Постанова

від 10.03.2015 по справі 910/13994/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2015 року Справа № 910/13994/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді суддів:Демидової А.М., Воліка І.М. (доповідача), Шевчук С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Бі Март" на рішеннявід 30.09.2014 господарського суду міста Києва та на постанову від 21.01.2014 Київського апеляційного господарського суду у справі№ 910/13994/14 господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп Принт Груп", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Бі Март", простягнення боргу В судове засідання прибули представники сторін: позивачане з'явились; відповідача-1не з'явились; відповідача-2Білецький І.Ю. (дов. від 09.12.2014 № б/н); ВСТАНОВИВ:

У липні 2014 року позивач - Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (надалі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп Принт Груп" (надалі - ТОВ "Віп Принт Груп", відповідач-1), Приватного підприємства "Бі Март" (організаційно правову форму якого змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Бі Март" на стадії розгляду справи у суді апеляційної інстанції) (надалі - ПП "Бі Март" або ТОВ "Бі Март", відповідач-2) про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за Кредитним договором № 010/С11-115-12/90 від 26.06.2012 у розмірі 1158183,17 грн., з яких: 1100120,00 грн. - заборгованість за кредитом, 55036,14 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 537,99 грн. - пеня за несвоєчасну сплату кредиту, 2489,04 грн. - пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.09.2014 у справі № 910/13994/14 (суддя Шкурдова Л.М.), позов задоволено частково; стягнуто солідарно з ТОВ "Віп Принт Груп", ПП "Бі Март" з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за Кредитним договором № 010/С11-115-12/90 від 26.06.2012 у розмірі 1062183,17 грн., в тому числі: 1004120,00 грн. - заборгованості за кредитом, 55036,14 грн. - заборгованості за відсотками за користування кредитом, 537,99 грн. - пені за несвоєчасну сплату кредиту, 2489,04 грн. - пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом; стягнуто солідарно з ТОВ "Віп Принт Груп", ПП "Бі Март" з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" витрати по сплаті судового збору у розмірі 23163,66 грн.; припинено провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитом у сумі 96000,00 грн. на підставі пункту 1-1 частини 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2015 у справі № 910/13994/14 (колегія суддів: Самсін Р.І. - головуючий, судді - Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю.), апеляційну скаргу ПП "Бі Март" залишено без задоволення; апеляційну скаргу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" задоволено; рішення господарського суду міста Києва від 30.09.2014 у справі № 910/13994/14 змінено шляхом викладення п.п. 2, 3 резолютивної частини судового рішення наступним чином:

"2. Стягнути солідарно з ТОВ "Віп Принт Груп", ТОВ "Бі Март" на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за Кредитним договором № 010/С11-115-1/12/90/1 від 26.06.2012 у розмірі 1062183,17 грн., в тому числі: 1004120,00 грн. заборгованості за кредитом, 55036,14 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом; 537,99 грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту, 2489,04 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом.

3. Стягнути з ТОВ "Віп Принт Груп" на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" 11581,83 грн. витрат по сплаті судового збору. Стягнути з ТОВ "Бі Март" на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" 11581,83 грн. витрат по сплаті судового збору."

4. Стягнути з ТОВ "Віп Принт Груп" на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" 5790,91 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Стягнути з ТОВ "Бі Март" на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" 5790, 91 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги".

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач-2 - ТОВ "Бі Март" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.012.2014 змінити, в частині стягнення 5000,00 грн. заборгованості за кредитом, пені нарахованої на заборгованість по кредиту у сумі 537,99 грн. та пені нарахованої на заборгованвсть за відсотками за користування кредитом у розмірі 2489,04 грн. відмовити. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального та матеріального права, оскільки безпідставно не взято до уваги та визнано як неналежний доказ платіжне доручення щодо сплати частини боргу на оскаржувану суму, що є підставою для зміни оскаржуваного судового акту.

Позича та відповідач-1 не скористалися правом, наданим ст. 111 2 ГПК України, та відзиви на касаційну скаргу відповідача-2 до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду оскаржуваного судового акту.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши представника відповідача-2 та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами, 26.06.2012 між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (Банк) та ТОВ "Віп Принт Груп" (Позичальник) укладений Кредитний договір № 010/С11-115-12/90 (надалі - Кредитний договір), відповідно до умов якого Банк надає Позичальнику Кредит в формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 1528500,00 грн., а Позичальник зобов'язується використати кредит за цільовим призначенням, повернути Банку суму Кредиту з кінцевим терміном погашення кредиту - 25.06.2015, сплатити проценти за користування Кредитом (щомісяця, розмір яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 22 % річних) та комісії, а також виконати інші обов'язки, визначені Договором (п.п. 1.1., 1.3., 2.1. Кредитного договору).

