Рішення

від 19.01.2015 по справі 916/4393/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" січня 2015 р.Справа № 916/4393/14

За позовом: Публічного акціонерного товариства „Фінростбанк" (65014, м. Одеса, просп. Ак. Глушка, буд. 13, код ЄДРПОУ 14366762)

до відповідача: Приватної виробничо-комерційної фірми „Вікторія" (65023, м. Одеса, вул. Гімназична, буд. 15, кв. 6, код ЄДРПОУ 31428149)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Шатворян Юліанна Олександрівна (65029, м. Одеса, вул. Пішонівська, буд. 23, кв. 65)

про стягнення заборгованості у розмірі 10 299 776,19 грн., з якої 10 000 000,00 грн. - сума заборгованості за кредитом, 292 383,54 грн. - сума простроченої заборгованості за відсотками у період з 01.08.2014 по 25.09.2014, 7 392,65 грн. - розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків у період з 28.02.2014 по 25.09.2014

Суддя Шаратов Ю.А.

Представники:

Від позивача - Юрченко Є.С. (довіреність від 24.10.2014 №9);

Від відповідача - Швець О.В. (довіреність 23.12.2014 №18);

Від третьої особи - не з'явився.

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство „Фінростбанк" (далі - Позивач), в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ „Фінростбанк" Волкова О.Ю., звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Приватної виробничо-комерційної фірми „Вікторія" (далі - Відповідач) про стягнення суми заборгованості за Кредитним договором з юридичною особою від 04.08.2009 № 545-КЛ у розмірі 10 299 776,19 грн., з якої 10 000 000,00 грн. - сума заборгованості за кредитом, 292 383,54 грн. - сума простроченої заборгованості за відсотками у період з 01.08.2014 по 25.09.2014, 7 392,65 грн. - розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків у період з 28.02.2014 по 25.09.2014.

Ухвалою суду від 04.11.2014 порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 21.11.2014.

Розгляд справи відкладався ухвалами від 21.11.2014 до 09.12.2014, 09.12.2014 до 25.12.2014.

Ухвалою від 25.12.2014 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Шатворян Юліанну Олександрівну, продовжено строк розгляду спору до 19.01.2015, та відкладено розгляд справи до 13.01.2015.

Ухвалою від 13.01.2015 відкладено розгляд справи до 19.01.2015.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Позовні вимоги, із посиланням на статті 11, 14, 15, 16, 202, 509, 525, 526, 530, 533, 549, 553, 554, 611, 612, 624, 625, 626, 629, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, статті 20, 193 Господарського кодексу України, статті 2, 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», статті 1, 2, 24, 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» обґрунтовані невиконанням Відповідачем умов Кредитного договору з юридичною особою від 04.08.2009 № 545-КЛ.

Представник Відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні у повному обсязі. Відповідач, із посиланням на статтю 601 Цивільного кодексу України, вказує на те, що зобов'язання за Кредитним договором з юридичною особою від 04.08.2009 № 545-КЛ щодо сплати суми заборгованості за кредитом у розмірі 10 000 000,00 грн., суми простроченої заборгованості за відсотками у розмірі 292 383,54 грн., та пені за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 7 392,65 грн., припинені з огляду на виконання цих обов'язків майновим поручителем - Шатворян Ю.О. відповідно до Договору застави майнових прав за договором банківського вкладу (у національній або іноземній валюті) від 10.04.2014 № 545-Z-1 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за Договором банківського вкладу «Зимовий» № 2762-Д від 19.02.2014.

Третя особа - Шатворян Ю.О. явку свого повноважного представника у судове засідання не забезпечила, надала письмові пояснення від 13.01.2014, у яких просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі та розглянути справу без її участі /а.с. 94-95/.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши представників Позивача та Відповідача, суд

в с т а н о в и в :

