Рішення

від 12.01.2015 по справі 922/4753/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2015 р.Справа № 922/4753/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Яризька В.О.

при секретарі судового засідання Сінченко І.В.

розглянувши справу

за позовом прокурора Троїцького району Луганської області, смт. Троїцьке Луганської області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача, Луганська обласна державна адміністрація, м. Сєвєродонецьк Луганської області, до 1. Троїцької районної державної адміністрації, смт. Троїцьке Луганської області, 2. фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, смт. Троїцьке Луганської області, , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідачів, Реєстраційна служба Троїцького районного управління юстиції Луганської області, смт. Троїцьке Луганської області, про визнання недійсним розпорядження, договорів оренди земельної ділянки, скасування записів про державну реєстрацію, зобов'язання повернути земельні ділянки за участю представників:

позивача - Панова М.С. (посвідчення),

1-відповідача - не з'явився,

2-відповідача - не з'явився,

третіх осіб - не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Троїцького району Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідачів, 1. Троїцької районної державної адміністрації, 2. ФО П ОСОБА_1, в якій просить суд :

- визнати недійсним та скасувати розпорядження голови Троїцької районної державної адміністрації 03.10.2012р. № 385 "Про передачу в оренду земель водного фонду ОСОБА_1";

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № 3/13 від 25.05.2013р., укладений між Троїцькою районною державною адміністрацією та ФОП ОСОБА_1, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.10.2013р.;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № 4/13 від 25.05.2013р., укладений між Троїцькою районною державною адміністрацією та ФОП ОСОБА_1, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.07.2013р.;

- скасувати запис № 3302100 від 23.10.2013 р. про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 2,8937 га, внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 7758861) від 08.11.2013р.;

- скасувати запис № 2277828 від 26.07.2013р. про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 0,1156 га, внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 5373132) від 28.08.2013р.;

- зобов'язати ФОП ОСОБА_1 повернути Троїцькій районній державній адміністрації земельну ділянку площею 2,8937 га під водним дзеркалом, що використовується на підставі договору оренди земельної ділянки № 3/13 від 25.06.2013р., укладеного між Троїцькою РДА та ФОП ОСОБА_1 та зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- зобов'язати ФОП ОСОБА_1 повернути Троїцькій районній державній адміністрації земельну ділянку площею 0,1156 га під гідротехнічною спорудою, що використовується на підставі договору оренди земельної ділянки № 4/13 від 25.06.2013р., укладеного між Троїцькою РДА та ФОП ОСОБА_1

Ухвалою суду від 30.10.2014р. порушено провадження у даній справі, до участі у справі залучено Реєстраційну службу Троїцького районного управління юстиції Луганської області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідачів.

Ухвалою суду від 25.11.2014р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача, Луганську обласну державну адміністрацію.

Відповідачі та треті особи в судове засідання не з'явились, про дату час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Від 1-відповідача через канцелярію суду 16.12.23014р. надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю його представника, у зв'язку з утрудненим виїздом в інший населений пункт та відсутністю коштів на відрядження. 1-відповідачем наданий відзив на позов за підписом в.о. голови райдержадміністрації.

Від 2-відповідача через канцелярію суду 16.12.2014р. надійшов відзив на позов, в якому він проти позову заперечує.

Від третьої особи Реєстраційної служби Троїцького районного управління юстиції Луганської області через канцелярію 20.11.2014р. надійшли письмові пояснення по суті спору та клопотання про розгляд справи за відсутністю представника третьої особи.

Від третьої особи Луганської обласної державної адміністрації через канцелярію суду 15.12.2014р. надійшов відзив на позов, в якому третя особа підтримує позицію прокурора, вважає позов обґрунтованим.

Суд вважає, що нез'явлення відповідачів та третіх осіб не перешкоджає розгляду справи, у зв'язку з чим справа розглядається за наявними матеріалами за відсутності відповідачів та третіх осіб.

В слуханні справи оголошувалась перерва до 12.01.2015р. о 12:00 год.

Вислухавши представника позивача (прокурора), який підтримав позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Розпорядженням голови Троїцької районної державної адміністрації № 338 від 07.09.2012 р. затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки під водним об'єктом, яка надається ОСОБА_1 (а.с. 51).

Розпорядженням голови Троїцької районної державної адміністрації № 385 від 03.10.2012 р. фізичній особі підприємцю - ОСОБА_1 (2-відповідач) надано в оренду земельну ділянку під водним об'єктом для риборозведення площею 3,0093 га, яка розташована за межами населених пунктів , на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Троїцькій селищній раді, терміном на 49 років (а.с. 11).

Розпорядженням голови Троїцької районної державної адміністрації № 422 від 25.10.2012р. внесені зміни до розпорядження № 385 від 03.10.2012 р., а саме щодо передачі в оренду земельної ділянки під водним об'єктом, гідротехнічною спорудою та прибережною захисною смугою для риборозведення площею 5,2835 га, яка розташована за межами населених пунктів, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Троїцькій селищній раді, терміном на 49 років (а.с. 12).

25.06.2013 р. між Троїцькою районною державною адміністрацією (орендодавець, 1-відповідач) та ФО П ОСОБА_1 (орендар, 2-відповідач) укладений договір оренди землі № 3/13, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 2,8937 га під водним об'єктом для риборозведення, яка знаходиться на території Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області (а.с. 13-21).

Крім того 25.06.2013 р. між Троїцькою районною державною адміністрацією (орендодавець, 1-відповідач) та ФО П ОСОБА_1 (орендар, 2-відповідач) укладений договір оренди землі № 3/13, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,1156 га під водним об'єктом для риборозведення, яка знаходиться на території Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області (а.с. 22-28).