На виконання умов Кредитного договору Банком перераховано Позичальнику (відповідачу-1) кредит у сумі 1528500,00 грн., що підтверджується меморіальними ордерами № 15 від 27.06.2012 та № 29 від 04.07.2012.

22.01.2014 між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (Кредитор), ТОВ "Віп Принт Груп" (Первісний боржник) та ПП "Бі Март" (Новий боржник) укладений Договір про переведення боргу, за умовами якого ТОВ "Віп Принт Груп" за згодою Кредитора (позивача) переводить свої боргові зобов'язання за Кредитним договором № 010/С11-115-12/90 від 26.06.2012, на ПП "Бі Март" як Нового боржника, а Новий боржник заміняє Позичальника у Кредитному договорі та приймає на себе всі його права та обов'язки за Кредитним договором; загальна сума заборгованості Первісного боржника за Кредитним договором перед Кредитором станом на день укладення цього Договору складає 1100120,00 грн., в тому числі: 764220,00 грн. заборгованість за кредитом, строк якої не настав; 335900,00 грн. прострочена заборгованість за кредитом (п.п. 1.1., 1.2. Договору про переведення боргу).

Крім цього, 22.01.2014 між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПП "Бі Март" укладений Додатковий договір № 010/С11-115-1/12/90/1 до Кредитного договору, яким, зокрема сторони погодили, що ПП "Бі Март" здійснює погашення Кредиту та процентів щомісячно ануїтентними платежами згідно з графіком, який є Додатком № 1 до цього Договору.

Водночас, 22.01.2014 між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (Кредитор) та ТОВ "Віп Принт Груп" (Поручитель) укладений Договір поруки № 12/Р1-01-09-1-0/09/7, відповідно до умов якого Поручитель зобов'язується відповідати перед Кредитором солідарно з ПП "Бі Март" за виконання забезпечених зобов'язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов Кредитного договору № 010/С11-115-12/90 від 26.06.2012; Поручитель зобов'язується здійснити виконання порушених забезпечених зобов'язань протягом 10 банківських днів з дати отримання вимоги від Кредитора та в обсязі, зазначеному у такій вимозі (п.п. 1.2., 2.2. Договору поруки).

Таким чином, за умовами зазначених договорів та з урахуванням приписів ст. ст. 553, 554, 541, 543 Цивільного кодексу України, місцевий господарський суд дійшов висновку, що у разі неналежного виконання відповідачем-2 зобов'язань за Кредитним договором № 010/С11-115-12/90 від 26.06.2012, Боржник і Поручитель відповідають перед Банком за порушення зобов'язань у солідарному порядку.

Згідно з Додатком № 1 до Додаткового договору до Кредитного договору, ПП "Бі Март" зобов'язався здійснювати погашення кредитної заборгованості разом із процентами за графіком починаючи з 31.01.2014 щомісячно.

Однак, в порушення умов укладених між сторонами договорів відповідач-2 не приступив до виконання зобов'язань за Кредитним договором, і станом на 15.04.2014 за ним рахувалась несплачена заборгованість за кредитом у сумі 1100120,00 грн., заборгованість за відсотками по кредиту у сумі 55036,14 грн., у зв'язку з чим відповідно до пункту 11.2. Кредитного договору, Банком здійснено нарахування пені у розмірі 537,99 грн. за несвоєчасну сплату кредиту та 2489,04 грн. за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом.

В пункті 8.1. Кредитного договору сторони погодили, що у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником своїх зобов'язань Банк має право вимагати дострокового виконання зобов'язань за Договором.

05.05.2014 Банк звернувся до ПП "Бі Март" як боржника та ТОВ "Віп Принт Груп" як поручителя з вимогою погасити заборгованість, яка залишена відповідачами без відповіді та реагування, у зв'зку з чим Банк звернувся з даним позовом до суду.

В силу приписів ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до частини 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі частини 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

За встановлених обставин та враховуючи вищенаведені законодавчі приписи, місцевий господарський суд дійшов висновку щодо правомірності та обгрунтованості позовних вимог як в частині стягнення заборгованості за кредитом та заборгованості за відсотками за користування кредитом, так і пені за несвоєчасну сплату кредиту та несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, нарахування якої здійснено з дотримання вимог законодавства, які підлягають стягненню солідарно з відповідачів.

