Постанова

від 21.01.2015 по справі 910/13994/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2015 р. Справа№ 910/13994/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Самсіна Р.І.

суддів: Гончарова С.А.

Шаптали Є.Ю.

За розглядом апеляційних скарг Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» та Приватного підприємства «Бі Март» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2014р. (суддя Шкурдова Л.М.) у справі № 910/13994/14

За позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Віп Принт Груп»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі Март»

про стягнення боргу солідарно

за участю представників сторін:

від позивача (скаржник): Привалова О.Ю. (довіреність № 213/13-11 від 28.02.2013р.);

від відповідача-1: не з'явились;

від відповідача-2 (скаржник): Білецький І.Ю. (довіреність від 09.12.2014р.);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.09.2014р. частково задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», вирішено стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віп Принт Груп» та Приватного підприємства «Бі Март» заборгованість за кредитним договором № 010/С11-115-12/90 від 26.06.2012 у розмірі 1 062 183, 17 грн., у тому числі 1 004 120 грн. заборгованості за кредитом, 55 036, 14 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом, 537, 99 грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту, 2 489, 04 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом; витрати по сплаті судового збору у розмірі 23 163, 66 грн.; припинено провадження у справі в частині вимог про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 96 000 грн. на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу.

Ухвалою суду від 24.11.2014р. прийнято до провадження апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» та Приватного підприємства «Бі Март».

Під час апеляційного перегляду прийнятого рішення у справі, апеляційним господарським судом отримано клопотання про заміну сторони її правонаступником.

Положеннями ч. 1 ст. 25 ГПК України передбачено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Предметом регулювання зазначеної норми закону є процесуальне правонаступництво, тобто, у випадку встановлення судом факту заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, здійснюється заміна сторони судового процесу, як то позивача чи відповідача.

Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 23.10.2014р. підтверджено внесення запису щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі Март» (ідент. код 36861963), яке є правонаступником Приватного підприємства «Бі Март» (ідент. код 36861963), що відповідно свідчить про наявність підстав для заміни сторони процесу - відповідача-2 до якого пред'явлені позовні вимоги у справі, його правонаступником (ст. 25 ГПК України).

Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» вважає, що рішення місцевого господарського суду в частині обмеження стягнення боргу лише з рахунків відповідачів виявлених державним виконавцем під час виконання рішення суду, підлягає скасуванню, в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі банк відзначає, що ним не подавалось жодного клопотання про стягнення боргу відповідачів лише з рахунків виявлених державним виконавцем під час виконання рішення суду, а згідно положень ст. 66 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

Приватним підприємством «Бі-Март» у апеляційній скарзі заявлені вимоги рішення Господарського суду міста Києва від 30 вересня 2014 року у справі № 910/13994/14 змінити:

в стягненні 537, 99 грн. заборгованості за кредитом та 2 489, 04 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом відмовити; в решті рішення залишити без змін.

Посилаючись на відсутність у кредитному договорі № 010/С11-115-12/90 від 26.06.2012р. умови, що збитки стягуються у повній сумі понад штрафні санкції (штрафна неустойка), скаржник стверджує, що суд першої інстанції зобов'язаний був стягнути нараховану позивачем пеню, а заборгованість за кредитом та заборгованість за відсотками за користування кредитом суд зобов'язаний був стягнути в частині непокритій пенею.

Згідно наданого, в ході апеляційного провадження, пояснення відповідача-2, останній просив змінити рішення суду у справі також і шляхом прийняття рішення про відмову у стягненні 5 000 грн. заборгованості за кредитом, стверджуючи про неврахування судом першої інстанції обставин сплати по кредитному договору проведеної за платіжним дорученням № 1788 від 13.06.2014р., що було здійснено ПП «Бі Март» до прийняття рішення у справі.

В судове засідання не з'явились представники відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Віп Принт Груп», однак враховуючи, що явка в судове засідання є правом сторін, а не їх обов'язком, не визнавалась судом обов'язковою для представників сторін, справа може розглядатись без їх участі, оскільки таке нез'явлення не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Ухвала про призначення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, яка надсилалась судом за юридичними адресами відповідачів зазначеними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців повернуті поштовим відділенням з відміткою про закінчення терміну зберігання, та незнаходження підприємства за адресою, що свідчить про виконання судом обов'язку та належне повідомлення учасників процесу про судовий розгляд (ст. 64 ГПК України, п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р.).

