Ухвала

від 20.01.2015 по справі 826/6329/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/6329/14 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К. Ю. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

20 січня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Шостака О.О.,

суддів Горяйнова А.М., Мамчура Я.С.,

при секретарі ЛебедєвійЮ.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомашкомплект» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від « 16» червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомашкомплект» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.09.2013 року №0002892201, № 0002902201

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 16.06.2014 року в задоволені адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду від 16.06.2014 року та прийняте нове рішення, яким задовольнити позов. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомашкомплект» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.06.2014 року - без змін, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як було встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу від 21 серпня 2013 року № 410, згідно з підпунктом 78.1.1. пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомашкомплект» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Трейд Оіл»), ТОВ «Івітек ТТК», ТОВ «Константа Інкорпорейтед», ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Панда-1», ТОВ «Ерміт», за результатами якої складено акт перевірки від 03 вересня 2013 року № 894/26-56-22-01-03/32556755.

В результаті чого, податковим повідомленням-рішенням від 24.09.2013 року №0002892201, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 224982,00грн., в тому числі: за основним платежем - 149 988,00грн., за штрафними санкціями - 74994,00грн та податковим повідомленням-рішення від 24.09.2013року № 0002902201 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 214 267,50грн., в тому числі: за основним платежем - 142 845,00грн., за штрафними санкціями - 71 422,50грн.

Не погоджуючись з вищевикладеними обставинами, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Окружний адміністративний суд м. Києва прийшов до висновку про необхідність відмовити в задоволені позову.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Як висновок проведеної перевірки встановлено наступні порушення:

- підпунктів 139.1.6, 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 149988 грн., в тому числі по періодам: I квартал 2012 року на загальну суму 56180 грн., II квартал 2012 року на загальну суму 93808 грн.;

- пунктів 198.2., 198.3., 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 142845 грн., в тому числі по періодам: січень 2012 року на загальну суму 7800,00 грн., березень 2012 року на суму 45705 грн., квітень 2012 року на загальну суму 8720,00 грн., травень 2012 року на загальну суму 80620,00 грн.

Така позиція податкового органу мотивована висновками актів перевірок ТОВ «Компанія «Трейд Оіл», ТОВ «Івітек ТТК», ТОВ «Константа Інкорпорейтед», ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Панда-1», ТОВ «Ерміт».

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ Міндоходів у місті Києва від 24 вересня 2013 року № 0002902201 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 214267,50 грн., в тому числі: за основним платежем - 142845,00 грн., за штрафними санкціями - 71422,50 грн.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ Міндоходів у місті Києва від 24 вересня 2013 року № 0002892201 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 224982,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 149988 грн., за штрафними санкціями - 74994 грн.

На думку позивача, висновки акту перевірки спростовуються первинною документацією, наявною в матеріалах справи, а спірні податкові повідомлення-рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.

Як вбачається з обставин справи колегія суддів зазначає наступне.

Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 зазначив, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та перевірок ТОВ «Компанія «Трейд Оіл», ТОВ «Івітек ТТК», ТОВ «Константа Інкорпорейтед», ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Панда-1», ТОВ «Ерміт», обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Компанія «Трейд Оіл», ТОВ «Івітек ТТК», ТОВ «Константа Інкорпорейтед», ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Панда-1», ТОВ «Ерміт» укладено Договори поставок (№ 112ДП від 01 лютого 2012 року, № М-1231 від 01 березня 2012 року, № 11211 від 01 грудня 2011 року, № 112ДП від 01 лютого 2012 року), за умовами яких Постачальник передає у власність, а покупець приймає обладнання по сплаченим рахункам-фактурам.

Матеріали адміністративної справи містять копії видаткових накладних та податкових накладних. Оплата за придбаний товар (насосне обладнання, запасні частини, продукція виробничо-технічного призначення) здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні виписки з банківського рахунку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

З аналізу статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість у перевіряємий період в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Компанія «Трейд Оіл», ТОВ «Івітек ТТК», ТОВ «Константа Інкорпорейтед», ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Панда-1», ТОВ «Ерміт», у зв'язку з придбанням товарів.