Разом з тим, під час вирішення даного спору у суді відповідачем-2 частково погашено заборгованість за кредитом на суму 96000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1983 від 12.09.2014, у зв'язку з чим, місцевий господарсьсикй суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині стягнення заборгованості за кредитом у сумі 96000,00 грн. підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 частини 1 ст. 80 ГПК України, за відсутністю предмета спору.

Під час здійснення апеляційного перегляду справи за апеляційними скаргами ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПП "Бі Март", апеляційним господарським судом відповідно до ст. 25 ГПК України здійснено заміну відповідача-2 - ПП "Бі Март" його правонаступником - ТОВ "Бі Март".

Також, з урахуванням вищевикладених обставин, апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для припинення провадження у справі в частині стягнення заборгованості за кредитом на суму 96000,00 грн. та задоволенню позовних вимог в іншій частині.

Водночас, доводи апеляційної скарги відповідача-2 щодо неправомірного стягнення 537,99 грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту та 2489,04 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом з посиланням не те, що це є збитки, які умовами Кредитного договору сторонами не погоджувались, судом апеляційної інстанції відхилено виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 11.2.1. Кредитного договору Позичальник, на вимогу Кредитора, сплачує останньому за кожний календарний день прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за договором пеню, в відсотках річних від суми простроченого платежу, в розмірі: Sх2 (де "S" - облікова ставка Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня); розрахунок пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконане, і по день виконання позичальником простроченого зобов'язання включно.

Частиною 1 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, і зокрема, сплата неустойки.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З огляду цього, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що невиконання договірних зобов'язань щодо сплати грошових коштів у строки встановлені договором, є підставою для настання правових наслідків встановлених договром, і зокрема, сплата пені відповідно до ст. ст. 549 - 552 Цивільного кодексу України, яку розраховано з дотриманням приписів Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", та частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України, і яка не є збитками у розумінні ст. 232 Господарського кодексу України, що свідчить про невірне тлумачення відповідачем-2 норм матеріального права, які підлягають застосуваннюпри вирішенні питання щодо стягнення пені.

Також, судом не прийнято як належний доказ надане у судовому засіданні апеляційної інстанції платіжне доручення № 1788 від 13.06.2014 на суму 5000,00 грн., у зв'язку з тим, що воно не відповідає пункту 2.14 Глави 2 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22.

Крім того, відповідно до ст. ст. 99, 101 ГПК України апеляційний господарський суд розглядає справу повторно за наявними у справі і додатково поданими доказами за правилами розгляду цих справ у першій інстанції. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Отже, додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від його волі. Разом з тим, відповідач-2 не навів суду переконливих доводів, які об'єктивно перешкоджали скористатися правом, наданим ст. 22 ГПК України, та своєчасно подати докази, у зв'язку з чим судом апеляційної інстанції здійснено перегляд справи за матеріалами наданими до суду першої інстанції.

Втім, судом апеляційної інстанції встановлено, що резолютивну частину рішення викладено з порушенням вимог ст. 84 ГПК України та ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", які не передбачають визначення господарським судом у резолютивній частині судового рішення вказівки про необхідність виконання судового рішення шляхом стягнення коштів, зокрема, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду.

Також, судом встановлено, що при здійсненні розподілу витрат по сплаті судового збору судом першої інстанції не враховано, що солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Враховуючи процесуальні порушення допущені судом першої інстанції та керуючись положеннями ст. ст. 103, 104 ГПК України, апеляційний суд дійшов висновку щодо необхідності змінити резолютивну частину рішення місцевого суду виклавши його з урахуванням вимог вищенаведених норм права.

З огляду на викладене та враховуючи, що відповідач силу ст. 33 ГПК України не довів в установленому законом порядку тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що доводи скаржника викладені у касаційній скарзі, призводять до необхідності встановлення фактичних обставин справи та дослідження доказів, що не були встановлені та досліджені судами першої та апеляційної інстанції. Встановлення таких фактичних обставин справи призведе до порушення касаційною інстанцією норм процесуального права, а саме положень ст. 111 7 ГПК України, якою встановлено, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Отже, доводи скаржника, викладені у касаційні скарзі, не спростовують висновку судів попередніх інстанцій. Окрім того, ці доводи зводяться до намагань скаржника надати перевагу одних доказів над іншими та додатково перевіряти докази, що суперечить вимогам ст. 111 7 ГПК України, і тому до уваги не беруться.

На підставі наведеного колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови апеляційного господарського суду, оскільки вважає її законною та обґрунтованою.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на відповідача-2.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бі Март" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2015 у справі № 910/13994/14 залишити без змін.

Головуючий, суддя А.М. Демидова

Судді : І.М. Волік

С.Р. Шевчук