За розглядом матеріалів справи, при дослідженні наявних доказів, враховуючи пояснення представників сторін та їх доводи викладені в апеляційних скаргах, судом відзначається про наявність підстав для зміни судового рішення при врахуванні наступного.

Матеріалами справи підтверджено, не заперечується сторонами та встановлено під час розгляду справи судом першої інстанції, що 26.06.2012р. між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Віп Принт Груп», був укладений кредитний договір №010/С11-115-12/90, на умовах якого на користь позичальника перераховано грошові кошти в загальній сумі 1 528 500 грн. (про списання коштів свідчать меморіальні ордери № 15 від 27.06.2012р., № 29 від 04.07.2012р., аркуш справи 20).

В силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 5.2 кредитного договору позичальник здійснює погашення нарахованих процентів щомісячними платежами; погашення частини кредиту та процентів здійснюється у розмірах та строках, які визначаються графіком (додаток № 1 до договору).

22.01.2014р. між позивачем та відповідачами було укладено договір про переведення боргу, згідно умов якого ТОВ «Віп Принт Груп» за згодою позивача переводить свої боргові зобов'язання за Кредитним договором, укладеним між позивачем та ТОВ «Віп Принт Груп» на Приватне підприємство «Бі Март» як нового боржника, а новий боржник заміняє позичальника у Кредитному договорі та приймає на себе всі його права та обов'язки за Кредитним договором.

Відповідно до п.1.2. договору про переведення боргу загальна сума заборгованості відповідача ТОВ «Віп Принт Груп» за Кредитним договором перед позивачем станом на день укладення Договору про переведення боргу складає 1 100 120, 00 грн., в тому числі: 764 220, 00 грн. заборгованість за кредитом, строк якої не настав; 335 900, 00 грн. прострочена заборгованість за кредитом.

22.01.2014р. між позивачем та ПП «Бі Март» укладено додатковий договір №010/С11-115-1/12/90/1 до Кредитного договору, яким передбачено, що ПП «Бі Март» здійснює погашення Кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими) платежами згідно з графіком, який є Додатком №1 до Додаткового договору та Кредитного договору (п. 5.2 договору в редакції додаткового договору від 22.01.2014р.).

Також, 22.01.2014 між позивачем та ТОВ «Віп Принт Груп» укладено договір поруки №12/Р1-01-09-1-0/09/7, відповідно до умов якого ТОВ «Віп Принт Груп» зобов'язується відповідати перед позивачем солідарно з ПП «Бі Март» за виконання забезпечених зобов'язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов кредитного договору.

Відповідно до п.2.2. договору поруки поручитель зобов'язується здійснити виконання порушених забезпечених зобов'язань протягом 10 банківських днів з дати отримання вимоги від кредитора та в обсязі, зазначеному у такій вимозі.

Строки сплати кредиту та відсотків за користування кредитом визначені договором, позичальником порушені, згідно приведеного розрахунку заборгованості станом на 15.04.2014р. загальна сума заборгованості за кредитним договором №010/С11-115-1/12/90/1 становила 1 100 120 грн. заборгованості за кредитом, 55 036, 14 грн. заборгованості за відсотками.

Право банку вимагати дострокового повного/часткового виконання позичальником зобов'язань за договором встановлено п. 8.1 кредитного договору, і зокрема у випадку порушення позичальником строків виконання або невиконання будь-яких грошових зобов'язань за договором (п. 8.2.1).

Наведені положення договору кореспондуються зі статтею 1050 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

У наданій до справи вимозі за вих. № 140-0-0-00/8/705 від 05.05.2014р. яка міститься у матеріалах справи (доказом направлення вимоги є надані в копіях поштовий чек від 06.05.2014р. з описом-вкладенням), позивач зазначав про наявність заборгованості за кредитним договором станом на 15.04.2013р. та з посиланням на умови договору вимагав протягом 30 календарних днів погасити заборгованість за укладеними з АТ «Райффайзен Банк Аваль» 22.01.2014р. договором про переведення боргу за кредитним договором №010/С11-115-1/12/90/1 від 26.06.2012р..

В рахунок погашення боргу позичальником було здійснено перерахування грошових коштів в сумі 96 000 грн., що підтверджено наданим до матеріалів справи платіжним дорученням № 1983 від 12.09.2014р..