04.08.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНРОСТБАНК», правонаступником якого є Позивач (а.с. 15 на звороті), та Відповідачем укладено Кредитний договір з юридичною особою від 04.08.2009 № 545-КЛ (далі - Кредитний договір від 04.08.2009) /а.с. 7-8/.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 1.3, 2.2, 2.3, 3.2.2, 5.1 Кредитного договору від 04.08.2009 на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання банк (Позивач) надає позичальнику (Відповідачу) кредит шляхом відкриття відзивної кредитної лінії з лімітом заборгованості 10 108 100,00 грн. на поповнення обігових коштів, терміном користування з 04.08.2009 до 06.02.2012 зі сплатою 11,6 відсотків річних. Видача кредиту здійснюється шляхом надання позичальнику траншів після розгляду банком заявок позичальника на видачу кредитних коштів, не перевищуючи при цьому максимальної суми (ліміту кредитної лінії). Проценти за користування кредитом нараховуються на фактичну кількість днів користування кредитними коштами, починаючи з дня списання коштів з рахунку банку до дня зарахування коштів на рахунок банку, за кожний повний та неповний місяць, не пізніше останнього робочого дня кожного місяця по методу «факт/факт», згідно затвердженим Національним банком України Правилам бухгалтерського обліку доходів та витрат банків України. Сплата нарахованих за користування кредитними коштами в попередньому місяці процентів здійснюється позичальником до 8-го числа кожного місяця. Термін дії договору встановлюється від дня підписання та до повного погашення позичальником суми кредиту й процентів по ньому та інших платежів, що передбачені його умовами.

07.09.2009 між ПАТ «ФІНРОСТБАНК» і Приватною виробничо-комерційною фірмою „Вікторія" укладено Додаткову угоду № 1 до Кредитного договору від 04.08.2009, якою викладено у новій редакції пункти 2.3, 3.2.2 договору, та встановлено що сплата нарахованих за користування кредитними коштами в попередньому місяці процентів здійснюється позичальником до 8-го числа кожного місяця, а починаючи з жовтня місяця 2009 року - не пізніше останнього робочого дня кожного наступного місяця /а.с. 9/.

30.07.2010 між ПАТ «ФІНРОСТБАНК» і Приватною виробничо-комерційною фірмою „Вікторія" укладено Додаткову угоду № 2 до Кредитного договору від 04.08.2009, якою викладено у новій редакції пункт 1.4 договору, у якому обумовлено, що наданий кредит забезпечується заставою інших майнових прав згідно окремо складеного договору /а.с. 10/.

06.02.2012 між Позивачем і Відповідачем укладено Додаткову угоду № 3 до Кредитного договору від 04.08.2009, якою викладено у новій редакції пункт 1.1 договору, в наслідок чого продовжено термін користування кредитною лінією до 10.02.2017 /а.с. 11/.

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, які передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

За приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтею 1046 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із статтею 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. При цьому, до відносин за кредитним договором застосовуються положення що регулюють відносини за договором позики, якщо інше не встановлено і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною першою статті 1056-1Цивільного кодексу України встановлено, що розмір процентів та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Судом встановлено, що сума заборгованості Приватної виробничо-комерційної фірми „Вікторія" за кредитом, станом на 25.09.2014, складала 10 000 000,00 грн., що підтверджується випискою банку за особовим рахунком № 20635003000545, який відкрито Відповідачу за період з 04.08.2009 до 25.09.2014 /а.с. 12/.

Позивачем нараховані відсотки за користування кредитом у період з 01.08.2014 до 25.09.2014 у розмірі 292 383,54 грн. /а.с. 14/. Правильність нарахування суми простроченої заборгованості за відсотками не заперечується Відповідачем.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно із частиною першою статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Правові наслідки порушення зобов'язання визначені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, пунктом 3 частини першої, зазначеної статті встановлена сплата неустойки.

У пункті 4.1 Кредитного договору від 04.08.2009 сторони передбачили, що за невиконання чи несвоєчасне виконання зобов'язань за пунктами 1.1, 2.3 договору, за відсутності належним чином оформленої додаткової угоди про відстрочення погашення кредиту, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня за кожний день такого невиконання.

Судом встановлено, що пеня за порушення строку сплати відсотків за період з 28.02.2014 по 25.09.2014 становить 7 392,65 грн. Судом перевірено правильність розрахунку вказаної суми виконаного Позивачем /а.с. 14/.

Підпунктом 3.3.4 пункту 3.3 Кредитного договору від 04.08.2009 встановлено право Позивача вимагати від Відповідача дострокового повернення суми кредиту, відсотків по ньому, сплати пені, шляхом направлення позичальнику письмової вимоги за п'ять днів до дати повернення, а в разі невиконання вимог банку, звернути стягнення на предмет застави та/або звернутися до суду у випадках, зокрема, несплати відсотків більше тридцяти календарних днів від дня їхнього нарахування.