Колегія суддів звертає увагу, що наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальником/продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Таким чином, право на податковий кредит з податку на додану вартість виникає в результаті придбання товарів і послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція з придбання повинна бути реальною, тобто повинна мати місце об'єктивна зміна складу активів платника податків.

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку понесені витрати на придбання послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

Обґрунтовуючи мету придбання товарів у ТОВ «Компанія «Трейд Оіл», ТОВ «Івітек ТТК», ТОВ «Константа Інкорпорейтед», ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Панда-1», ТОВ «Ерміт» позивач посилається на укладені між ним та ЗАТ «Кримський Титан», ПАТ «Азот» договори поставок, та стверджує, що придбаний товар реалізований зазначеним контрагентам по ланцюгу постачання.

Разом з тим, позивачем не надано до перевірки документів на підтвердження факту придбання товарів з метою та в цілях господарської діяльності.

Матеріали справи не містять доказів придбання товарів саме у ТОВ «Компанія «Трейд Оіл», ТОВ «Івітек ТТК», ТОВ «Константа Інкорпорейтед», ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» , ТОВ «Панда-1», ТОВ «Ерміт». Матеріали справи не містять копій товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, довіреностей, які б свідчили про транспортування, відвантаження та зберігання товарів.

Зміст Договорів № 112ДП від 01 лютого 2012 року, № М-1231 від 01 березня 2012 року, № 11211 від 01 грудня 2011 року, № 112ДП від 01 лютого 2012 року та копії первинних документів, що приєднані до матеріалів справи, не дають змогу встановити яким чином транспортувались придбані товари від Постачальника Покупцю.

При цьому, враховуючи навіть отримання вищезазначених товарів, не вбачається можливим встановити, яким чином вони використовувались позивачем у власній господарській діяльності.

Колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не місять доказів наявності у ТОВ «Компанія «Трейд Оіл», ТОВ «Івітек ТТК», ТОВ «Константа Інкорпорейтед», ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Панда-1», ТОВ «Ерміт» (код ЄДРПОУ 23293677) трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності.

Надана позивачем документи не дають змогу ідентифікувати участь ТОВ «Компанія «Трейд Оіл», ТОВ «Івітек ТТК», ТОВ «Константа Інкорпорейтед», ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Панда-1», ТОВ «Ерміт» (у придбанні позивачем товару (насосне обладнання, запасні частини, продукція виробничо-технічного призначення), який зі слів позивача у подальшому був реалізований по ланцюгу постачання ЗАТ «Кримський Титан», ПАТ «Азот».

При цьому, матеріали справи свідчать, що актами ДПІ встановлено відсутність у ТОВ «Компанія «Трейд Оіл» , ТОВ «Івітек ТТК», ТОВ «Константа Інкорпорейтед», ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Панда-1», ТОВ «Ерміт» трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності. Також, перевірками встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям за перевіряємі періоди.

Позивачем не спростовано належними доказами доводи податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення вказаних господарських операцій, а відтак, з урахуванням вказаних обставин такі документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання послуг.

Позивачем не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності підтверджують їх реальне виконання, а відтак, і не доведено того, що обумовлені правочином надані послуги надані саме цим контрагентом.

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість висновків контролюючого орган про порушення підпунктів 139.1.6, 139.1.9. пункту 139.1. статті 139, пунктів 198.2., 198.3., 198.6. статті 198 Податкового кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень.

З огляду на викладене, повно та всебічно дослідивши матеріали адміністративної справи, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 16.06.20014року, та не можуть бути підставами для її скасування.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомашкомплект» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.06.2014 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

В задоволені апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомашкомплект» - відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 червня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Шостак

Судді А.М. Горяйнов

Я.С. Мамчур

.

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Горяйнов А.М.

Мамчур Я.С