У відповідності до п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Станом на час прийняття рішення у справі спору між сторонами в частині стягнення заборгованості в розмірі сплачених коштів не існувало, внаслідок чого, судом першої інстанції правомірно припинено провадження в частині розгляду вимог позивача щодо стягнення вказаної суми коштів.

Під час перегляду судового рішення в апеляційному порядку, до письмового пояснення відповідача-2 долучено платіжне доручення № 1788 від 13.06.2014р. про сплату коштів в сумі 5 000 грн., яке роздруковане товариством з системи клієнт-банк, тобто без підтвердження проведення платежу на вказану в ньому дату (13.06.2014р.), та засвідчене банком 06.01.2015р..

В силу положень ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

В судовому засіданні, у якому здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами, представником відповідача-2 не наведено суду обставин, які б підтверджували неможливість подання до суду першої інстанції вказаного платіжного документу з причин, що не залежали від нього. Згідно пояснень представника, проведення зазначеної оплати було виявлено при уточненні суми заборгованості після сплати коштів в рахунок погашення боргу.

Згідно приписів п. 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011р. «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України»

- … додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

- у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Представник відповідача-2 був присутнім в судових засіданнях 08.08.2014р., 12.09.2014р., 30.09.2014р. під час розгляду справи судом першої інстанції та мав можливість повідомити про часткове погашення боргу 13.06.2014р., підтвердити вказані обставини документами підприємства, а неповідомлення довірителем зазначених обставин представнику не свідчить про наявність незалежних від сторони у справі (ПП «Бі Март») причин надати відповідні докази на розгляд суду.

Можливе погашення частини суми заборгованості, щодо якої вже вирішено спір у справі, за вказаних обставин, не може бути підставою для скасування чи зміни прийнятого судового рішення у справі в апеляційному порядку, а враховується вже при його виконанні.

Врахувавши, відсутність доказів повного погашення боргу за кредитним договором, звернення позивача з відповідною вимогою і до поручителя (за вих. № 140-0-0-00/8/707 від 05.05.2014р., аркуш справи 55-57), судом першої інстанції прийнято правильне рішення щодо стягнення з відповідачів солідарно заборгованості за кредитним договором №010/С11-115-1/12/90/1 від 26.06.2012р. в сумі 1 004 120 грн. боргу по кредиту, 55 036, 14 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

У п. 11.2.1 кредитного договору №010/С11-115-1/12/90/1 від 26.06.2012р. зазначено, що позичальник, на вимогу кредитора, сплачує останньому за кожний календарний день прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за договором пеню, в відсотках річних від суми простроченого платежу, в розмірі: Sх2 (де «S» - облікова ставка Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня); розрахунок пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконане, і по день виконання позичальником простроченого зобов'язання включно.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Суми пені, згідно здійснених позивачем розрахунків, що проведені у відношенні суми заборгованості на прострочену суму кредиту, на суму по несплачених процентах у періоді прострочення з 01.02.2014р. по 14.04.2014р. за подвійною обліковою ставкою складають 2 489, 04 грн. - пеня за порушення строків повернення кредиту; 537, 99 грн. пеня за несвоєчасну сплату відсотків.

Доводи відповідача-2 викладені у його апеляційній скарзі підлягають відхиленню та не підтверджують порушень норм матеріального права судом першої інстанції при вирішенні даної справи, оскільки сума кредиту та відсотки нараховані за користування кредитними коштами підлягають сплаті на користь кредитора відповідно до умов договору (виконання зобов'язання за договором), і не є його збитками про які йдеться у ст. 232 ГК України.

У поданій апеляційній скарзі, банк просить змінити рішення суду по справі № 910/13994/14 від 30.09.2014 року, а саме: виключити з резолютивної частини слова «з будь якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду», а в іншій частині рішення залишити без змін.

Згідно приписів вміщених у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 6 «Про судове рішення», господарські суди повинні зазначати:

- у рішеннях зі спорів, пов'язаних із стягненням грошових сум, - зокрема, дані, визначені в пункті 3 частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження». У зв'язку з цим господарським судам слід враховувати таке:

відповідні дані зазначаються згідно з поданою до господарського суду позовною заявою (п. 9.13.1);

за відсутності у позовній заяві даних про найменування (ім'я) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (місце проживання), ідентифікаційний код (індивідуальний ідентифікаційний номер) тощо необхідні відомості господарському суду слід витребувати у позивача і відповідача згідно з пунктом 4 статті 65 ГПК;

залежно від конкретних матеріалів і обставин справи в наказі господарського суду можуть бути зазначені банківські рахунки в національній або іноземній валюті, а також реєстраційні рахунки (п. 9.13.2).