На виконання вказаних умов Кредитного договору від 04.08.2009 Позивачем надіслано на адресу Відповідача Претензію-вимогу від 21.08.2014 № 1564 щодо дострокового повернення суми кредиту та сплати процентів за кредитом, в якій повідомив, що у випадку несплати простроченої заборгованості за процентами протягом 30 днів, він вимагає погашення боргу за кредитним договором у повному обсязі з 22.09.2014 /а.с. 13/. Сума заборгованості за процентами у встановлений строк Відповідачем погашена не була. А відтак, момент виникнення обов'язку Відповідача з дострокової сплати суми заборгованості за кредитом вважається таким що настав.

Отже, сума заборгованості Відповідача за Кредитним договором від 04.08.2009 станом на 25.09.2014, дату визначену Позивачем, становила 10 299 776,19 грн. (10 000 000,00 + 292 383,54 + 7 392,65 = 10 299 776,19).

Згідно із частиною першою статті 546, частиною першою статті 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Частиною першою статті 548 Цивільного кодексу України визначено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 572, частини першої статті 574, частини першої статті 576, частини першої статті 583 Цивільного кодексу України, статей 1, 4, частини першої статті 3, частини другої статті 11 Закону України «Про заставу» від 02.10.1992 № 2654-XII, з наступними змінами та доповненнями, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення. Заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).

Судом встановлено, що між ПАТ «ФІНРОСТБАНК» та Шатворян Юліанною Олександрівною укладено Договір застави майнових прав за договором банківського вкладу (у національній або іноземній валюті) від 10.04.2014 № 545-Z-1 (далі - Договір застави від 10.04.2014 /а.с. 69-73/.

Згідно із пунктами 1.1, 1.2, 1.3 Договору застави від 10.04.2014 ним забезпечується виконання зобов'язань боржника - Приватної виробничо-комерційної фірми „Вікторія" (ідентифікаційний код 31428149), що виникають з Кредитного договору від 04.08.2009 та всіх змін або доповнень до нього, а також тих, які будуть укладені у майбутньому, щодо: повернення заставодержателю (Позивачу) кредиту наданого шляхом відкриття відкличної відновлювальної лінії з лімітом заборгованості в сумі 10 108 100,00 грн. у строк до 10.02.2017; сплати заставодержателю процентів за весь період користування кредитом у розмірі 11,60% річних, що нараховані по методу «факт/факт», згідно затвердженим Національним банком України Правилам бухгалтерського обліку доходів та витрат банків України; сплати заставодержателю пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день, у випадках передбачених кредитним договором, за весь час прострочення; відшкодування заставодержателю збитків. В забезпечення виконання за кредитним договором заставодавець (Шатворян Ю.О.) передає в заставу всі належні йому майнові права за Договором банківського вкладу «Зимовий» № 2762-Д від 19.02.2014, укладеним між Позивачем та Шатворян Ю.О. на строк до 19.03.2015 (предмет застави). За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення, включаючи (але не обмежуючись ними) суму кредиту, процентів, пені, інші платежі, що встановлені умовами кредитного договору, відшкодування збитків, а також витрати на звернення стягнення на предмет застави та витрати, пов'язані з його реалізацією (конвертацією).

Відповідно до пунктів 1.4, 1.5, 8.2 Договору застави від 10.04.2014 за узгодженням сторін вартість предмету застави складає 672 646,00 доларів США, заставодержатель має право у разі порушення боржником (Відповідачем) своїх зобов'язань за кредитним договором одержати задоволення свої вимог за рахунок предмета застави переважно перед іншими кредиторами заставодавця. Договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до повного виконання сторонами кредитного договору своїх зобов'язань за ним та повного виконання цього договору.

Частинами першою, другою статті 589 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом (частини перша, друга статті 590 Цивільного кодексу України, частина перша статті 20 Закону України «Про заставу»).

Підпунктом 2.2.4 пункту 2.2 Договору застави від 10.04.2014 встановлено, що заставодержатель (Позивач) має право звернути стягнення на предмет застави (здійснити реалізацію предмета застави та/або набути право власності на нього або застосувати інші способи звернення стягнення на предмет застави на власний розсуд) у разі невиконання/порушення боржником/заставодавцем будь-яких зобов'язань/умов за кредитним договором та/або в разі порушення справи про банкрутство/смерті боржника/заставодавця. Тобто, умовами Договору застави від 10.04.2014 встановлено можливість звернення стягнення на предмет застави у позасудовому порядку.

