Постанова

від 20.01.2015 по справі 826/11688/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" січня 2015 р. м. Київ К/800/59563/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.І. (головуючий); Єрьоміна А.В.; Кравцова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рапекс1» до Державної реєстраційної служби України, третя особа - Приватне акціонерне товариство «Авіакомпанія «Аеросвіт», про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, що переглядається за касаційною скаргою Державної реєстраційної служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2014 року,

у с т а н о в и л а :

У серпні 2014 року ТОВ «Рапекс1» (Товариство) звернулося до суду з позовом до Державної реєстраційної служби України (Служба) про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії.

Зазначали, що Служба відмовила у реєстрації права власності Товариства на земельну ділянку, яке перейшло до нього від ПрАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт» на виконання договору іпотеки. Державний реєстратор мотивував відмову тим, що на усе майно ПрАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт» накладено арешт.

Посилаючись на те, що арешт не може перешкоджати праву іпотекодержателя задовольнити свої вимоги, що забезпечені іпотекою, просили визнати протиправним та скасувати рішення Служби від 6 серпня 2014 року № 14960878, зобов'язати Службу зареєструвати право власності позивача на земельну ділянку площею 1,1769 гектара, яка знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільській район, Гірська сільська рада, кадастровий номер 3220883200:02:004:0005, а дії відповідача щодо відмови у здійсненні реєстрації визнати протиправними.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2014 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі Служба, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати, а у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що 25 червня 2008 між ВАТ ВТБ Банк (іпотекодержатель) та ЗАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт» (іпотекодавець, згодом перетворено у ПрАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт») укладено іпотечний договір. Предметом іпотеки визначено земельну ділянку площею 1,1769 гектара за адресою: Гірська сільська рада, Бориспільській район, Київська область, кадастровий номер 3220883200:02:004:0005.

Постановою державного виконавця від 23 квітня 2013 року, яка зареєстрована у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, накладено арешт на усе майно ПрАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт».

25 грудня 2013 року на підставі договорів про відступлення зобов'язань до іпотечного договору внесено зміни, зокрема змінено іпотекодержателя на ТОВ «Рапекс1».

26 грудня 2013 року позивач звернувся до ПрАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт» з листом-вимогою № 26/12/13-2 про погашення своїх грошових зобов'язань у розмірі 12 189 325 грн протягом 30 днів з моменту отримання вимоги та попередженням про застосування заходів стягнення передбачених іпотечним договором та Законом України «Про іпотеку» .

У зв'язку невиконанням ПрАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт» зобов'язань, 24 квітня 2014 року позивач звернувся з заявою про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки.

Рішенням державного реєстратора Служби від 6 серпня 2014 року №14960878 відмовлено у державній реєстрації права власності на земельну ділянку. Рішення мотивоване тим, що заяву про державну реєстрацію прав подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених державним виконавцем щодо усього майна ПрАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт».

Задовольнивши позов, суди попередніх інстанцій послались на те, що арешт майна ПрАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт» встановлений після реєстрації іпотеки, тому не може обмежити право іпотекодержателя звернути стягнення на земельну ділянку.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України з такими висновками судів не погоджується.

Частиною шостою статті 3 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» встановлено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 24 Закону України від 1 липня 2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону.

Надаючи юридичної кваліфікації спірним відносинам, суди послались на четвертий абзац пункту 46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, за правилами якого наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно не є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Колегія суддів вважає, що суди помилково витлумачили положення цієї норми та віднесли арешт майна, який застосовується державним виконавцем, до зареєстрованих прав чи вимог інших осіб.

За змістом статті 57 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» арешт майна полягає у обмеженні розпорядження, володіння і користування майном.

Це означає, що реєстрація арешту є актом обмеження прав власника, а не актом офіційного визнання прав чи вимог інших осіб на майно.

Тому наявність в Єдиному реєстрі заборон запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде зняте.

Наведений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 11 листопада 2014 року № 21-357а14.

З викладеного вбачається, що державний реєстратор правомірно відмовив у державній реєстрації права власності, а суди помилково визнали його дії протиправними.

За правилами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Державної реєстраційної служби України задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2014 року скасувати, а у справі ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді М.І.Цуркан

А.В.Єрьомін

О.В.Кравцов