Вимоги щодо змісту рішення господарського суду визначені у ст. 84 ГПК України та не передбачають визначення господарським судом у резолютивній частині судового рішення вказівки про необхідність виконання судового рішення шляхом стягнення коштів, зокрема, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду.

Вказане формулювання має значення при виконанні судового рішення, зокрема у примусовому порядку, що має враховуватись господарським судом при оформленні рішення у справі, оскільки, згідно положень ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Таким чином, виходячи з відсутності вимог щодо зазначення господарським судом при вирішенні спору у резолютивній частині судового рішення вказівки на стягнення коштів саме з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, встановлення порядку виконання судового рішення у примусовому порядку спеціальним законом (Законом України «Про виконавче провадження»), та передання на розгляд суду позовних вимог визначених позивачем без такої вказівки (стягнення коштів з рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду), доводи апеляційної скарги банку визнаються судом обґрунтованими, що є підставою для зміни судового рішення прийнятого у справі.

Окрім того, при здійсненні розподілу витрат по сплаті судового збору судом першої інстанції не враховано, що солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено, про що, зокрема зазначено і у п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України».

Рішення суду у даній справі стосується стягнення із солідарних боржників суми боргу в рахунок погашення однієї суми заборгованості за кредитним договором, тоді як відшкодування витрат по сплаті судового збору не є солідарним, і стягнення судових витрат не може здійснюватись в рахунок погашення кредитної заборгованості солідарних боржників.

Виходячи із встановлених під час апеляційного провадження обставин, наявними є підстави для зміни судового рішення від 30.09.2014р..

Керуючись статтями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Бі Март» залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2014р. у справі № 910/13994/14 змінити шляхом викладення п. 2, 3 резолютивної частини судового рішення наступним чином:

«2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віп Принт Груп» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська 7г, ідент. код 35092404), Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі Март» (02092, м. Київ, вул. Машиністівська 10, ідент. код 36861963) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (01011, м. Київ, вул. Лєскова 9, ідент. код 14305909) заборгованість за кредитним договором № 010/С11-115-1/12/90/1 від 26.06.2012р. у розмірі 1 062 183, 17 грн. (один мільйон шістдесят дві тисячі сто вісімдесят три гривні 17 копійок), в тому числі: 1 004 120 грн. (один мільйон чотири тисячі сто двадцять гривень) заборгованості за кредитом, 55 036, 14 грн. (п'ятдесят п'ять тисяч тридцять шість гривень 14 копійок) заборгованості за відсотками за користування кредитом; 537, 99 грн. (п'ятсот тридцять сім гривень 99 копійок) пені за несвоєчасну сплату кредиту, 2 489, 04 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят дев'ять гривень 04 копійки) пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віп Принт Груп» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська 7г, ідент. код 35092404) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (01011, м. Київ, вул. Лєскова 9, ідент. код 14305909) 11 581, 83 грн. (одинадцять тисяч п'ятсот вісімдесят одну гривню 83 копійки) витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі Март» (02092, м. Київ, вул. Машиністівська 10, ідент. код 36861963) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (01011, м. Київ, вул. Лєскова 9, ідент. код 14305909) 11 581, 83 грн. (одинадцять тисяч п'ятсот вісімдесят одну гривню 83 копійки) витрат по сплаті судового збору.»

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віп Принт Груп» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська 7г, ідент. код 35092404) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (01011, м. Київ, вул. Лєскова 9, ідент. код 14305909) 5 790, 91 грн. (п'ять тисяч сімсот дев'яносто гривень 91 копійку) витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі Март» (02092, м. Київ, вул. Машиністівська 10, ідент. код 36861963) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (01011, м. Київ, вул. Лєскова 9, ідент. код 14305909) 5 790, 91 грн. (п'ять тисяч сімсот дев'яносто гривень 91 копійку) витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Матеріали справи № 910/13994/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Р.І. Самсін

Судді С.А. Гончаров

Є.Ю. Шаптала