Згідно із пунктами 4.1, 4.3 Договору застави від 10.04.2014 заставодержатель набуває право звернути стягнення на предмет застави, якщо в момент настання строку виконання будь-якого зобов'язання за кредитним договором воно не буде виконано та інших випадках передбачених цим договором. В разі невиконання та/або неналежного виконання заставодавцем/боржником умов цього та/або кредитного договору, заставодавець доручає заставодержателю АТ «ФІНРОСТБАНК», який є отримувачем грошових коштів, без будь-яких додаткових розпоряджень здійснювати договірне списання коштів з вкладного (депозитного рахунку) заставодавця № 26351065002762.840 та з рахунку нарахованих витрат (процентів) № 26384065002762.840, відкритих в АТ «ФІНРОСТБАНК», на підставі Договору банківського вкладу «Зимовий» від 19.02.2014 № 2762-Д.

Підпунктом 2.4.2 пункту 2.4 Договору застави від 10.04.2014 встановлено право заставодавця (Шатворян Ю.О.) виконати забезпечені заставою зобов'язання.

Листом від 03.11.2014 № 15/01 Приватна виробничо-комерційна фірма „Вікторія" звернулась до свого майнового поручителя - Шатворян Ю.О. із проханням сплатити на користь ПАТ «ФІНРОСТБАНК» отриманий Відповідачем кредит у сумі 10 000 000,00 грн., нараховані банком проценти у сумі 483 068,48 грн., та пеню за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 19 421,12 грн., а всього 10 502 489,60 грн. /а.с. 74/.

Між ПАТ «ФІНРОСТБАНК» та Шатворян Юліанною Олександрівною укладено Договір банківського вкладу «Зимовий» від 19.02.2014 № 2762-Д. Згідно із пунктами 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 вказаного договору вкладник (Шатворян Ю.О.) передає банку (Позивачу), а банк приймає в депозит грошові кошти (вклад) на строк з 19.02.2014 до 19.03.2015 (дата повернення) (включно) в сумі первинного внеску у розмірі 672 646,00 доларів США, та збільшується на суму поповнень. Нарахування банком процентів здійснюється на суму вкладу щомісяця, в останній робочий день місяця, за кожний календарний день «факт/факт» згідно з «Правилами бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України», затвердженими Правлінням Національного банку України від 18.06.2003 № 255 зі змінами та доповненнями. Проценти по вкладу нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу в банк, по день, що передує дню закінчення строку або списання коштів з рахунку вкладника на інших підставах включно. Проценти на суму первинного внеску нараховуються з розрахунку 9,5% річних.

Судом встановлено, що станом на 01.11.2014 на відкритих в АТ «ФІНРОСТБАНК», на підставі Договору банківського вкладу «Зимовий» з щомісячною сплатою процентів з можливістю поповнень від 19.02.2014 № 2762-Д Шатворян Ю.О. вкладному (депозитному рахунку) № 26351065002762.840 знаходиться 672 646,00 доларів США, а на рахунку нарахованих витрат (процентів) № 26384065002762.840 - сума процентів у розмірі 39 671,35 доларів США, а всього 712 317,35 доларів США (672 646,00 + 39 671,35 = 712 317,35), що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку з 01.01.2014 до 01.11.2014 (а.с. 99-100).

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято «Про початок процедури ліквідації АТ «ФІНРОСТБАНК» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку» від 16.10.2014 № 113 розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «ФІНРОСТБАНК» та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію банку Волкова О.Ю. строком на один рік з 16.10.2014 до 16.10.2015 включно /а.с. 22/.

Згідно із пунктом 3 частини другої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 № 4452-VI з дня призначення уповноваженої особи Фонду строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав. Отже, строк виконання зобов'язань Позивачем з повернення вкладу (депозиту) та сплати процентів Шатворян Ю.О. за Договором банківського вкладу «Зимовий» від 19.02.2014 № 2762-Д, у загальній сумі 712 317,35 доларів США, вважається таким що настав з 16.10.2014.

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги це - одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін, і не потребує згоди іншої сторони, а якщо вона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду. Аналогічну правову позицію висловлено Вищим господарським судом України у постанові від 22.07.2004 у справі № 15-03/186.

11.11.2014 Майновим поручителем Відповідача - Шатворян Ю.О. на адресу ПАТ «ФІНРОСТБАНК»: 65104, м. Одеса, пр. Ак. Глушка, буд. 13, надіслано Заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, що підтверджується поштовою квитанцією № 2703148 від 11.11.2014, а також описом вкладення до цінного листа з відбитком відділення зв'язку від 11.11.2014 /а.с. 60-61, 62/.

У Заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог від 11.11.2014 Шатворян Ю.О. повідомила ПАТ «ФІНРОСТБАНК» про здійснення на підставі статті 601 Цивільного кодексу України зарахування її заборгованості як майнового поручителя за Кредитним договором від 04.08.2009 в сумі 10 502 489,60 грн. в рахунок погашення заборгованості ПАТ «ФІНРОСТБАНК» перед нею за Договором банківського вкладу «Зимовий» від 19.02.2014 № 2762-Д. При цьому, у вказаній заяві Шатворян Ю.О. застосовано офіційний курс гривні до долару США станом на 11.11.2014, а саме, 1577,1363 грн. за 100 доларів США, за яким сума її вкладу та процентів, яка складає 712 317,35 доларів США, в еквіваленті становить 11 234 215,50 грн. (712 317,35 X 15,771363 = 11 234 215,50). Тобто, після здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог зобов'язання ПАТ «ФІНРОСТБАНК» перед Шатворян Ю.О. за Договором банківського вкладу «Зимовий» від 19.02.2014 № 2762-Д припинені частково, а залишок заборгованості Позивача перед майновим поручителем (вкладником) становить 731 725,90 грн. (11 234 215,50 - 10 502 489,60 = 731 725,90).

Суд не приймає довід Позивача про те, що зарахування зустрічних однорідних вимог у даному випадку суперечить положенням Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з огляду на наступне.

Перелік вимог, зарахування яких не допускається, встановлений статтею 602 Цивільного кодексу України, зокрема, таке зарахування не допускається у випадках, встановлених договором або законом.

Обмеження зарахування зустрічних однорідних вимог встановлені пунктом 4 частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 № 4452-VI лише на час запровадження тимчасової адміністрації банку. Однак, стаття 46 цього Закону, що встановлює наслідки призначення уповноваженої особи Фонду у процедурі ліквідації банку, таких обмежень не містить. А відтак, з огляду на закінчення тимчасової адміністрації банку та початок процедури ліквідації, зарахування зустрічних однорідних вимог, у даному випадку, не суперечить нормам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Слід також зазначити, що ані Кредитним договором від 04.08.2009 ані Договором банківського вкладу «Зимовий» від 19.02.2014 № 2762-Д не встановлено обмежень щодо зарахування зустрічних однорідних вимог.

Отже, зобов'язання Відповідача за Кредитним договором з юридичною особою від 04.08.2009 № 545-КЛ щодо сплати суми заборгованості за кредитом у розмірі 10 000 000,00 грн., суми простроченої заборгованості за відсотками у розмірі 292 383,54 грн., та пені за несвоєчасне повернення відсотків у розмірі 7 392,65 грн., припинені з огляду на виконання цих обов'язків майновим поручителем - Шатворян Ю.О. відповідно до Договору застави майнових прав за договором банківського вкладу (у національній або іноземній валюті) від 10.04.2014 № 545-Z-1 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за Договором банківського вкладу «Зимовий» № 2762-Д від 19.02.2014.

На підставі викладеного, суд вважає такими, що не обґрунтовані і не підлягають задоволенню у повному обсязі позовні вимоги про стягнення з Відповідача суми заборгованості за Кредитним договором з юридичною особою від 04.08.2009 № 545-КЛ у розмірі 10 299 776,19 грн., з якої 10 000 000,00 грн. - сума заборгованості за кредитом, 292 383,54 грн. - сума простроченої заборгованості за відсотками у період з 01.08.2014 по 25.09.2014, 7 392,65 грн. - розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків у період з 28.02.2014 по 25.09.2014.

Повне рішення складено відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 20 січня 2015 р.

Керуючись частиною першою статті 11, статтями 525, 526, частиною першою статті 530, статтею 536, частиною першою статті 546, частиною першою статті 547, частиною першою статті 548, статтями 549, 572, частиною першою статті 574, частиною першою статті 576, частиною першою статті 583, частинами першою, другою статті 589, частинами першою, другою статті 590, статтями 601, 602, 610, 611, 629, 1046, 1054, частиною першою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, частиною другою статті 20, частиною першою статті 193, статтею 217, частиною першою статті 230 Господарського кодексу України, статтею 1, частиною першою статті 3, статтею 4, частиною другою статті 11, частиною першою статті 20 Закону України «Про заставу», статтями 36, 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 № 4452-VI, статтями 32, 33, 34, 36, 41, 42, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Суддя Ю.А. Шаратов