Державна реєстрація права власності па вищевказані земельні ділянки за Троїцькою РДА проведена Реєстраційною службою Троїцького районного управління юстиції Луганської області 26.07.2013 р., та 23.10.2013, що підтверджується відповідними витягами (а.с. 29-32).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірні земельні ділянки передані 1-відповідачем другому відповідачу в оренду без проведення земельних торгів. Позивач також вказує на те, що земельні ділянки передані для ведення рибного господарства, в той час як райдержадміністрація має право передавати земельні ділянки, що знаходяться за межами населеного пункту для ведення водного господарства, що не є тотожним поняттю передачі земельної ділянки водного фонду для ведення рибного господарства, а отже спірні розпорядження прийнятті з перевищенням повноважень РДА.

Згідно ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України "Про оренду землі".

Так, згідно із ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, яка була чинною на момент укладення спірного договору) встановлено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.

Невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом. У разі якщо договором оренди землі передбачається здійснити заходи, спрямовані на охорону та поліпшення об'єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Із змісту спірного договору оренди землі судами встановлено, що відповідачі дійшли згоди відносно всіх вищенаведених істотних умов договору оренди землі, які передбачені ч.1 ст.15 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент укладення спірного договору), а також договір містить усі невід'ємні частини договору

Відповідно до ч.1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно пункту "б" ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції станом на 03.10.2012р.) районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності (крім випадків, земельні ділянки із земель державної власності (крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті) у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для ведення водного господарства.

Позивач зазначає, що на законодавчому рівні поняття "водне господарство" закріплено у Концепції розвитку водного господарства України, затвердженій Постановою Верховної ради України № 1390-ХІV від 14.01.2000р., згідно з якою водне господарство - галузь, завданням якої є забезпечення потреб населення і народного господарства у водних ресурсах, збереження, охорона та відтворення водного фонду, попередження шкідливої дії вод і ліквідація її наслідків.

Суд не погоджується з позицією позивача, оскільки Концепція розвитку водного господарства України не є нормативно-правовим актом. Дана Концепція не містить норм права, обов'язкових до виконання. У Постанові Верховної ради України № 1390-ХІV від 14.01.2000р. про затвердження Концепції рекомендовано користуватися такою Концепцією, що не є обов'язком до застосування.

Суд зазначає, що в діючому законодавстві України відсутнє нормативне визначення поняття "водне господарство". Так, позивач відокремлює поняття ведення водного господарства та ведення рибного господарства, при цьому суд зазначає, що діюче законодавство не містить і такого окремого поняття як укладення договору оренди землі "для ведення рибного господарства", а отже при застосуванні вказаних понять необхідно виходити з системного аналізу норм діючого законодавства.

Так, здійснення риборозведення неможливо без отримання в користування об'єктів водного фонду.

Згідно ст. 51 Водного кодексу України (в редакції станом на 25.06.2013р.) у користування на умовах оренди водні об'єкти (їх частини) місцевого значення та ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення, можуть надаватися водокористувачам лише для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях.

Проаналізувавши положення Земельного кодексу України та Водного кодексу України, суд дійшов висновку, водне господарство є загальним поняттям, яке включає в себе і риборозведення як одне із складових.

За таких обставин суд вважає, що розпорядження від 03.10.2012р. № 385 (зі змінами на підставі розпорядження № 422 від 25.10.2012) прийнято в межах компетенції голови Троїцької районної державної адміністрації, оскільки ним надано в користування об'єкти водного фонду, розташовані за межами населеного пункту.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про те, що Троїцькою РДА розпорядження від 03.10.2012р. прийнято в межах своїх повноважень, то суд зазначає, що оспорювані договори ніяким чином не порушують права Луганської обласної державної адміністрації.

Крім того позивач вказує на не проведення земельних торгів при укладенні спірних договорів.

Згідно ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами

другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: використання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих спеціальних дозволів (ліцензій).

Згідно ст. 48 Водного кодексу України в редакції станом на 03.10.2012р. спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Відповідно до ст. 49 Водного кодексу України в редакції станом 03.10.2012р. спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Судом встановлено, що 2-відповідач користувався водним об'єктом площею 2,8937 га для риборозведення на підставі договору оренди від 04.10.2010р., що свідчить про наявність у 2-відповідача дозволу на спеціальне водокористування.

А отже не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки та права на них у разі спеціального водокористування відповідно до отриманих спеціальних дозволів (ліцензій), яким і є в тому числі риборозведення.

Враховуючи викладене суд вважає, що 1-відповідачем правомірно передано 2-відповідачу в оренду водні об'єкти для риборозведення.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 вказаного Кодексу.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права, в свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві. Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором.

Суд зазначає, що прокурором не доведено, яким чином спірні договори порушують права та інтереси держави.

2-відповідач є орендарем водних об'єктів сплачує орендну плату (доказів наявності заборгованості по орендній платі суду не надано).

Суд також звертає увагу на те, що порушення державним органом процедури передачі земельної ділянки в оренду при відсутності порушень з боку відповідача та відсутності порушень прав третіх осіб не є підставою для визнання договору оренди недійсним, про що зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини "Стретч проти Сполученого Королівства" від 24 червня 2003 року.

Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини "Стретч проти Сполученого Королівства" від 24 червня 2003 року майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади.

За висновком Європейського суду в зазначеній справі "наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила". Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції".

Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові від 19.11.2014р. у справі № 916/1050/14.

Крім того суд звертає увагу на те, що договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, а отже без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на передачу спірної земельної ділянки в оренду.

Даної позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові від 02.09.2013р. у справі № 5023/5447/12.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги нормативно та документально необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 1, 12, 22, 32-34, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 17.01.2015 р.

Суддя В.О. Яризько