власність покупця бітум згідно з підписаними сторонами специфікаціями, а покупець, в свою чергу, прийняти і оплатити товар. Відповідно до пункту 5.1 договору поставка товару здійснюється партіями, згідно з підписаними специфікаціями. Пунктом 5.4 договору передбачено, що упродовж 5 робочих днів з дати прибуття товару на станцію призначення сторонами оформляється акт приймання-передачі, котрий підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється їх печатками. Зобов'язання постачальника щодо поставки партії товару вважаються виконаними з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі товару та надання документів, зазначених в пунктах 4.2, 5.6 договору. Згідно з пунктом 4.1 договору розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок постачальника упродовж 60 календарних днів після отримання товару відповідно до пункту 5.4, на підставі отриманого рахунку-фактури та виконання постачальником пункту 5.6 договору. Постачальник зобов'язаний одночасно з відправленням товару передати факсом або електронною з подальшим надсиланням оригіналів поштою покупцеві копії таких документів: податкову накладну, акт прийому-передачі товару, рахунок - фактуру (рахунок), залізничну накладну, сертифікат або паспорт якості або інші документи, котрі підтверджують якість товару (пункт 5.6 договору). Суди також установили, що на виконання умов спірного договору сторони підписали специфікації №1, №2 на поставку бітуму залізничним транспортом. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є матеріально-правова вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Паливна Компанія" про стягнення з Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 1917360,99 грн. боргу за договором від 16.07.13, а також 71728,21 грн. інфляційних втрат, 26317,73 грн. - 3% річних, 19173,60 грн. пені. Отже, як вбачається з матеріалів справи, предметом дослідження у справі є питання наявності та виконання сторонами зобов'язань за угодою, яка за своєю правовою природою є договором поставки. Ухвалюючи рішення у справі господарський суд першої інстанції, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову. Скасовуючи рішення суду, апеляційний господарський суд виходив з того, що строк оплати вартості спірного товару за договором від 16.07.13 не настав, оскільки позивач не надав відповідачеві рахунки-фактури та сертифікат (паспорт) якості товару, передбачених договором. Проте такі висновки суду апеляційної інстанції визнаються передчасними. За приписами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Приписами статті 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Дана норма кореспондує з пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України. За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. За приписами статті 611 названого Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. Разом з цим, за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі. Тобто, метою апеляційного суду є розгляд справи повторно . В силу приписів статті 105 названого Кодексу за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову, у якій мають бути зазначені, зокрема, обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією; доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази; мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів. Проте, ухвалюючи постанову у справі суд апеляційної інстанції вимог вказаних норм не виконав, не з'ясував усіх необхідних для вирішення спору обставин, не надав оцінку усім доказам зібраним у справі та доводам сторін, не спростував встановленого судом першої інстанції. Обмежившись посиланням на ненастання строку оплати за спірним договором через ненаправлення відповідачеві товаросупровідних документів, а отже і передчасність звернення позивача з даним позовом, апеляційний господарський суд не дослідив і не перевірив у повному обсязі доводи позивача про фактичне отримання відповідачем бітуму та несплату його вартості. Позивач наголошував на тому, що факт відвантаження бітуму і його отримання відповідачем підтверджується залізничними накладними, актами приймання-передачі товару, підписаними сторонами і скріпленими їх печатками. Позивач також посилався на те, що ним були передані відповідачу і отримані останнім товаросупроводжувальні документи на спірну продукцію, визначені пунктом 5.6 договору. Він зауважував, що документи, які підтверджують якість продукції направлялися одночасно із залізничними накладними, котрі про це містять відомості; що факт направлення інших документів підтверджується фіскальним чеком УДППЗ "Укрпошта" від 03.09.13, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 09.09.13 та листом від 27.03.14 №2432, в якому сам відповідач зазначав про отримання ним товаросупровідних документів. Втім, оцінка цьому листу та іншим доказам у сукупності судом апеляційної інстанції не надавалася; вказані доводи, як того вимагають приписи статті 43 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірені не були. Не перевірив суд апеляційної інстанції і розрахунку заявлених до стягнення сум, що свідчить про невжиття апеляційним господарським судом заходів для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, а тому постанова у справі прийнята за неповно з'ясованими обставинами справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору, а тому постанова у справі прийнята за неповно з'ясованими обставинами справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. Відтак, постанова у справі підлягає скасуванню, з направленням справи на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду, а касаційна скарга задовольняється частково.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.11.14 у справі №920/738/14 скасувати. Справу направити на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Паливна Компанія" задовольнити частково.

Головуючий Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець